Рішення № 30709444, 12.04.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1813/5800/2012

2/583/104/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді - Кудіна А.М.

з участю секретаря с/з - Якубович В.В.

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

відповідачки - ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Охтирська районна санітарно-епідеміологічна станція

про усунення перешкод в користуванні майном, -

та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

21.01.2013 р. позивач звернувся з позовом в суд до відповідачів про усунення перешкод в користуванні майном, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішення Охтирського районного суду Сумської області від 27.08.1974 р. за ним було визнано право власності на 38/100 частин домоволодіння з господарськими та підсобними спорудами за адресою АДРЕСА_1, яке зареєстроване в органах Охтирського МБТІ. 14.06.2007 р. позивачем було отримано в Охтирському міськрайонному управлінні земельних ресурсів Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №147315, згідно якого він набув право власності на земельну ділянку площею 0,0380 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка була виділена йому на праві спільної власності разом з власником іншої частини житлового будинку. В подальшому решту домоволодіння 25.01.2011 р. придбали за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1.), ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 На даний час позивач вважає, що відповідачі як співвласники житлового будинку, порушують його законні права власника земельної ділянки, розташованої за даною адресою, і своїми умисними діями унеможливлюють його нормальне користування спільним подвір'ям, перешкоджають йому та членам його родини користуватися воротами, хвірткою на території домоволодіння та навісом для легкового автомобіля. Так, оселившись в 2011 році у придбаній ними частині спільного будинку відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 почали забороняти йому та членам його родини проходити та проїжджати автомобілем на територію спільного подвір'я через ворота та хвіртку. Через це позивач був позбавлений можливості вільного доступу до свого домоволодіння та свого городу. При цьому відповідачі неодноразово перегороджували дорогу будівельними відходами, що залишилися від розібраного сараю. Крім цього, відповідачі, розваливши позначений на генеральному плані літерою «Г» сарай, умисно розкидали по території спільного подвір'я належний їм будівельний матеріал, і таким чином, умисно створили на подвір'ї такі умови, щоб позивач та члени його родини не могли заїхати на подвір'я власним автомобілем. Також, відповідачі, щоб позбавити позивача можливості нормально користуватися подвір'ям, почали вирощувати на території спільного подвір'я гусей та кіз. До того ж кози весь час прив'язувалися до багаторічних насаджень фруктових дерев, які росли на подвір'ї, завдаючи їм пошкоджень, а гуси умисно випасалися на квітниках, які вирощувала дружина позивача. Крім того, від птиці та худоби постійно розповсюджувався неприємний запах, бруд, а по спільній земельній ділянці не було можливо ані пройти пішки, ані проїхати на автомобілі. Позивач вважає, що відповідачами порушуються норми закону, оскільки згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, наданого відповідачам на земельну ділянку по АДРЕСА_1 вбачається, що їхня спільна земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, однак не для вирощування худоби та птиці. Крім того, відповідачі без дотримання санітарних норм та правил незаконно побудували біля своєї частини будинку на їхньому спільному подвір'ї власну каналізаційну (вигрібну) яму, з якої весь час виділяється сморід, а під час підтоплення взагалі помийні стоки розтікаються по всьому подвір'ю, створюючи для позивача та членів його родини неможливі умови для проживання. Всі зазначені вище обставини унеможливлюють нормальне використання позивачем власної земельної ділянки та власної частини будинку. Позивач вважає, що каналізаційна (вигрібна) яма підлягає знесенню за рахунок відповідачів, як така, що порушує його законні права та інтереси як власника будинку. В зв'язку з цим і звернувся до суду з даним позовом, яким просив суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкод йому та членам його родини у користуванні спільною земельною ділянкою, спільними воротами та хвірткою, не використовувати спільну земельну ділянку для вирощування та утримання домашньої худоби та птиці, прибрати з території земельної ділянки залишки власних будівельних матеріалів після знесення сараю та привести земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, в придатний для її використання стан та знести за рахунок відповідачів каналізаційну (вигрібну) яму, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, зобов'язати відповідачів не чинити перешкод йому та членам його родини у користуванні спільною земельною ділянкою, спільними воротами та хвірткою, не використовувати спільну земельну ділянку для вирощування та утримання домашньої худоби та птиці, прибрати з території земельної ділянки залишки власних будівельних матеріалів після знесення сараю та привести земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, в придатний для її використання стан та знести за рахунок відповідачів каналізаційну (вигрібну) яму, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю та пояснила, що дійсно, відповідно до договору купівлі-продажу від 25.01.2011 р., посвідченого Охтирською міською держнотконторою 25.01.2011 р. реєстр 1-63, їй спільно зі ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1.), ОСОБА_6 та ОСОБА_8 належить на праві власності 62/100 (62/400) частин житлового будинку по АДРЕСА_1 та відповідна земельна ділянка 0,0620 га, придбана для будівництва і обслуговування житлового будинку з надвірними спорудами. Відповідачка не погодилася з твердженням позивача про те, що вона заважає йому користуватися хвірткою та воротами, оскільки у самого позивача є хвіртка, якою він користується, і в чому вона ніколи йому не заважає. Що стосується сміття і будівельних відходів після того, як було розібрано сарай, то це також не відповідає дійсності, оскільки все сміття було прибране і вивезене. Гуси і кози, яких вони вирощували, жодним чином не заважали позивачу, оскільки були доглянуті і весь час знаходилися в сараї. Лише один-два рази вона випускала кіз із сараю, при цьому припинала їх, щоб вони не ходили по подвір'ю, для того, щоб прибрати в сараї. Гуси також ніколи не ходили по подвір'ю, так як щодня вона їх виганяла на улицю з двору. При цьому дійсно змушена була проходити через двір. перебували на земельній ділянці, що прилягає до її частини домоволодіння. Стосовно вигрібної ями, то в даний час вона нею не користується, оскільки є фільтраційний колодязь, який відповідає всім вимогам. А стару вигрібну яму вона і сама має намір знести, оскільки не користується нею. Тим більше, що ця яма вже існувала на час придбання нею частини вказаного домоволодіння по АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій позовні вимоги не визнала повністю, просила справу розглянути без її участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Охтирської районної СЕС - в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, вважає, що справу можливо розглянути відповідно до ст. 169 ЦПК України без участі відповідача та представника третьої особи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_6 є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1, зокрема, позивачу ОСОБА_2 належить 38/100 частин домоволодіння, а ОСОБА_4 і ОСОБА_6 - 62/100 (62/400) частин цього домоволодіння, що підтверджується довідкою відповідно копією технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1. (а.с.58-60) та копією договору купівлі-продажу частини житлового будинку по АДРЕСА_1. від 25.01.2011 р. (а.с.23-27). Також ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 є власниками земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 відповідно на 0,0380 га та 0,0620 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.57) та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2011 р. по АДРЕСА_1. (а.с.20-22), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання. Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України. Так, згідно статті 1 Першого Протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Як зазначає ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Згідно з ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно ст. 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Однак ні в матеріалах справи, ні в судовому засіданні, не було здобуто належних і достатніх доказів того, що з боку відповідачів дійсно порушено правила добросусідства.

Так, суд критично ставиться до показів свідків, допитаних в судовому засіданні 22.03.2013 р. Зокрема свідок ОСОБА_9, донька позивача, пояснила, що протягом двох років у позивача проживає її син, який скаржиться на те, що відповідачка не дає йому можливості заїжджати на скутері через хвірточку. Крім того, скрізь купи цегли та різного сміття, яке заважає не тільки проїхати на автомобілі через ворота, але й пройти по подвір'ю неможливо. Крім того, вигрібна яма, яку облаштувала відповідачка під вікнами будинку, постійно протікає, нечистоти розливаються по всьому подвір'ю, неприємний запах також заважає нормально проживати.

Свідок ОСОБА_10, сусід позивача, пояснив, що гараж, який стоїть на подвір'ї, де проживає позивач, вони обгородили сіткою відразу ж після смерті сина позивача. Він пам'ятає, що коли приходив допомагати позивачеві, то інколи бувало, що заходили у хвірточку, яка біля воріт, однак як тільки виходили ненадовго справах на вулицю, то повернутися вже не могли-хвірточка була зав'язана проволокою. Особисто він не бачив, що саме відповідачка замотувала хвірточку, може лише про це здогадуватися. Бачив, що на подвір'ї ходять гуси та кози, які належать відповідачці. Однак сварок між сторонами він не пам'ятає. Вигрібна яма дійсно є, однак вона залишилася ще від попереднього господаря.

Свідок ОСОБА_11, онука позивача, в судовому засіданні пояснив, що останні два роки він проживає в будинку позивача по АДРЕСА_1. Стосунки з відповідачами склалися напружені навіть у нього особисто. Так, часто відповідачі не дають нормально заснути - до 2-3 год. кричать, чимось гупають. Часто відповідачка не впускає його у хвірточку, щоб проїхати додому на скутері-саму хвірточку зачиняє, а під воротами часто якісь купи цегли, іншого сміття,тому їх просто неможливо відчинити. Пам'ятає також, що коли у них працювали робочі, то відповідачка зачиняла хвірточку і не впускала їх тому змушені були заходити в іншу хвірточку, яка дуже незручна і вузенька-через неї проїхати на скутері він не може. Крім того, на подвір'ї ходили десь 10 гусей і десь 5 кіз, які також заважають. Також вигрібна яма відповідачки постійно протікає, брудна вода розтікається по подвір'ю, смердять.

Свідок ОСОБА_12, дружина позивача, в судовому засіданні пояснила, що відповідачка заважає їм нормально користуватися своєю власністю. Так, постійно випускає своїх гусей на подвір'я, припинає прямо перед дверима своїх кіз. Скрізь купи побитої цегли, будівельного сміття. Так, відповідачка самовільно будує сарай, нікого не питаючи. Крім того, не пускає їх в хвірточку, не дає можливості її онуку проїхати на скутері на подвір'я. а під воротами обгороджує свої гусей і якусь цеглу насипає, а тому і у ворота неможливо проїхати. А друга хвірточка по суті їм не належить, сусіди дозволяють користуватися-вона вузька, незручна. Також показала, що вигрібна яма відповідачки прямо під вікнами, смердить, переливається, брудна вода тече прямо під вікна і до хвірточки.

В той же час суд бере до уваги доповідну головного спеціаліста Охтирського міськрайонного управління Держсанепідемслужби у Сумській області від 12.04.2013 р., згідно якої вбачається, що сторони по справі використовують надвірну вбиральню, яка розміщена на достатній відстані від житлового будинку (не менше 15 метрів). Для утилізації стічних вод від рукомийників (посудомийок) і ванної чи душової кожен із власників мають власні місцеві підземні очисні споруди у вигляді фільтраційних колодязів, які вони спорудили під своїми вікнами на відстані 0,5 м від стіни своєї частини дому. Несприятливих запахів ні від жодного з фільтраційних колодязів не відчувається. Згідно доповнень до «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 р. №173, відстань від житла до фільтраційних колодязів при будівництві житлових будинків повинна складати від 5 до 8 м в залежності від об'ємів рідких стоків від санвузлів. В даному випадку у теперішньому вигляді фільтраційні колодязі експлуатуються вже багато років, при цьому, якщо таким чином споруджені фільтраційні колодязі і споруджені з порушенням будівельних норм, то незручності можуть завдати лише самим їх власникам, а не сусідам, так як санітарні відстані до вікон сусідів дотримані, при цьому фекалії і сеча в ці споруди не зливаються. Не заважають ці споруди і проходу власникам до своїх квартир, оскільки кожен із сусідів має і використовує окремі входи у двір і свою частину будинку. На момент перевірки було виявлено сліди потрапляння стічної води на територію під вікном сім'ї ОСОБА_13, але несприятливих запахів від цього не відчувалося, а причиною випадку переповнення фільтраційного колодязя є високий рівень ґрунтових вод у зв'язку з розтаванням снігу, що ускладнює фільтрацію. Домоволодіння знаходиться в районі місця, де високий рівень ґрунтових вод і випадки підтоплень трапляються. Вказані пояснення спростовують заяву позивача, що відповідачі незаконно без погодження СЕС побудували під своїми вікнами вигрібну яму.

Таким чином, в судовому засіданні не здобуто доказів того, що позивач не має можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майно на власний розсуд та що він позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Також, судом не здобуто доказів того, що відповідачі, користуючись своєю часткою у спільній частковій власності, завдають шкоди правам, свободам та гідності позивачів, інтересам суспільства, погіршують екологічну ситуацію та природні якості землі.

Що стосується каналізаційної (вигрібної) ями, яку відповідачі ніби то самовільно побудували на території подвір'я по АДРЕСА_1, і яку позивач просить знести за рахунок відповідачів, суд вважає, що для цього також немає підстав.

Так, відповідно до п. 4 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, чого не заперечував і сам позивач, що земельна ділянка була придбана відповідачами 25.01.2011 р. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, тобто належить їм на законних підставах і відповідає цільовому призначенню. Крім того, в доповідній головного спеціаліста Охтирського міськрайонного управління Держсанепідемслужби у Сумській області від 12.04.2013 р. зазначено, що влаштування скиду рідких стоків на вигріб в місцях, де є системи централізованої каналізації, заборонено. Влаштовувати на вигріб допускається лише дворові вбиральні, при цьому згідно санітарних правил «Содержание территорий населенных мест» №4690-88 від 05.08.1988 р., що діяли до 01.01.2013 р., місця розташування таких вигрібів визначають самі домоволодільці, а в конфліктних ситуаціях визначаються представниками громадськості та адмінкомісій місцевих Рад, а не судами чи фахівцями СЕС. Тим більше в даному випадку мова йде не про вигріб, а про фільтраційні підземні колодязі. І, таким чином, не може вважатися самочинним будівництвом, та не перешкоджає позивачеві користуватися своєю земельною ділянкою за цільовим призначенням.

Отже, вимоги позивача ОСОБА_2 про зобов'язання відповідачів не чинити йому та членам його родини у користуванні спільною земельною ділянкою, спільними воротами та хвірткою, не використовувати спільну земельну ділянку для вирощування та утримання домашньої худоби та птиці, прибрати з території земельної ділянки залишки власних будівельних матеріалів після знесення сараю та привести земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, в придатний для її використання стан та знести за рахунок відповідачів каналізаційну (вигрібну) яму, що розташована за адресою АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню за безпідставністю вимог.

На підставі викладеного, Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), ст. 9, 13 Конституції України, ст.ст. 316, 319, 321, 358, 376, 377, 391 ЦК України, ст. 103 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Охтирська районна санітарно-епідеміологічна станція про зобов'язання відповідачів не чинити перешкод позивачу та членам його родини у користуванні спільною земельною ділянкою, спільними воротами та хвірткою, не використовувати спільну земельну ділянку для вирощування та утримання домашньої худоби та птиці, прибрати з території земельної ділянки залишки власних будівельних матеріалів після знесення сараю та привести земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, в придатний для її використання стан та знести за рахунок відповідачів каналізаційну (вигрібну) яму, що розташована за адресою АДРЕСА_1, - залишити без задоволення за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а для осіб, які не були присутні при оголошенні рішення суду, - в цей же строк з часу отримання копії рішення.

Суддя: А.М.Кудін

Повний текст рішення виготовлено 17.04.12013 року