Постанова № 30734997, 08.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2013 р. (16:20) Справа №801/2747/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військовий комісаріат АР Крим; Головне управління державної казначейської служби України в АР Крим

про визнання дій неправомірними,скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

позивача - Рябченко О. С., довіреність №10 від 01.08.2012 р.,

відповідача - не з'явився,

третіх осіб - не з'явилися.

Суть спору: Головне Управління Пенсійного фонду України в АРК звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить:

- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим щодо прийняття постанови від 27.02.2013р. ВП №33659600 про повернення виконавчого листа у справі №2а-5742/10/4/0170;

- скасувати Постанову від 27.02.2013р. ВП №33659600;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК прийняти нову постанову про прийняття виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №2а-5742/10/4/0170, виданим Окружним адміністративним судом АРК 18.07.2011р. про стягнення з Військового комісаріату АРК 1566,00 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірною постанову відповідачем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" був повернутий виданий Окружним адміністративним судом АРК 18.07.2011 р. виконавчий лист у справі №2а-5742/10/4/0170 з посиланням на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за яким відповідні виконавчі дії мають проводитися органами Державної казначейської служби. Позивач вважає вказану позицію неправомірною, оскільки відповідачем не було враховано, що відповідно до пункту 2 статті 2 цього Закону його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Крім того, позивач зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає заборону здійснювати виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, через що повернення виконавчого документа на підставі п. 9, ч. 1, ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним та незаконним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2013 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, були залучені Військовий комісаріат АР Крим та Головне управління державної казначейської служби України в АР Крим.

Ухвалою суду від 01.04.2013 р. первинний відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, був замінений на належного - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням положень ст. 128, ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2011 р. Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим був виданий виконавчий лист у справі № 2а-5742/10/4/0170 про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим 1566,00 грн. заборгованості.

01.08.2012 р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК (надалі - Відділ) Нємцевою Н.І. винесено постанову ВП № 33659600 про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа.

Однак в подальшому 27.02.2013 р. Відділом винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, Відділом було зазначено, що у зв'язку з набранням законної сили з 01.01.2013 р. Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також враховуючи положення Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, виконання поданого позивачем виконавчого листа має здійснюватися органами Казначейства, що виключає можливість проведення виконавчих дій стосовно боржника.

Оцінюючи правомірність винесення Відділом спірної постанови, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який набрав чинності з 01.01.2013 р., виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

При цьому, частиною 2 статті 2 цього Закону закріплено, що його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Таким чином, враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим є державним органом (органом виконавчої влади), суд погоджується з твердженням позивача про те, що норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на спірні правовідносини не розповсюджуються, а тому відповідне нормативне посилання в спірній постанові було зроблено Відділом безпідставно.

В той же час суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження", статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

На виконання зазначеної норми Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 був затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, пунктом 4 якого (в редакції до внесення змін постановою КМУ від 30 січня 2013 р. N 45) було передбачено, що у разі виконання рішень про стягнення коштів з боржників виконавчі документи пред'являються до виконання органам державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Пунктом 24 цього Порядку було визначено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

На підставі цього 01.08.2012 р. Відділом було правомірно відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду України від 18.07.2011 р. у справі № 2а-5742/10/4/0170.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. N 45 вищевказаний Порядок був викладений в новій редакції (дата набрання чинності - 06.02.2013 р.).

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Під боржниками, згідно з пунктом 2 Порядку, розуміються визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Таким чином, з 06.02.2013 р. рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються виключно органами казначейства, що стало підставою для винесення Відділом спірної постанови від 27.02.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Однак, суд звертає увагу на те, що пункт 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", який покладений Відділом в основу спірної постанови, визначає, що Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Так, відповідно до п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. N 512/5 (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимоги щодо складових частин та змісту акта закріплені в п. 1.5.2 Інструкції.

Згідно з положеннями статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Відповідно до приписів статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, під час розгляд справи відповідачем не був наданий суду примірник відповідного акта, який, згідно з частиною 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", є передумовою винесення постанови про повернення виконавчого документа.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.15 Інструкції повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону.

В свою чергу, враховуючи, що норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не розповсюджуються на спірні правовідносини, суд звертає увагу на те, що в спірній постанові від 27.02.2013 р. про повернення виконавчого документа Відділом не була зазначена норма закону, якою встановлена заборона звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника, у зв'язку з чим постанова є нормативно не мотивованою.

При цьому, тлумачення норми пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє суду зробити висновок про те, що передумовою її застосування є наявність встановленої законом заборони проведення виконавчих дій стосовно боржника, що взагалі виключає можливість виконання відповідного рішення, незалежно від органу, на який покладено проведення виконавчих дій (органи державної виконавчої служби чи державна казначейська служба).

Докази наявності відповідних обставин суду під час розгляду справи надані не були.

Викладення Кабінетом Міністрів України в новій редакції Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників не може бути віднесено до таких обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в Постанові КМУ від 30 січня 2013 р. N 45 відсутні будь-які застереження щодо необхідності повернення відділами ДВС виконавчих документів про стягнення коштів з боржників-бюджетних установ, за якими виконавче провадження було відкрито раніше.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, матеріали справи свідчать, що постанова від 27.02.2013 р. була винесена Відділом без законодавчо визначених підстав для цього, порушує у зв'язку з цим права позивача, як стягувача, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, через що позовні вимоги в цій частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Відділу щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа безпосередньо не направлені на захист порушеного права позивача та не відновлюють його, оскільки належним та достатнім способом захисту порушених прав є саме визнання протиправною та скасування спірної постанови, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача по її винесенню.

Крім того, суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача про спонукання Відділ прийняти нову постанову про прийняття виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження, оскільки наслідки скасування судом протиправної постанови про повернення виконавчого документа визначені законодавчо.

Так, відповідно до положень статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні 08.04.2013 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 15.04.2013 р.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №33659600 від 27.02.2013 р.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.