Постанова № 30715896, 03.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 квітня 2013 року 11 год. 30 хв. Справа № 0870/12432/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представника позивача - не прибув, представника відповідача - не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

24 грудня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2012 №0002501720 та №0002491720.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 21.01.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

03.04.2013 позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. В матеріалах справи наявні письмові заперечення на адміністративний позов, зі змісту яких вбачається, що контролюючий орган заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до вимог частини 6 статті 12, статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (а.с. 13, 14).

На підставі наказу від 29.11.2012 фахівцями Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт «Про результати позапланової документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1» (р.н.о.к. НОМЕР_1) з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на доходи фізичних осіб за період з 91.11.2009 по 30.06.2010 року» від 30.11.2012 №684/1720/НОМЕР_1 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 55).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР), внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 21399 грн. 43 коп.; статей 13 та 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 - неналежне ведення обліку доходів та витрат, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб на суму в розмірі 16049 грн. 57 коп.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012 №0002491720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26749 грн. 28 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 21399 грн. 43 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 5349 грн. 85 коп.; та податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012 №0002501720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16049 грн. 57 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 16049 грн. 57 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 00 грн. 00 коп. (а.с. 11, 12).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 30.11.2012 №684/1720/НОМЕР_1, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що при перевірці питання відображення у складі валових витрат та податкового кредиту з ПДВ операцій з ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.11.2009 по 30.06.2010, використано первинні документи, надані позивачем для перевірки: податкові накладні, видаткові накладні рахунки-фактури, договори купівлі-продажу та акти введення в експлуатацію. На вимогу контролюючого органу позивач не надав жодної інформації та підтверджуючих документів факту перевезення (транспортування) товару, який придбавався.

Позивач, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій, надав суду первинні документи, які були надані ним контролюючому органу під час проведення перевірки: договір купівлі-продажу від 02.11.2009, предметом якого являлась поставка товару - зерна озимої пшениці в кількості 25 тон (а.с. 15), договір купівлі-продажу від 12.11.2009, предметом якого являлась поставка товару - валок Р6 в кількості 12 штук (а.с. 16), договір купівлі-продажу від 04.01.2010, предметом якого являлась поставка товару - електродвигун (а.с. 17), договір купівлі-продажу від 01.03.2010, предметом якого являлась поставка товару - транспортера нижнього ТН-15 в кількості 1 штука (а.с. 18), договір купівлі-продажу від 06.04.2010, предметом якого являлась поставка товару - зерна озимої пшениці в кількості 12,3 тони (а.с. 19), договір купівлі-продажу від 05.05.2010, предметом якого являлась поставка товару - комплекту електрообладнання в кількості 1 штука (а.с. 20), договір купівлі-продажу від 01.06.2010, предметом якого являлась поставка товару - електродвигуна в кількості 2 штуки (а.с. 21), які буди укладені з позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг».

В матеріалах справи також містяться первинні документи, які досліджувались контролюючим органом: рахунки-фактури (а.с. 22-28), видаткові та податкові накладні (а.с. 29-42), акти переробки зерна (а.с. 43, 44), акти введення в експлуатацію обладнання (а.с. 45-49).

Під час дослідження в судовому засіданні змісту укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» договорів, судом встановлено, що всі вони містять аналогічний пункт 3.1, в якому вказано, що товар поставляється на умовах самовивозу. Саме на цей факт контролюючий орган звертав увагу платника податків при проведенні перевірки, проте останній жодних документів в підтвердження транспортування (перевезення) товару не надав.

З метою встановлення всіх обставин у справі, зокрема, встановлення факту перевезення товару, суд ухвалою від 05.02.2013 витребовував в позивача документи в підтвердження факту перевезення придбаного товару; документи, що стосуються зберігання придбаного товару на складах, резервуарах чи інших будівлях чи спорудах, зважаючи на фізичні характеристики товару - зерно озимої пшениці та окремого обладнання; документи, що посвідчують право власності або право користування транспортними засоби, якими здійснювалось перевезення товару; довіреності на відповідальних осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей; докази в обґрунтування можливості придбання товару за готівку, облік якої повинен бути зафіксовуй у відповідних документах, оскільки в підтвердження сплати вартості товару позивачем надані копії фіскальних чеків; документи, що підтверджують право власності або право користування земельними ділянками, на яких розташовані установлені механізми.

Проте, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження факту перевезення придбаного товару, не надав документи, що посвідчують право власності або право користування транспортними засоби, якими здійснювалось перевезення товару; довіреності на відповідальних осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей; докази в обґрунтування можливості придбання товару за готівку, облік якої повинен бути зафіксовуй у відповідних документах, оскільки в підтвердження сплати вартості товару позивачем надані копії фіскальних чеків.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність взаємозв'язку між фактом придбання позивачем товару та його подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ІV (далі іменується - Закон України №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також пунктами 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, відповідно до якого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України №996-ХІV та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, суд керуючись вимогами статті 86 КАС України, оцінює докази у їх сукупності.

Однак, ані в ході перевірки, ані в судовому засіданні позивач не надав суду документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції; докази переміщення придбаного товару чи то пояснення з приводу того, яким чином відбувалось його транспортування.

Враховуючи те, що ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи по суті на неодноразові вимоги суду надати додаткові документи, позивач їх не надав, суд приходить до висновку та погоджується із позицією податкового органу, викладену в Акті перевірки, про відсутність документального підтвердження реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Донтрансторг».

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за місцем реєстрації юридичної особи контрагента - ТОВ «Донтрансторг» порушено кримінальну справу №75-11-115/2 за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг» (код за ЄДРПОУ 36061529), ТОВ «Укропторг».

В ході досудового слідства був допитаний директор ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_3, реквізити та підписи якого містяться у первинних документах, які надані до перевірки та суду, який пояснив, що не має жодного відношення до заснування та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В матеріалах справи міститься протокол допиту директора ТОВ «Донтрансторг» від 03.06.2011 ОСОБА_3, який пояснив, що ніякого відношення до здійснення господарської діяльності підприємства не має та не мав, ніколи не підписував жодних договорів чи первинних документів (а.с. 87).

Відтак, суд зазначає, що надані до податкової перевірки та до суду первинні документи не мають сили первинних документів, оскільки складені невідомими особами, а директор ТОВ «Донтрансторг» заперечує свою причетність до їх складання та ведення господарської діяльності підприємства.

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР) платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

За приписами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 №165 (далі іменується - Порядок №165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку №165 встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку №165, які складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

В ході розгляду справи встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, видані, підписані та скріплені печаткою підприємства від імені особи - директора ТОВ «Донтрансторг», яка заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема і в підписанні будь-яких первинних документів.

Відтак, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів у ТОВ «Донтрансторг», а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний суд України в Постанові від 05.03.2012.

Актом перевірки також встановлено, що згідно податкової звітності ТОВ «Донтрансторг» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, сировина, тобто встановлено відсутність об'єкта оподаткування при можливому продажу товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість встановлення факту реальної передачі товарів покупцю через відсутність доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а податкові накладні є такими, що не відповідають вимогам первинних звітних документів.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, доведено факт неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, подано докази відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, докази відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем доведено обставини, викладені в Акті перевірки, та спростовано докази позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська