Рішення № 30711177, 10.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2013 р. Справа № 922/137/13

За позовом Заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній

сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного

відділу міста Харкова, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптукрпорм-ВР», с. Велика Бугаївка

Васильківського району Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства оборони України, м. Київ,

про стягнення 2271644,38 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: Шерстюк В.О. (довіреність № 248 від 31.01.2013 р.);

від відповідача: Горбач О.В. (довіреність № 42-04 від 22.01.2013 р.);

від третьої особи: Гомон О.О. (довіреність № 220/1017/д від 12.12.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулось до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптукрпорм-ВР» (надалі - відповідач) про стягнення 2271644,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладених між позивачем та відповідачем договорів про користування нерухомим військовим майном, договорів про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення , договорів з відшкодування вартості послуг з електропостачання, не розрахувався за надані у період з вересня 2011 року по березень 2012 року комунальні послуги, а саме: за теплопостачання -578145,64 грн., водопостачанні та водовідведення - 280 272,42 грн., електропостачання - 957014,18 грн., газопостачання - 394 432,04 грн. та тверде паливо - 61780,10 грн., що загальній сумі становить 2271644,38 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2013 р. порушено провадження у справі № 922/137/13 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 05.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2013 р. матеріали справи № 922/137/13, на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, надіслані за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. прийнято до провадження справи № 922/137/13 та призначено її розгляд на 04.03.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 04.03.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позові, та подав витребувані судом докази.

Представник відповідача також надав витребувані суддом докази, зокрема, відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Ухвалою від 04.03.2013 р. суд відклав розгляд справи на 18.03.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника прокуратури.

18.03.2013 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та у відповідності до ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, таким органом є виключно Міністерство оборони України, котрому підпорядковується позивач. У зв'язку з чим відповідач вважає, що рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки Міністерства оборони України, оскільки у зв'язку із прийняттям Міністерством на себе витрат по оплаті комунальних послуг та енергоносіїв, що споживаються під час харчування військовослужбовців, останнім було отримано вигоду у формі зменшення вартості послуг з харчування військовослужбовців.

Ухвалою від 18.03.2013 р. суд задовольнив клопотання відповідача та залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, у зв'язку з чим відклав розгляд справи на 02.04.2013 р.

02.04.2013 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

В судове засідання 02.04.2013 р. представник прокуратури не з'явися, докази відправки копії позовної заяви Міністерству оборони України до суду не надав; третя особа вимоги ухвали господарського суду Київської області від 18.03.2013 р. не виконала. Крім того, під час розгляду справи у суду виникла необхіднсть витребування нових доказів.

Ухвалою від 02.04.2013 р. суд відклав розгляд справи на 10.04.2013 р.

Представник прокуратури в судове засідання 10.04.2013 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Присутні в судовому засіданні 10.04.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позові.

Представник третьої особи подав витребувані судом докази.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини наведені у відзиві на позовну заяву.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника прокуратури суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від прокурора не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника прокуратури, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, звертаючись з позовом до господарського суду, посилається на те, що 30.06.2011 р. між Міністерством оборони України та Т0В «ОПТУКРПРОМ-ВР» укладено договір про закупівлю послуг з громадського харчування № 286/2/8/11/18.

В подальшому, 01.07.2011 р., з метою реалізації зазначеного договору на місцях, квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова Міністерства оборони України з ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» були укладені договори користування, нерухомим військовим майном, згідно яких відповідачу передані нежитлові приміщення для здійснення господарської діяльності наступних військових частин та установ: А-1451, А- 3306, А-2112, А-4104, Харківський університет Повітряних Сил, А-0501, факультет військової підготовки НТУ «ХПІ», А-2467, А-1215, А-0829, А-1451, А-3074, А-1215, А-2136, А-1352, А-0478, А-3010.

При цьому, умовами договорів про користування нерухомим військовим: майном визначено, що ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» протягом 30 робочих днів після підписання договору зобов'язано укласти прямі договори на постачання комунальних послуг та енергоносіїв з постачальними організаціями, а в разі неможливості з балансоутримувачем майна (п. 4.6. договорів).

Отже, вказаними договорами передбачена компенсація фактичних витрат, пов'язаних з безоплатним використанням військового нерухомого майна.

Так, твердженням прокурора, 9 лютого 2011 року між КЕВ м. Харкова та ТОВ «ОПТУКРПРОМ- ВР» укладені договори №№ 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення за місцезнаходженням військових частин та установ А-0829, А-3306, А-3074, А-1215, А-2112, А-4104, А-2467, А-0501, А-1352, А-1451, А-1451 (A-3 010), Харківський університет Повітряних Сил, факультет військової підготовки НТУ «ХПІ», Харківський обласний військовий комісаріат.

Строк зазначених договорів визначено до 31 березня 2011 року та його автоматичну пролонгацію на час дії договору про надання послуг харчування особового складу військової частини (розділ 5 договору), який, згідно до п. 10 Договору № 286/2/12/2 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин) від 02.02.2012 р., встановлюється до 31.12.2012 р.

Крім того, 9 лютого 2011 року, з метою відшкодування вартості послуг з електропостачання між КЕВ м. Харкова та ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» були укладені відповідні договори №№ 17-28 за місцезнаходженням військових частин та установ А-3306, А-3074, А-2112, А-1215, А-4104, А-2467, А-1415, А-0501, А-1352, А-1451 (А-3010), А-0478, Харківський університет Повітряних Сил, факультет військової підготовки НТУ «ХПІ», які з вже зазначених вище підстав діють до 31.12.2012 р.

Поряд з цим, між КЕВ м. Харкова та ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» залишились неукладеними договори про відшкодування витрат вартості теплової енергії по наступним військовим об'єктам: в/ч А-2467, А-2136, А-1451, А-1215, А-1451, А-1361, А-4104, А-3306, А-0829, Харківський університет Повітряних Сил та компенсації за тверде паливо, використане для опалення орендованих приміщень у в/ч А-0478, А-1451, А-1215, А-2467 та А-2136, що є порушенням з боку відповідача вимог п. 4.6 договорів про користування нерухомим військовим майном, згідно яких обов'язок по укладення договорів на постачання комунальних послуг впродовж 30 днів після підписання договору покладався безпосередньо на ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР».

22.05.2012 р. позивач направив на адресу ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» для підписання та оплати: акти виконаних робіт на відшкодування вартості опалення; рахунки на оплату відшкодування вартості опалення; акти виконаних робіт на оплату відшкодування вартості водопостачання та водовідведення; рахунки на оплату відшкодування вартості водопостачання та водовідведення; акти виконаних робіт на оплату відшкодування вартості опалення від газових котелень; рахунки на оплату відшкодування вартості опалення від газових котелень; акти виконаних робіт на оплату відшкодування вартості електропостачання; рахунки на оплату відшкодування вартості електропостачання.

Проте, відповідач у п'ятиденний термін отримані рахунки не оплатив та акти не підписав.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору на адресу ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» позивачем була направлена претензія за вих. № 5040 від 01.08.2012 р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, згідно довідки КЕВ м. Харкова, заборгованість відповідача за період вересень 2011 року - березень 2012 року за теплопостачання становить 578145,64 грн., водопостачання та водовідведення - 280272,42 грн., електропостачання - 957014,18 грн., газопостачання - 394432,04 грн. та тверде паливо - 61780,10 грн., що становить загальну суму 2271644,38 грн.

Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги на загальну суму 2271644,38 грн., що, за твердженнями прокурора, ґрунтується на умовах договорів про закупівлю послуг з громадського харчування про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин) № 286/2/8/11/18 від 30.06.2011 р. та № 286/2/12/2 від 02.02.2012 р.; договорів про користування нерухомим військовим майном від 01.07.2011 р. та договорів від 09.02.2011 р. про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення та про відшкодування вартості послуг з електропостачання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи з доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що 08.02.2011р. між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР»(виконавець) був укладений Договір № 286/2/8/11/7 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин).

Згідно з умовами вказаного договору, виконавець зобов'язався у 2011 році надати замовнику послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), зазначені у специфікації договору, освіження (оновлення) продовольства, а замовник прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього Договору. Послуги надаються з харчування особового складу військових частин та військово-навчальних закладів, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та м. Київ.

Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 березня 2011 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

При цьому, автоматична пролонгація Договору № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р., його умовами не передбачалась.

Отже, виходячи з дати укладання 09.02.2011 р. договорів №№ 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення за місцезнаходженням військових частин та установ А-0829, А-3306, А-3074, А-1215, А-2112, А-4104, А-2467, А-0501, А-1352, А-1451, А-1451 (A-3 010), Харківський університет Повітряних Сил, факультет військової підготовки НТУ «ХПІ», Харківський обласний військовий комісаріат та договорів №№ 17-28 про відшкодування вартості послуг з електропостачання за місцезнаходженням військових частин та установ А-3306, А-3074, А-2112, А-1215, А-4104, А-2467, А-1415, А-0501, А-1352, А-1451 (А-3010), А-0478, Харківський університет Повітряних Сил, факультет військової підготовки НТУ «ХПІ», вказані договори були укладені саме під час дії Договору № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р., а не Договору № 286/2/8/11/18 від 30.06.2011 р., як вказує прокурор.

Пунктом п. 5.1. договорів №№ 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення та договорів №№ 17-28 про відшкодування вартості послуг з електропостачання передбачено, що договори набирають чинності з моменту його підписання сторонами та діють до 31 березня 2011 року.

При цьому, автоматично вказані договори пролангуються на термін дії договору про надання послуг з харчування особового складу (п. 5.3. договорів).

Натомість, доказів пролонгації Договору № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р., в рамках якого укладались договори на відшкодування вартості послуг з водопостачання і водовідведення та відшкодування вартості послуг з електропостачання, суду представлено не було.

Водночас, в матеріалах справи наявний Договір № 286/2/8/11/11 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) від 01.06.2011 р., що свідчить про те, що тільки через два місяці після закінчення строку дії Договору № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р. між відповідачем та Міністерством оборони України булло укладено новий договір.

Як вбачається з Договору № 286/2/8/11/11 від 01.06.2011 р., в останньому відсутні будь-які посилання на те, що він укладений з урахуванням або на виконання умов Договору № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р. Відсутні посилання і в Договорі № 286/2/8/11/18 від 30.06.2011 р., на якому ґрунтуються позовні вимоги, на те, що останній укладений з урахуванням або на виконання умов Договору № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими

відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини першої статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснти свої права і виконати свої обов'язки відповідно до даного договору.

Отже, суд дійшов висновку, що договори № 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання і водовідведення та договори № 17-28 про відшкодування вартості послуг з електропостачання припинили свою дію 31 березня 2011 року, у зв'язку з закінченням строку, на який їх було укладено, та з закінченням строку дії Договору про надання послуг з харчування особового складу № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р., який у встановленому порядку пролонгований не був.

Таким чином, безпідставними є посилання прокурора на порушення відповідачем умов договорів № 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання і водовідведення та договорів № 17-28 про відшкодування вартості послуг з електропостачання, укладених 9 лютого 2011 року, та виникнення на підставі вказаних договорів у період з вересеня 2011 року по березень 2012 року заборгованості за спожиті комунальні послуги, оскільки ці договори припинили свою дію ще 31 березня 2011 року.

Судом також встановлено, що з метою зменшення вартості послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, які надаються суб'єктами господарювання, Міністерством оборони України було видано низку керівних (розпорядчих) документів у формі окремих доручень Міністра оборони України, а саме:

- від 29.04.2011 р. № 5107/з, яким визначено, що у другому кварталі 2011 року оплату послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро-постачання, водовідведення та вивозу сміття, що споживаються суб'єктами господарювання для надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2;

- від 07.07.2011 р. № 8525/з, яким визначено, що у третьому та четвертому кварталах 2011 року оплату послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро-постачання, водовідведення та вивозу сміття, що споживаються суб'єктами господарювання для надання послуг з ання особового складу Збройних Сил України, здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2;

- від 29.12.2011 р. № 18630/з, яким визначено, що до укладення нових договорів з суб'єктами господарювання на 2012 рік забезпечити утримання об'єктів нерухомого військового майна, що залучається до харчування особового складу ЗСУ в частині оплати комунальних послуг та енергоносіїв (послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро- постачання, водовідведення) виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених Містерству оборони України за КПКВ 2101020/2;

- від 08.02.2013 р. № 1620/з, яким визначено, що забезпечення у 2012 році утримання об'єктів нерухомого військового майна, що залучається до харчування особового складу ЗСУ, в частині оплати комунальних послуг та енергоносіїв (послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро-постачання, водовідведення та вивозу сміття) здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2.

Крім того, відповідно до пункту 6.5 наказу Міністра оборони України від 28.12.2011 р. № 846, яким затверджено Інструкцію з організації продовольчого забезпечення військовослужбовців та годування штатних тварин Збройних Сил України шляхом залучення суб'єктів господарювання, оплата комунальних послуг та енергоносіїв у процецесі надання послуг з харчування здійснюється за окремим рішенням Міністра оборони України.

Вказані обставини були підтверджені належним чином під час розгляду справи третьою особою - Міністерством оборони України.

Отже, з моменту укладення відповідачем з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова договорів від 01.07.2011 р. про користування нерухомим військовим майном, в останнього не виникло зобов'язань щодо укладення договорів на постачання комунальних послуг та еренгоносіїв з постачальним організаціями, оскільки відповідач діяв на підставі розпорядчих документів Міністерства оборони України, з яким безпосередньо мав договірні відносини, а відтак, не мав зобов'язань з компенсації вартості комунальних послуг та енергоносіїв Міністерству оборони України в особі його територіальних квартирно- експлуатаційних відділів.

Поряд із цим, суд відзначає, що всі договори від 01.07.2011 р. про користування нерухомим військовим майном також припинили свою дію ще 31.12.2011 року, а відповідно припинилася й всі права та обов'язки за цими договорами.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова в доход Державного бюджету України.

Так, приписами п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові, судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки Міністерство оборони України та підпорядковані йому підприємства, установи, організації відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не звільнені від сплати судового збору, тому з позивача у справі - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд даної справи за ставками, визначеними для позовних заяв, що мають майновий характер та розмір яких визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», тобто 2% від ціни позову, що становить 45432 грн. 89 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Клочківська, 61; код ЄДРПОУ 07923280) в доход Державного бюджету України 45432 (сорок п'ять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 89 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.04.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.