Рішення № 30701660, 02.10.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/10856/2012

№ 0417/10856/2012

2 /0417/6144/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 жовтня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Лапа О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» пред'явило через суд зазначений позов, посилаючись на те, що відповідачі є споживачами послуг позивача з постачання гарячої води та опалення жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, де проживають та зареєстровані, проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснюють, в результаті чого утворилась заборгованість, тому позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за період з 01 липня 2008 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 1784,71 грн. та судові витрати.

В поданій через канцелярію суду заяві представник позивача клопотала про розгляд справи у її відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, клопотали про розгляд справи у їх відсутності, в поданих через канцелярію суду письмових запереченнях позов не визнали в повному обсязі з тих підстав, що борг нарахований поза межами трирічного строку позовної давності, догорів між ними та позивачем у письмовій формі не укладався, а послуги за вказаний період вони одержували неналежної якості у зв'язку з чим зверталися зі скаргами до позивача.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КЖЕП №50 від 06 березня 2012 року №85 (а.с.8).

Позивач є виробником теплової енергії, яка постачається у квартиру відповідачів, що підтверджується договором на транспортування та розподіл теплової енергії у вигляді гарячої води від 09 січня 2007 року з додатковими угодами (а.с.9-20)

Відповідачі користуються послугами позивача з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення квартири АДРЕСА_1, що об'єктивно підтверджується карткою квартиронаймача з даними про проведені проплати за вказані послуги та визнано відповідачами у поданих запереченнях (а.с.4-6, 25-26).

Статтями 64, 67, 68 Житлового кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, а члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів. До послуг за функціональним призначенням п. 1 ч. 1 ст. 13 зазначеного вище Закону віднесено комунальні послуги - централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства, а згідно ст. 19 цього ж Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пункт 1 частини 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачає обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Зі змісту даного закону випливає, що наявність письмового договору щодо комунальних послуг не обов'язкова, проте наявність фактичних договірних відносин є обов'язковою умовою щодо виникнення прав та обов'язків сторін такого правочину.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 1 ч. 1 ст. 20, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), що кореспондує положенням ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV "Про теплопостачання" про те, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому, відносини між споживачами та суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг з отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, за змістом п.п.18, 20, 30 яких, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем та здійснюється за розрахунковими книжками, платіжними квитанціями або за умовами договору.

Судом встановлено, що відповідачі, будучи з позивачем у фактичних договірних відносинах з січня 2002 року, свої зобов'язання з оплати фактично наданих послуг позивача у відповідності з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України належним чином не здійснювали, оплати проводили періодично, з порушенням встановлених строків та нарахованих сум, в результаті чого станом на 31 жовтня 2009 року виникла заборгованість.

Визначаючи розмір заборгованості суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с.7), приходить до висновку про його обґрунтованість та достовірність, оскільки останній проведено виходячи з кількості зареєстрованих у квартирі осіб, відсутності відповідних лічильників, розміру опалювальної площі квартири, встановлених тарифів (рішенням Дніпропетровської міської ради №2569 від 19 жовтня 2000 року, рішенням Дніпропетровської міської ради №3712 від 16 жовтня 2006 року, рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №3363 від 27 жовтня 2008 року), відсутності у споживачів пільг та керуючись Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМУ №630 від 21.07.2005, з відповідними змінами та доповненнями.

Разом з тим, відповідачі в своїх запереченнях наполягали на застосуванні судом наслідків пропуску строку позовної давності, з огляду на те, що позивач звернувся з позовом лише 01 серпня 2012 року.

Відповідно до ст. 257, ч.3,4 ст.267 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Між тим, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.2,3 ст.264 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили 13 жовтня 2008 року, з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ «Дніпроенерго» солідарно стягнута заборгованість за теплову енергію за період з 01 серпня 2005 року по 30 червня 2008 року в сумі 2838,94 грн. (а.с.63). Стягнення за вказаним рішенням суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» проводились до 01 листопада 2011 року, про що свідчить картка квартиронаймача (код рахунку 66) (а.с.5-6).

При цьому, з указаної картки квартиронаймача, вбачається що починаючи з 23 квітня 2009 року, відповідачами періодично проводилась оплата послуг, та внесені суми позивачем зараховувались згідно з п.18 Правил (затверджених постановою Кабміну 21.07.2005 № 630), проте жодного разу проплачена сума, (20 травня 2009 року, 30 червня 2009 року, 17 липня 2009 року, 18 серпня 2009 року, 21 вересня 2009 року, 20 жовтня 2009 року, всього на суму 550,00 грн.) не дорівнювала та не перевищувала нарахованої суми за поточний місяць, що не може свідчити про визнання відповідачами боргу за минулий період.

Відтак, враховуючи наведене, з урахуванням клопотання відповідачів, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, тому, зважаючи, що з вимогою про стягнення боргу позивач звернувся в наказному провадженні 24 квітня 2012 року, то в межах трирічного строку звернення до суду за захистом заборгованість підлягає стягненню за період з 24 квітня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 454,61 грн. в солідарному порядку.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків стосовно якості наданих послуг, як підставу для неоплати вартості послуг, оскільки доказів неналежного надання послуг за період з 24 квітня 2009 року по 31 жовтня 2009 року позивачем не надано, а додані до заперечень акти-претензії складені за період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2008 року та з 01 листопада 2008 року по 01 квітня 2009 року, крім того, акти не містять штампу з проставленням дати одержання підприємством, підпису уповноваженого представника виконавця послуг (а.с.27,28)

В порядку розподілу судових витрат за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідачів солідарно підлягає стягненню судовий збір на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 212-215, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго» (код ЄДРПОУ 00130872, МФО 305482, м. Дніпропетровськ, вул. Добролюбова, 20 м. Запоріжжя, р/р 26001301583823 у філії Дніпропетровське ОУ АТ «Ощадбанк») солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, заборгованість за теплову енергію за період з 24 квітня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 454,61 грн. ( чотириста п'ятдесят чотири гривні 61 коп.) та судовий збір в сумі 54,61 грн. (п'ятдесят чотири гривні 61 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.В. Колесніченко