Постанова № 30730084, 03.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року № 810/269/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Лапія С.М.,

при секретарі – Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозбутагро» до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Київській області ДПС про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Нафтозбутагро» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Київській області ДПС про застосування фінансових санкцій від 23.10.2012 № 100611-21-0333/0612 та № 100612-21-0333/0613.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржені постанови є протиправними і підлягають скасуванню.

Сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

Позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що позовних вимог не визнає з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Київській області (РУ Департаменту САТ ДПС України у Київській області) 09.10.2012 на виконання наказу від 09.10.2012 року № 587-к «Про відрядження та проведення фактичної перевірки», згідно направлення на перевірку від 09.10.2012 року №1321, №1322, на підставі п. 80.2.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI та статті 16 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами і доповненнями) (далі – Закон України №481/95-ВР) проведено фактичну перевірку ТОВ «Нафтозбутагро» з питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За наслідками перевірки складено Акт від 09.10.2012 № 533/21-0331/31100713, на підставі якого відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 23.10.2012 № 100611-21-0333/0612 та № 100612-21-0333/0613.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Підстави проведення фактичної перевірки вказані у п. 80.2. ст. 80 ПК України.

Як встановлено судом, перевірка ТОВ «Нафтозбутагро» проведена на підставі наказу РУ Департаменту САТ ДПА України у Київській області від 09.10.2012 року №587-к «Про відрядження та проведення фактичної перевірки».

Перевірка проводилась у торговому павільйоні, який використовується ТОВ «Нафтозбутагро» для здійснення господарської діяльності, та знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 155А.

На виконання вимог п. 80.2. ст. 80 та п. 81.1. ст. 81 ПК України перед початком перевірки бухгалтеру ТОВ «Нафтозбутагро» перевіряючими було пред’явлено службові посвідчення працівників регіонального управління, вручено копію наказу РУ Департаменту САТ ДПА України у Київській області від 09.10.2012 року №587-к «Про відрядження та проведення фактичної перевірки» та примірник направлення на проведення перевірки, що бухгалтером ТОВ «Нафтозбутагро» засвідчено підписом у відповідних графах направлення на перевірку.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2012 № 100611-21-0333/0612, суд зазначає наступне.

Згідно вимог частин 4 – 7 ст. 15-2 Закону України №481/95-ВР (в редакції станом на час проведення перевірки) у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається з відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: «Місце для куріння» та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

У ході перевірки виявлено, що у торговому павільйоні, в якому ТОВ «Нафтозбутагро» здійснює свою господарську діяльність, не розміщено наочну інформацію, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту відповідного змісту.

Вказана обставина також підтверджується наявною в матеріалах справи фотокопією письмових пояснень бухгалтера ТОВ «Нафтозбутагро» від 09.10.2012, з якої слідує, що на час перевірки у використовуваному підприємством приміщенні була відсутня наочна інформація у вигляді таблички про забору паління у приміщенні, та повідомлено про зобов’язання встановити табличку у найближчий час.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього ж Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, у розмірі 3 400,00 грн.

Щодо доводів позивача про протиправність рішення від 23.10.2012 № 100611-21-0333/0612 з тих підстав, що застосування вказаних санкцій до суб’єктів господарювання можливе лише у разі одночасного необладнання таким суб’єктом спеціально відведеного місця для куріння та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, суд зазначає наступне.

Вказані доводи позивача є необґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, законодавством (станом на час проведення вказаної перевірки) визначались обов’язки закладів громадського харчування по відведенню окремих місць для куріння з їх відповідним обладнанням, так і розміщення графічного знаку про заборону куріння з текстом такого змісту: «Куріння заборонено!» у тих місцях та закладах, де куріння заборонено.

Отже, невідведення окремого місця для куріння та нерозміщення відповідного графічного знаку з інформацією про заборону куріння в місцях та закладах, де воно заборонено, є двома окремими правопорушеннями, за які ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР передбачена відповідальність суб’єктів господарювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення від 23.10.2012 № 100611-21-0333/0612, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення від 23.10.2012 № 100612-21-0333/0613, суд зазначає наступне.

Вказане рішення прийнято у зв’язку зі здійсненням підприємством роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої.

Свої позовні вимоги в цій частині позивач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки не було здійснено контрольної закупки товару і висновки про порушення ґрунтуються виключно на відомостях, що містяться в Z-звіті № 1978 (фіскальний чек від 19.08.2012 № 0715). Стверджує, що 19.08.2012 при оприбуткуванні товару продавцем було допущено помилку і запрограмовано однакову ціну за пляшку горілки «Українка» місткістю як 0,5 л., так і 0,7 л., яку в подальшому було виправлено. На обґрунтування пояснень посилається також на фотокопії цінників від 03.08.2012 та відпускної накладної від 03.08.2012 №3.

У ході вказаної перевірки позивача встановлено факт реалізації пляшки горілки «Українка» об’ємом 0,7 л., 40%, по ціні 31,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи фотокопією Z – звіту № 1978 (фіскальний чек від 19.08.2012 № 0715).

Статтею 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» (із змінами і доповненнями) визначено мінімальну роздрібну ціну за горілку у скляній тарі місткістю 0,7 літра в сумі 36,54 грн.

Отже, мінімальна роздрібна ціна реалізованої позивачем пляшки горілки «Українка» місткістю 0,7 л., може становити 36,54 грн., в той час, коли підприємством фактично реалізовано зазначений товар за ціною 31,00 грн.

Абзацом 12 ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до суб’єктів господарювання у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої – 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 17 цього Закону, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Згідно ст. 15 Закону України №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 року №940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору» (із змінами і доповненнями) визначені основні функції Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України та його регіональних управлінь, однією з яких є ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Оскільки супровідні документи на алкогольну продукцію, яка перебувала на реалізації в магазині позивача станом на 19.09.2012 та які б підтверджували її якість і дали змогу визначити партію товару, надано не було, відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування до підприємства штрафних санкцій у мінімально встановленому абзацом 12 ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР розмірі, а саме 5 000,00 грн.

Щодо посилань позивача на фотокопії цінників від 03.08.2012 та відпускної накладної від 03.08.2012 №3 як на підтвердження фактичної реалізації горілки «Українка» місткістю 0,7 л. за ціною 37,00 грн., суд зазначає, що вони не можуть бути належним доказом на обґрунтування позовних вимог, оскільки виготовлені самим позивачем та не підтверджують реалізації товару саме за вказаною на них вартістю, на відміну від Z – звіту, який є підтвердженням суми здійсненої розрахункової операції з клієнтом та зберігається у фіскальній пам'яті запам'ятовуючого пристрою у складі реєстратора розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою (ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Також позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження допущення продавцем 19.08.2012 помилки при програмуванні однакової ціни за пляшку горілки «Українка» місткістю як 0,5 л., так і 0,7 л.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, а яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що оскаржувані рішення є обґрунтованими та правомірними, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки будь-які докази понесення відповідачем зазначених витрат у суду відсутності, з клопотанням про їх відшкодування відповідач до суду не звертався, то вони стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 157-163, 167, 257 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.