Рішення № 30725702, 11.04.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/550/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Регеша В.О.

Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати Доповідач Черниш Т. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

11.04.2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Черниш Т.В.,

суддів Кривохижі В.І.,

Карпенка О.Л.,

при секретарі Дімановій Н.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Онуфріївської центральної районної лікарні, за участю третьої особи-територіальної Державної інспекції праці в Кіровоградській області про стягнення недоплат по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди - за апеляційною скаргою позивача на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом, уточненим в процесі розгляду справи.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 1980 року до 9 липня 2011 року працювала в Онуфріївській центральній районній лікарні на посаді лікаря-хірурга. При звільненні з роботи з нею не було проведено повного розрахунку. Крім того, на порушення чинного наказу Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я від 5 жовтня 2005 року №308/519 з 1 січня 2011 року їй не оплачувалась робота по ургентації та викликах до хворих.

Просила зобов'язати відповідача провести з нею повний розрахунок за період з 1 січня до 9 липня 2011 року з урахуванням оплати за фактичні виклики під час чергування на дому, за шкідливі умови праці з урахуванням стажу роботи, кваліфікації, надбавок, встановлених зазначеним наказом Міністерства охорони здоров'я від 5 жовтня 2005 року;

стягнути з Онуфріївської ЦРЛ середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її трудових прав.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2012 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Онуфріївської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі з урахуванням оплати за шкідливі умови праці, чергування і чергування на дому в сумі 1950 грн.61 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 по 29 липня 2011року в сумі 2257 грн.29 коп., а також 1500 грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 214 грн.60 коп.

В апеляційній скарзі позивач ставила питання про скасування рішення суду з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначала, зокрема, що суд безпідставно відмовив в стягненні середнього заробітку за період з 10 липня 2011 року по 13 грудня 2012 року, порушивши вимоги ст. 117 КЗпП; при визначенні розміру заборгованості виходив не з висновку судової економічної експертизи, а з письмових пояснень експерта.

Просила ухвалити нове рішення, яким стягнути 4441 грн. 10 коп. як недоплачену заробітну плату за період з 1 січня 2011 року до дня звільнення з роботи, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 липня 2011 року до 13 грудня 2012 року.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги повністю підтримали. Представники Онуфріївської ЦРЛ з доводами позивача не погоджувались. Стверджували про відсутність вини лікарні у з затримці розрахунку при звільненні.

Перевіривши за матеріалами справи рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1980 року працювала в Онуфріївській центральній районній лікарні на посаді лікаря-хірурга. Наказом від 8 липня 2011 року №166-к звільнена з роботи з 9 липня 2011 року за ст.38 КЗпП України (а.с.79,80).

Розрахунок з нею проведений 29 липня 2011 року, що підтверджується відповідними відомостями (а.с.217-218, 219-220).

Постановляючи рішення і частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача позивачці було не доплачено 46 грн.76 коп. за фактичні години виклику її до лікарні під час чергування вдома протягом січня-липня 2011 року, не нарахована оплата за чергування на дому протягом цього ж періоду -в сумі 1863 грн.08 коп., а також не доплачено 40 грн.77 коп. надбавки за шкідливі умови праці, пов'язані з лікуванням хворих з кістково-гнійними захворюваннями в березні 2011 року,- всього 1950 грн.71 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду в цій частині, позивач посилалась на те, що висновок суду стосовно зазначеного розміру заборгованості ґрунтується не на висновку експертизи, за яким розмір недоплати було визначено в сумі 4441 грн. 10 коп., а на письмовому поясненні експерта ОСОБА_4

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції експерт ОСОБА_4 зміну розміру заборгованості пояснювала тим, що нею при експертному дослідженні не були враховані відсутні на час проведення експертизи рапорти завідуючого хірургічним відділенням щодо оплати за шкідливі умови праці, не надавалась своєчасно дані про нарахування за фактичні години чергування. Крім того, нею допущена помилка при обрахуванні годин чергування за січень 2011 року.

Висновком додаткової судово-економічної експертизи, проведеної за ухвалою апеляційного суду від 13 березня 2013 року, підтверджено наявність заборгованості Онуфріївської ЦРЛ перед ОСОБА_3 на момент звільнення її з роботи в розмірі 1950 грн.61 коп., в тому числі: недоплата надбавки за шкідливі умови праці за березень 2011 р.- 40 грн.77 коп., за фактичні виклики під час чергувань на дому-46 грн.76 коп., заборгованість по оплаті за чергування на дому-1863 грон.08 коп. (а.с.2-6, т.2).

Колегія суддів вважає, що зазначений експертний висновок узгоджується з наявними в матеріалах справи документами, на підставі яких проводилась експертиза.

Будь-яких доказів на його спростування і підтвердження доводів щодо його помилковості представник позивача не надала.

З огляду на наведене, підстави для стягнення заборгованості у заявленій позивачкою розмірі 4441 грн.10 коп. і зміни рішення суду в цій частині відсутні.

Встановивши, що з ОСОБА_3 проведено повний розрахунок лише 29 липня 2011 року, суд ухвалив про стягнення середнього заробітку за 21 день затримки розрахунку при звільненні в сумі 2257 грн.29 коп., виходячи з середньоденного заробітку 107 грн.49 коп., проти чого сторони не заперечували.

Відмову в задоволенні вимоги про стягнення відповідно до ст. 117 КЗпП середнього заробітку за період з 30 липня 2011 року по день ухвалення рішення суд мотивував відсутністю вини лікарні як бюджетної організації, недостатнім фінансуванням з бюджету.

З рішенням в цій частині погодитись не можна, оскільки покладений в його основу висновок не узгоджується з нормами чинного трудового законодавства, не відповідає обставинам справи.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Між тим, при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_3 при звільненні її з роботи і при виплаті розрахункових 29 липня 2011 року було не доплачено 1950 грн. 61 коп., що свідчить про не проведення повного розрахунку, і відповідно до вимог ст. 117 КЗпП є підставою для стягнення на користь працівника середнього заробітку за період затримки розрахунку після 30 липня.

Відсутності в цьому своєї вини лікарня не довела, а згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за несвоєчасний розрахунок з працівником при звільненні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, в постановах від 24 жовтня 2011 року(справа №6-39 цс11),від 21 листопада 2011 року(справа36-60 цс11), у разі не проведення відповідного розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку він мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком та інших конкретних обставин справи

Оскільки позивач просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні лише до 13 грудня 2012 року, що з 30 липня 2011 року становить 352 робочих дні, а її середньоденна заробітна плата складає 107грн.49 коп., визначенню підлягає сума 37836 грн.48 коп.

Однак, враховуючи обставини справи та виходячи з того, що вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1 січня по 9 липня 2011 року в сумі 4441,1 грн. задоволена частково - 1950 грн.61 коп., і ця сума заборгованості менша середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3-2042 грн.46 коп. (а.с.246), колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визначення обмеженого розміру передбаченого ст. 117 КЗпП відшкодування за час затримки розрахунку з 30 липня 2011 по 13 грудня 201 року - в сумі 6000грн. і скасування рішення в цій частині.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди не оскаржується, що підтвердили в поясненнях на апеляційну скаргу представники позивача при розгляді справи в порядку апеляційного провадження.

На підставі наведеного, керуючись ст. 117 КЗпП України, ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст.308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2012 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 липня до 13 грудня 2012 року скасувати.

Стягнути з Онуфріївської центральної районної лікарні( МФО 823016, Банк ГУ ДКС України в Кіровоградській області, р/р 35413001001965, код 01995284) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, визначеній без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

В решті рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді