Вирок № 30736712, 09.04.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/141/2013 справа № 200/4506/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року квітня дев'ятого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Дельфонцевої Є. О.,

з участю: прокурора Чередник І. О.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640000233, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровськ, українця за національністю, з професійно-технічною освітою, не одруженого, який не працює, постійно мешкає у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, в останнє 20.02.2009 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі, до яких на підставі ст. 71 КК України частково приєднане не відбуте покарання за попереднім вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2008 з остаточним призначенням покарання за сукупністю вироків до двох років одного місяця позбавлення волі, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, маючи не погашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість за злочин у сфері обігу наркотичних засобів за ст. 309 КК України, після звільнення з місць позбавлення волі 27.04.2011 продовжив спілкуватися у найменш культурному середовищі, частково втративши навички самостійного соціально прийнятного спілкування, і повторно скоїв умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів з наступних обставин.

10.01.2013 близько 14 години 00 хв. в м. Дніпропетровську, на жилому масиві «Лівобережний-3», з метою задоволення особистих потреб, тобто без мети збуту, за обставинами, які точно встановити видалося неможливим, ОСОБА_2, умисно привласнив собі, чим повторно незаконно придбав, у медичному шприці світло коричневу рідину об'ємом 1,1 мл, що містить у перерахунку на суху речовину 0,0220 г особливо небезпечного наркотичного засобу «опія ацетильованого», який без мети збуту умисно незаконно став зберігати з собою, пересуваючись містом, що на шляху його слідування того ж дня біля будинку АДРЕСА_1 близько 16 год. 15 хв. виявила і присікла міліція під час особистого огляду ОСОБА_2, в результаті якого з правої зовнішньої кишені куртки вилучений цей шприц з рідиною.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинувачуваним угоду про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді двох років позбавлення волі з випробуванням відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України. Також угода містить домовленості щодо співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами у розкритті вчинених кримінальних правопорушень. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду дев'ятого квітня 2013 року в приміщенні суду, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 10.01.2013 (т. 1 а.с. 7) підтверджують виявлення у пійманому «на гарячому» ОСОБА_2 серед особистих речей у правій зовнішній кишені куртки медичного шприцу з коричневою рідиною, до вмісту якої, за висновком експерта № 70/10/328 від 12.02.2013 (т. 1 а.с. 11-13), якого він дійшов за наслідками описаного ним хімічного дослідження, належить особливо небезпечний наркотичний засіб «опій ацетильований».

Добуті об'єктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_2 у причетності до незаконного придбання і зберігання наркотичного засобу, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст.95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_2 винуватості у скоєному.

За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2009 ОСОБА_2 засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на певний строк, який відбув повністю і звільнився з місць позбавлення волі 27.04.2011, з якого належить обчислювати строк погашення судимості відповідно до ч. 1 ст. 90 КК України.

Умисні дії ОСОБА_2, що виразилися у незаконному придбанні і зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого з'ясовано, що ОСОБА_2 своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають узгодження в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, звільнивши його від відбування призначеного покарання під умовою, що протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого. З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосувати до обвинувачуваного запобіжний захід, обраний за ст.. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст.. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України, -

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором дев'ятого квітня 2013 року угоду з ОСОБА_2 про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України під страхом скасування цього вироку протягом п'яти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 309 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді двох років позбавлення волі, від відбування якого згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_2 обов'язки згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази:

пластиковий медичний шприц з рідиною коричневого кольору в кількості 1,4477 г та паперову серветку з нашаруванням речовини коричневого кольору в слідових кількостях, переданих до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 002703, - знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 392 гривень 00 копійок з призначенням платежу: "за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/10/328 від 12.02.2013".

Особисте зобов'язання ОСОБА_2 продовжити виконувати в обсязі покладених на нього обов'язків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий /підпис/

з оригіналом згідно, видана 09.04.2013

Секретар судового засідання

Суддя Бабушкінського районного

суду м. Дніпропетровська Д.Г.Чулінін