Ухвала суду № 30734093, 18.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"18" березня 2013 р. Справа № Б8/078-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № Б8/078-12

за заявою фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Юріївни, ідентифікаційний номер: 3009015785, місце проживання: 02192, м. Київ, бульв. Дарницький, буд. 7, кв. 249 (Кредитор),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК», ідентифікаційний код юридичної особи: 20597017, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2,

про банкрутство,

учасники провадження у справі про банкрутство:

розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Мальцева А.В., яка діє на підставі ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії АВ № 600619, виданої Міністерством юстиції України 23 січня 2012 року та ухвали господарського суду Київської області від 16 серпня 2012 року у справі № Б8/078-12;

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ідентифікаційний код: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19 (надалі за текстом: «Заявник 1»);

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг», ідентифікаційний код: 34532977, місцезнаходження:01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 120, оф. 17 (надалі за текстом: «Заявник 2»);

за участю представників учасників провадження:

від Кредитора, Боржника, Заявника 2: не з'явились;

від Заявника 1: Тітаренко О.О., який діє на підставі довіреності № 3, 4 від 15 січня 2013 року; Хорошева К.М., яка діє на підставі довіреності № 33, 34 від 15 січня 2013 року;

від розпорядника майна Боржника: арбітражний керуючий Мальцева А.В., яка діє на підставі ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії АВ № 600619, виданої Міністерством юстиції України 23 січня 2012 року та ухвали господарського суду Київської області від 16 серпня 2012 року у справі № Б8/078-12, -

ВСТАНОВИВ:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/078-12 за заявою фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Юріївни (ідентифікаційний номер: 3009015785, місце проживання: 02192, м. Київ, бульв. Дарницький, буд. 7, кв. 249) (Кредитор) про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» (ідентифікаційний код: 20597017, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2) (Боржник), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 16 липня 2012 року та якою розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 30 липня 2012 року; зобов'язано учасників провадження надати документальні докази у справі; зобов'язано Боржника провести аудит за останні 24 календарних місяці його господарської діяльності та надати аудиторський висновок суду разом з документами, що підтверджують право відповідного аудитора на провадження аудиторської діяльності; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом: «Закон про банкрутство»), у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства.

Ухвалами господарського суду Київської області від 30 липня 2012 року, від 06 серпня 2012 року, від 13 серпня 2012 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06 серпня 2012 року, на 13 серпня 2012 року, на 16 серпня 2012 року відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16 серпня 2012 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Мальцеву А.В. розпорядником майна Боржника; зобов'язано Кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство Боржника; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 12 листопада 2012 року; призначено на 11 лютого 2013 року судове засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно даних «Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН», публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника здійснена в газеті «Голос України» № 195 від 17 жовтня 2012 року.

30 жовтня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ідентифікаційний код: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) (Заявник 1) надійшла заява № 2757-юд від 26 жовтня 2012 року (вх. № 17336 від 30 жовтня 2012 року) про визнання кредитором з доданими документами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12 листопада 2012 року продовжено строк, встановлений абз.абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на шість місяців; відкладено попереднє засідання у справі на 18 березня 2013 року; відкладено судове засідання у справі № Б8/078-12 на якому буде винесено ухвалу про санацію Боржника, чи про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство на 12 серпня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

21 листопада 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (ідентифікаційний код: 34532977, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 120, оф. 17) (Заявник 2) надійшла заява б/№ від 17 листопада 2012 року (вх. № 18801 від 21 листопада 2012 року) про визнання кредиторських вимог з доданими документами.

24 грудня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання № 656 від 21 грудня 2012 року (вх. № 21146 від 24 грудня 2012 року) про затвердження реєстру вимог кредиторів з доданими документами, в тому числі з реєстром вимог кредиторів Боржника станом на 03 грудня 2012 року.

11 лютого 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання № 133 від 11 лютого 2013 року (вх. № 2500 від 11 лютого 2013 року) з доданими документами.

Провадження у справі № Б8/078-12 перебуває в судовій процедурі розпорядження майном, в якій на 18 березня 2013 року призначено попереднє засідання.

В судове засідання 18 березня 2013 року з'явились представники Заявника 1, розпорядник майна Боржника та надали свої пояснення у справі; інші учасники провадження в судове засідання не з'явились.

Детально дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, присутніх у судовому засіданні 18 березня 2013 року, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4? Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 1? розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в ред. Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що набрала чинності з 19 січня 2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 16 липня 2012 року, відповідно, до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство та у відповідності до п. 1? розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., що набрала чинності з 19 січня 2013 року), під час розгляду справи підлягають застосовуванню положення Закону про банкрутство, що діяв станом на дату порушення провадження у справі (ост. зміни від 04 листопада 2012 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені). Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Частиною 48 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15 (надалі за текстом: «Постанова № 15») встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.п. 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом «Рекомендації») передбачено, що боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме. Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд. Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду.

Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.

Частиною 1 п. 29 Постанови № 15 передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Згідно з п. 74 Постанови № 15, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу про розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначає дату проведення зборів кредиторів. За змістом припису частини другої статті 14 Закону цією ж ухвалою господарський суд затверджує реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до п. 45 Постанови № 15, кредитор (кредитори), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство, не подає (подають) заяв після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення цієї справи. Вимоги ініціюючих кредиторів вважаються визнаними і після їх перевірки у підготовчому засіданні підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру.

Згідно п.п. ?г? п. 1 ч. 1 ст. 31, п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника

Ухвалою господарського суду Київської області у цій справі від 16 серпня 2012 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора - фізичної особи-підприємця Шевченко Н.Ю. в сумі 353 850,00 грн. (триста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.), з яких: 350 000,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 350,00 грн. (триста п'ятдесят гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя та 3 500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису. Вказані вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що Кредитором (ініціюючим) за подачу заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника б/№, б/дати було сплачено 5 365,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 00 коп.) судового збору, що підтверджено квитанцією № ПН393 дата здійснення касової операції 14 червня 2012 року.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. 44, абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що справа № Б8/078-12 порушена в зв'язку з несплатою Боржником вимог ініціюючого Кредитора, судовий збір в сумі 5 365,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 00 коп.) за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство покласти на Боржника та на підставі п.п. ?г? ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, вони підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено судом, в газеті «Голос України» № 195 від 17 жовтня 2012 року опубліковано оголошення про порушення судом справи про банкрутство Боржника.

На підставі ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, судом встановлено, що граничною датою подачі заяв кредиторів з вимогами до Боржника, є 16 листопада 2012 року.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника, до господарського суду Київської області надійшла заява з кредиторськими вимогами до Боржника від Заявника 1 - Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ідентифікаційний код: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19).

Як зазначено, розпорядником майна Боржника подано клопотання про затвердження реєстру кредиторів № 656 від 21 грудня 2012 року, в яком розпорядник майна Боржника повідомляє, що керівництво Боржника ухиляється від розгляду кредиторських вимог, на неодноразові звернення арбітражного керуючого не відповідає, його місцезнаходження на даний час невідомо, тому кредиторські вимоги розпорядником майна Боржника - арбітражним керуючим Мальцевою А.В. були розглянуті без участі керівництва Боржника. До свого клопотання розпорядником майна Боржника додано копії листа-попередження № 517 від 02 жовтня 2012 року, адресованого Боржнику, запиту № 518 від 02 жовтня 2012 року, адресованого керівнику Боржника, повідомлення № 519 від 02 жовтня 2012 року, адресованого Боржнику, листа-пропозиції № 520 від 02 жовтня 2012 року, адресованого керівнику Боржника з доказами направлення; повторно направленого листа-пропозиції № 581 від 01 листопада 2012 року, адресованого керівнику Боржника та фіскального чеку № 0416 від 01 листопада 2012 року УДППЗ «Укрпошта», КМД, Київ 32, повторного запиту № 580 від 01 листопада 2012 року, адресованого керівнику Боржника.

Враховуючи те, що керівник Боржника ухиляється від пропозицій розпорядника майна Боржника разом розглянути заяви кредиторів, що надійшли на їх адресу, в зв'язку з тим, що місце знаходження керівника Боржника, як стверджує розпорядник майна Боржника, не відоме, в зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні відомості про визнання/не визнання Боржником вимог кредиторів, керуючись абз. 2 п. 8.7. Рекомендацій, суд приймає реєстр кредиторів Боржника станом на 03 грудня 2012 року, що підписаний розпорядником майна Боржника.

Судом встановлено, що відповідно до поданого розпорядником майна Боржника реєстру вимог кредиторів станом на 03 грудня 2012 року, розпорядником майна Боржника у Відомостях про майно Боржника, що є предметом застави віднесено майно, що знаходиться в заставі (іпотеці або під іншими обтяженнями) у Заявника 1, а саме: цех по коптінню і солінню риби № РПВН 23429232, загальною площею 421,7 м?, балансовою вартістю в сумі 97 035,74 грн., загальною вартістю 2 406 000,00 грн., місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2, підстава включення: за договором іпотеки № MG-1/168/08 від 02 липня 2008 року.

Розглянувши вимоги Заявника 1, заслухавши пояснення учасників провадження, присутніх у судовому засіданні 18 березня 2013 року, судом встановлено наступне.

Заявником 1 в заяві № 2757-юд від 26 жовтня 2012 року про визнання кредитором заявлено вимоги до Боржника, а саме Заявник 1 просить: визнати Заявника 1 кредитором Боржника на суму 538 263,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 жовтня 2012 року становить 4 302 342,65 грн.; зобов'язати розпорядника майна включить грошові вимоги Заявника 1 до Боржника на суму 538 236,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 жовтня 2012 року становить 4 302 342,65 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як зазначено, абз. 4 ч. 2 ст. 15 Закону України про банкрутство встановлено, що у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Визначення терміну «кредитор» надається в ст. 1 вказаного Закону, згідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та такими, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2, 3 ст. 4? Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При прийнятті рішення щодо визначення кредиторів Боржника суд бере до уваги судову практику застосування норм процесуального права з питання повноважень господарського суду на стадії проведення попереднього засідання у провадженнях справ про банкрутство.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2009 року у справі № 9/83, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Виходячи з вимог вказаної статті спеціального Закону, на господарський суд у попередньому засіданні покладається обов'язок розглянути реєстр вимог кредиторів, а також вимоги кредиторів, які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог, щодо яких були заперечення боржника. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правову оцінку грошовим вимогам кредиторів, в процедурах банкрутства, виходячи з наданих повноважень, може надати лише господарський суд, який розглядає в попередньому засіданні поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів боржника у повному обсязі.

В постанові Вищого господарського суду України від 08 квітня 2009 року у справі № Б11/314-07, суд вказує на те, що згідно із ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Отже, незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

В постанові Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року у справі № 7/4-4/2, Вищий господарський суд України вказує, що в силу ч. 2 вказаної статті господарський суд у попередньому засіданні розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути грошові вимоги кредиторів, перевірити обґрунтованість цих вимог до боржника та надати їм належну правову оцінку. В залежності від встановленого господарський суд має визнати (частково або повністю) або відхилити вимоги кредитора до боржника. Отже, відхиляючи частково чи повністю вимоги кредитора до боржника, суд в ухвалі зобов'язаний вказати підстави невизнання цих вимог.

Вищий господарський суд України у постанові від 14 вересня 2004 року у справі № 14/78 вказує на те, що розглядаючи заявлені вимоги конкурсних кредиторів у справі про банкрутство та приймаючи відповідне рішення щодо визнання чи невизнання заявлених вимог, суд зобов'язаний керуватись загальними принципами судочинства, викладеними в ГПК. Зокрема, господарський суд зобов'язаний дотримуватись положень ст. 42, 43, 47 ГПК України щодо рівності сторін перед законом і судом, прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Застосування вищеперелічених норм ГПК України під час попереднього засідання у справі про банкрутство є обов'язковим і передбачає собою необхідність дослідження судом підстав виникнення майнових вимог, їх розмір, обґрунтованість, підтвердження відповідними документами та інше, тобто перевірку відповідності законодавству вимог кредиторів. Якщо вимоги кредиторів не підтверджуються відповідними документами, у суду відсутні підстави їх визнавати, навіть якщо вони не оспорюються боржником і включені до реєстру вимог кредиторів.

На підставі та керуючись вищенаведеними правовими нормами, абз. абз. 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, ст. ст. 33, 34, ч. 2 ст. 41, ч.ч. 2, 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність всебічного, повного розгляду та перевірки в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, детального розгляду реєстру вимог кредиторів, встановлення фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Боржника Заявником 1 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.

В ході детального, об'єктивного дослідження вимог Заявника 1, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 1 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, дослідження інших матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Вимоги Заявника 1 вмотивовані тим, що 01 липня 2008 року між Заявником 1 та Приватним підприємством «Нептун» (надалі за текстом також: ПП «Нептун») було укладено кредитний договір № 168/08, зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1, № 2, № 3, відповідно до якого ПП «Нептун» виступив позичальником за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року, отримав та зобов'язався повернути у встановлені Кредитним договором строки грошові кошти. Станом на 24 жовтня 2012 року загальна заборгованість ПП «Нептун» за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року становить 538 263,81 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24 жовтня 2012 року становить 4 302 342,65 грн. Заявник 1 вказує, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ПП «Нептун» за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року між Заявником 1 та Боржником укладено договір іпотеки від 02 липня 2008 року із подальшими змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 2995, згідно якого Боржник передав Заявнику 1 в іпотеку нерухоме майно, а саме: цех по коптінню і солінню риби, загальною площею 421,7 м?, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2, що належить Боржнику на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Трипільською сільською радою 13 липня 2000 року на підставі рішення Трипільської сільської ради від 04 липня 2000 року № 5, зареєстрованого Обухівським бюро технічної інвентаризації 13 липня 2000 року у реєстрову книгу № 27 за реєстровим № 2.

Розпорядник майна Боржника в клопотанні про затвердження реєстру кредиторів № 656 від 21 грудня 2012 року та в повідомленні про включення до реєстру вимог кредиторів № 126 від 08 лютого 2013 року, копія якого додана до клопотання розпорядника майна Боржника № 133 від 11 лютого 2013 року заперечує проти включення грошових вимог Заявника 1 до реєстру вимог кредиторів Боржника, що виникли за кредитним договором № 1689/08 від 01 липня 2008 року, укладеним між Заявником 1 та ПП «Нептун». Свої заперечення розпорядник майна Боржника мотивує тим, що вказаний кредитний договір № 1689/08 від 01 липня 2008 року укладено між Заявником 1 та ПП «Нептун» відповідно до якого Заявник 1 зобов'язався надати ПП «Нептун» строковий кредит в сумі 330 173,00 дол. США, а ПП «Нептун» зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути в порядку та в терміни, визначені у додатковій угоді до кредитного договору, але не пізніше 15 травня 2013 року. Відповідно до договору іпотеки № MG-1/168/08 від 02 липня 2008 року Боржник є іпотекодавцем, тому боржник заперечує щодо включення заявлених Заявником 1 до реєстру вимог кредиторів Боржника кредиторських вимоги в сумі 4 302 342,65 грн., як таких, що забезпечені заставою майна, так як виходячи зі змісту терміну ?грошове зобовязання?, визначеного ст. 1 Закону про банкрутство, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та правової природи договорів застави, іпотеки та поруки, невиконання боржником основного зобов'язання не тягне для іпотекодавця Боржника, майном якого забезпечено виконання основного договору ПП «Нептун», - грошових зобов'язань перед Заявником 1 в сумі 4 302 342,65 грн. Розпорядник майна Боржника також зазначає, що в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, Заявник 1 має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Враховуючи положення ст. 1 Закону про банкрутство іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті; майнові інтереси заставодержателя у справі ґрунтуються на тому, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

Дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та детально матеріали справи, вимоги Заявника 1, заперечення розпорядника майна Боржника, заслухавши пояснення учасників провадження, присутніх у судовому засіданні 18 березня 2013 року, суд встановив та дійшов наступних висновків.

01 липня 2008 року між Заявником 1 та ПП «Нептун» укладено кредитний договір № 168/08 від 01 липня 2008 року, згідно п.п. 1.1. якого Заявник 1 зобов'язується надавати ПП «Нептун», а ПП «Нептун» зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Заявнику 1 строковий кредит у сумі що дорівнює 330 173,00 дол. США у порядку та на умовах, визначених цим договором. Додатковою угодою № 1 від 02 липня 2008 року до кредитного договору № 168/08 від 01 липня 2008 року встановлено графік погашення платежів з 31 липня 2008 року по 15 травня 2013 року. Додатковою угодою № 2 від 12 березня 2009 року до кредитного договору № 168/08 від 01 липня 2008 року змінено розмір процентної ставки за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року, а саме в п. 3.1.1. встановлено, що в період з 12 березня 2009 року по 01 лютого 2010 року у розмірі «А» = « 3 month "Libor" плюс 5,76% (тримісячний Libor плюс п'ять цілих сімдесят шість сотих) процентів річних за кредитом в доларах США; в п. 3.1.2. встановлено, що з 01 лютого 2010 року у розмірі «А» = « 3 month "Libor" плюс 12,48% (тримісячний Libor плюс дванадцять цілих сорок вісім сотих) процентів річних за кредитом в доларах США; в п. 3.1.3. встановлено, що за користування траншем (всією сумою або частиною) понад встановлений додатковою угодою № 1 від 02 липня 2008 року строк (якщо інші строки не передбачені договором та/або цією додатковою угодою, зокрема, понад терміни, встановлені Графіком погашення платежів згідно п. 3.4. цієї додаткової угоди) встановлюється нова процентна ставка (за текстом цієї додаткової угоди - «підвищена процентна ставка»): в період з 12 березня 2009 року по 01 лютого 2010 року у розмірі «Б» = « 3 month "Libor" плюс 14,76% (тримісячний Libor плюс чотирнадцять цілих сімдесят шість сотих) процентів річних за кредитом в доларах США. Нарахування такої підвищеної процентної ставки здійснюється Банком у відповідності до умов договору; починаючи з 01 лютого 2010 року у розмірі «Б» = « 3 month "Libor" плюс 21,48% (тримісячний Libor плюс двадцять одна ціла сорок вісім сотих) процентів річних за кредитом в доларах США. Нарахування такої підвищеної процентної ставки здійснюється Банком у відповідності до умов договору. Додатковою угодою № 3 від 30 листопада 2009 року до кредитного договору № 168/08 від 01 липня 2008 року в п. 5 сторони домовились доповнити п. 1.3.6. Договору п.п. 1.3.6.1. згідно якого, починаючи з 30 червня 2010 року ПП «Нептун» зобов'язаний сплачувати Заявнику 1 комісію за обслуговування кредиту в сумі 27 795,64 дол. США.

На підставі кредитного договору № 168/08 від 01 липня 2008 року Заявником 1 було надано ПП «Нептун» грошові кошти в сумі 330 173,00 дол. США та станом на 24 жовтня 2012 року загальна заборгованість ПП «Нептун» за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року становить 538 263,81 дол. США.

Факт укладення кредитного договору № 168/08 від 01 липня 2008 року, додаткових угод до нього та перерахування позичальнику (ПП «Нептун») коштів підтверджено документально і дані факти не оспорюються учасниками провадження. Розмір заборгованості за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року станом на 24 жовтня 2012 року не оспорюються учасниками провадження. Таким чином, отримувачем кредитних коштів є ПП «Нептун».

На забезпечення виконання умов кредитного договору № 168/08 від 01 липня 2008 року між Заявником 1 та Боржником було укладено договір іпотеки № MG-1/168/08 від 02 липня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2995 (надалі за текстом: «Іпотечний договір»).

Відповідно до п.п. 1.1 Іпотечного договору, Іпотекодавець (Боржник - відповідно до умов Іпотечного договору) передає в іпотеку наступне нерухоме майно (далі разом - «Предмет іпотеки»), а саме цех по коптінню та солінню риби, номер РПВН 23429232, загальною площею 421,7 м?, що знаходяться за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля, вул. Суворова, буд. 2, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Трипільською сільською радою 13 липня 2000 року на підставі рішення Трипільської сільської ради від 04 липня 2000 року № 5, зареєстрованого Обухівським бюро технічної інвентаризації 13 липня 2000 року у реєстрову книгу № 27 за реєстровим № 2.

Згідно п.п. 2.1.1 Іпотечного договору, у разі невиконання або невиконання Боржником (ПП «Нептун» - відповідно до Іпотечного договору) зобов'язань за будь-яким з вищевказаних Основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Іпотечний договір є укладеним, дійсним, що підтверджено матеріалами справи та даний факт не оспорюється учасниками провадження.

Таким чином, між Заявником 1 та Боржником укладено Іпотечний договір, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року, кошти за яким отримані ПП «Нептун».

Частиною 15 ст. 11 Закону про банкрутство встановлено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до Рекомендацій, зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Досліджуючи правову природу договору іпотеки, судом встановлено таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України «Види забезпечення виконання зобов'язання» визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Частиною 1 ст. 583 Цивільного кодексу України визначено, що Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 589, ч.ч. 2, 3 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Істотне значення для вирішення спору мають визначення термінів, що встановлені ст. 1 вказаного Закону, зокрема, Закон визначає поняття «Основного зобов'язання», як зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; «Майновим поручителем» є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека становить окремий вид застави, як майнова порука за виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника права звернення стягнення на предмет застави, а не грошової вимоги, на відміну від договору поруки, де також закон не передбачає можливості солідарної відповідальності боржника за іпотекодавцем/заставодавцем.

Детальний аналіз вказаних правових норм, вказує на те, що іпотека як окремий вид застави, є окремим видом забезпечення виконання основного зобов'язання. Договір застави і договір іпотеки як вид останнього, за правовою природою не передбачає солідарної відповідальності за зобов'язання боржника за основним договором, а чітко визначає право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки заставленого майновим поручителем у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту терміну «грошове зобов'язання» визначеного Законом про банкрутство, як «зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору» (ст.1 Закону про банкрутство) та правової природи договорів застави, іпотеки, суд дійшов висновку про те, що невиконання ПП «Нептун» основного зобов'язання не тягне для іпотекодавця (Боржника), майном (договором іпотеки) якого забезпечено виконання основного договору, - грошових зобов'язань за змістом визначеним Законом про банкрутство, перед Заявником 1 за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року.

Поряд з цим, до заставодавця не можуть бути застосовані правові наслідки, передбачені ст. 543, 554 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що кредитний договір № 168/08 від 01 липня 2008 року становить основне зобов'язання, укладений між ПП «Нептун» та Заявником 1, згідно якого грошові кошти були отримані ПП «Нептун» як і грошові зобов'язання по їх поверхню перед Заявником 1 належать ПП «Нептун». Договір іпотеки укладений на забезпечення кредитного договору № 168/08 від 01 липня 2008 року, за яким Боржник у справі виступає майновим поручителем за виконання ПП «Нептун» своїх зобов'язань за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року, проте для Боржника невиконання ПП «Нептун» зобов'язань за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року правовим наслідком має виникнення у Заявника 1 права звернення стягнення на предмет іпотеки, а не сплати грошової суми на користь Заявника 1, виходячи з чого, за Іпотечним договором у Боржника відсутні грошові зобов'язання у розумінні приписів Закону про банкрутство перед Заявником 1 за кредитним договором № 168/08 від 01 липня 2008 року.

Відповідно до абз. 2 п. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Зазначена норма передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Судом встановлено, що до поданого розпорядником майна Боржника реєстру вимог кредиторів Боржника станом на 03 грудня 2012 року розпорядником майна Боржника внесено до розділу «Відомості про майно боржника, що є предметом застави» інформацію - запис № 1 згідно якого у переліку нерухомого майна, що знаходиться в іпотеці у ПАТ «Універсал банк» знаходиться цех по коптінню і солінню риби № РПВН 23429232, загальною площею 421,7 м? балансовою вартістю 97 035,74 грн., загальною вартістю 2 406 000,00 грн., місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2, підстава: договір іпотеки MG-1/168/08 від 02 липня 2008 року.

Аналогічну за змістом правову позицію стосовно характеру вимог кредитора за основним зобов'язанням у справах про банкрутство до іпотекодавця (майнового поручителя), де іпотекою забезпечено виконання зобов'язання взяте третьою особою, а також розмежування правової природи договорів застави та поруки, за аналогічних обставин займає Вищий господарський суд України, в тому числі, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах: № 5/38б від 01 листопада 2011 року; № Б-19/81-10 від 15 березня 2012 року; № 42/2Б від 02 лютого 2012 року; № 42/11б від 01 грудня 2011 року; №Б29/8-10 від 13 грудня 2011 року; №27/104Б від 13 грудня 2011 року.

Зокрема з позиції колегії суддів Вищого господарського суду України (постанова у справі № 42/Б від 02 лютого 2012 року, а також подібних висновків дійшов суд також у постановах у справі № 42/11б від 01 грудня 2011 року; у справі № 5/38б від 01 листопада 2011 року), по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, слід розмежовувати поняття "поручитель" та "майновий поручитель", оскільки названі особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин зокрема, поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука, на підставі ст. ст. 546, 553 ЦК України, і у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Майновий поручитель, виходячи з положень ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ЦК України, Закон України "Про іпотеку" та Закон України "Про заставу" не передбачають солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, у зв'язку з чим, до майнового поручителя не можуть бути застосовані приписи ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. … договір застави, так само як і договір іпотеки, не породжує у заставодавця (іпотекодавця) грошових зобов'язань перед заставодержателем (іпотекодержателем), останній має право, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (іпотеки) переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку (постанова Вищого господарського суду України у справі № б-19/81-10 від 15 березня 2012 року) про те, що договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті. Отже, майнові інтереси заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку (постанова у справі №5/38б від 01 листопада 2011 року), що вказаний спеціальний Закон передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Отже, на підставі викладеного вище, суд у справі дійшов висновків про те, що у розумінні приписів Закону про банкрутство за Іпотечним договором у Заявника 1 відсутні грошові вимоги до Боржника, а у Боржника відсутні грошові зобов'язання перед Заявником 1 за Іпотечним договором, а тому за Іпотечним договором Заявник 1 не є за змістом Закону про банкрутство кредитором Боржника, в зв'язку з чим виходячи з норм ст. 1, п. 15 ст. 11, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, відсутні підстави для задоволення вимог Заявника 1 - визнання його кредитором Боржника на суму 538 263,81 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24 жовтня 2012 року становить 4 302 342,65 грн. та зобов'язання розпорядника майна включити грошові вимоги Заявника1 до Боржника на суму 538 263,81 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24 жовтня 2012 року становить 4 302 342,65 грн. до реєстру вимог кредиторів, проте, права Заявника 1 за Іпотечним договором забезпечуються нормою ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство. З'ясувавши вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позиція розпорядника майна Боржника у справі, у цій частині є обґрунтованою та вірною.

Одночасно, за таких обставин суд приходить до висновку, що розпорядником майна при відсутності грошових за правовою природою (а наявністю майнових за правовою природою) вимог Заявника 1 до Боржника, правомірно включено до реєстру вимог кредиторів Боржника майно Боржника, що перебуває в Іпотеці, яка є різновидом застави, у Заявника 1, у вигляді цеху по коптінню і солінню риби № РПВН 23429232, загальною площею 421,7 м?, балансовою вартістю в сумі 97 035,74 грн., загальна вартість якого складає 2 406 000,00 грн., місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2, згідно договору іпотеки № MG-1/168/08 від 02 липня 2008 року.

Вході вивчення заяви про визнання кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» б/№ від 17 листопада 2012 року, що надійшла до господарського суду Київської області 21 листопада 2012 року, судом встановлено наступне.

Як зазначено, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як встановлено судом, гранична дата подачі заяв кредиторів з вимогами до Боржника у справі № Б8/078-12, є 16 листопада 2012 року.

Подана Заявником 2 заява про визнання кредиторських вимог б/№ від 17 листопада 2012 року датована 17 листопада 2012 року; згідно описів вкладення у цінні листи К-31 № 07959338 та К-31 № 07957807, К-31 № 07957815, що направлені Боржнику, розпоряднику майна Боржника, господарському суду Київської області відповідно до відбитку відділу поштового зв'язку Київ 31, вони прийняті до відправки 18 листопада 2012 року; відповідно до фіскальних чеків № 1708 та № 1707 УДППЗ «Укрпошта» КМД Київ 31, вони датовані 18 листопада 2012 року; квитанція, що додана до заяви Заявника 2 про сплату судового збору за подання заяви кредитора в сумі 1 073,00 грн. оплачена 18 листопада 2012 року, що підтверджено відбитком на зворотному боці та фіскальним чеком, що підтверджує приймання платежу № 1701 УДППЗ «Укрпошта» КМД Київ 31 від 18 листопада 2012 року; копії документів, доданих до заяви Заявника 2 засвідчені юристом юридичного відділу товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» Сопільняком Д.В. із зазначенням дати засвідчення - 17 листопада 2012 року; на конверті, в якому надійшла заява Заявника 2 відбиток відділення поштового зв'язку Київ 31 датований 18 листопада 2012 року.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. 17 Закону про банкрутство, судом встановлено, що заява Заявника 2 про визнання кредиторських вимог б/№ від 17 листопада 2012 року датована 17 листопада 2012 року була подана господарському суду Київської області з порушення вимог норми ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство 21 листопада 2012 року та направлена поштою 18 листопада 2012 року, - після строку, встановленого вказаним Законом про банкрутство для подачі конкурсним кредитором за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у цій справі, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, яке відбулось 17 жовтня 2012 року. Відбиток печатки поштового відділення підтверджує відправлення вказаної заяви 18 листопада 2012 року. Отже, вимоги Заявника 2, заявлені в заяві про визнання кредиторських вимог б/№ від 17 листопада 2012 року датована 17 листопада 2012 року є такими, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання і, відповідно, не розглядаються і вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно п.п. 8.14. Рекомендацій, відповідно до частини 2 статті 14 Закону (в редакції Закону від 07.03.2002 № 3088-III) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів.

Таким чином, заслухавши Заявника 1, розпорядника майна Боржника, суд приходить до висновку, що наявних в справі доказів, документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про визнання чи відхилення вимог тих чи інших кредиторів Боржника, повністю чи частково, а також достатньо для наступного прийняття рішення про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають наступні грошові вимоги у розмірі, що визнані судом: вимоги Кредитора (ініціюючого) - фізичної особи-підприємця Шевченко Н.Ю. в сумі 353 850,00 грн. (триста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.), з яких: 350 000,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 350,00 грн. (триста п'ятдесят гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя та 3 500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, що на загальну суму підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; витрати Кредитора по оплаті судового збору в сумі 5 365,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 00 коп.) за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, які підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів; окремо внести до реєстру відомості про майно Боржника, що перебуває в іпотеці Заявника 1 - Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», а саме: цех по коптінню і солінню риби № РПВН 23429232, загальною площею 421,7 м? балансовою вартістю 97 035,74 грн., загальною вартістю 2 406 000,00 грн., місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2, підстава: договір іпотеки MG-1/168/08 від 02 липня 2008 року.

За результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд прийшов до висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4?, 4?, 32- 36, 43, 44, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 543, 546, 548, 572, 575, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про заставу», ст. 1 Закону України «Про іпотеку», Господарського кодексу України, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 червня 2004 року №04-5/1193, суд -

УХВАЛИВ:

1. Покласти на боржника - товариство з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» (ідентифікаційний код: 20597017, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2) 5 365,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого Кредитором - фізичною особою-підприємцем Шевченко Н.Ю. (ідентифікаційний номер: 3009015785, місце проживання: 02192, м. Київ, бульв. Дарницький, буд. 7, кв. 249) квитанцією № ПН393, дата здійснення касової операції 14 червня 2012 року, за подання заяви про порушення справи про банкрутство.

2. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ідентифікаційний код: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) № 2757-юд від 26 жовтня 2012 року (вх. № 17336 від 30 жовтня 2012 року) про визнання кредитором.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» понесені у справі № Б8/078-12 покласти на останнього.

3. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (ідентифікаційний код: 34532977, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 120, оф. 17) б/№ від 17 листопада 2012 року (вх. № 18801 від 21 листопада 2012 року) про визнання кредиторських вимог, - відхилити; вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (ідентифікаційний код: 34532977, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 120, оф. 17), які викладені в заяві б/№ від 17 листопада 2012 року (вх. № 18801 від 21 листопада 2012 року) про визнання кредиторських вимог, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню.

4. Включити до реєстру кредиторів Боржника та затвердити реєстр вимог кредиторів Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» (ідентифікаційний код: 20597017, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2) в наступному складі та обсязі:

- фізичної особи-підприємця Шевченко Н.Ю. в сумі 353 850,00 грн. (триста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.), з яких: 350 000,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 350,00 грн. (триста п'ятдесят гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя та 3 500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, що на загальну суму підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; витрати Кредитора по оплаті судового збору в сумі 5 365,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 00 коп.) за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, які підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів;

Майно Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» (ідентифікаційний код: 20597017, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2), що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ідентифікаційний код: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19), а саме: цех по коптінню і солінню риби № РПВН 23429232, загальною площею 421,7 м? балансовою вартістю 97 035,74 грн., загальною вартістю 2 406 000,00 грн., місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Суворова, буд. 2, згідно договору іпотеки MG-1/168/08 від 02 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2995.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті; майнові інтереси заставодержателя у справі ґрунтуються на тому, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

5. Встановити, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявлені до Боржника після 16 листопада 2012 року або не заявлені взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - вважаються погашеними. В подальшому боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов'язань.

6. Копію ухвали надіслати: учасникам провадження у справі, товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 120, оф. 17), Управлінню з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, кв. 2).

Суддя Скутельник П.Ф.