Постанова № 30731865, 10.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2013 року 810/1103/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Пасічнюк С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Титюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2013 № 0000071720/111.

Ухвалами суду від 06.03.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.01.2013 № 0000071720/111. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує невмотивованістю висновків акта перевірки та порушеннями відповідачем норм чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив повністю відмовити у задоволенні позову, подав письмові заперечення. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки вмотивованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - законним.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У листопаді 2012 року відповідачем була проведена перевірка позивача за наслідками якої відповідачем складено Акт №1646/17-2/НОМЕР_1 від 06.11.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Трансгідропласт» (код ЄДРПОУ 35849950) за березень-грудень 2009 року та лютий-листопад 2010 року» (надалі Акт перевірки від 06.11.2012).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив наступні порушення позивачем норм податкового законодавства:

- п. 1 та п. 5 ст. 203, п. 1 та п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658 та ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Трансгідропласт»;

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень - грудень 2009 року та лютий - листопад 2010 року на загальну суму 666685,29 грн.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «Трансгідропласт».

Відповідач обґрунтовує порушення позивачем встановлені в Акті перевірки даними, отриманими від ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме із Акта перевірки ТОВ «Трансгідропласт», складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва 23.04.2012 № 202/22-08/35849950, в якому ДПІ у печерському районі м. Києва дійшло висновку, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ «Трансгідропласт» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість підприємствами-покупцями. Таким чином, операції з продажу товарів, робіт (послуг) на підприємстві, які в свою чергу придбані у ТОВ «Трансгідропласт» порушують ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Посилаючись на вказані обставини, викладені в Акті перевірки від 06.11.2012, відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Трансгідропласт».

На підставі вказаного Акта перевірки від 06.11.2012 відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 № 0000071720/111.

Позивач не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копіям договорів;

- копіям платіжних доручень;

- копіям податкових накладних;

- копіям актів прийому-здачі;

- копіям рахунків - фактур;

- копії Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.04.2012 № 202/22-08/35849950 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт» (код ЄДРПОУ 35849950) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.

Із вищезазначених документів слідує, що між позивачем та ТОВ «Трансгідропласт» у перевіряє мий період були укладені договори (т. І а.с. 79-124) з виконання позивачем робіт з комплексного обслуговування транспортних засобів, які належать позивачу та які були задіяні при виконанні умов договорів з ТОВ «Данзас», Київ ЛТД», ЗАТ «Крафт Фудз Україна» та ТОВ «ДХЛ Логістіка (Україна), а також наданням позивачу послуг, в тому числі транспортно-експедиційних, пов'язаних з виконанням позивачем замовлень.

Дійсність виконання вказаних договорів була підтверджена представником позивача в судовому засіданні наступними документами:

- податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І а.с.125, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 165, 168, 171, 174, 177, 180,183, 186, 189, 192, 195, 198, 201, 204, 207, 210, 213, 216, 219, 222, 225, 228, 231, 234, 237, 240, 243, 246 та т. ІІ а.с. 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124);

- рахунками - фактурами (т. І а.с. 127, 130, 133, 136, 139, 142, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 199, 203, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 229, 232, 235, 238, 241, 244, 247 та т. ІІ а.с. 2, 5, 8, 12, 15, 17, 20, 23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 45, 47, 50, 53, 56, 59, 63, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 105, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125);

- платіжними дорученнями (т. ІІ а.с. 127-167);

- актами прийому здачі (т. І а.с. 126, 129, 132, 135, 138, 141, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163-164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 202, 206, 209, 212, 215, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 236, 239, 242, 245, 248 та т. ІІ а.с. 3, 6, 9, 11, 14, 18, 21, 24, 27, 30, 33, 36, 39, 42, 44, 48, 51, 54, 57, 60, 62, 64, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 104, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Трансгідропласт», суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) договорів укладених між позивачем та ТОВ «Трансгідропласт» в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Трансгідропласт» правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірки, яка здійснена податковим органом щодо діяльності ТОВ «Трансгідропласт» та відповідач не врахував, що на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Трансгідропласт», останній перебував на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, значився в ЄДРПОУ та був платником ПДВ згідно свідоцтва від 23.04.2008 №100113224.

Таким чином, суд вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договорів укладених між позивачем та ТОВ «Трансгідропласт» , оскілки виконання вказаних договорів та право позивача на формування податкового кредиту, підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ «Трансгідропласт», а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки є не підтвердженими і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 № 0000071720/111, - є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 23.01.2013 № 0000071720/111.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 квітня 2013 р.