Постанова № 30711109, 12.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2013 року Справа № 811/865/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі - Таранусі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Теплоенергетик" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання нечинною та скасування постанови ВП № 34030289 від 26.02.2013, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" (в подальшому - КП "Теплоенергетик" або позивач) звернулось з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, в якому просило визнати нечинною та скасувати постанову ВП № 34030289 від 26.02.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Красною А.О.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення ст.ст. 28, 32 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом, Мінюста, від 02.04.2012, № 512/5, протиправно прийнято постанову від 26.02.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню № 34030289 у розмірі 951 043,11 грн., оскільки відповідачем не вчинялося будь яких дій примусового характеру, направлених на виконання рішення суду в примусовому порядку. Частину боргу в сумі 8 043 721,15 грн. погашено позивачем в період зупинення виконавчого провадження, а тому відповідачем не було проведено фактичного стягнення заборгованості та останній не набув право на винесення постанови, так як виконавчий збір стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач також послався на п.20 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14, яким встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по - перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні вимог пославшись на те, що оскаржувана постанова є законною, прийнята відповідно до вимог ст.ст. 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником не виконане рішення суду в повному обсязі у строк наданий для його самостійного виконання (а.с.48-50).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення, позовних вимог, зазначивши, що ним правомірно стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 951 043,11 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз.4 п.6 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2012 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час виконання будь яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських суддів, належать до адміністративної юрисдикції.

Судом встановлено, що 28.08.2012 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Красною А.О. винесена постанова ВП № 34030289 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 5013/438/12 виданого 11.06.2012 про стягнення з КП "Теплоенергетик" на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 8 526 725, 48 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції, 271 381,48 грн. річних, 647 943,71 грн. пені, 64380 грн. судового збору, з вимогою самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (а.с. 56).

Вказану постанову боржником отримано 03.09.2012 (а.с.57) та у встановлений строк , до 10.09.2012 самостійно не виконано.

04.10.2012 виконавче провадження зупинено відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо - енергетичного комплексу (а.с.61).

21.02.2013 виконавче провадження поновлено (а.с.63).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Красною А.О. від 26.02.2013 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 951 043,11 грн. ( а.с. 65), підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.ч. 2,5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", від 21.04.1999, № 606-XIV (надалі -Закон) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ч.ч. 1., 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу зазначених вище норм Закону вбачається, що в разі невиконання у строк наданий для самостійного виконання рішення суду, в обов'язковому порядку підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 10 відсотків саме суми, що підлягає стягненню, а не суми, що фактично стягнена в ході примусового виконання, як зазначається позивачем.

Також, зазначеною вище нормою Закону не передбачено такої обов'язкової підстави стягнення виконавчого збору, як вчинення заходів примусового виконання рішень встановлених ст.32 Закону.

Суд, не приймає посилання позивача на п.20 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14, оскільки на час прийняття зазначеної постанови діяла інша редакція Закону України «Про виконавче провадження», а саме, порядок стягнення виконавчого збору було визначено ст. 46 Закону, до якої неодноразово вносились зміни.

Також, суд критично ставиться до посилання позивача на порушення відповідачем п.3.7.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом, Мінюста, від 02.04.2012, № 512/5 виходячи з наступного.

Пунктом 3.7.2. вказаної Інструкції визначено, що якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Судом встановлено, що позивачем у період зупинення виконавчого провадження було сплачено суму основного боргу на користь стягувача у розмірі 8403721,15 (538 592,03 + 7 865 129,12) грн., відповідно до платіжних доручень №5 від 16.10.2012 та №10 від 10.12.2012 (а.с.71,73). В частині стягнення 271 381,48 грн. річних, 647 943,71 грн. пені, 64380 грн. судового збору рішення залишилось невиконаним.

Оскільки, позивачем у строк встановлений постановою про відкриття провадження від 28.08.2012, а саме у строк до семи днів з моменту винесення постанови, самостійно не виконане рішення суду, відповідно до ч.1 ст.27 Закону розпочато примусове виконання рішення (а.с.53-54), а тому відповідачем правомірно на підставі ч.1 ст.28 Закону стягнуто виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню, а саме 951 043,11 ( 9510430,67х10/100) грн.

З огляду на викладене суд, перевіривши згідно ч. 3 ст. 2 КАС України дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята обґрунтовано, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судових витрат, які згідно ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню на користь відповідача, судом не встановлено.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 15.04.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун