Ухвала суду № 30714569, 09.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 876/344/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року в адміністративній справі № 2-а-1970/3823/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

06.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» (далі - ТзОВ «Тернопільхлібпром») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом і просило визнати дії Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - Тернопільська ОДПІ) протиправними та зобов'язати останню внести зміни до картки особового рахунку ТзОВ «Тернопільхлібпром» по податку з доходів фізичних осіб шляхом скасування нарахованої пені у сумі 94 332,09 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що пеня нарахована неправомірно, оскільки Податковим кодексом України не був встановлений граничний термін сплати податку з доходів фізичних осіб у період з 01.01.2011 року по 06.08.2011 року. Також зазначає, що податкові повідомлення-рішення по вказаному порушенню не виносились.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ТзОВ «Тернопільхлібпром», яке вважає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що у зв'язку з відсутністю норми ПК України у періоді з 01.01.2011 року по 06.08.2011 року, яка передбачала граничні терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань, у зв'язку з відсутністю в Прикінцевих та Перехідних положеннях ПК України норм, які надавали б йому зворотної дії, враховуючи те, що ПК України не містить перехідних положень, які визначали б порядок нарахування і сплати податків, які підлягали нарахуванню до набрання чинності ПК України, дії відповідача є неправомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в період з 21.05.2012 року по 04.07.2012 року Тернопільською ОДПІ була проведена планова документальна виїзна перевірка ТзОВ «Тернопільхлібпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої було складено акт від 09.07.2012 року за № 2638/22-10/30836947.

За результатами перевірки нарахування та виплати заробітної плати працівникам позивача встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, а саме - в період з 30.07.2010 року по 31.03.2012 року була несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб у сумі 926306,09 грн., внаслідок чого ТзОВ «Тернопільхлібпром» донараховано пеню в розмірі 94332,09 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.8.1.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягав сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Аналогічні норми передбачені ст.168 ПК України, а тому в акті передбачено порушення вищезазначеного закону і норм ПК України щодо своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого донараховано 94332,90 грн. пені.

Крім того, судом першої інстанції зауважено про безпідставність тверджень представника позивача щодо неузгодженості податкового боргу, оскільки скасування Тернопільським окружним адміністративним судом податкового повідомлення-рішення за № 0000231750 від 31.07.2012 року по податку з доходів фізичних осіб, згідно постанови суду від 31.10.2012 р. у справі № 2а-1970/3144/12 (а.с.163), жодним чином не пов'язано із предметом даного спору і стосується сплати податку за фактом отримання працівником від товариства додаткового блага (коштів для придбання борошна).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із зазначеного та наступного.

За приписами пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Аналогічним чином строки перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб визначаються й Податковим кодексом України, зокрема пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України.

Підпунктом 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що для цілей розподілу про податок на доходи з фізичних осіб та пункту 54.2 ст.54 ПК України під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

А підпунктом 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що якщо оподаткований дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Порядок нарахування пені визначається також Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України за № 953 від 17.12.2010 року.

Згідно із пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України та вказаної Інструкції, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'зань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Що стосується покликання апелянта на підпункт 168.1.5, яким було доповнено пункт 168.1 статті 168 ПК України згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року, і у якому зазначається, що якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Даною нормою визначено строки сплати податку із сум нарахованого, але не виплаченого доходу, натомість, як видно із матеріалів справи, зокрема, акта перевірки, наданих в судове засідання електронних копій податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, спір стосується несвоєчасної сплати податку з доходів, які були фізичним особам виплачені, а пеня була донарахована через несвоєчасне перерахуванням сум податку з доходів фізичних осіб.

Що стосується строків сплати податку з доходів фізичних осіб, які були виплачені фізичним особам, то такі строки встановлені вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

Крім того, пунктами 1.3 та 1.4 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмку) було визначено як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно зі ст.16 цього ж Закону нарахування пені починається після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим законом; при цьому податкове повідомлення-рішення не виноситься.

За результатами аналізу вищевказаних норм встановлено, що спірні правовідносини до введення в дію Податкового кодексу України, регулювалися аналогічними нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому покликання апелянта на неможливість застосування зворотньої дії правових норм в часі є безпідставними.

Таким чином, у разі виплати заробітної плати своїм працівникам у TзOB «Тернопільхлібпром», як податкового агента, виникало зобов'язання по перерахунку податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Оскільки таке перерахування позивачем здійснювалося з порушенням строків, встановлених чинним законодавством, колегія суддів приходить до переконання, що Тернопільською ОДПІ правомірно нараховано пеню за несвоєчасну сплату податків з доходів фізичних осіб, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні позову.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи змін рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у адміністративній справі № 2-а-1970/3823/12, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Ухвала складена у повному обсязі 12 квітня 2013 року.