Постанова № 30711331, 16.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 4/51/09Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ «Елемент Лізинг»: не з'явився

від ФОП ОСОБА_1: не з'явився

від ФОП ОСОБА_2: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 14 березня 2013 року

у справі № 4/51/09 про відмову у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо ухвалення постанови „Про відкриття виконавчого провадження" від 21.01.2013 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг"

до:

- фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

- фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 277 173 грн. 07 коп.

Склад колегії суддів змінено згідно розпоряджень голови Одеського апеляційного господарського суду № 233 від 01.04.2013 р. та № 264 від 15.04.2013 р.

ВСТАНОВИЛА:

25.02.2013 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернулась до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі ВДВС) в якій просила:

- відновити строк на подання скарги на дії ВДВС,

- визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови „Про відкриття виконавчого провадження" від 21.01.2013 р.

Заявою від 14.03.2013 р. ФОП ОСОБА_1 доповнила вимоги скарги та просила суд названу постанову ВДВС від 21.01.2013 р. визнати незаконною.

Скарга мотивована тим, що при прийнятті зазначеної постанови ВДВС були порушені вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ пред'явлено до ВДВС не за місцем та не за підвідомчістю виконання рішення, так як боржник проживає на території Заводського району м. Миколаєва, що відноситься до підвідомчості Заводського ВДВС Миколаївського міського управління юстиції, а не Центрального ВДВС, внаслідок чого оскаржена постанова є неправомірною та незаконною, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.

У запереченнях на скаргу ФОП ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (далі ТОВ) вважало цю скаргу безпідставною та необґрунтованою та просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що постанова ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2013 р. винесена з дотриманням приписів ч. 1 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження". Також, ТОВ просив суд розглянути справу за відсутністю його представника.

Ухвалою місцевого господарського суду від 27.02.2013 р. ФОП ОСОБА_1 відновлений пропущений процесуальний строк на подання вищевказаної скарги та її розгляд призначений на 05.03.2013 р. об 11:00.

Ухвалою від 05.03.2013 р. розгляд справи відкладений на 14.03.2013 р. об 10:00.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.03.2013 р. (суддя Дубова Т.М.) скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення з посиланням на те, що постанова ВДВС від 21.01.2013 р. „Про відкриття виконавчого провадження" прийнята з дотриманням вимог ст. ст. 17, 18, 20 Закону України „Про виконавче провадження" та у відповідності до Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р., внаслідок чого є законною та обґрунтованою.

При цьому, розгляд справи місцевим судом відбувся за участю представників ФОП ОСОБА_1 та ВДВС. ТОВ просив розглянути скаргу за його відсутністю, а клопотання представника ФОП ОСОБА_3 про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі було відхилено місцевим судом, оскільки згідно ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити її скаргу у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що при прийнятті зазначеної постанови ВДВС були порушені вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ пред'явлено до ВДВС не за місцем та не за підвідомчістю виконання рішення, так як боржник проживає на території Заводського району м. Миколаєва, що відноситься до підвідомчості Заводського ВДВС Миколаївського міського управління юстиції, а не Центрального ВДВС, внаслідок чого оскаржена постанова є неправомірною та незаконною, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін. Одночасно, ТОВ заявлено клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Представники ФОП та ВДВС у судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали про призначення справи до розгляду, відправленої їм рекомендаційною кореспонденцією та випискою з реєстру поштових про це відправлень. Про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали, у зв'язку з чим колегія суддів, враховуючи вищевказані обставини та скорочений 15-денний строк перегляду судових ухвал місцевого суду в апеляційному порядку, прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю так як відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так як, ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 26.04.2012 р. о 10:00 направлена апеляційним судом всім учасникам судового процесу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ця ухвала не повернута підприємством зв'язку до суду, то колегія суддів вважає, що всі учасники судового процесу повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому визнає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2009 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" задоволений у повному обсязі та з фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ТОВ стягнуто: 246.690 грн. 36 коп. - боргу, 17.102 грн. 91 коп. - пені, 2.737 грн. 93 коп. - держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та 21.07.2009 р. місцевим судом виданий наказ на його виконання.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010 р. касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2009 р. - без змін.

Як встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р., що набрала законної сили, ТОВ до ВДВС була подана заява № 346 від 18.02.2010 р., про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним наказом з зазначенням в якості боржника лише ФОП ОСОБА_3

Розглянувши цю заяву ВДВС своєю постановою ВП № 18300846 від 15.03.2010 р. відкрив виконавче провадження по виконанню вказаного наказу та надав боржнику ОСОБА_3 строк на його добровільне виконання протягом семи днів.

29.03.2012 р. ТОВ звернувся до ВДВС з заявою у якій зазначив, що виконавче провадження було відкрито відносно солідарного боржника ОСОБА_3 і просив завершити виконавче провадження стосовно цього боржника, але одночасно відкрити виконавче провадження відносно іншого солідарного боржника ОСОБА_1

06.06.2012 р. ВДВС, з урахуванням вищезазначеної заяви ТОВ, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закону), тобто ВДВС розглянувши заву ТОВ фактично вирішив її частково, а саме в частині закриття виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_3 і не розглянув заяву в частині одночасного відкриття виконавчого провадження відносно іншого солідарного боржника ОСОБА_1

19.06.2012 р. ТОВ звернувся до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження по вищезазначеному наказу, а саме відкрити виконавче провадження відносно іншого солідарного боржника ОСОБА_1

10.07.2012 р. ВДВС по вищевказані заяві ТОВ прийняв постанову ВП № 33337934 про відмову в прийнятті виконавчого документу до провадження та про відмову у відкритті виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону, в зв'язку з тим, що виконавчий документ було повернено стягувачеві за його письмовою заявою 06.06.2012 р.

03.09.2012 р. ТОВ до ВДВС знову подав заяву про відкриття виконавчого провадження по виконанню вищезазначеного наказу суду відносно солідарного боржника ОСОБА_1

Лише 05.10.2012 р. ВДВС було розглянуто вищевказану заяву ТОВ від 03.09.2012 р. та винесено постанову ВП № 34572818 про відмову у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. 8 ч.1 ст. 26 Закону, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону, а саме: у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів - у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також на тій підставі, що на зворотній стороні виконавчого документа є відмітка державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві.

ТОВ оскаржив вищенаведені дії ВДВС до господарського суду Миколаївської області та просив суд у скарзі:

1. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві видану заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі орган ДВС) Кашніковичем А.Г. 06.06.2012 р. ВП № 18300846;

2. скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження винесену державним виконавцем Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ Ульяновим О.Ю. 05.10.2012 р. ВП № 34572818;

3. зобов'язати орган ДВС прийняти до виконання та забезпечити примусове виконання наказу № 4/51/09 від 21.07.2009 року господарського суду Миколаївської області про стягнення солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь ТОВ "Елемент Лізинг" (м. Київ, вул. Леваневського, 6, оф. 85 код 34832663 ) суму 246 690,36 грн. основного боргу, 17102,91 грн. - пені, 2737,93 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. Порушити питання перед керівником Управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області про притягнення службових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, що допустили порушення закону, до відповідальності.(а.м.7-10).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012 р. зазначену скаргу прийнято до розгляду частково, а саме суд відмовив в прийнятті скарги в частині четвертої вимоги скаржника (про порушення питання перед керівником Управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області про притягнення службових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, що допустили порушення закону, до відповідальності) і прийняв до розгляду перші три вимоги.

Після чого, ТОВ доповнив свою скаргу вимогами щодо скасування постанови державного виконавця Ульянова О.Ю. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.07.2012 р. ВП № 33337934.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.12.2012 р. скаргу ТОВ на дії ВДВС, задоволено частково, а саме скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесену державним виконавцем органу ДВС Ульяновим О.Ю. 05.10.2012 р. за ВП № 34572818 та зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції прийняти до виконання та забезпечити примусове виконання наказу № 4/51/09 від 21.07.2009 року господарського суду Миколаївської області про стягнення солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ: 246690,36 грн. основного боргу, 17102,91 грн. пені, 2737,93 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Скаргу в частині скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, виданих заступником начальника органу ДВС Кашніковичем А.Г. 06.06.2012 р. ВП № 18300846 та державним виконавцем Ульяновим О.Ю. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.07.2012 р. ВП № 33337934 залишено без розгляду у зв'язку с пропуском скаржником строку звернення до суду з такими вимогами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 залишена без задоволення, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 12.12.2012 р. - без змін.

18.01.2013 р. ТОВ в черговий раз пред'явив судовий наказ № 4/51/09 від 21.07.2009 р. до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі ВДВС) для його примусового виконання.

Постановою ВДВС від 21.01.2013 р. відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного наказу господарського суду та ФОП ОСОБА_1 наданий 7-денний строк для його добровільного виконання. Зазначена постанова направлена боржнику 25.01.2013 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується копією конверта ВСВС (а.с.10) та копією листа Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Миколаївської дирекції № 06-19-95 від 31.01.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2009 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (далі позивач, ТОВ) задоволений у повному обсязі та солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) і Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3) на користь ТОВ стягнуто: 246.690 грн. 36 коп. - боргу, 17.102 грн. 91 коп. - пені, 2.737 грн. 93 коп. - держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та 21.07.2009 р. місцевим судом виданий наказ на його виконання.

Скарга на дії ВДВС щодо ухвалення постанови від 21.01.2013 р. подана відповідачем 25.02.2013 р., тобто з пропуском 10-денного процесуального строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України.

Як свідчать матеріали справи ухвалою місцевого суду від 27.02.2013 р. відновлено ФОП ОСОБА_1 процесуальний строк на подання скарги та зазначена скарга заявника прийнята до провадження місцевого суду та її розгляд призначено на 05.03.2013 р. об 11:00.

Доводи скаржника про те, що постанова ВДВС «Про відкриття виконавчого провадження» від 21.01.2013 р. ухвалена з порушенням приписів ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» підставне не прийняті до уваги місцевим судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Приписами ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів. Виконавчий документ повинен містити ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом відповідно до приписів ст. 116 ГПК України та зазначені приписи кореспондуються з вимогами ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження."

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно наказу господарського суду Миколаївської області від 21.07.2009 р. по справі № 4/51/09 фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) є солідарними боржниками перед ТОВ.

Саме вищезазначена адреса ОСОБА_1 була визначена в позові на підставі договору поруки № ЭЛ/Кив-0139/ДП1 від 28.01.2008 р., згідно якого останньою особисто було визначено адресу реєстрації та фактичну адресу, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 22-23, т.1), у зв'язку з чим у резолютивній частині рішення від 01.07.2009 р. була вказана саме ця адреса.

Крім того, скаржник на протязі позовного та виконавчого провадження отримував відповідні процесуальні документи за визначеною адресою, що свідчить про її перебування по АДРЕСА_1.

Будь-яких інших заяв ФОП ОСОБА_1 щодо зміни її місцезнаходження або реєстрації до суду або органів виконавчої служби не надходило.

Постановою ВДВС від 21.01.2013 р. відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного наказу господарського суду та ФОП ОСОБА_1 наданий 7-денний строк для його добровільного виконання. Зазначена постанова направлена боржнику 25.01.2013 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується копією конверта ВСВС (а.с.10) та копією листа Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Миколаївської дирекції № 06-19-95 від 31.01.2013 р. та була отримана скаржником 29.01.2013 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що скаржник звертався з відповідним повідомленням до ВДВС, та в порушення ст. 33 ГПК України останній, таких доказів, не надав ані суду першої, ані апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що скаржник в порушення вимог ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" письмово не повідомив ВДВС про зміну місця проживання, перебування, а тому останній був позбавлений можливості прийняти рішення про надсилання виконавчого документа до органу ДВС за новим місцем перебування, так як Законом України "Про виконавче провадження" чи іншими законодавчими актами України не встановлено обов'язок державного виконавця перед прийняттям рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа перевіряти інформацію про місце проживання боржника, внаслідок чого протилежні доводи скаржника правомірно не прийняті місцевим судом до уваги.

Крім того, як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.12.2012 р., що набрала законної сили згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. саме Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції зобов'язаний прийняти до виконання та забезпечити примусове виконання наказу № 4/51/09 від 21.07.2009 року господарського суду Миколаївської області про стягнення солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ: 246690,36 грн. основного боргу, 17102,91 грн. пені, 2737,93 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Доказів того, що зазначені судові рішення, на сьогоднішній час, у встановленому законом порядку, скасовані або змінені в матеріалах справи не міститься.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.03.2013 року у справі № 4/51/09 - залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.04.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.