Постанова № 30727809, 12.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2013 року Справа № 811/860/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Таранусі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛІДЕР ПЛЮС" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 №0000110227, № 0000120227, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛІДЕР ПЛЮС" (далі по тексту - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кіровоградська ОДПІ або відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 №0000110227, № 0000120227.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права. Так, посилання відповідача, в акті перевірки, на нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки правочини не були визнані недійсними в судовому порядку.

Олександрійська ОДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача відсутні були підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ТОВ «Т.П.О. - Продукт» товарів та послуг, оскільки правочини є нікчемними через фіктивність зазначеного підприємства. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі виданих ТОВ «Т.П.О. - Продукт» податкових накладних, оскільки податкова накладна виписана по правочину, по якому не підтверджено факт отримання товарів, послуг (а.с.42-46).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що 11.02.2013 відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "АГРО ЛІДЕР ПЛЮС" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Т.П.О. - Продукт» за вересень 2010 року, про що складено акт №11/22-7/36951915 від 12.02.2013 (а.с.8-31).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

- пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.2, п.135.4 ст.135 ПК України, в результаті чого підприємством завищено скориговані валові доходи та доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за період з 01.09.2010 по 30.09.2010 на загальну суму 1 583 690 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 1 583 690 грн.;

- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.4, п.138.8, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого підприємством завищено скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся на загальну суму 1 994 355 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 1 994 355 грн.

В результаті встановлених порушень підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 26250 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 26250 грн.;

- п.185.1, п.187.1, п.188.1 ст.188 ПК України в частині завищення підприємством податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2010 року на загальну суму 316 738 грн.;

- п. 198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів та послуг, чим завищено суму податкового кредиту за вересень 2010 року на загальну суму 398 871 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000120227 від 07.03.2013, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 26 250 грн., за штрафними санкціями 6 563 грн. (а.с. 33).

Податковим повідомленням-рішенням №0000110227 від 07.03.2013 визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 21000 грн., штрафних санкцій - 5 250 грн.( а.с.32).

Як вбачається з акту, та пояснень наданих в судовому засіданні представником відповідача, позивачем завищено валові витрати всього на суму 105 000 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 105 000 грн., за рахунок внесення до валових витрат, витрат по отриманню маркетингових послуг від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ТОВ «Т.П.О. - Продукт».

Позиція податкового органу про фіктивність правочинів ґрунтується на Акті №422/23-300/36955374 від 04.04.2011 ДПІ у Центральному районні м. Миколаєва, відповідно до якого взаємовідносини ТОВ «Т.П.О. - Продукт» з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, зазначене товариство не мало необхідних умов для постачання або здійснення діяльності про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів (а.с. 58-65).

Так, відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР (в подальшому Закон України від 28.12.94 №334/94-ВР), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що 01.09.2010 між позивачем та ТОВ «Т.П.О. - Продукт». укладено договір про надання послуг №0109, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Т.П.О. - Продукт»(виконавець за договором), зобов'язується здійснити поставку ТОВ "АГРО ЛІДЕР ПЛЮС" (замовник за договором) організацію маркетингових послуг по пошуку контрагентів, консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження кон»юктури ринку та виявлення громадської думки ( а.с.76).

Згідно з вказаним Договором вартість послуг складає 126 000 грн. (а.с.29).

14.09.2010 сторонами за договором підписано Акт №14/09/03 здачі -прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого виконавцем було надано маркетингові послуги по пошуку контрагентів на суму 105 000 грн., ПДВ - 21 000 грн., всього на загальну вартість - 126 000 грн. (а.с.78)

14.09.2010 ТОВ «Т.П.О. - Продукт» видана ТОВ "АГРО ЛІДЕР ПЛЮС" податкова накладна №121/6 на суму 126 000 грн., в тому числі ПДВ - 21 000 грн (а.с.86).

Позивачем сплачено ТОВ «Т.П.О. - Продукт» за надані послуги 126 000 грн. відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.100-106).

Позивачем надано до суду звіт за результатами маркетингових досліджень ринку збуту соняшнику від 13.09.2010 складений ТОВ «Т.П.О. - Продукт» (а.с.156-158).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичного отримання послуг та використання послуг у господарській діяльності.

Так, предметом договору про надання послуг№0109 від 01.09.2010 є організація маркетингових послуг по пошуку контрагентів, консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження кон»юктури ринку та виявлення громадської думки за оплату у розмірі 126 000 грн.

ТОВ «Т.П.О. - Продукт» через 13 днів після укладання договору надано позивачу звіт на 3 аркушах з інформацію щодо 10 юридичних осіб із зазначенням, зокрема ціни реалізації та придбання соняшнику (а.с.106-108).

Зазначений звіт, на думку суду, не є маркетинговим дослідженням, а є документом в якому викладені загально відомі факти.

Крім того, суд звертає увагу, що договір виконано не в повному обсязі, оскільки відсутня інформація щодо надання консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження кон»юктури ринку та виявлення громадської думки, а тому відсутні підстави для виплати повної суми передбаченої договором у розмірі 126 000 грн.

Також, позивачем до суду не надано доказів використання отриманих послуг від ТОВ «Т.П.О. - Продукт» в господарській діяльності.

Про відсутність факту надання послуг також свідчить Акт №422/23-300/36955374 від 04.04.2011 ДПІ у Центральному районні м. Миколаєва, відповідно до якого взаємовідносини ТОВ «Т.П.О. - Продукт» з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, зазначене товариство не мало необхідних умов для постачання або здійснення діяльності про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів (а.с. 58-65).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем протиправно включено до складу витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та недоведено факту використання отриманих послуг у господарській діяльності, а тому в задоволенні позовної вимоги, що скасування податкового повідомлення-рішення № 0000120227 від 07.03.2013 належить відмовити.

З матеріалів справи слідує, що позивачем в порушення пп.7.4.5., пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), завищено задекларований розмір податкового кредиту на загальну суму 21 000 грн., в тому числі у вересні 2010 року на суму 21 000 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ по операції з отримання маркетингових послуг по податковій накладній, що виписана за відсутності надання послуг.

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що отримання маркетингових послуг від ТОВ «Т.П.О. - Продукт» задекларовано на підставі первинних документів, виданої та отриманої податкової накладної. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями (постачальниками) податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

У відповідності до абз. 1 та 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із зазначеного слідує, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов'язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно, податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось вище, в обґрунтування отримання послуг позивачем до перевірки та в судове засідання було надано Акт №14/09/03 здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 14.09.2010 (а.с.78), податкова накладна №121/6 від 14.09.2010 (а.с.86), звіт за результатами маркетингових досліджень ринку збуту соняшнику від 13.09.2010 складений ТОВ «Т.П.О. - Продукт» (а.с.156-158).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення суми у розмірі 21 000 грн. до податкового кредиту, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичного отримання послуг та використання їх в господарській діяльності.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, зокрема в частині доведеності фактичного отримання послуг та використання у господарській діяльності, а тому висновок податкового органу про порушення пп.7.4.5., пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21 000 грн., є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення №0000110227 від 07.03.2013, дійшов висновку, що воно є правомірним і не підлягає скасуванню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови у повному обсязі - 15.04.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун