Рішення № 30695781, 09.04.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 р. Справа №5024/1686/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Чумак", м. Каховка Херсонської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1", м. Нова Каховка Херсонської області

про зобов'язання виконати певні дії та стягнення неустойки в сумі 7075750,30 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Рибак І.В., представник, довіреність від 05.11.2012р.; Лосєвичева О.В., представник, довіреність від 07.02.2012р.;

від відповідача - Зінкевич Д.С., представник, довіреність від 11.09.2012р.

Суть спору: приватне акціонерне товариство "Чумак" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою в якій просить зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" (відповідач) передати позивачу 12178,572 кубометрів газобетонних блоків, загальною вартістю 8525000,40 грн. та стягнути з відповідача неустойку у розмірі 7075750,30 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договорів відповідального зберігання №7 від 23.08.2011 р., №8 від 25.08.2011 р., №9 від 26.08.2011 р., №10 від 05.09.2011 р., №11 від 06.09.2011 р., №12 від 08.09.2011 р., №14 від 12.09.2011 р., №15 від 13.09.2011 р., №16 від 14.09.2011 р., №17 від 16.09.2011 р., №18 від 19.09.2011 р., №19 від 20.09.2011 р., №20 від 21.09.2011 р., №21 від 23.09.2011 р., та положення ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 549, 610, 611, 936, 938, 949, 953 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2012р. по справі №5024/1686/2012 відхилено заяву ПАТ "Чумак" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на газобетонні блоки у кількості 12178,572 кубометрів, загальною вартістю 8525000,40 грн., які були передані відповідачу на відповідальне зберігання та накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача на загальну суму 7075750,30 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2013р. суд на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинив провадження у справі № 5024/1686/2012 до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги по справі № 5024/1515/2012, оскільки результати розгляду справи № 5024/1515/2012 в суді апеляційної інстанції можуть вплинути на обставини, щодо дії договорів відповідального зберігання.

Ухвалою суду від 22.03.2013р. провадження у справі № 5024/1686/2012 поновлено та призначено розгляд справи на 09.04.2013р.

У судовому засіданні 09.04.2013р. представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на газобетонні блоки у кількості 12 178,572 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім та 572/1000) кубометрів, загальною вартістю 8 525 000,40 грн. (вісім мільйонів п'ятсот двадцять п'ять тисяч гривень 40 копійок), які були передані товариству з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» приватним акціонерним товариством «Чумак» на відповідальне зберігання;

- накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» на загальну суму 7075750,30 грн. Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.04.2013р. представник відповідача заперечив проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.

У судовому засіданні 09.04.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.04.2013р. представник відповідача проти позову заперечив та у задоволенні позову просив відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с. 139-148).

Крім того, у судовому засіданні 09.04.2013р. представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому просить зменшити заявлену до стягнення суму неустойки. Даний відзив суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) укладено однотипні договори відповідального зберігання, а саме: договір №1 від 03.08.2011 р., №2 від 05.08.2011 р., №3 від 09.08.2011 р., №4 від 16.08.2011 р., №5 від 03.08.2011 р., №6 від 19.08.2011 р., №7 від 23.08.2011 р., №8 від 25.08.2011 р., №9 від 26.08.2011 р., №10 від 03.08.2011 р., №11 від 06.09.2011 р., №12 від 08.09.2011 р., №13 від 09.09.2011 р., №14 від 12.09.2011 р., №15 від 13.09.2011 р., №16 від 14.09.2011 р., №17 від 16.09.2011 р., №18 від 19.09.2011 р., №19 від 20.09.2011 р., №20 від 21.09.2011 р., №21 від 23.09.2011 р. (надалі - договори).

Відповідно до умов викладених в п.1.1. договорів в порядку та на умовах визначених цими договорами згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цих договорів, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання газобетонні блоки (автоклавний газобетон), кількість об'єм (надалі іменується "майно"), загальна сума вказується в акті приймання-передачі майна на зберігання, без права використання майна у господарському обороті зберігача протягом строку зберігання, з подальшим поверненням майна поклажодавцю без зміни його якісних або кількісних характеристик.

Відповідно до умов договорів відповідального зберігання під майном розуміються газобетонні блоки (автоклавний бетон) (ціна за 1 кубометр - 700,00 грн.).

На виконання умов договорів позивач, у період з 03.10.2011р. по 07.10.2011р. включно, передав на відповідальне зберігання відповідачу 17557 кубометрів газобетонних блоків, загальною вартістю 12289900,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна на відповідальне зберігання (т.1 а.с. 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86, 90, 94).

Надалі, у період з жовтня 2011 року по червень 2012 року позивач забрав частину газобетону в кількості 5378,428 куб.м з відповідального зберігання, у зв'язку з чим договори відповідального зберігання № 1 від 03.08.2011 р., № 2 від 05.08.2012 р., № 3 від 09.08.2011 р., № 4 від 16.08.2011 р., № 5 від 18.08.2011 р., № 6 від 19.08.2011 р., № 13 від 09.09.2011 р. виконані сторонами у повному обсязі, договір № 7 від 23.08.11 р. - частково (повернено газобетон в кількості 171,428 куб м).

Таким чином, загальна кількість майна (газобетону), що залишилась на відповідальному зберіганні у відповідача становить 12178,572 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім та 572/1000) кубометрів газобетонних блоків, загальною вартістю 8525000,40 грн. Дані обставини, щодо залишку майна, також підтвердили уповноважені представники позивача та відповідача.

3 серпня 2012 року позивач направив відповідачу по пошті письмову вимогу про повернення майна (т.1 а.с. 95-96) загальною кількістю 12100 кубометрів газобетонних блоків, вартістю 8470000,00 грн. У вимозі позивач зазначив, що 06.08.2012 року до відповідача прибудуть представники позивача для огляду та вивезення газобетонних блоків. Дана вимога була отримана відповідачем 06.08.2012р. (т.1 а.с. 97).

Позивач вказує, що 06.08.2012 року представників позивача не було допущено на територію відповідача, де зберігається газобетон.

10 серпня 2012 року відповідач направив позивачу пропозицію розірвати договори відповідального зберігання.

28 серпня 2012 року позивач направив відповідачу відповідь (т.1 а.с. 100-101), в якій вимагав надати можливість здійснити перевірку схоронності переданого на зберігання майна до 31.08.2012 року та для організації його вивезення.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач залишок майна, яке знаходиться у нього на відповідальному зберіганні позивачу не повернув.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На момент вирішення даного спору в суді, договори відповідального зберігання №7 від 23.08.2011 р., №8 від 25.08.2011 р., №9 від 26.08.2011 р., №10 від 05.09.2011 р., №11 від 06.09.2011 р., №12 від 08.09.2011 р., №14 від 12.09.2011 р., №15 від 13.09.2011 р., №16 від 14.09.2011 р., №17 від 16.09.2011 р., №18 від 19.09.2011 р., №19 від 20.09.2011 р., №20 від 21.09.2011 р. та №21 від 23.09.2011 р. є чинним і обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У договорах відповідального зберігання сторони домовились про наступне.

Пунктом 2.1.4. договорів передбачено обов'язок відповідача повернути майно позивачу за першоювимогою останнього.

Пунктом 3.2. договорів передбачено право позивача у будь-який час вимагати у відповідача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Згідно п. 7.1. договорів вони набувають чинності з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до вимог ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, що передбачено ст. 953 ЦК.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач двічі, листами від 03.08.2012р. та від 28.08.2012р. звертався до відповідача з вимогами повернути майно, але відповідач в порушення умов договорів та приписів ст.ст. 530, 949, 953 ЦК України майно його власнику так і не повернув.

Доказів повернення майна (газобетонних блоків) у кількості 12178,572 кубометрів, загальною вартістю 8525000,40 грн. відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідач, як зберігач порушив виконання умов договорів, щодо повернення майна його власнику, тобто порушив виконання умов зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" передати ПАТ "Чумак" 12178,572 кубометрів газобетонних блоків, загальною вартістю 8525000,40 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 7075750,30 грн., то вона підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Заявлену до стягнення суму неустойки позивач обґрунтовує посиланням на умови п.5.5. договорів відповідального зберігання - у випадку неповернення майна поклажедавцеві (позивач) за першою вимогою, зберігач (відповідач) повинен сплатити поклажедавцю неустойку у розмірі 1 % вартості майна за кожний день затримки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд вважає, що оскільки сторони у п.5.5. договорів обчислюють неустойку у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тому за своєю правовою природою дана неустойка є пенею відповідно до приписів ч.3 ст. 549 ЦК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягають стягненню.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми неустойки (пені) за період з 01.01.2012р. по 22.11.2012р. (83 дня), вона склала 7075750,30 грн. (т.1 а.с. 122).

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені (за період, визначений позивачем) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, розрахунок має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення8525000,4001.09.2012 - 22.11.2012837,5000%0,041%289989,77

Сума неустойки (пені) становить 289989,77 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення неустойки (пені) підлягає задоволенню частково - в сумі 289989,77 грн. Неустойка (пеня) в сумі 6785760,53 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву суд відхиляє через їх недоведеність та невідповідність як нормам матеріального права так і фактичним обставинам справи.

Прохання відповідача про зменшення розміру неустойки, яке викладене ним у доповненні до відзиву на позовну заяву суд відхиляє, оскільки суд вже надав юридичну оцінку, щодо правового обґрунтування заявленої до стягнення позивачем суми неустойки у розмірі 7075750,30 грн., у зв'язку з чим суд дану вимогу задовольнив частково, у розмірі 289989,77 грн.

Суд відхиляє заяву позивача вих. №1229 від 08.04.2013р. про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на газобетонні блоки у кількості 12 178,572 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім та 572/1000) кубометрів, загальною вартістю 8 525 000,40 грн. (вісім мільйонів п'ятсот двадцять п'ять тисяч гривень 40 копійок), які були передані товариству з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» приватним акціонерним товариством «Чумак» на відповідальне зберігання; накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» на загальну суму 7075750,30 грн., оскільки суд вважає, що заявником не доведено імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття заходів до забезпечення позову. Не надано заявником і належних доказів на підтвердження вказаних обставин. Суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, у зв'язку з чим заява позивача підлягає відхиленню.

Щодо клопотання позивача про витребування у відповідача доказів (т.2 а.с. 11-12) - акту інвентаризації переданого на відповідальне зберігання газобетону, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, так як заявник не обґрунтовує, яким чином цей документ може вплинути на результати розгляду спору.

Крім того, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору спливає 09.04.2013р., клопотань від сторін про продовження строку розгляду спору по справі №5024/1686/2012 не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений процесуальної можливості відкласти розгляд справи для витребування доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79, код ЄДРПОУ 35115625) повернути приватному акціонерному товариству «Чумак» (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Козацька, 3, код ЄДРПОУ 24106105) 12178,572 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім та 572/1000) кубометрів газобетонних блоків, загальною вартістю 8525000,40 грн.

3. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79, код ЄДРПОУ 35115625) на користь приватного акціонерного товариства «Чумак» (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Козацька, 3, код ЄДРПОУ 24106105) суму неустойки (пені) у розмірі 289989,77 грн. та 42683,94 грн. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати за заявою стягувача після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя С.В. Нікітенко