Постанова № 30734180, 16.04.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7654/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Вавшко Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 року позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області. Позовні вимоги аргументовано тим, що 21.03.2013 року на адресу УМВС України у Вінницькій області надійшла постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГУ юстиції ОСОБА_2 від 15.03.2013 року про накладення штрафу на УМВС України у Вінницькій області у розмірі 680 грн. На думку відповідача вказану постанову було винесено в звязку з неналежним виконанням рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.04.2012 року, яким зобовязано УМВС України у Вінницькій області надати ОСОБА_3 відпустку по догляду за другою дитиною з 11.03.2011 року по 08.10 2013 року до досягнення нею трирічного віку.

Позивач зазначає, що відповідачем при винесенні постанови про накладення штрафу від 15.03.2013 року не враховано положення ч.1 ст. 89 Закону України « Про виконавче провадження», де у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Зокрема відповідачем не враховано поважність пропуску строку з виконання вказаного рішення суду.

Окрім того, позивач вказує, що державним виконавцем Комлєвою О.М. було порушено вимоги ч.2ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», якою чітко передбачено, що державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також позивач вказує на той факт, що державним виконавцем Комлєвою О.М. було пропущено строк винесення постанови про накладення штрафу, встановлений ч.1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», яка наголошує на тому, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобовязує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зазначені обставини змусили позивача звернутись з вказаним адміністративним позовом до суду та просити визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 по винесенню постанови про накладення штрафу на УМВС України у Вінницькій області від 15.03.2013 року у розмірі 650 грн. Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 15.03.2013 року про накладення на УМВС України у Вінницькій області штрафу у розмірі 650 грн. скасувати.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за викладених в позовній заяві обставин підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, державний виконавець ВПВР УДВС ГУ юстиції - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає, що діяла в рамках ЗУ «Про виконавче провадження» та усіх галузевих інструкцій, а тому просила суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

З"ясувавши позиції сторін, дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

08.11.2012 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУ юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№35120864 з примусового виконання виконавчого листа № 212/3886/2012 виданого 01.11.2012 року про зобовязання Управління МВС України у Вінницькій області надати ОСОБА_3 відпустку по догляду за другою дитиною з 11.03.2011 року по 08.10 2013 року до досягнення нею трирічного віку (а.с.7).

19.11.2012 року на адресу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, державним виконавцем Комлєвою О.М. було надіслано вимогу про необхідність виконання виконавчого листа по справі №212/3886/2012 року, виданого 01.11.2012 року Вінницьким міським судом Вінницької області (а.с.9).

11.12.2012 року з УМВС України у Вінницькій області на адресу державного виконавця ВПВР УДВС ГУ юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 надійшло повідомлення, в якому позивач зазначає про неможливість виконання виконавчого листа №212/3886/2012 року, виданого 01.11.2012 року Вінницьким міським судом Вінницької області, оскільки рішення суду та спосіб і порядок його виконання є незрозумілим. У звязку з цим, боржник звернувся до апеляційного суду Вінницької області із заявою про розяснення рішення суду та до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду (а.с.10).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.01.2013 року та ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2013 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду(а.с.11-14).

15.03.2013 року державним виконавцем Комлєвою О.М. винесено постанову про накладення штрафу (а.с.7).

Дослідженням матеріалів виконавчого провадження ВП№35120864 встановлено, що 03.04.2013 року відповідачем винесено постанову про зупинення виконавчого

провадження.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі Закон) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Ч.ч. 1 та 6 ст. 30 Закону передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Так, відповідно до ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання і відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Тобто з аналізу даних норм, вбачається, що штраф державним виконавцем може бути накладено лише у випадку невиконання рішення суду без поважних причин.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що при винесенні постанови про накладенні штрафу на позивача, відповідачем було порушено вимоги ч.2ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», якою чітко передбачено, що державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тому, позовні вимоги в частині скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 15.03.2013 року про накладення на УМВС України у Вінницькій області штрафу у розмірі 650 грн. підлягають до задоволення, оскільки державним виконавцем стягнуто кошти з державного бюджету на користь держави.

Що ж стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 по винесенню постанови про накладення штрафу на УМВС України у Вінницькій області від 15.03.2013 року у розмірі 650 грн., то суд приходить до особистого переконання, що дії відповідача були правомірними так як він діяв в рамках повноважень наданих ЗУ "Про виконавче провадження", тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 5,24,30 87,89 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 15.03.2013 року про накладення на УМВС України у Вінницькій області штрафу в розмірі 650 гривень скасувати.

В частині інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: