Постанова № 30732004, 03.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р. Справа № 2а/0470/3488/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача представника відповідача 1 Добровольського А.Т. Крейси Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування рішення Дніпропетровської митниці, оформленого листом від 08.10.2010 року № 45-02-1/6329 «Щодо повернення мита» та стягнення коштів в сумі 47 745,12 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28.03.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, Криворізької митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- скасувати рішення Криворізької митниці Державної митної служби України, оформлене листом від 08.10.2010 року № 45-02-1/6329 «Щодо повернення мита»;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, м.Нікополь, вул..Електрометалургів,310, код ЄДРПОУ 00186520, рахунок № 26008057009082 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) суму мита в розмірі 47 745,12 грн., надміру сплаченого ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» до Державного бюджету України на підставі ВМД № 113020000/8/002374 від 03.04.2008 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03. 2011 року провадження у адміністративній справі було відкрито та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року по справі № 2-а-7234/08 частково задоволена апеляційна скарга ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», скасована постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2008 року по справі № 2-а-7234/08, позов задоволений частково, визнані протиправними та скасовані рішення Криворізької митниці № МВ097 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000724 від 03.04.2008 року, винесена Криворізькою митницею. В решті позову відмовлено.

13.08.2010 року ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати частково постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року по справі № 2-а-7234/08 та задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2010 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ВАТ «Нікопольський завод феросплавів».

В той же час, Вищим адміністративним судом України вже розглядалась аналогічна справа між тими самими сторонами, за результатами якої винесена ухвала від 16.12.2010 року, якою вказано на протиправність рішення про визначення митної вартості та картки відмови у митному оформленні.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів з державного бюджету Вищим адміністративним судом України у наведеній ухвалі зроблено висновок, що позовна вимога про стягнення з бюджету надмірно сплаченого мита заявлена передчасно, оскільки позивач не звертався до митниці із заявою про повернення з бюджету надмірно сплачених платежів в порядку, затвердженому наказом ДМСУ від 20 липня 2007 р. № 618, у з чим митницею не приймалось рішення з цього питання. Отже, на думку ВАСУ, на той і між сторонами з цього питання був відсутній.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством. Наведений порядок повернення сум надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений Порядком № 618, про що прямо вказано в п. 2 розділу І Порядку №618.

Згідно п. 1 розділу III Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Так, 30.09.2010 року ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Криворізької митниці із заявою про повернення надміру сплаченої суми мита в розмірі 47 745, 12 грн. згідно Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. № 618 - Порядок № 618.

14.10.2010 року позивачем було отримане рішення Криворізької митниці, оформлене листом від 08.10.2010 року № 45-02-1/6329, яким було повідомлено, що станом на 08.10.2010 року у Криворізької митниці відсутні законні підстави для прийняття рішення про повернення суми мита по даній заяві.

ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» вважає зазначене рішення протиправним, просить його скасувати та стягнути суму надміру сплаченого мита в розмірі 47 745,12 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав в повному обсязі та просив його повністю задовольнити за викладених у ньому підстав.

Представник Дніпропетровської митниці Державної митної служби України заперечувала у судовому засіданні проти заявленого позову, посилаючись на заперечення від 25.05.2011 року та доповнення на заперечення від 01.04.2013 року, в яких зазначила наступне.

Дніпропетровською митницею Державної митної служби України розглянуто заяву ПАТ „Нікопольський завод феросплавів" від 30.09.2010 року №8203-6995/4016 щодо повернення мита, надміру сплаченого до бюджету на підставі ВМД №113020000/8/002374 від 03.04.2008.

За результатами розгляду митним органом, відповідно до п.12 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за №1097/14364, надано позивачу письмову обґрунтовану відповідь від 08.10.2010 року №45-02-1/6329.

У зазначеній відповіді вказано, що відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181 платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов'язання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті. До того ж, відповідно до п.5.1 та 5.3. Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за №443/2247, декларант самостійно заповнює відповідні графи вантажної митної декларації.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Так відповідач вважає, що податкове зобов'язання на суму ввізного мита ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» самостійно нараховане та визначене згідно з ВМД № 113020000/8/002374 від 03.04.2008 року вважається узгодженим з дня подання цієї декларації для здійснення митного оформлення товару.

Відповідач 1 зазначає, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2008 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2010 року по справі № 2а-7234/08/0470 не є документами, що підтверджують суму надмірно сплаченого ввізного мита ВМД №113020000/8/002374 від 03.04.2008 р. та зобов'язують повернути ввізне мито у розмірі 47 745, 12 грн.

Також, заява позивача про повернення надміру сплаченого ввізного мита не відповідає вимогам п.1 розділу III Порядку в частині непідписання її головним бухгалтером підприємства.

Посилання в заяві про повернення мита на ч.6 ст.264 Митного кодексу України також є безпідставним, оскільки митне оформлення товару за ВМД№ 13020000/8/002374 від 03.04.2008р. не здійснювалось під гарантійні зобов'язання.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, у Дніпропетровської митниці, яка є правонаступником Криворізької митниці, відсутні законні підстави для прийняття рішення про повернення суми мита по зазначеній заяві ПАТ «Нікопольський завод феросплавів».

Представник відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області до судового засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належними чином, що підтверджується матеріалами справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі. Також представником відповідача до канцелярії суду надано відгук на позовну заяву від 15.06.2011 року № 33968, який аргументовано тим, що позовна вимога про захист порушеного права на стягнення коштів заявлена упереджено з порушенням статей Бюджетного кодексу України та з недотриманням вимог Постанови № 609 Кабінету міністрів України Про затвердження «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», а саме в п.6 зазначено, повернення за рішенням суду надмірно або помилково сплачених до бюджету податків, зборів та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

Представник відповідача 2 зауважує, що позивач не має жодних правових підстав заявляти позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» надміру сплаченого мита у розмірі 47 745,12 грн. та суму сплаченого судового збору, оскільки в судовому порядку не було визначено питання про оскарження рішення митного органу. Також відповідно до ст.45 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету України. В свою чергу органи стягнення, а саме: митні, податкові та інші органи державної влади, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та інших доходів відповідно до законодавства. Згідно Порядку взаємодії митних органів з органами Державної казначейської служби України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі-Порядок) затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 року за № 611/147, повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі Висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації. На час розгляду справи до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області Висновку не надходило, а отже повернення коштів є неможливим.

23.05.2011 року у судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання та надано докази зміни найменування підприємства, а саме: виписку з протоколу № 16 Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» від 05.04.2011 року, в якій зазначено, що загальними зборами акціонерів прийняте рішення про зміну найменування з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів». Також зміну у назві позивача було підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» серії А00 № 823876 та копією довідки АБ № 385488 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів». Дане клопотання було задоволено судом.

Також, представником відповідача 1 23.05.2011 року було заявлено клопотання про заміну відповідача 2 - Криворізької митниці Державної митної служби України її правонаступником та виключити зі списку відповідачів Криворізьку митницю, з посиланням на Наказ Державної митної служби України «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей» від 14 жовтня 2010 року № 1218, яким наказано припинити Криворізьку митницю шляхом приєднання до Дніпропетровської митниці та визначено Дніпропетровську митницю правонаступником Криворізької митниці. Заслухавши пояснення сторін з приводу заявленого клопотання, судом була постановлена ухвала про задоволення заявленого клопотання, з занесенням вказаної ухвали до журналу судового засідання від 23.05.2011 року.

15.06.2011 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження по справі, у зв'язку із розглядом справи № 2а-7234/08 за позовом ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» до Криворізької митниці та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення Криворізької митниці № МВ097 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000724 від 03.04.2008 року, винесену Криворізькою митницею, та стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» суми надміру сплачених податків і зборів у Вищому адміністративному суді України. Позивач аргументував клопотання тим, що позовні вимоги справи №2а/0470/3488/11 базуються на протиправному характері зазначеного рішення митниці №МВ097 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000724 від 03.04.2008 року, є предметом розгляду у справі № 2а-7234/08, яка на даний час знаходиться на розгляді у суді касаційної інстанції.

Представник відповідача 1 проти заявленого клопотання заперечувала.

Заслухавши пояснення сторін з приводу заявленого клопотання, враховуючи положення ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч.4 якої визначається перелік ухвал, Дніпропетровським окружним адміністративним судом була постановлена ухвала від 15.06.2011 року про задоволення заявленого клопотання. Постановляючи зазначену ухвалу суд виходив зі змісту п.3 ч.1 ст.156 КАС України, якою передбачено зупинення судом справи у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд вважає, що розгляд даної справи неможливий до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-7234/08, що вказана представником позивача. Відтак, у суду є підстави для зупинення провадження у справі передбачені ст. 156 КАС України.

Не погодившись із винесеною Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалою про зупинення провадження по справі, представником відповідача 21.06.2011 року було подано апеляційну скаргу на заначену ухвалу суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року було скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

19.02.2013 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі судом були досліджені наступні докази, наявні в матеріалах справи: розрахунок різниці надміру сплаченого мита ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»; копія постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2008 року по справі № 2а-7234/08/0470; копія постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року по справі № 2а-7234/08; копія касаційної скарги від 12.08.2010 року № 6533-7578/4016 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року по справі № 2а-7234/08; копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.08.2010 року № К-27383/10; копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2010 року № К-22288/10, № К-22578/10, № К-23117/10; копія заяви про повернення мита, надмірно сплаченого до бюджету від 30.09.2010 року №8203-6995/4016; копія рішення-відмови Криворізької митниці Державної митної служби від 08.10.2010 року № 45-02-1/63294; копія вантажно-митної декларації форми МД-2 № 113020000/8/002266; доповнення форми МД-6 до вантажно-митної декларації форми № 113020000/8/002266; декларація митної вартості форми ДМВ-1 №113020000/8/002266; копія вантажно-митної декларації форми МД-2 № 113020000/8/002374; доповнення форми МД-6 до вантажно-митної декларації форми № 113020000/8/002374; декларація митної вартості форми ДМВ-2 №113020000/8/002374; копія картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000724; копія рішення № МВ097 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки); копія виписки з протоколу № 16 Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» від 05.04.2011 року; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» серії А00 № 823876; копія довідки АБ № 385488 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Криворізька митниця серії А00 № 425448; копія реєстраційної картки форми № 8 від 16.03.2011 року про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення відносно Криворізької митниці; копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.07.2008 року; копія заяви Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про зміну апеляційної скарги від 30.09.2009 року № 7234-4016/01; копія повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 28.12.2011 року № 1 224 031020 70; копія виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 952059 відносно Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області; копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року по справ № 2а/0470/3513/11; копія ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року по справі № 2а/0470/3513/11; копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.08.2012 року; копія постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року по справі № 2а/0470/3282/11; копія довідки № 505942 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відносно Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області; докази повідомлення Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» відповідачів про дату та час судового розгляду справи №2а/0470/3488/11 поштовою кореспонденцією; копія постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року по справі № 2а-4654/09/0470; копія витягу зі статуту Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів Відкритого Акціонерного Товариства «Нікопольський завод феросплавів» протокол № 13 від 29 квітня 2008 року; копія протоколу № 15 Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» від 22.09.2010 року; копія облікової картки № 11302/01/98/00001 суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, взятого на облік в м/п «Нікополь» Криворізької митниці.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Правовідносини сторін з приводу митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів регулюються нормами Конституції України, Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. № 618, тощо.

30.09.2010 року ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» звернулося до Криворізької митниці із заявою про повернення надміру сплаченої суми мита в розмірі 47 745, 12 грн. згідно Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

На виконання п.1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618,позивачем до заяви у Криворізьку митницю були додані наступні документи:

- аркуші з позначенням «3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 з доповненнями ( оригінал ВМД № 113020000/8/002374 від 03.04.2008 року);

- декларація митної вартості № 113020000/8/002374 від 03.04.2008 року;

- копії ВМД та ДМВ №113020000/8/002266 від 31.03.2008 року;

- розрахунок суми надміру сплаченого мита, підписаний комерційним директором ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та Головним бухгалтером ПАТ «Нікопольський завод феросплавів».

За результатами розгляду вищевказаної заяви Криворізькою митницею Державної митної служби України було прийняте рішення, оформлене листом від 08.10.2010 року № 45-02-1/6329, яким відмовлено в поверненні суми мита по даній заяві у зв'язку із відсутністю законних підстав у Криворізької митниці на повернення грошових сум. Позивачем вказане рішення було отримане 14.10.2010 року.

Позивач, не погодившись із відмовою митного органу повернути надмірно сплачені кошти, звернувся із даним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

02.02.2008 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 2а-7234/08/0470 в задоволенні позовних вимог ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» до Криворізької митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області, про визнання дій протиправними та скасування рішення відмовлено в повному обсязі.

Однак, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року постанову від 02.02.2008 року було скасовано та позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Криворізької митниці №МВ097 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/00724 від 03.04.2008 року, винесену Криворізькою митницею.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2010 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-7234/08/0470 від 14.04.2010 року залишено без змін, а відповідно встановлена безпідставність застосування митної вартості за ціною договору ідентичних товарів і правильність застосування вартості, заявленої декларантом, як встановлений і факт надмірної сплати позивачем мита.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд виходить з частини 1 статті 72 КАС України відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року у справі № 2а-7234/08/0470 встановлена безпідставність застосування митним органом методу визначення митної вартості за ціною договору ідентичних товарів і правильність застосування митної вартості, заявленої декларантом, а відповідно й встановлений факт надмірної сплати позивачем мита у розмірі 47 745,12 грн.

Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем при поданні заяви про повернення мита, надмірно сплаченого до бюджету, були виконані всі вимоги законодавства щодо надання документів, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів та стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів.

Наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року затверджений «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами»(далі - Порядок №618). Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Згідно частини 6 статті 264 Митного Кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарі в визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття такого рішення, в порядку передбаченому законодавством. Тобто, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, останній повинен з дня прийняття такого рішення звернутися до митного органу із заявою про повернення надмірно сплачених коштів відповідно до положень Порядку № 618.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Така заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з викладеного, позивачем при поданні заяви про повернення мита, надмірно сплаченого до бюджету, були виконані всі вимоги законодавства щодо надання документів, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України чинною, на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду, передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 8 розділу ХХІ „Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України від 13.03.2012 року визначено, що повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 27 Митного кодексу України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів (підпункт 5 пункту 9 розділу VІ „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи, що надмірна сплата позивачем митних зборів (обов'язкових платежів) зумовлена прийняттям митним органом рішення, яке визнано протиправним та скасовано рішенням суду, що набрало законної сили, вказана сума надміру сплачених позивачем при митному оформленні товару коштів підлягає поверненню на його користь з Державного бюджету.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що рішення відповідача від 08.10.2010 року №45-02-1/6329 про відмову позивачеві у поверненні надмірно сплаченого мита по даній заяві є протиправним та вимога позивача про повернення вказаних коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

При цьому суд критично ставиться до твердження відповідача 1 щодо відсутності підпису головного бухгалтера ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» безпосередньо на заяві від 30.09.2010 року № 8203-6995/4016 про повернення надмірно сплаченого мита, що суперечить Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, виходячи з наступного.

Як вбачається з тексту зазначеної вище заяви, вона підписана безпосередньо комерційним директором ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», який відповідно до Статуту ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» в редакції, чинній на момент підписання вказаної заяви, мав повноваження на підписання відповідних документів у якості керівника ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та, як вбачається з розрахунку різниці надміру сплаченого мита, який є невід'ємною частиною поданої позивачем заяви до митного органу, зазначений розрахунок підписано як комерційним директором, так і головним бухгалтером ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», що свідчить про повну відповідність зазначеної вище заяви вимогам Порядку № 618 та спростовує доводи відповідача 1, викладені в запереченнях до позовної заяви.

Аналогічно, виходячи з зазначених вище норм чинного законодавства України, спростовуються і доводи відповідача 1 щодо пріоритетності застосування у спірних правовідносинах саме ст.25 Закону України «Про єдиний митний тариф», відповідно до якої повернення надмірно сплаченого мита може бути здійснено лише на протязі 1 (одного) року з моменту сплати такого мита, оскільки, як вбачається з наведеного вище, заява про повернення надмірно сплаченого мита може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України № 2181 встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У зв'язку з наведеним, суд не вбачає правових підстав для пріоритетного застосування ст. 25 Закону України «Про єдиний митний тариф» та, обмеження внаслідок такого застосування, законного права позивача на стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми мита в розмірі 47 745,12 грн.

Також не відповідає змісту ст. 264 Митного кодексу України в редакції, що діяв під час виникнення спірних правовідносин і твердження відповідача 1 щодо можливості повернення суми надмірно сплаченого мита за відповідною заявою лише у випадку випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, оскільки із зазначеної норми чітко вбачається наступне.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

При цьому ст.264 Митного кодексу України, що діяла в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, декларуючи право особи на випуск товарів у вільний обіг, не ставить в залежність від наявності та реалізації такого права можливості особи звернутися до митного органу з заявою про стягнення надмірно сплаченої суми мита.

Таким чином, сума мита у розмірі 47 745,12 грн., надмірно сплаченого позивачем до Державного бюджету України на підставі ВМД № 113020000/8/002266 від 31.03.2008 року та ВМД № 113020000/8/002374 від 03.04.2008 року підлягає поверненню не у зв'язку з прийняттям митним органом рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, а на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року у справі № 2а-7234/08/0470, що виключає винесення додаткового рішення митним органом про повернення надмірно сплаченого позивачем мита.

Таким чином, здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача, викладених в заявленому адміністративному позові.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Критичне ставлення викликає у суду обґрунтованість доводів відповідача 1, викладених у наданих до суду запереченнях, щодо того, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року по справі № 2а-7234/08/0470 не є документом, що підтверджує суму надмірно сплаченого ввізного мита ВМД № 11302000/8/002374 від 03.04.2008 року та зобов'язує повернути ввізне мито у розмірі 47 745,12 грн.

Принцип верховенства права отримав своє найвище позитивне закріплення у Конституції України та відповідно до ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зважаючи на викладене та встановивши, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року у справі № 2а-7234/08/0470, якою було скасовано рішення Криворізької митниці №МВ097 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/00724 від 03.04.2008 року, набрала законної сили з моменту її проголошення, суд не вбачає правових підстав для винесення Дніпропетровською митницею рішення №МВ097 від 02.04.2008 року від 02.04.2008 року про відмову в поверненні надмірно сплаченого мита в розмірі 47 745,12 грн. з формальних підстав, що не знайшли свого підтвердження ні в доказах, наявних в матеріалах справи, ні в наведених вище нормах чинного законодавства України.

Враховуючи викладене вище, встановивши в судовому засіданні та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах внаслідок винесення відповідачем рішення-відмови № 45-02-1/6329 від 08.10.2010 року «Щодо повернення мита» не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); суд вважає, що належними та достатніми заходами щодо поновлення порушених прав позивача в публічно-правових відносинах будуть як скасування оскаржуваного рішення від 08.10.2010 року № 45-02-1/6329, так і стягнення з Державного бюджету України суми надміру сплаченого мита в розмірі 47 745,12 грн. на користь ПАТ «Нікопольський завод феросплавів».

За таких підстав, суд вважає, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування рішення Дніпропетровської митниці, оформлене листом від 08.10.2010 року № 45-02-1/6329 «Щодо повернення мита», та стягнення коштів в сумі 47 745,12 грн., є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до платіжного доручення від 21.03.2011 року № 27794 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 85 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 85 коп.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування рішення Дніпропетровської митниці, оформлене листом від 08.10.2010 року № 45-02-1/6329 «Щодо повернення мита» про стягнення коштів- задовольнити повністю.

Скасувати рішення Криворізької митниці Державної митної служби України, оформлене листом від 08.10.2010 року № 45-02-1/6329 «Щодо повернення мита»;

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, м.Нікополь, вул..Електрометалургів,310, код ЄДРПОУ 00186520, рахунок № 26008057009082 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) суму мита в розмірі 47 745,12 грн., надміру сплаченого ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» до Державного бюджету України на підставі ВМД № 113020000/8/002374 від 03.04.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів,310, код ЄДРПОУ 00186520, рахунок № 26008057009082 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) суму сплаченого судового збору у розмірі 480,85 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя Є.О. Жукова 09.04.2013 р. Є.О. Жукова