Рішення № 30695346, 08.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1411/13 08.04.13

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

товариство з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2"

товариство з обмеженою відповідальністю "Євромарт"

про звернення стягнення на предмет застави

Представники:

від позивача: Хіцевич О.Ю. - представник за довіреністю № 781 від 31.01.2013 року;

від відповідача: Базик О.П. - представник за довіреністю б/н від 19.02.2013 року;

від третьої особи-1: Ускова О.І. - представник за довіреністю б/н від 07.02.2013 року;

від третьої особи-2: не з'явився.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100"

до публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

про визнання недійсним договору застави.

Представники сторін:

від позивача: Базик О.П. - представник за довіреністю б/н від 19.02.2013 року;

від відповідача: Хіцевич О.Ю. - представник за довіреністю № 781 від 31.01.2013 року;

від третьої особи-1: Ускова О.І. - представник за довіреністю б/н від 07.02.2013 року;

від третьої особи-2: не з'явився.

Встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" про звернення стягнення на предмет застави.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (далі - позивач, кредитодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" (позичальник-1 за договором) укладено кредитний договір № 154/11-КЛ («Договір зростання»), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно п.1.1. кредитного договору, кредит надається у формі кредитної лінії під 17 % річних з максимальним лімітом кредитування в сумі 5 440 100,00 дол. США. Термін остаточного повернення кредиту 12.04.2014 року включно.

31.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (далі - позивач, кредитодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт" (позичальник-2 за договором) укладено кредитний договір № 155/11-КЛ («Договір зростання»), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно п.1.1. кредитного договору, кредит надається у формі кредитної лінії під 17 % річних з максимальним лімітом кредитування в сумі 5 832 400,00 дол. США. Термін остаточного повернення кредиту 12.04.2014 року включно.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами № 154/11-КЛ від 29.08.2011 року та № 155/11-КЛ від 31.08.2011 року між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» 29.08.2011 року укладено договір застави.

В зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт" зобов'язань за кредитними договорами № 154/11-КЛ від 29.08.2011 року та № 155/11-КЛ від 31.08.2011 року, позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 29.08.2011 року та додатковою угодою № 1 від 31.08.2011 року до нього.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2013 року порушено провадження у справі № 910/1411/13, розгляд справи призначено на 11.02.2013 року та залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та товариство з обмеженою відповідальністю "Євромарт" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.02.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третіх осіб 1, 2, розгляд справи відкладено на 25.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року, в зв'язку з неявкою представника третьої особи 2 в судове засідання, розгляд справи відкладено на 11.03.2013 року.

07.03.2013 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору застави від 29.08.2011 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" до товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100".

Свої зустрічні позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" обґрунтовує тим, що укладений 29.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" до товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" договір застави є недійсним, оскільки позивач не є майновим поручителем та деяке майно, що передано в заставу не є власністю позивача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третіх осіб 1, 2, розгляд справи відкладено на 25.03.2013 року, а також прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" до публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" про визнання недійсним договору застави.

Судове засідання призначене на 25.03.2013 року не відбулося, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 року № 152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві" та наказу Голови суду від 25.03.2013 року № 85-К, 25 березня 2013 року оголошено вихідним днем.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2013 року розгляд справи призначено на 08.04.2013 року.

В судове засідання 08.04.2013 року з'явились представники сторін та третьої особи-1 та надали пояснення по суті спору. Представник позивача за первісним позовом в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 29.08.2011 року та додатковою угодою № 1 від 31.08.2011 року до нього. Також представник позивача за первісним позовом надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Представник позивача за зустрічним позовом в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір застави від 29.08.2011 року укладениq між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" до товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" та стягнути з публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" 1 147,00 грн. судового збору. Також представник позивача за зустрічним позовом надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог

Представник третьої особи-1 надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволенні первісного позову, а також підтримав зустрічні позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника третьої особи-2 суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а вимоги за зустрічним позовом визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (далі - позивач, кредитодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 154/11-КЛ («Договір зростання») та додаткова угода від 12.11.2011 року до нього, відповідно до умов яких кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Положеннями п. 1.1.1. кредитного договору № 154/11-КЛ в редакції додаткової угоди від 12.12.2011 року передбачено, що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 5 440 100,00 дол. США.

Згідно п. 1.1.2. кредитного договору № 154/11-КЛ, термін остаточного повернення кредиту 12.04.2014 року включно.

Процентна ставка за користування кредитом становить 17 % річних (п. 1.1.3. кредитного договору № 154/11-КЛ).

Також, 31.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (далі - позивач, кредитодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 155/11-КП («Договір зростання») та додаткова угода від 13.10.2011 року до нього, відповідно до умов яких кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Положеннями п. 1.1.1. кредитного договору № 155/11-КЛ в редакції додаткової угоди від 13.10.2011 року передбачено, що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 5 832 400,00 дол. США.

Згідно п. 1.1.2. кредитного договору № 155/11-КЛ, термін остаточного повернення кредиту 12.04.2014 року включно.

Процентна ставка за користування кредитом становить 17 % річних (п. 1.1.3. кредитного договору № 155/11-КЛ).

Відповідно до п. 2.3. кредитних договорів, позичальники здійснює повернення кредиту у валюті кредиту платіжними дорученнями на відритий йому позичковий рахунок не пізніше терміну, вказаного в п. 1.1.2 цього договору та з дотриманням максимального ліміту кредитування, вказаного в п. 1.1.1. цього договору.

У відповідності до п. 2.7.1. кредитних договорів, позичальники зобов'язані сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Положеннями п.п 2.9. та 2.9.1. кредитних договорів встановлено, що за наявності простроченої заборгованості за кредитом (траншами), нарахованими процентами та комісіями, штрафними санкціями передбаченими цим договором, кредитодавець має право призупинити надання кредиту та/або вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі.

На виконання умов договорів кредитодавець надав позичальникам кредити, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

11.11.2012 року публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт" з вимогами № 7035 та № 7031 про усунення порушень по кредитним договорам № 154/11-КЛ від 29.08.2011 року та № 155/11-КЛ від 31.08.2011 року, та погашення заборгованості. Проте, зазначені вимоги залишені позичальниками без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальники належним чином не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, в зв'язку з чим станом на 21.12.2012 року в позичальників виникла заборгованість, а саме:

- у товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" за кредитним договором № 154/11-КЛ («Договір зростання») від 29.08.2011 року прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 5 223 475,00 дол. США, що становить еквівалент 41 751 235,67 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року та заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 226 305,64 дол. США, що становить еквівалент 1 808 860,99 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року;

- у товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт" за кредитним договором № 155/11-КЛ («Договір зростання») від 31.08.2011 року прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 5 682 900,00 дол. США, що становить еквівалент 45 423 419,70 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року та заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 245 477,60 дол. США, що становить еквівалент 1 962 102,46 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 21.12.2012 року факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" заборгованості за кредитним договором № 154/11-КЛ («Договір зростання») від 29.08.2011 року по кредиту в розмірі 5 223 475,00 дол. США, що становить еквівалент 41 751 235,67 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року та заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 226 305,64 дол. США, що становить еквівалент 1 808 860,99 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року, а також у товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт" заборгованості за кредитним договором № 155/11-КЛ («Договір зростання») від 31.08.2011 року по кредиту в розмірі 5 682 900,00 дол. США, що становить еквівалент 45 423 419,70 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року та заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 245 477,60 дол. США, що становить еквівалент 1 962 102,46 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року, перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальниками не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитними договорам позивач нарахував товариству з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 47 096,91 дол. США, що становить еквівалент 376 445,60 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року та товариству з обмеженою відповідальністю "Євромарт" пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 51 239,26 дол. США, що становить еквівалент 409 555,41 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. кредитних договорів, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. В разі надання кредиту в іноземній валюті оплата здійснюється в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату платежу.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищенаведене та наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" заборгованості за кредитним договором № 154/11-КЛ («Договір зростання») від 29.08.2011 року по кредиту в розмірі 5 223 475,00 дол. США та заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 226 305,64 дол. США, а також у товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт" заборгованості за кредитним договором № 155/11-КЛ («Договір зростання») від 31.08.2011 року по кредиту в розмірі 5 682 900,00 дол. США та заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 245 477,60 дол. США, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

29.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (заставодержатель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100" (засатаводавець за договором) укладено договір застави та додаткова угода № 01 від 31.08.2011 року до нього, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором «Договір зростання» № 154/11-КЛ (кредитна лінія), укладеним 29.08.2011 року між заставодержателем і товариством з обмеженою відповідальністю «Євроконстракшн - 2» (далі - позичальник-1), з усіма подальшими змінами до нього (далі - кредитний договір 1), згідно з яким позичальнику-1 надано кредит у формі кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 3 440 100,00 доларів США, строком дії до 12.04.2014 року включно, та за кредитним договором «Договір зростання» 155/11-КЛ (кредитна лінія), укладеним 31.08.2011 року між заставодержателем і товариством з обмеженою відповідальністю «Євромарт» (далі-позичальник-2), з усіма подальшими змінами до нього (далі - кредитний договір-2), згідно з яким позичальнику-2 надано кредит у формі кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 3 332 400,00 доларів США, строком дії до 12.04.2014 року включно, а також в забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених в кредитних договорів, заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно: основні засоби.

Умови кредитного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін кредитного договору без зміни цього договору, на що заставодавець надає свою згоду.

Для забезпечення зобов'язань позичальників за кредитними договорами заставодавець надає у заставу основні засоби, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору, (далі - предмет застави).

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 Закону України «Про заставу» передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Згідно п. 1.2. договору застави, балансова вартість предмета застави 1 860 429,57 грн., що засвідчує довідка заставодавця № 19/07 від 29.08.2011 року.

За взаємною згодою сторін заставна вартість предмету застави 1 860 429,57 грн. (п. 1.3 договору застави).

Положеннями п. 2.2. договору застави, у разі настання випадків, передбачених кредитними договорами та цим договором, які дають право звернути стягнення на предмет застави, а саме, але не обмежуючись цим: повне чи часткове неповернення позичальником суми заборгованості по кредиту, повну чи часткову несплату процентів, неустойок та інших платежів, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 3.4.3. договору застави, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором та/або звернути стягнення на предмет застави у разі порушення позичальником будь-якої з вимог кредитного договору та/або заставодавцем цього договору застави.

11.11.2012 року публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Тклеканал-100" та позичальників з вимогами № 7029 та № 70333 про усунення порушень по кредитним договорам № 154/11-КЛ від 29.08.2011 року та № 155/11-КЛ від 31.08.2011 року, та погашення заборгованості. Проте, зазначені вимоги залишені заставодавцем та позичальниками без відповіді та задоволення.

Відповідно положенням ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 592 ЦК України, у випадках встановлених договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Згідно статті 19 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положеннями ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Нормами ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

У відповідності умовам ч. 7 ст. 20 ЗУ «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" заборгованості за кредитним договором № 154/11-КЛ («Договір зростання») від 29.08.2011 року по кредиту в розмірі 5 223 475,00 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 226 305,64 дол. США та пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 47 096,91 дол. США, а також у товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт" заборгованості за кредитним договором № 155/11-КЛ («Договір зростання») від 31.08.2011 року по кредиту в розмірі 5 682 900,00 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 245 477,60 дол. США та пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 51 239,26 дол. США, належним чином доведений, документально підтверджений і позичальниками не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором «Договір зростання» № 154/11-КЛ (кредитна лінія) від 29.08.2011 року та за кредитним договором «Договір зростання» 155/11-КЛ (кредитна лінія) від 31.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100" укладено договір застави від 29.08.2011 року та додаткова угода № 01 від 31.08.2011 року, тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт" визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом продажу на публічних торгах.

В зустрічній позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю " Телеканал-100" стверджує про те, що укладений 29.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" до товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" договір застави є недійсним, оскільки позивач не є майновим поручителем та деяке майно, що передано в заставу не є власністю позивача.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу", заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

У силу ч. 1 ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про заставу", сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Окрім того, відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Також, згідно п. 1.4.1. договору застави сторонами погоджено, що заставодавець свідчить і несе відповідальність за те що предмет застави є його власністю і заставодавець цим договором належним чином здійснює своє право надавати його в заставу, на що є згода власники заставодавця (уповноважених власником органів заставодавця) та відповідні повноваження особи, що укладає цей договір від імені заставодавця.

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, в даному випадку законом та Кредитним договором інше не встановлено.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Тобто, укладаючи договір застави сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Усі вищенаведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору застави.

Відповідно до вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору застави від 29.08.2011 року укладеного між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" до товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100". Таким чином, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012, № 5515-VI, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою Правління Національного банку України № 4 від 09.01.2013 року відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Ерде Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 від 10.01.2013 року, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 та ч.4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 68 820,00 грн. покладаються на відповідачів, а витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 3 та ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 09.08.2011 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5-А, ідентифікаційний код 34817907) та товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" (02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 11, ідентифікаційний код 37506803), предметом застави за яким є: основні засоби перелік яких наведено у додатку № 1 до договору застави для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5-А, ідентифікаційний код 34817907) за кредитним договором № 154/11-КЛ («Договір зростання») від 29.08.2011 року укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" по простроченій заборгованості по кредиту в розмірі 5 223 475 (п'ять мільйонів двісті двадцять три тисячі чотириста сімдесят п'ять) дол. США 00 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012 року еквівалентно 41 751 235 (сорок один мільйон сімсот п'ятдесят одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 67 коп., по заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 226 305 (двісті двадцять шість тисяч триста п'ять) дол. США 64 центи, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012 року еквівалентно 1 808 860 (один мільйон вісімсот вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 99 грн. та по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 47 096 (сорок сім тисяч дев'яносто шість) дол. США 91 цент, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012 року еквівалентно 376 445 (триста сімдесят шість тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 60 коп.; за кредитним договором № 155/11-КЛ («Договір зростання») від 31.08.2011 року укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт" по простроченій заборгованості по кредиту в розмірі 5 682 900 (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот) дол. США 00 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012 року еквівалентно 45 423 419 (сорок п'ять мільйонів чотириста двадцять три тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 70 коп., по заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 245 477 (двісті сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят сім) дол. США 60 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012 року еквівалентно 1 962 102 (один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі сто дві) грн. 46 коп. та по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 51 239 (п'ятдесят одна тисяча двісті тридцять дев'ять) дол. США 26 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012 року еквівалентно 409 555 (чотириста дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 41 коп.

Встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал 100" (02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 11, ідентифікаційний код 37506803) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.04.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий