Постанова № 30729764, 28.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року № 2а-6379/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - ЛапіяС.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КМС» до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «КМС» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 №0002042300 та №0002052300, визнати нечинною та скасувати податкову вимогу від 04.01.2013 № 30.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення і податкова вимога прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 04.01.2013 № 30 визнав, в іншій частині позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ТОВ «КМС» є юридичною особою, ідентифікаційний код 32119475, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ Вишгородського району Київської області ДПС з 21.08.2002 за № 698-ТОВ.

Посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області у період з 12.11.2012 по 16.11.2012 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «КМС» з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Астана К» (код за ЄДРПОУ 37270449) за квітень 2011 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 23.11.2012 № 2016/22-00/32119475, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення підприємством п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення.

У зв'язку з несплатою підприємством визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями-рішення грошового зобов'язання, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС винесено податкову вимогу від 04.01.2013 № 30.

Вважаючи прийняті на підставі висновків Акту перевірки від 23.11.2012 №2016/22-00/32119475 податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як встановлено судом, між ТОВ «КМС» і ТОВ «Астана К» було укладено Договір поставки товарів №01-03 від 01.03.2011, згідно якого ТОВ «Астана К» (Продавець), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ «КМС» (Покупець), в особі директора Агей Т.А., згідно якого Продавець зобов'язаний передавати у власність Покупцю продукцію (надалі Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати його вартість.

Перелік і найменування товару, що є предметом Договору, визначається в замовлені.

Загальна сума договору визначається, виходячи з цін, асортименту та загальної кількості та асортиментом за всіма партіями товару, які Продавець зобов'язується передати покупцю відповідно до умов цього договору та протягом його дії.

На виконання умов Договору ТОВ «Астана К» поставлено ТОВ «КМС» товари, на що виписано видаткові та податкові накладні.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи копій накладних на Товар, у них містяться підписи, вчинені від імені Постачальника (ТОВ «Астана К»), без зазначення посади та прізвища або інших даних, що дали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даних господарських операцій.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту за квітень 2011 року в сумі 116 423,82 грн., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

При придбанні товарів підприємство повинно надати документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар.

Таким документом, зокрема, є видаткова накладна. Також необхідно мати копії транспортних та супроводжувальних документів, якщо товар доставляється вантажним автомобілем. Таким документом є товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН). Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджено спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.1995 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (зі змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 2 цього наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.06 №493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, пп. 11.1 п. 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. п.11 Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно пп. 11.7. пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як в ході перевірки, так і до суду позивачем не було надано товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів, які б підтверджували факт транспортування придбаних у квітні 2011 року у ТОВ «Астана К» товарів.

Як встановлено судом, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Астана К» (код за ЄДРПОУ 37270449) від 21.06.2011 № 1515/23-08/37270449 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року, яким встановлено наступні порушення:

Так, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було встановлено, що за результатами проведених заходів відібрано пояснення, згідно яких засновником та директором ТОВ «Астана К» є гр. ОСОБА_1, яка пояснила, що вона не має відношення до діяльності підприємства, а саме:

- підготовкою та оформленням реєстраційних документів підприємства займалась особа, яка назвала себе на ім'я Сергій (більше про нього вона нічого не знає);

- до установчого фонду підприємства не вносила особисте майно та грошові кошти;

- реєстрацію карток на відкриття розрахункових рахунків в банківських установах здійснювала, банк знаходився в районі вул. Щербакова;

- угоду про оренду офісного приміщення не підписувала;

- в органи держреєстрації не зверталась;

- до органів податкової інспекції з метою реєстрації даного підприємства не зверталась;

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не отримувала;

- наміру на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Астана К» не мала;

- на ТОВ «Астана К» не працювала;

- хто здійснював оформлення бухгалтерських та фінансових документів не знає;

- фінансово-господарські угоди з підприємствами не укладала;

- не уповноважувала інших осіб на здійснення реєстрації та фінансово-господарської діяльності;

- місцезнаходження ТОВ «Астана К», його печаток та фінансово-господарських документів їй не відоме;

З акту перевірки ТОВ «Астана К» слідує, що підприємство за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, про що складено акт за № 1132/23-08 від 06.06.2011.

Згідно бази даних ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ТОВ «Астана К» має « 0» стан - основний платник.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Астана К», згідно бази даних ДПІ у Шевченківському районі міста Києва складає -1 особа.

Крім того, операції ТОВ «Астана К» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Астана К» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Астана К» до контрагентів-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок, що фінансово - господарські операції ТОВ «КМС» і ТОВ «Астана К» у квітні 2011 року не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Астана К» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Також при прийняття рішення в даній справі суд звертає увагу на наступне.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.

Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність вказаного вище договору поставки товарів між позивачем і ТОВ «Астана К» суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, оформлених за наслідками такого договору, оскільки постачання товарів не могло фактично здійснюватись ТОВ «Астана К» у зв'язку з відсутністю складських приміщень, трудових ресурсів, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

При цьому, товарність операцій під час розгляду справи судом позивачем не доведено.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

На порушення п. 198.1 cт. 198, п. 200.1, ст. 200 ПК України ТОВ «КМС» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2011 року в розмірі 116 423,82 грн. по податкових накладних, оформлених контрагентом постачальником - ТОВ «Астана К», з порушенням п. 201.1, ст. 201 Розділу V ПК України та п. 1, п. 16 Порядку № 1379.

Крім того, ТОВ «КМС» порушено п. 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.11 за №1490/20228.

Щодо неправомірності формування валових витрат ТОВ «КМС» по взаємовідносинам з ТОВ «Астана К», суд зазначає наступне.

Згідно наданих ТОВ «КМС» до перевірки первинних документів по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Астана К» встановлено, що ТОВ «КМС» до складу витрат віднесено всього 582 119,07 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в сумі 582 119,07 грн.

Зазначену фінансово-господарську операцію, зміст (суть) порушення відображено у пп. 3.1 акту перевірки.

Відповідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України до валових витрат включаються лише ті витрати, які пов'язані з господарською діяльністю чи будуть використані в господарській діяльності.

Відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг інформації про конкретні послуги, надані замовнику, одиниць виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, використання їх підприємством у власній господарській діяльності.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг. За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто підставою для збільшення валових витрат є первинні документи платника податку, які відображають певні господарські операції.

Крім того, судом встановлено, що правомірність формування контрагентами ТОВ «Астана К» сум податкового кредиту за тих же обставин, досліджувалась в адміністративних справах № 2а-1239/12/1070 за позовом ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія» до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про оскарження податкового повідомлення-рішення, № 5457/11/1070 за позовом ТОВ «БІЦ-ЛТД» до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення.

Так, рішеннями судів у вказаних адміністративних справах підприємствам відмовлено у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що податковим органом правомірно зроблено висновки про нікчемність та безтоварність господарських операцій у зв'язку з тим, що постачання товарів не могло фактично здійснюватись ТОВ «Астана К», оскільки у нього відсутні складські приміщення, трудові ресурси, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відтак, враховуючи вимоги статті 124 Конституції України, статті 14 КАС України, зважаючи на те, що рішеннями судів у вказаних адміністративних справах, що набрали законної сили, підтверджено обґрунтованість висновків податкового органу про неправомірність формування контрагентами ТОВ «Астана К» сум податкового кредиту за тих же обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що вказані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 14.12.2012 №0002042300 та №0002052300 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання нечинною та скасування податкової вимоги від 04.01.2013 № 30, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкове зобов'язання у сумі 250 313,00 грн., з яких податок на прибуток приватних підприємств - 133 888,00 грн. та податок на додану вартість - 116 425,00 грн.

У зв'язку з несплатою вказаної суми податкового зобов'язання у добровільному порядку відповідачем виставлено підприємству податкову вимогу від 04.01.2013 № 30.

Відповідно до пп. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З викладеного слідує, що податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом, зокрема у податковому повідомленні-рішенні, не може вважатись узгодженою сумою податкового боргу, якщо у визначений законом строк платник податків розпочав процедуру їх судового оскарження. Відповідно, до закінчення процедури оскарження винесення податкової вимоги про сплату такої суми податкового боргу є протиправним.

З матеріалів справи слідує, що з позовом про оскарження вказаних повідомлень-рішень позивач звернувся до суду 27.12.2012, що підтверджується відбитком штемпелю канцелярії суду, отже, станом на час винесення оскаржуваної податкової вимоги визначена ними сума податкового зобов'язання була неузгодженою та не могла вважатись податковим боргом в розумінні ПК України.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог в цій частині та підтвердив порушення порядку винесення оскаржуваної податкової вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання нечинною та скасування податкової вимоги від 04.01.2013 № 30 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними, а тому адміністративний позов в частині визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягає. В той же час оскаржувана податкова вимога, винесена відповідачем з порушенням вимог ПК України, є протиправно та підлягає скасуванню, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони не звертались до суду з клопотаннями про відшкодування судових витрат не звертались, такі витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11-14, 69-71, 79, 86, 97, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС від 04.01.2013 № 30.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 квітня 2013 р.