Ухвала суду № 30736268, 10.04.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0609/4с-50/12 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.М.(Корольовський РС)

Категорія 79 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Товянської О.В.

суддів: Микитюк О.Ю., Гансецької І.А.

при секретарі : Дехтієвській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Бовсунівського М.М. від 19.04.2012 року про арешт корпоративних прав боржника,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 13 липня 2012 року ,-

встановила:

В травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою. Просив визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Бовсунівського М.М. від 19.04.2012р. про арешт корпоративних прав боржника ОСОБА_1 Зазначав, що старший державний виконавець при прийнятті постанови порушив вимоги статей 52, 54, 57 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими в ході примусового виконання рішення суду може бути накладено арешт лише на майно боржника, до якого відносяться корпоративні права в розумінні положень Господарського Кодексу України. Крім того, чинним законодавством не передбачено накладення арешту на корпоративні права.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 13.07.2012 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Бовсунівського М.М. від 19.04.2012 року за виконавчим провадженням № 9564837, якою накладено арешт на корпоративні права, що належать ОСОБА_1 у ТОВ «Поліпак 2005», код33399597, м.Київ, пр.Оболонський, 23-а, ТОВ «Полімер Системс», код 3400791, Житомирська область, Житомирський район, с. Зарічани, вул. Вишнева,7, в межах суми звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 - представник ОСОБА_3 просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що зміст корпоративних прав складає комплекс правомочностей управлінського та майнового характеру. Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тобто, корпоративні права це не тільки право особи брати участь у товаристві, але є також і майном, яке можливо визначити у грошовому еквіваленті, тому дії державного виконавця по накладенню арешту на корпоративні права ОСОБА_1

вважає повністю законними.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно виконавчого листа №2-459/11, виданого Корольовським райсудом м. Житомира Житомирської області 29 лютого 2012р., з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 737785грн., 600547грн.72коп. компенсації з урахуванням індексу інфляції в зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, 12% річних від простроченої суми-395267грн.73коп., відсотки за користування позикою - 322 873грн.55 коп., а всього 2054474грн.

Постановою старшого державного виконавця Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції Бовсунівського М.М. від 19 квітня 2012р. на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на корпоративні права, що належать ОСОБА_1 в юридичних особах - ТОВ «Поліпак 2005» і ТОВ «Полімер Системс» у межах суми звернення - 2054474грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику ОСОБА_1 лише в межах суми боргу.

Змістом ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для реального забезпечення виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно із ч.1 ст.100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» майно передається учасниками товариству у власність, а у ст. 149 ЦК України йдеться про виключення з загального правила непорушності права власності юридичної особи, відповідно до якого можливо звернути стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі.

Ст.116 ЦК України визначені права учасників господарського товариства, а саме брати участь в управлінні товариством, у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди), вийти з товариства, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку встановленому законом, одержувати інформацію про діяльність товариства

Апеляційний суд вважає, що у державного виконавця були всі підстави для накладення арешту на корпоративні права боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем проводились дії щодо виявлення майна боржника; проте майна, на яке могло бути накладено арешт для погашення заборгованості, виявлено не було.

Статтею 167 Господарського Кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином поняття майно охоплює як речі, так і майнові права. Відповідно майнові права є відчужуваними. Майновим правам, до яких фактично зведені права вимоги, кореспондують обов'язки боржників, що також охоплюються поняттям „майно". Європейський Суд з прав людини під поняттям право на майно визнає і право на здійснення діяльності, що дає прибуток.

З огляду специфічності правового статусу такого виду майна як корпоративні права дії старшого державного виконавця у відповідності до положень ст.57 Закону України „Про виконавче провадження" є правомірними, оскільки у даному випадку накладено арешт на корпоративні права, які мають майновий характер і охоплюються поняттям майна, а арешт накладено на корпоративні права саме в межах стягнення суми боргу.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 13 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді: