Вирок № 30736181, 05.03.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/14/2013 справа № 200/20/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року березня п'ятого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Дельфонцевої Є. О.,

з участю: прокурора Краєвої О. М.,

потерпілого ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012040020000004, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, єврея за національністю, з базовою середньою освітою, не одруженого, який має середньомісячний дохід до 3 000 гривень з підрядних робіт, постійно мешкає з батьком в АДРЕСА_2, раніше двічі судимого, останній раз Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 08.09.2008 за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 187 ч. 1, 296 ч. 4, 309 ч. 1 КК України сукупно відповідно до ст. 70 КК України до п'яти років позбавлення волі, до яких згідно ст. 71 КК України частково приєднане не відбуте покарання за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2005 з остаточним призначенням за сукупністю вироків до відбування п'яти років одного місяця позбавлення волі, з яких на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений 07.03.2012 на один рік один місяць 15 днів, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 187 КК України, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, сироти, з базовою середньою освітою, не одруженого, який має середньомісячний дохід до 3 000 гривень з підрядних робіт, постійно мешкає з прийомною матір'ю в АДРЕСА_3, будучи зареєстрованим на АДРЕСА_1, з огляду на ст. 89 КК України раніше не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 під впливом виховання в неповній сім'ї з юнацтва став нехтувати соціальними нормами поведінки, схиляючись до її асоціального типу, та на протязі декількох років підтримував з ОСОБА_3 тісні товариські відносини. Допускаючи рецидив розбою, ОСОБА_2 під час умовно-дострокового звільнення продовжив спілкуватися у найменш культурному середовищі, частково втративши навички самостійного соціально прийнятного спілкування, і на ґрунті збігу примітивних і неповноцінних інтересів з потерпілим вчинив злочинне посягання проти приватної власності, для чого вступив у злочинну змову зі співучасником злочину ОСОБА_3

ОСОБА_3 залишився сиротою, виховувався у прийомній сім'ї і здобув базову середню освіту у школі-інтернаті у несприятливих умовах емоційної знедоленості. За браком життєвого досвіду і в поєднанні із скупістю мотиваційної сфери ОСОБА_3 під час дозвілля проявляв задоволеність примітивним образом життя та потрапив під антигромадський вплив ОСОБА_2, якого підтримував в спілкуванні заради підтримання власного престижу, переживаючи почуття оманливої товариськості.

02.11.2012 десь о 15 годин 15 хвилин в м. Дніпропетровську в альтанці дитячого комбінату у дворі будівлі на набережній ім. В.І.Леніна, 15, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зустрілися з ОСОБА_1, з яким вони познайомилися випадково у маршрутному таксі. Зустріч запропонував ОСОБА_1 у телефонній розмові з ОСОБА_2 з метою спільного відпочинку. Знаходження їх втрьох у віддаленому від оточуючих місці в ході спілкування спонтанно спонукало ОСОБА_2 до корисливого способу легкої наживи в групі з ОСОБА_3 у співучасті шляхом спільних злочинних посягань проти приватної власності. Не більше п'яти хвилин поспіль ОСОБА_2 схилив ОСОБА_3 до спільних дій безпосередньо групою осіб, в якій за умовами змови ОСОБА_3 заздалегідь відводилася роль виконання погроз щодо застосування небезпечного для життя насильства на випадок опору потерпілого для створення умов досягненню мети спільного нападу з відібранням ОСОБА_2 чужого майна.

В місці проведення дозвілля в м. Дніпропетровську в альтанці дитячого комбінату у дворі будівлі на набережній ім. В.І.Леніна, 15, близько 15 год. 25 хв. 02.11.2012 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3 згідно відведеної ролі ОСОБА_2 в ході невимушеної бесіди з ОСОБА_1 зажадав від нього без жодних законних підстав негайно передати ОСОБА_2 належні ОСОБА_1 гроші, на що той відмовився видати ОСОБА_2 майно добровільно.

Реалізуючи спільний умисел, з метою подолати волю ОСОБА_1 до опору ОСОБА_2 приставив до шиї ОСОБА_1 розкладний металевий ніж з коричневою рукояткою, якого дістав з кишені своєї куртки, а в цей же час за умовами змови ОСОБА_3 приставив до горла ОСОБА_1 чорний пістолет (револьвер) без патронів у патроннику, якого дістав з-за пояса, чим співучасники погрожували потерпілому ОСОБА_1 застосуванням небезпечного для життя насильства. Подавивши опір потерпілого, заздалегідь узгодженими з ОСОБА_3 діями ОСОБА_2 для досягнення спільної мети збагачення обшукав кишені одягу ОСОБА_1 і відкрито заволодів належним йому мобільним телефоном «Nokia Х2-02» у чорному корпусі з синьою кришкою вартістю 780 гривень з сім-картками операторів мобільного зв'язку «МТС» і «Лайф», а також невикористаною передплатою телекомунікаційних послуг на суму 17 гривень, спричинивши реальних збитків на суму 797 гривень.

Діючи у такий спосіб узгоджено, 02.11.2012 в м. Дніпропетровську з користі ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, і співучасник ОСОБА_3, переслідуючи спільною метою заволодіння майном ОСОБА_1, умисно за попередньою змовою групою осіб безпосередньо спільною участю виконали розбійний напад на ОСОБА_1, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя, внаслідок чого заволоділи чужим майном загальною вартістю на суму 797 гривень.

Підсудний ОСОБА_2 повністю визнав свою вину в скоєному діянні і цивільний позов потерпілого, вибачився перед ним та щиросердно розкаявся, засудив вчинене і, будучи допитаним в судовому засідання, докладно розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що у другій декаді жовтня 2012 року він разом зі своїм товаришем ОСОБА_3 у маршрутному таксі познайомилися з потерпілим ОСОБА_1, в розмові з яким обмінялися номерами мобільних телефонів. Удень, 02.11.2012, йому зателефонував ОСОБА_1, який запропонував зустрітися та разом спільно відпочити із вживанням речовин, що викликають сп'яніння. Після цього ОСОБА_2 домовився про зустріч з ОСОБА_3, разом з яким вони прийшли у двір будинку на набережній ім. В.І.Леніна, 15, де зустрілися з ОСОБА_1 На пропозицію ОСОБА_1 посидіти, поспілкуватися вони втрьох перелізли через паркан дитячого комбінату, розташованого у цьому дворі, і пішли до альтанки. Попереду йшов ОСОБА_1, а ОСОБА_2 із ОСОБА_3 йшли за ним. Як стверджував сам підсудний, ОСОБА_2, в цей момент у нього раптово виник умисел на заволодіння майном потерпілого. Він запропонував ОСОБА_3 напасти на потерпілого і відібрати майно. Отримавши згоду ОСОБА_3, він заздалегідь відводив ОСОБА_3 роль залякування ОСОБА_1 і застосування насильницьких дій на випадок його опору для створення умов до відібрання ОСОБА_2 майна потерпілого. Зі слів підсудного, підтримуючи невимушену бесіду з ОСОБА_1, ОСОБА_2 підійшов до нього і став вимагати негайно передати належні тому гроші. Після відмови ОСОБА_1 виконати вимогу ОСОБА_2 дістав викидний металевий ніж, якого мав з собою, та приставив його до шиї ОСОБА_1, продовжуючи вимагати передачі йому майна потерпілого. Водночас, зі свого боку ОСОБА_3 дістав наявний у нього пістолет і також приставив його до шиї потерпілого, чим остаточно подавив волю потерпілого до опору. Тоді ОСОБА_2, обшукуючи кармани куртки потерпілого, забрав у ОСОБА_1 мобільний телефон моделі «Nokia Х2-02» в чорному корпусі з синьою кришкою, і з місця злочину разом з ОСОБА_3 зник. З мобільного телефону ОСОБА_2 дістав сім-картку оператора зв'язку «МТС», коли знаходився в альтанці садка, поламав і викинув, а другу сім-картку оператора зв'язку «Лайф» залишив собі. Мобільний телефон ОСОБА_2 збув малознайомому хлопцю на ім'я ОСОБА_4 за 250 гривень, які витратив на особисті потреби. Після розбійного нападу ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_3 подивитись пістолет (револьвер), яким той скористався під час нападу на потерпілого, та залишив собі постріляти по птахам, а ніж на прохання ОСОБА_3 передав йому.

Підсудний ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в скоєному діянні і цивільний позов потерпілого, вибачився перед ним та щиросердно розкаявся, засудив вчинене і, будучи допитаним в судовому засідання, докладно розповів про встановлені вище обставини злочину, підтверджуючи беззастережно показання співучасника ОСОБА_2 Пояснив суду, що дійсно в маршрутному таксі зі своїм товаришем ОСОБА_2 наприкінці жовтня 2012 року познайомився з потерпілим ОСОБА_1 за розмовою про наркотики та інші одурманюючи речовини. Вдень, 02.11.2012, йому зателефонував ОСОБА_2 і запропонував зустрітись з ОСОБА_1, який призначив зустріч для спільного відпочинку, на що ОСОБА_3 погодився. Близько 15 год. 20 хв. він разом з ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_1, на пропозицію якого вони втрьох перелізли через паркан дитячого комбінату у дворі будинку на набережній ім. В.І.Леніна, 15, прямуючи до альтанки. ОСОБА_1 йшов попереду. Коли вони йшли за потерпілим, ОСОБА_2 запропонував йому напасти на нього з метою відібрати у нього майно, з чим ОСОБА_3 погодився. За умовами змови ОСОБА_2 мав відібрати у потерпілого майно, а ОСОБА_3 на випадок опору потерпілого залякати його чи застосувати до нього фізичну силу, щоб подолати такий опір. Зі слів ОСОБА_3, під час невимушеної бесіди з потерпілим ОСОБА_2 став вимагати негайно передати йому гроші, на що потерпілий відповів відмовою. В той момент, коли ОСОБА_2 приставив до шиї ОСОБА_1 розкладний металевий ніж, як зізнався ОСОБА_3, він вирішив дістати з-за пояса чорний пістолет (револьвер), в якому патронів не було, і для залякування потерпілого приставив його також до шиї, після чого потерпілий жодним чином не опирався діям ОСОБА_2, який почав обшукувати кармани куртки. ОСОБА_2 забрав у ОСОБА_1 мобільний телефон «Nokia Х2-02», ігноруючи прохання потерпілого про його повернення, як не послухав він і ОСОБА_3, який не хотів брати мобільний телефон. Після цього вони разом з місця злочину зникли з відібраним майном, і ОСОБА_2 комусь зателефонував, домовляючись про збут цього мобільного телефону. Пістолет він віддав подивитись ОСОБА_2, якому скортіло з нього постріляти по птахам, через що пістолет залишився у ОСОБА_2, а взамін ОСОБА_3 залишив собі ніж. В якомусь дворі біля площі Островського у його присутності ОСОБА_2 збув незнайомому хлопцю мобільний телефон за 250 гривень, які залишив собі, а вони розійшлись кожен у своїх справах.

Окрім зізнання підсудних, їх вина у вчинені злочину підтверджується сукупністю достатніх достовірних даних, здобутих за допомогою доказів, належність яких сторонами обвинувачення і захисту, а так само потерпілим, не заперечується, на підставі чого фактичні обставини у судовому засіданні з'ясовані згідно з істиною у встановленому порядку за частиною третьою статті 349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні від дачі показань відмовився, скориставшись своїм правом згідно з ст. 63 Конституції України. Вказав, що в обвинувальному акті викладені обставини, які правильно встановлені, і він повністю підтверджує ті показання, які він давав у ході досудового слідства. Крім того, потерпілий висловив своє співчуття до підсудних, просив їх суворо не карати і призначити мінімально можливе покарання, пояснюючи, що пробачив їм скоєне. Як вбачається з протоколу допиту потерпілого від 03.11.2012 (т. 1 а.с. 23-25), ОСОБА_1 підтвердив показання підсудних про обставини знайомства за розмовою про наркотики та речовини, що викликають стан сп'яніння, і про його зустріч з підсудними 02.11.2012 з метою підзаробити на них за рахунок збуту їм одурманюючого препарату, який вони мали спільно вжити. Цими показаннями ОСОБА_1 також підтверджується узгодженість дій підсудних, за якої ОСОБА_3 з пістолетом в руках діяв за вказівкою ОСОБА_2, який, погрожуючи ножем, відібрав мобільний телефон, оскільки загрозу своєму життю від розкладного ножа і револьвера він сприймав як реальну.

Зокрема, учасники судового провадження не оспорюють особистий огляд ОСОБА_3 під протокол від 03.11.2012 (т. 1 а.с. 18), який вказує на піймання його «на гарячому» з викидним ножем з коричневою рукояттю, вигляд якого збігається з його описанням потерпілим, та який за висновком експерта № 62/03-455 від 18.11.2012 (т. 1 а.с. 75-77), маючи побутове призначення, до холодної зброї не відноситься. В ході особистого огляду ОСОБА_2 за протоколом від 03.11.2012 (т. 1 а.с. 19-20) у дворі будинку на вулиці Пастера, 8, підсудний пійманий «на гарячому» з револьвером моделі «Trooper 4,5» з серійним № НОМЕР_1 та сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», яка за абонентським номером ідентична тій, на яку вказав потерпілий як на викрадену (т. 1 а.с. 23-25). Вилучений револьвер, що визнаний речовим доказом, за висновком експерта № 63/07-375 від 24.11.2012 (т. 1 а.с. 59-62), маючи навчально-тренувальне призначення, придатний для пострілів, але до категорії вогнепальної зброї не відноситься через відсутність достатньої дії ураження. Відомості про вилучену у ОСОБА_2 сім-карту тісно пов'язані з наданим потерпілим паспортом на мобільний телефон (т. 1 а.с. 11) і в своїй сукупності доводять наявність предмету злочину, на який вказав потерпілий у своїй заяві про злочин від 02.11.2012 (т. 1 а.с. 7).

Так само, учасники судового провадження не оспорюють пред'явлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 для впізнання ОСОБА_1, який без будь-яких сумнівів і вагань у присутності понятих під протокол від 03.11.2012 (т. 1 а.с. 31-34) вказав на підсудних як на тих осіб, які на нього спільно напали з погрозою небезпечного для його життя насильства і відібрали в нього мобільний телефон. В ході даної ОСОБА_1 очної ставки з ОСОБА_2 за відомостями протоколу від 05.11.2012 (т. 1 а.с. 89-92) потерпілий прямо викривав підсудного в залякуванні ножем та в обшукуванні карманів проти його волі. Як вбачається з протоколу від 06.11.2012 (т. 1 а.с. 139-141), ОСОБА_1 на очній ставці з ОСОБА_3 викрив підсудного у використанні револьвера для залякування потерпілого. В сукупності з цими даними свідок ОСОБА_4 на очній ставці з ОСОБА_2 під протокол 09.11.2012 (т. 1 а.с. 170-171) усунув будь-які сумніви в причетності підсудного до події злочинного заволодіння чужим майном, викриваючи його у збуті 02.11.2012 відібраного мобільного телефону. Зібрані дані про знаряддя і предмет злочину в сукупності з оглядом місця події під протокол від 02.11.2012 (т. 1 а.с. 14) узгоджуються з даними про використаний спосіб спільного нападу і розкрадання, які добуті в ході перевірки показань підсудних на місці під час проведення слідчих експериментів (т. 1 а.с. 111-118, 122-129)

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про наявність достатніх об'єктивних відомостей, які у своїй сукупності виключають будь-які сумніви в істинності та в добровільності зізнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України може бути покладене в основу їх обвинувачення як вільне самовикриття з правильним розумінням значення змісту встановлених обставин.

Суд знаходить вину підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєному в межах судового розгляду відповідно до ст. 337 КПК України доведеною повністю, а прокурором додаткове обвинувачення не висувалося.

Предметом злочину проти власності є майно, до якого за визначенням ст.ст. 177, 190 ЦК України окрім речей, за інших умов, можуть бути віднесені послуги, право на їх отримання. Відповідно, об'єктом злочинних посягань за обставинами справи мають визнаватися мобільний телефон і право на отримання телекомунікаційних послуг оператора мобільного зв'язку на відому суму авансу, тоді як досудове розслідування хибно віднесло до майна замість авансованих послуг сім-карти, що втратили матеріальну цінність.

Злочинці використали для нападу і залякування знаряддя, які не відносяться до зброї, але сприймалися потерпілим як небезпечні для його життя у разі їх застосування, через що їх дії відносяться не до інших насильницьких, а мають визнаватися погрозою застосування насильства, оскільки полягали у залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, на що вказував Пленум Верховного Суду України в п.п. 9, 12 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»

У з'ясованих обставинах два суб'єкти злочину на умовах співвиконавства вступили між собою у злочинну змову заздалегідь, тобто до початку виконання об'єктивної сторони злочину у формі пред'явлення протиправної вимоги або застосування психічного насильства, зважаючи на що підлягають кримінальній відповідальності згідно ч. 2 ст. 28 і ч. 1 ст. 29 КК України за статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин за попередньою змовою групою осіб. Оскільки між вимогою ОСОБА_2 про передачу співучасникам чужого майна, спільною погрозою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 застосувати негайно небезпечне для життя насильство і відбиранням такого майна немає розриву в часі, то їх дії не були спрямовані на майбутнє, що виключає вимагання.

Наведені посилання переконують суд, що умисні дії ОСОБА_2, який має непогашену і не зняту судимість за розбій, що виразилися у безпосередній спільній участі групою осіб за попередньою змовою у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування небезпечного для життя насильства особі, яка зазнала нападу, підлягають кваліфікації передбаченим у ч. 2 ст. 187 КК України розбоєм за ознаками вчинення за попередньою змовою групою осіб і особою, яка раніше вчинила розбій.

Умисні дії ОСОБА_3, що виразилися у безпосередній спільній участі групою осіб за попередньою змовою у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування небезпечного для життя насильства особі, яка зазнала нападу, підлягають кваліфікації передбаченим у ч. 2 ст. 187 КК України розбоєм за ознакою вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання, суд, керуючись правосвідомістю, у відповідності до ст. 65 КК України враховує вчинення умисного злочину, віднесеного кримінальним Законом за формальною ознакою до категорії тяжких злочинів, які посягають на відносини приватної власності, непорушність яких гарантована державою. За матеріальною ознакою суспільної небезпечності ступінь тяжкості злочину має визначатися з огляду на його етіологію в сфері дозвілля, що визначає вчинений розбій як ситуативний. Відзначається, що для такого ситуативного розбою не характерне ретельне розроблення плану нападу, не властиве застосування наднебезпечних і жорстких способів для доведення умислу до кінця, а у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисел виник раптово, відсутня усвідомлена злочинна орієнтація на оволодіння злочинними прийомами. Відповідно, виконавці такого розбою не мають стійкої корисної злочинної установки, а провідна риса їх особистості - асоціальність, яка характеризується розривом їх суспільно корисних зв'язків.

Також суд приймає до уваги вік ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх освітньо-кваліфікаційний рівень, за яких процес їх соціалізації характеризується незавершеністю, внаслідок чого їх громадянська особистість ще не сформована і не визначилася у своїх позитивних і негативних якостях, чим зумовлена їх морально-психологічна нестійкість як представників молоді, які не мають власної сім'ї.

Підсудний ОСОБА_2 за місцем проживання з батьком має задовільну характеристику, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з 2009 року страждає на аритмію та ішемію серця, зробив спробу отримувати доходи із законних джерел, займаючись суспільно корисною працею. Він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах. За повного визнання підсудним своєї вини у зв'язку з проявленою добросовісною поведінкою, якою він заслужив довіру і пробачення потерпілого, до пом'якшуючих покарання обставин суд згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України відносить активне сприяння розкриттю злочину та проявлене в судовому засіданні щире каяття.

Відповідно, наслідуючи роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в п. 8 постанови № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за відсутності обтяжуючих покарання обставин суд за стійким внутрішнім переконанням знаходить, що ступінь тяжкості злочину за ч. 2 ст. 187 КК України з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_2, його віку, майнового і сімейного стану, характеру асоціальної спрямованості його особистості в дозвіллі, істотно знижена зазначеними пом'якшуючими покарання обставинами, на підставі чого в силу ст. 65 КК України необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі, визначивши його строк згідно з ч. 1 ст. 69 КК України нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України. В той же час, за встановленими обставинами суд визнав їх недостатніми за ч. 2 ст. 69 КК України для того, щоб підсудний уникнув призначення обов'язкової додаткової конфіскації майна.

Підсудний, будучи звільненим від відбування частини строку позбавлення волі умовно-достроково, вчинив злочин до закінчення строку покарання, що залишився не відбутим, на підставі чого суд вважає достатнім на виконання ч. 4 ст. 81 КК України приєднати частково до покарання за цим вироком не відбуте покарання за попереднім вироком відповідно до вимог ст. 71 КК України.

Підсудний ОСОБА_3 з малолітнього віку залишився сиротою, з 13 років виховувався у прийомній сім'ї, за місцем проживання з прийомною матір'ю, якій надає матеріальну допомогу, має задовільну характеристику, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, страждає на астму і дотримується правил диспансерно-динамічного нагляду лікаря нарколога з приводу синдрому залежності внаслідок вживання летких розчинників. Він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах та займався суспільно корисною працею для отримання доходів із законних джерел. Корисливі мотиви підсудного пов'язані зі стосунками оманливої товариськості, через що ОСОБА_3 не скористався злочинною наживою. За повного визнання підсудним своєї вини у зв'язку з проявленою добросовісною поведінкою, якою він заслужив довіру і пробачення потерпілого, до пом'якшуючих покарання обставин суд згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України відносить активне сприяння розкриттю злочину та проявлене в судовому засіданні щире каяття.

Так само, наслідуючи роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в п. 8 постанови № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за відсутності обтяжуючих покарання обставин суд за стійким внутрішнім переконанням знаходить, що ступінь тяжкості злочину за ч. 2 ст. 187 КК України з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_3, його віку, майнового і сімейного стану, характеру асоціальної спрямованості його особистості в дозвіллі, ролі у злочинній змові, істотно знижена зазначеними пом'якшуючими покарання обставинами, на підставі чого в силу ст.ст. 59, 65 КК України необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі, визначивши його строк згідно з ст. 69 КК України нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, без призначення додаткової конфіскації майна.

Оскільки суд визнав доведеним спричинення прямої дійсної шкоди потерпілому в розмірі вартості майна, що стало предметом розкрадання, на суму 797 гривень, то ця сума складає реальні збитки, які згідно з ст. 1166 ЦК України підлягають відшкодуванню за правилами ст. 1192 цього Кодексу із задоволенням цивільного позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 100 і ст. 317 КПК України в якості документів у кримінальній справі належить зберігати протоколи оглядів і допитів, які згідно з п. 8 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України визнані судом допустимими доказами за ст. 65 КПК 1960 р. і були відкриті стороні захисту за правилами ст. 290 КПК України. Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на підсудних.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України взяття під варту, що застосоване як запобіжний захід до дня набрання чинності цим Кодексом, за відсутності підстав для його скасування відповідно до ст. 165 КПК 1960 р. продовжує свою дію у порядку, що діяв згідно з ст.ст. 155, 158 КПК 1960 р.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 187 КК України з призначенням покарання із застосуванням ст. 69 КК України у шість років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю, до яких згідно ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від восьмого вересня 2008 року, та остаточно за сукупністю вироків призначити до відбування шість років один місяць позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Зарахувати до відбуття покарання попереднє ув'язнення ОСОБА_2 під варту, обчислюючи початок строку відбування покарання з третього листопада 2012 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 187 КК України з призначенням покарання із застосуванням ст. 69 КК України у шість років позбавлення волі без конфіскації майна.

Зарахувати до відбуття покарання попереднє ув'язнення ОСОБА_3 під варту, обчислюючи початок строку відбування покарання з третього листопада 2012 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 (ІПН не відомий) задовільнити частково і стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 (ІПН не відомий) та ОСОБА_3 (ІПН не відомий) 797 гривень збитків.

Речові докази:

револьвер «Trooper 4,5» з серійним № НОМЕР_1 калібру 4 мм (Flobert); один патрон калібру 4 мм (Flobert), що передані до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 164179, - надіслати у встановленому порядку у центральну кулегільзотеку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України;

викидний металевий ніж з коричневою рукояткою, що переданий до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 164180, - знищити;

сім-карту оператора мобільного зв'язку «Лайф», передану на зберігання під розписку ОСОБА_1, - вважати повернутою за належністю законному володільцеві;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок підсудних, і стягнути на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012) з ОСОБА_2 (ІПН не відомий) 470 гривень 70 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 62/03-455 від 18.11.2012», з ОСОБА_3 (ІПН не відомий) 490 гривень 40 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 63/07-375 від 24.11.2012».

Запобіжний захід ОСОБА_2, ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити колишній - взяття під варту.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, а для підсудних - з наступного за днем вручення копії цього вироку, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги, за виключенням підстав заперечення обставин, дослідження яких під час судового розгляду визнано недоцільним. Копію вироку після його проголошення вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий /підпис/

з оригіналом згідно,

вирок набрав законної сили 05.04.2013

Секретар судового засідання

Суддя Бабушкінського районного

суду м. Дніпропетровська Д.Г.Чулінін