Ухвала суду № 30724537, 16.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р.Справа № 816/2/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. по справі № 816/2/13-а

за позовом Відділу Держкомзему у м.Лубни Полтавської області

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області

про скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

Відділ Держкомзему у м. Лубни Полтавської області (далі по справі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 13.12.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору та від 13.12.2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого провадження № 35472071.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправними та скасовано постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 13.12.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору та від 13.12.2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого провадження № 35472071.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області витрати зі сплати судового збору в сумі 107 грн. 20 копійок.

Повернуто Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області з Державного бюджету України надмірно сплачену відповідно до квитанції ПАТ "Банк національний кредит" № 24-1364805/С від 24.12.2012 суму судового збору в розмірі 32 грн. 19 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про виконавче провадження ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2012 року на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1618/3373/2012 виданого 28.09.2012 року про зобов'язання Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області оформити та видати ОСОБА_1 державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0866 га, яка має кадастровий номер 5310700000:05:068:0019 і розташована за адресою АДРЕСА_1.

03.12.2012 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на підставі вказаної заяви, відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1618/3373/2012, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 06.11.2012 року. Вказана постанова була отримана позивачем 13.12.2012 року.

13.12.2012 року відповідачем винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області направлено лист № 811 від 17.12.2012 року, яким повідомлено, що для оформлення та видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0866 га, яка розташована за адресою м. Лубни вул. Кононівська, 130, їй потрібно спочатку звернутися до землевпорядної організації, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою, для виготовлення технічної документації із землеустрою, та запису файлу обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді. Після чого замовник ОСОБА_1 має звернутися до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 16 цього Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності за письмовою заявою правонабувача може подаватися державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання; й) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Статтею 26 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що видачі Відділом Держкомзему державного акту на право власності на земельну ділянку передує виготовлення технічної документації та звернення з відповідною заявою до територіального органу Держкомзему за місцезнаходженням земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_1, якій позивач був зобов'язаний видати акт про право власності на земельну ділянку, до Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області з заявою про видачу вказаного акту не зверталась та документи необхідні для видачі акту про право власності на земельну ділянку не подавала.

Приймаючи до уваги, що чинним законодавством передбачено, що виготовленню Держкомземом державного акту про право власності на земельну ділянку передує ряд дій які має вчинити заявник та які не можуть бути вчиненні Держкомземом без його участі, колегія суддів приходить до висновку, що позивач був позбавлений можливості добровільного виконання рішення суду без вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на виготовлення технічної документації та без її звернення до Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області з відповідною заявою.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідачем не було вчинено жодного з заходів примусового виконання рішень передбачених статтями 32 та 62 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про невчинення відповідачем будь-яких дій спрямованих на примусове виконання виконавчого листа.

У відповідності до ч. 1 та 5 ст. 41.Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 41 цього Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи наведені норми колегія суддів приходить до висновку, що стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій здійснюється лише у разі примусового виконання рішення.

Враховуючи те, що відповідачем не вчинились жодні заходи направлені на примусове виконання рішення та відсутності у позивача можливості видати акт про право власності на земельну ділянку без вчинення ОСОБА_1 ряду дій, що передують видачі вказаного акту у відповідача відсутні підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних постанов покладено на виконавчу службу.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідач не довів правомірність винесення ним постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

З огляду на те, що постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 13 грудня 2012 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 52,80 грн. по виконанню виконавчого провадження № 35472071.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. по справі № 816/2/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.