Рішення № 30700211, 21.03.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/1216/13-ц

Провадження №2/210/934/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

при секретарі Ромашевському В.Є.,

за участі представників сторін:

позивача:ОСОБА_1

відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №210/1216/13-ц, провадження № 2/210/42/13 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_3 звернулася до суду з позов про відшкодування моральної шкоди, в звязку зі смертю батька. В обґрунтуванні своїх позовних вимог, позивачка ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_6), переносить душевні страждання та переживання, в звязку зі смертю батька ОСОБА_6, який помер 28.10.2004 року. Вказує, що батько всю свою трудову діяльність з 1950 по 1973 р.р. пропрацював в шахті «Центральна» та Рудоуправлінні ім. «Фрунзе» на підприємстві відповідача, був звільнений в звязку з виходом на пенсію по інвалідності. ОСОБА_6 встановлено професійне захворювання, а за висновком МСЕК спочатку встановлено 35% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності. В звязку з погіршенням стану здоровя в 2001 році відсоток втрати працездатності був збільшений до 60% на безстроковий термін. З 1975 року по 2001 рік підприємство відповідача відшкодовувало батькові втрачений заробіток в звязку з втратою працездатності від профзахворювання. Вважає, що винним в смерті батька є ПАТ «Євраз ОСОБА_4», оскільки, саме працюючи на підприємстві відповідача він захворів, отримав професійне захворювання та втратив 60% професійної працездатності, що в результаті і призвело до його смерті. Причиною смерті ОСОБА_6 явилось профзахворювання, таким чином встановлений звязок отриманого професійного захворювання зі смертю. У звязку з цим, вона звернулась до суду з відповідним позовом та просить у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача ПАТ «Євраз ОСОБА_4» 200 000,00грн., а також стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на її користь 200 000,00 грн.

У судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 11.02.2013р., підтримала заявлені позовні вимоги в частині, що стосується стягнення з Відповідача ПАТ «Євраз ОСОБА_4», при цьому посилалася на обставини, вказані в позовній заяві, та просила їх задовольнити. Зазначала, що у звязку зі смертю батька Позивач переносить нервові потрясіння та душевні страждання, у неї виникли негативні зміни в житті, викликані смертю рідної людини. Просить стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди, в звязку 200 000грн. Позовні вимоги до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області просила залишити без розгляду.

Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки до суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4» позов не визнала та заперечувала проти його задоволення у повному обсязі, оскільки вважає його не обґрунтованим. Вважає, що підприємство, сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку або професійного захворювання ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення. ОСОБА_7, яка передбачає такий обов'язок роботодавця по відшкодуванню шкоди, завданої здоров'ю працівника при виконанні ним трудових обов'язків, або смертю поряд з Фондом (чи окремо від нього) немає, оскільки обовязок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, не поширюється на випадки, які виникли на виробництві із застрахованими особами. За таких обставин, відповідач, як роботодавець, не несе відповідальність перед членами сім'ї працівника за моральну шкоду

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

ОСОБА_4 встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці на померлого ОСОБА_6, що він з 26.05.1950 року працював в Рудоуправлінні ім. «Фрунзе» та в шахті «Центральна» на підприємстві «Суха Балка» (правонаступником якого являється ПАТ «Євраз ОСОБА_4») по професії каменщиком, підземним скреперистом, учнем машиніста, підземним прохідником, 29.09.1973 року звільнений з підприємства в звязку з виходом на пенсію по інвалідності /а.с. 8-9/.

В свідоцтві про народження ОСОБА_8 батьком записано ОСОБА_6, мати ОСОБА_9. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10, та змінила прізвище на «Євдокімова» /а.с. 7/.

Згідно з виписних епікризів, встановлено, що ОСОБА_6 неодноразово знаходився на лікуванні в звязку з отриманим професійним захворюванням, в вересні 1975 року Українським НДІ промислової медицини встановлено діагноз: сидеросилікоз першого ступеню, очаговий туберкульоз легень в фазі інфільтрації, захворювання професійне /а.с. 11-15/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-КИ № 594978 ОСОБА_6, помер 28.10.2004р., що зареєстровано Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану від 29.10.2004 року за № 1943, причиною смерті явилось пневмоконіоз, повязаний з туберкульозом /а.с. 19/.

Згідно з випискою з Акту освідчення № 2222 64 - ОСОБА_6 03.11.1988 року встановлено 35% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності, з випискою № 254154 від 22.10.2001 року - 60% втрати професійної працездатності, в звязку з профзахворюванням на безстроковий термін та 3 групу інвалідності /а.с. 20-21/.

Актом № 20 посмертного освідчення по встановленню причинного звязку зі смертю та професійним захворюванням від 11.02.2005 року, встановлено, що основним діагнозом, який явився причиною смерті є силікотуберкульоз (захворювання професійне 1975 року), хронічне декомпенсіроване легеневе серце, емфізема легень, пневмосклероз, набряк легень та головного мозку, асцит. Встановлено причинний зв'язок смерті потерпілого ОСОБА_6 з раніше отриманими ним професійними захворюваннями під час роботи на підприємстві Відповідача /а.с. 16-18/.

Відповідно до ч.1 ст.2 ОСОБА_7 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» дія цього ОСОБА_7 поширюється на осіб які працюють в умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, а тому цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю в результаті професійного захворювання, отриманого на виробництві, і такі відносини регулюються ст.ст.1167,1168 ЦК України.

Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України від 16 січня 2003 року цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року, тобто до моменту смерті ОСОБА_6 Пунктом 4 цих положень передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, оскільки чинне законодавство покладає відповідальність саме на підприємство відповідача. Представник Відповідача, на підставі ст. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень Позивача та на обґрунтування своїх заперечень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сімєю, тобто моральна шкода.

Така шкода, з урахуванням положень ст. 1167 ЦК України, відшкодовується роботодавцем, тобто Відповідачем у справі.

У судовому засіданні встановлено, що Позивач ОСОБА_5 переносить душевні страждання та переживання, в зв'язку з втратою батька. Винним в смерті ОСОБА_6 є підприємство відповідач ПАТ «Євраз ОСОБА_4», так як встановлений факт взаємозвязку професійного захворювання зі смертю, підтверджується Актом № 20 Дніпропетровського обласного центру медико соціальної експертизи від 04.03.2005 року. При вказаних обставинах суд вважає, що внаслідок смерті батька у Позивача порушено звичайний для неї спосіб життя, втрата близької людини, вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя, оскільки померлий, за життя, був для неї опорою, надією, моральною підтримкою, вона змушена переносити нервові потрясіння та душевні страждання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення Відповідачем ПАТ «Євраз ОСОБА_4» Позивачці моральної шкоди, в звязку зі смертю батька, провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий звязок між отриманим професійним захворюванням в 1975 році та смертю батька 28.10.2004 року. Саме працюючи на підприємстві відповідача ПАТ «Євраз ОСОБА_4» ОСОБА_6 померлий батько позивачки, отримав профзахворювання, що призвело до смерті, відповідно рішення обласної МСЕК встановлений звязок.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних Позивачу моральних страждань, характер та об'єм її душевних, психічних страждань, в зв'язку зі смертю близької людини, вину підприємства відповідача в завданні шкоди; наслідки викликані заподіяною шкодою смерть найбільш близької людини; перенесені Позивачем і по теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю батька.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на її користь 70 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які Позивач переживала протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Згідно ст. 5 ОСОБА_7 України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167, 1168 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю батька, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Євраз ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1971р.н., моральну шкоду, спричинену в звязку зі смертю батька, у розмірі 70 000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Євраз ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі, у розмірі 229,40 грн.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 25 березня 2013 року

Суддя:

ОСОБА_11