Постанова № 30723597, 28.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 березня 2013 р. № 820/1342/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача - Лантран А.В.

представника відповідача - Озацької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000460042 від 22.10.2012 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, код платежу 11021000, на суму 96.571,00грн., з яких 80.544,00 грн. за основними платежами та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16.027 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000470042 від 22.10.2012 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 63.248,00грн., з яких 42.165,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21.083,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000480042 від 22.10.2012 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" зменшено розмір від'ємного значення суму податку на додану вартість у розмірі 30.528,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна-компанія «КХК» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 рр., з 01.10.2011 по 31.10.2011 рр., з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., 01.03.2012 по 31.03.2012 рр., про що складено акт перевірки № 438/42-013/31340536 від 04.10.2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки 22.10.2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000460042, №0000470042, №0000480042. Позивач не згоден з даними рішеннями податкового органу та вважає, що посилання відповідача на порушення ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» положень Податкового Кодексу України при формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «КХК», заниження внаслідок цього податку на додану вартість у сумі 77.134,00 грн. та податку на прибуток на суму 80.991 гри. є необґрунтованими, такими що суперечать положенням чинного законодавства та спростовуються документами, наявними у ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський». Так, позивачем - ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», під час перевірки податковому органу надано всі первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Будівельна компанія «КХК», зокрема договір, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, прибуткові ордери, картки взаєморозрахунків та інше. ТОВ «Будівельна компанія «КХК» на момент укладення і виконання договору та виписування спірних податкових накладних, було зареєстровано платником податку на додану вартість, мало податковий номер, що не заперечується посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС та було відображено в акті перевірки ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський». Зазначені обставини свідчать про те, що ТОВ «Будівельна компанія «КХК» у період, що перевірявся мало право на нарахування податку на додану вартість та виписування податкових накладних на суму поставленого товару, виписані податкові накладні на ім'я ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» є дійсними, так як відсутня єдина підстава для визнання їх недійсними - виписування особою, яка не зареєстрована у встановленому порядку платником податку на додану вартість.

Посилання відповідача в акті перевірки на акт зустрічної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «КХК» від 13.04.2012 р. № 214/22-4/32676574, за судженням позивача, є безпідставним, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог чинного законодавства, зокрема податкового, контрагентом-постачальником.

З урахуванням наведеного, спірні податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам та зроблені податковим органом з перевищенням повноважень, наданих їм законодавцем, і тому дані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія "КХК» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року з 01.10.2011 по 31.10.2011 року, з 01.02.2012 по 29.02.2012 року, 01.03.2012 по 31.03.2012 року, результати якої оформлені актом від 04.10.2012 року № 438/42-013/31340536, цілком обґрунтовано встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за липень, жовтень 2011 року. Досліджені під час перевірки документи не можуть вважатися первинними, що підтверджують належне ведення бухгалтерського та податкового обліку. Перевіркою встановлено порушення ПРАТ «Хлібзавод «Салтівський»: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 42.165 грн., п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 30.528 грн. та п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 80.544 грн. Викладене вказує на безпідставність, невірне сприйняття, неправильне тлумачення та застосування приписів чинного законодавства України позивачем, формальний обмін податковими накладними між позивачем та його контрагентами, а також укладення нікчемних правочинів, що містять безтоварний характер з метою отримання податкової вигоди за рахунок Державного бюджету. Дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про донарахування сум податкових зобов'язань ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» є законними та обґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 33140536 (місцезнаходження: вул. Гвардійців - Широнінців, буд. 1, м. Харків, 61153) (т.1.а.с.55, 57).

З 19.01.2011 року підприємство узято на облік в органах державної податкової служби за №66, на час розгляду справи ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС (т.1.а.с.58). З 19.01.2004 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

На підставі направлень від 20.09.2012 року № 438 та 20.09.2012 № 439, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Серік Вікторією Іванівною та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Полешко Людмилою Андріївною на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями та відповідно до наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 474 від 18.09.2012 року, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія "КХК» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року, з 01.10.2011 по 31.10.2011 року, з 01.02.2012 по 29.02.2012 року, 01.03.2012 по 31.03.2012 року.

Результати вказаної документальної позапланової виїзної перевірки оформлені актом № 438/42-013/31340536 від 04.10.2012 року (т.1.а.с.10-36).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», при здійсненні господарської діяльності:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 42.165 грн., у тому числі: за липень 2011 року на суму 25.425 грн., за жовтень 2011 року на суму 16.740 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 30.528 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 30.528 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 80.544 грн., в тому числі: за 3 квартал 2011 року - на 29.239 грн., за 4 квартал 2011 року - на 19.251 грн., за 1 квартал 2012 року на 32.054 грн.

З посиланням на вказаний акт перевірки, 22.10.2012 року податковим органом прийняті податкові повідомлення -рішення:

- №0000460042, яким ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 96.571 грн., з яких 80.544 грн. - основний платіж, 16.027 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1.а.с.37);

- №0000470042, яким ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 63.248 грн., з яких 42.165 грн. - основний платіж, 21.083 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1.а.с.39);

- №0000480042, яким ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30.528 грн. (т.1.а.с.41).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями та керуючись правилами, визначеними ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» відносно прийнятих СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС податкових повідомлень-рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

За результатами розгляду скарг ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», Рішенням ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС від 27.12.2012 року №17219/10/10-233 та Рішенням ДПС України №1879/6/10-2115 від 07.02.2013 року податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, ДПС № 0000460042, № 0000470042 та № 0000480042 від 22.10.2012 року залишені без змін, а скарга ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» - без задоволення (т.1.а.с.43-54).

Після закінчення процедури адміністративного (позасудового) оскарження прийнятих податкових повідомлень - рішень, ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 438/42-013/31340536 від 04.10.2012 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Так, на підставі договорів купівлі - продажу, укладених між ТОВ «Будівельна компанія «КХК» - (продавець) та ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський»-(покупець), останній зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити товар передбачений договорами, а саме:

- за договором від 25.07.2011 року №137 - олію соняшникову пресовану нерафіновану (т.1.а.с.146-147);

- за договором від 01.12.2011 року №160911 - олію соняшникову пресовану нерафіновану, борошно житнє обдирне (т.1.а.с.149-150).

Фактичне виконання договорів купівлі - продажу підтверджується виписаними ТОВ «Будівельна компанія «КХК» на адресу позивача податковими накладними від 14.02.2012 року №136 на суму з ПДВ 14.523,60 грн. (т.1.а.с.152), від 13.02.2012 року №133 на суму з ПДВ 32.307,60 грн. (т.1.а.с.156), від 28.10.2011 року №56 на суму з ПДВ 100.440,00 грн. (т.1.а.с.160), від 29.07.2011 року №12 на суму з ПДВ 152.550,00 грн. (т.1.а.с.165), від 01.02.2012 року №109 на суму з ПДВ 32.391,90 грн. (т.1.а.с.170), від 01.02.2012 року №110 на суму з ПДВ 35.550,90 грн. (т.1.а.с.174), від 13.02.2012 року №134 на суму з ПДВ 33.246,20 грн. (т.1.а.с.178), від 13.02.2012 року №132 на суму з ПДВ 35.148,10 грн. (т.1.а.с.182), видатковими накладними від 14.02.2012 року №2/14/02 (т.1.а.с.153), від 13.02.2012 року №2/13/02 (т.1.а.с.157), від 28.10.2011 року №1/28/10/11 (т.1.а.с.162), від 29.07.2011 року №29/0711-1 (т.1.а.с.166), від 01.02.2012 року №1/01/02 (т.1.а.с.171), від 01.02.2012 року №2/01/02 (т.1.а.с.175), від 13.02.2012 року №4/13/02 (т.1.а.с.179), від 13.02.2012 року №1/13/02 (т.1.а.с.183), прибутковими ордерами від 14.02.2012 року №216 (т.1.а.с.154), від 13.02.2012 року №205 (т.1.а.с.158), від 28.10.2011 року №820 (т.1.а.с.161), від 29.07.2011 року №489 (т.1.а.с.167), від 01.02.2012 року №141 (т.1.а.с.172), від 01.02.2012 року №140 (т.1.а.с.176), від 14.02.2012 року №209 (т.1.а.с.180), від 13.02.2012 року №203 (т.1.а.с.184).

Вказані договори укладені з метою необхідністю забезпечення позивача, як хлібопекарне підприємство, основною сировиною для виробництва соціально значущої продукції - хліба. В період, який перевірявся, основним видом діяльності товариства було виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що свідчить про те, що борошно придбавалося ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» у ТОВ «Будівельнажомпанія «КХК» для його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отриманий товар був оприбуткований по балансовому рахунку 201 «Сировина та матеріали та згідно з прибутковими ордерами, переданий до складу сировини цеху №3 та згідно з отвес-накладних був повністю використаний у виробництві.

Виготовлення з зазначеної сировини готової продукції (житнього хлібу) та переміщення його до складу готової продукції для подальшої реалізації підтверджується Обігово-сальдовою відомістю по рахунку (т.2.а.с.18-27, 55-56).

Фізичне переміщення товару придбаного за даними договорами здійснювалося на підставі договорів про надання транспортних послуг від 01.04.2011 року №15 та від 01.01.2012 року №06 укладених між ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» - (замовник) та ФОП ОСОБА_5 - (виконавець) щодо перевезення вантажів по Україні, інші транспортно - експедиційні послуги (т.1.а.с.148), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 14.02.2012 року №931367 (т.1.а.с.157), від 13.02.2012 року №931357 (т.1.а.с.159), від 28.10.2011 року (т.1.а.с.163), від 29.07.2011 року (т.1.а.с.168), від 01.02.2012 року №931284 (т.1.а.с.173), від 01.02.2012 року №931283 (т.1.а.с.177), від 13.02.2012 року №931358 (т.1.а.с.181), від 13.02.2012 року №931356 (т.1.а.с.185).

Розрахунки з оплати сировини виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ТОВ «Будівельна Компанія «КХК» безготівкових коштів на загальну суму 252.990,00 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується Журналом проводок за 2 півріччя 2011 року ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» 6.3.1,3.1.1 та копіями банківських виписок за 2 півріччя 2011 року (т.2.а.с.15-17, 30-37, 64-92).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем суду не надані та відсутні в матеріалах справи.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ «Будівельна компанія «КХК» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надано.

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час такої звірки первинні документи підприємства не вивчались, оскільки, як вбачається з назви акту №560/22-206/32676574 від 10.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «КХК» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень - грудень 2011 року та січень - квітень 2012 року» (т.1.а.с.85-96), зустрічна звірка ТОВ «Будівельна компанія «КХК» взагалі не була проведена.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Разом з тим, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України. Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Оскільки, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Згідно з п.п.134.1.1.п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 вищеназваного кодексу до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (договорів, податкових накладних та інших документів) вбачається, що господарські операції між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та його контрагентом мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та його контрагентом положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 22.10.2012 року №0000460042, №0000470042, №0000480042.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.