Постанова № 30725672, 12.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2013 року 810/1060/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маслакова І.Ю., за участю:

представників позивача - Янюк А.І., Тінькової О.В.,

представника відповідача - Калініченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максібуд Інжиніринг» до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

05 березня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Максібуд Інжиніринг» (ТОВ «Максібуд Інжиніринг», товариство) із позовом до Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зазначали, що висновки податкового органу про непідтвердження реальності угод, які стали підставою прийняття оскаржуваних рішень, не відповідають дійсним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності і товарності операцій, підкреслювали наявність усіх первинних документів, оформлених згідно чинного законодавства.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог Податкового Кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати податкові повідомлення-рішення від 1 листопада 2012 року №0000242332 на суму 841516,36 грн. і №0000252332 на суму 214159,70 грн. протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Звернули увагу, що донарахування податку на додану вартість за взаємовідносинами із ТОВ «Будконсалтинг Україна» та ТОВ «АІС-2004» визнають і у цій частині повідомлення-рішення не оскаржують.

Представник відповідача позов не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про визначення суми завищення бюджетного відшкодування, заниження податку на прибуток і стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта № 627/22/36999559 від 15 жовтня 2012 року на підприємстві у період з 18 вересня по 1 жовтня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 жовтня 2010 року по 30 липня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, відповідачем порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість на суму 673857,36 грн., в тому числі за лютий 2011 року на 3225,33 грн., грудень 2011 року на 256113,72 грн., січень 2012 року на 180011,71 грн., лютий 2012 року на 10015,59 грн., березень 2012 року на 224491 грн.; п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на суму 181167,25 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року на 49197,44 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 131969,81 грн.

На підставі Акта прийнято податкові повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов'язань №0000242332 на суму 841516,36 грн. (у тому числі 167659 грн. штрафної санкції) та №0000252332 на суму 214159,70 грн. (у тому числі 32992,45 грн. штрафної санкції).

Як вбачається зі змісту Акта, йдеться про неможливість реального здійснення операцій, стверджується відсутність об'єктів оподаткування, що, за висновками податкового органу, підтверджує безтоварність правочинів.

Так, зі змісту Акта видно, що приводом для перевірки та підставою для твердження про фіктивність угод є опосередковані дані, зокрема Акти ДПІ у Московському районі міста Харкова від 13.04.2012 року № 50/23/34469785 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» та від 30.05.2012 року № 136/2220/36373236 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вертикаль Валідаційне Інжинірингове підприємство»; Акт ДПІ у Приморському районі міста Одеса «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ОТГ ГРУП».

Проте врахування зазначених документів як єдиних доказів є передчасним та помилковим.

Як вбачається зі статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максібуд Інжиніринг» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області (т.1 а.с.17-33), має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Баришівській ОДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: інші спеціалізовані будівльні роботи; інші будівельно-монтажні роботи; покриття підлоги й облицювання стін; малярні роботи та скління; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері архітектури. Також підприємство має ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (т.2 а.с.88-89) та дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки при будівництві (т.2 а.с.90-91).

У ході судового розгляду встановлено, що 7 липня 2011 року між позивачем та «Будівельна компанія «Уровень» укладено договір підряду № 11-11 по облаштуванню фасадів будинків житлово-офісного культурно-оздоровчого комплексу з об'єктами інфраструктури за адресою вул. Дніпровська набережна, 14 в Дарницькому районі м. Києва, буд. №2, а саме: виготовлення та монтаж каркасів фасадних конструкцій Рейнарс СW 50; монтаж каркасу Максіал з утепленням; монтаж керамогранітної плити; монтаж заповнень та примикань фасадної системи Рейнарс СW 50; монтаж каркасу Максіал; виготовлення та обличкування з касет АКП (т.1 а.с. 34-40).

Відповідні роботи були виконані у четвертому кварталі 2011 року.

За їх результатами складені і підписані акти прийняття підрядних робіт (т.1 а.с. 42, 44, 46), довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ-3 на загальну суму 1536682,34 (т.1 а.с.41, 43, 45).

Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями № 2304 від 21 грудня 2011 року, № 2303 від 21 грудня 2011 року, № 2 від 8 лютого 2012 року (т.2 а.с.136-138).

Крім того, складено і підписано акти огляду прихованих робіт із детальним описом цих робіт (т.1 а.с. 61-91).

Також під час виконання вказаних будівельних робіт вівся журнал загальних робіт, який містить відомості про об'єкт будівництва, відповідальну особу, інженерно-технічний персонал, зайнятий на будівництві, види виконаних робіт, перелік актів допоміжного прийняття конструкцій і обмеження прихованих робіт.

Контрагентом позивача оформлено і видано податкові накладні від 16 грудня 2011 року № 180, від 21 грудня 2011 року № 204, від 21 грудня 2011 року № 205 (т. 1 а.с. 92-94). Недоліків у їх оформленні судом не вбачається.

У бухгалтерському обліку позивача відповідні операції відображено по рахунку 903 (т.3 а.с. 55-56).

У ході судового засідання було оглянуто технічну документацію ТОВ «Максібуд Інжиніринг» щодо будівництва культурно-оздоровчого комплексу по вул. Дніпровська набережна, 14 в Дарницькому районі міста Києва.

Суд наголошує, що ця угода є складовою у обсязі основних домовленостей між позивачем та ТОВ «БК «Міськжитлобуд» у договорі підряду №20511 від 20 травня 2011 року, за яким Замовник (ТОВ «БК «Міськжитлобуд») доручає, а Підрядник (ТОВ «Максібуд Інжиніринг») на свій ризик власними силами, засобами та з власних матеріалів зобов'язується в строки та на умовах цього Договору виконати відповідно до проектної документації стадії «Р» на влаштування фасадів комплекс будівельно-монтажних робіт з улаштування фасадних систем будинку №2 першої черги на будівництві «Житло-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об'єктами інфраструктури, що розташований по вул. Дніпровська набережна, 14 в Дарницькому районі міста Києва», а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (т.3 а.с. 7-12).

Роботи, проведені позивачем, виконані, прийняті, оплачені ТОВ «БК «Міськжитлобуд», що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ-3, підсумковими відомостями ресурсів за листопад-грудень 2011 року (т.3 а.с.13-54).

Судом установлено, що ТОВ «Максібуд Інжиніринг» перед підписанням згаданого договору підряду з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», а саме: одержали копії статуту (т.2 а.с.122-130), свідоцтва про державну реєстрацію (т.2 а.с.132), довідки з ЄДРПОУ (т.2 а.с. 131), ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (т.2 а.с. 133).

До того ж, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року про визнання дій податкового органу по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» неправомірними, залишена без змін та набрала законної сили.

Щодо взаємовідносин позивача із ПП «Вертикаль Валідаційне Інжинірингове підприємство», то між ними було укладено договір поставки будівельних матеріалів (алюмінієвих композитних листів Ф 3325 4/05 мм, профілю алюмінієвого NR 0365 3м, кронштейна 160NR-3м в комплекті з алюмінієвим подовжувачем) в усній формі.

Оплата здійснювалася на підставі рахунків-фактур №12/01-136 від 30 січня 2012 року на суму 394858,13 грн., №12/01-136 від 31 січня 2012 року на суму 685212,19 грн., №12/02-114 від 03 лютого 2012 року на суму 286114,25 грн., №12/02-115 від 03 лютого 2012 року на суму 654845,21 грн., №12/12-148 від 17 лютого 2012 року на суму 437708,83 грн. (т.1 а.с. 172-176) та підтверджується платіжними дорученнями №2747 від 30 січня 2012 року, №2832 від 03 лютого 2012 року, №2833 від 03 лютого 2012 року, №2883 від 09 лютого 2012 року, №2974 від 17 лютого 2012 року (т.1 а.с.194-198).

Передача матеріалів відбувалася на підставі видаткових накладних (т.1 а.с. 189-193).

Доставка товару здійснювалася самовивозом - транспортом ТОВ «Максібуд Інжиніринг» та транспортом перевізників ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5

Наказами № 4 від 30 січня 2012 року, № 6 від 07 лютого 2012 року, №7 від 12 лютого 2012 року, №9 від 22 лютого 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (працівники позивача) відряджалися (т.1 а.с.177-180) до міста Харків - ПП «Вертикаль Валідаційне Інжинірингове підприємство» для отримання товару.

Факт перевезення будівельних матеріалів підтверджується товарно-транспортними накладними від 31 січня 2012 року БЗС №000981, від 31 січня 2012 року БЗС №000982, від 8 лютого 2012 року БЗС №000997, від 8 лютого 2012 року БЗС №000998, від 13 лютого 2012 року БЗС №001014, від 13 лютого 2012 року БЗС №001015, від 23 лютого 2012 року БЗС №001028, від 23 лютого 2012 року БЗС №001029 (т.2 а.с.32-43, 84-87) та подорожніми листами №103983, №103989, №103992, №10400 (т.1 а.с. 181, 183, 185, 187).

Для засвідчення виконання фізичними особами-підприємцями послуг із перевезення подано договір про надання автотранспортних послуг від 3 січня 2012 року (т.2 а.с. 18-20), договір про транспортне обслуговування (т.2 а.с. 25-26), акти прийому виконаних послуг з перевезення вантажу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури (т.1 а.с.204-213), платіжні доручення (т.2 а.с.16-17, 21-24).

Оприбуткування будівельних матеріалів на складі підтверджується актами приймання-передачі продукції/товарів (т.1 а.с.199-203), накладними на внутрішнє переміщення (т.2 а.с.53-83) та звітом про переміщення товарів на складах (т.2 а.с.45-57).

ПП «Вертикаль Валідаційне Інжинірингове підприємство» видано податкові накладні від 30 січня 2012 року № 31, від 31 січня 2012 року № 32, від 3 лютого 2012 року № 1, від 3 лютого 2012 року № 2, від 17 лютого 2012 року № 57 (т.1 а.с. 214-219).

Вказані вище матеріали використовувалися у господарській діяльності позивача, а саме - при виробництві фасадних систем на виконання договору підряду №20511 від 20 травня 2011 року із ТОВ «БК «Міськжитлобуд», що видно із актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ-3 за березень-липень 2012 року (т.3 а.с.61-254).

У бухгалтерському обліку ТОВ «Максібуд Інжиніринг» відповідні операції відображено по рахунку 205 (т.3 а.с.109-117).

На підтвердження добросовісності контрагента позивачем від ПП «Вертикаль Валідаційне Інжинірингове підприємство» було отримано копії статуту (т.2 а.с. 9-12), свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 220), свідоцтва про державну реєстрацію (т.2 а.с. 14), довідки з ЄДРПОУ (т.2 а.с. 13).

За договором позивача з ПП «ОТГ ГРУП», останнє здійснювало поставку 20-футового контейнера.

Оплата проводилась на підставі рахунку № СФ-003211 від 2 лютого 2011 року (т.1 а.с.222) та підтверджується платіжним дорученням № 2 від 8 лютого 2011 року ( т.2 а.с. 138) на суму 13400 грн.

Отримання товару відбувалося згідно видаткової накладної № РН-164 від 8 лютого 2011 року (т.1 а.с.223).

ПП «ОТГ ГРУП» оформлено податкову накладну від 8 лютого 2011 року № 164 (т.1 а.с. 221).

Позивачем також надано фотокартки цього контейнеру(т.2 а.с. 145-153).

На балансі підприємства зазначений контейнер, як видно з оборотно-сальдової відомості за 2011 рік, обліковується по рахунку 1091 (т. 3 а.с.118).

Вказаний контейнер використовується для тимчасового проживання робітників, зайнятих на будівництві ТОВ «Максібуд Інжиніринг».

Станом на день судового розгляду названі контрагенти позивача перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с.188-194).

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що претензій щодо оформлення первинних документів та податкових накладних за згаданими договарами не має.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу базуються виключно на Актах про неможливість проведення зустрічної звірки та Акті про неможливість проведення документальної перевірки (т.2 а.с.199-238).

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність грунтуються на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовуються.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», ПП «Вертикаль Валідаційне Інжинірингове підприємство», ПП «ОТГ ГРУП» в оплату за поставлені товари та виконані роботи є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того, що товари контрагентом не постачались, роботи не виконувались висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є безпідставними.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, суд погоджується, що саме по собі порушення податкового законодавства контрагентами підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», ПП «Вертикаль Валідаційне Інжинірингове підприємство», ПП «ОТГ ГРУП» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку наприбуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Під час розгляду справи суду були надані належні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «Максібуд Інжиніринг» та його контрагентами, такі операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено їх безпосередній звязок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б ТОВ «Максібуд Інжиніринг» права на формування податкового кредиту та валових витрат - відсутні.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0000252332 від 01 листопада 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0000242332 від 01 листопада 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 834612 (вісімсот тридцять чотири тисячі шістсот дванадцять) грн. 66 коп., з яких: 668136,8 грн. - за основним платежем; 166475,86 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294(дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максібуд Інжиніринг».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 квітня 2013 р.