Рішення № 30695255, 11.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.13 р. Справа № 905/1700/13-г

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86132, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Успенського, будинок № 3-Б; код ЄДРПОУ - 32442610)

про стягне?ння 3 359,13 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Цацуліна Т.О., яка діє на підставі довіреності № 349-13 «Д» від 22.01.2013

від відповідача: Охременко Ю.В., який діє на підставі довіреності б/н від 02.01.2013

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобл?енерго» звернулося до господарського? суду Донецької області з позо?вом, в якому просить стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» три відсотки річних у розмірі 2 508,61 гривень, нарахованих у період з 01.01.2012 по 28.12.2012, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період квітень 2011 року та реактивної електроенергії за період грудень 2009 року - лютий 2011 року, інфляційні нарахування у розмірі 850,52 гривень, нараховані у період з 01.11.2011 по 31.03.2012, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період квітень 2011 року та реактивної електроенергії за період грудень 2009 року - лютий 2011 року, а всього 3 359,13 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 16-625т/06 від 13 квітня 2006 року та додаткових угод до нього, Додат?ку № 4 «Порядок розрахунку» до договору про постачання електричної е?нергії № 16-625т/06 від 13 квітня 2006 року, та нормативно обґрунт?овує свої вимоги статтями 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодек?су України, статтями? 26, 27 Законом України «Про електро?енергетику».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13 березня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 березня 2013 року.

26 березня 2013 року через відділ діловодства суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив вмотивовано тим, що державне підприємство «Донвуглереструктуризація» (підприємство) здійснює функції замовника по виконанню проектів ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств. Джерелом фінансування підприємства є кошти державного бюджету: КПК 1101070 «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості».

Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» засновано на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України № 99 від 02 квітня 2011 року, з метою здійснення некомерційної (без мети отримання прибутку) господарської діяльності, а саме для організації та контролю за виконанням робіт і послуг з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Донецької області.

Форма власності державного підприємства «Донвуглереструктуризація» - загальнодержавна. Фінансова-господарська діяльності підприємства здійснюється відповідно до фінансового плану, і плану використання бюджетних коштів. Вказані плани розробляються підприємством та узгоджуються з органом управління майном в межах бюджетних асигнувань звідного кошторису Міністерства.

Джерелами фінансування державного підприємства «Донвуглереструктуризація», згідно пункту 4.3 Статуту, є державні кошти, які виділяються державним органом управління майна (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) через органи Державного казначейства та направлені на реструктуризацію підприємства вугільної галузі. Пунктом 3.2 Статуту передбачено, що уповноважений орган управління є головним розпорядником бюджетних коштів.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, одержувачі бюджетних коштів - це підприємства та організації, які не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету , як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг. Пункт 9 вищевказаної Постанови передбачає, що одержувачі використовують бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та затверджені розпорядником - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України «Програми виконання обсягів робіт та послуг з ліквідації шахт, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів за статтею «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» по Міненерго на 2012 рік фінансування витрат за спожиту електричну енергію не було передбачено.

Відповідач зазначає, що підприємство є виконавцем державних програм, і проводить оплати в межах виділених асигнувань по мірі надходження коштів з державного бюджету. На теперішній час підприємство здійснило ряд заходів щодо виділення бюджетних коштів з боку головного розпорядника коштів - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України для погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відтак, за підписом міністра енергетики та вугільної промисловості України Бойка Ю.А. 14 лютого 2012 року був направлений лист № 01/21-0160 на ім'я міністра фінансів України Хорошковського В.І. з метою виділення додаткових асигнувань у розмірі 1 480 мільйонів гривень, з яких: 358 мільйонів гривень - оплата робіт з ліквідації (фізична ліквідація, роботи з екологічної безпеки та реконструкція водовідливних комплексів); 698 мільйонів гривень - оплата використаної підприємствами реструктуризації електроенергії, в тому числі 15 шахтами, що будуть прийняті на підготовку до ліквідації у 2012 році та інші видатки.

28 травня 2012 року міністр енергетики та вугільної промисловості України Бойко Ю.А. звернувся до Міністерства фінансів України з листом за № 01/13-0590 щодо збільшення фінансування видатків за бюджетною програмою «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» для завершення проектів ліквідації 35 неперспективних вугледобувних підприємств і підготовки для ліквідації 15 неперспективних вугледобувних підприємств.

31 травня 2012 року за № 01-09/1116 державне підприємство «Донвугле-реструктуризація» направило лист до міністра енергетики та вугільної промисловості України Бойка Ю.А. з питанням про можливість виділення додаткового бюджетного асигнування на 2012 рік у сумі 329,8 мільйонів гривень, в тому числі на погашення заборгованості минулих періодів - 177,0 мільйонів гривень та оплату споживання - 152,8 мільйонів гривень.

На лист державного підприємства «Донвуглереструктуризація» від 31.05.2012 за № 01-09/1116 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було підготовлено та надіслано для погодження до Міністерства фінансів та Міністерства економічного розвитку проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» щодо збільшення видатків на вугільну галузь, в тому числі «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» у сумі 900 мільйонів гривень.

Крім цього, державне підприємство «Донвуглереструктуризація» зверталося до начальника Управління з реструктуризації та закриття вугільних підприємств Захарченко В.В. з листом від 04.09.2012 № 01-09-12/1794, в якому звертало увагу, що невиконання мирової угоди від 14.06.2012, укладеної з публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» на суму 67 445 873,34 гривень, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 03.07.2012, та невиконання рішення господарського суду призведе до безспірного списання грошових коштів з рахунків державного підприємства «Донвуглереструктуризація» та адміністративної відповідальності.

Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» в лютому 2013 року зверталось до міністра енергетики та вугільної промисловості України Ставицького Є.А. з листом від 11.02.2013 № 01-09/265, в якому просило розглянути можливість виділення додаткового фінансування для погашення заборгованості минулих періодів та своєчасної сплати витрат за спожиту електричну енергію в поточному періоді. Відповіді на цей лист державне підприємство «Донвуглереструктуризація» не отримувало.

Виходячи з викладеного відповідач зазначає, що несвоєчасна оплата за спожиту електричну енергію виникла по об'єктивним причинам - недостатнє надходження бюджетних коштів на оплату електричної енергії.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 березня 2013 року розгляд справи відкладено до 11 квітня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Представник позивача Цацуліна Т.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Охременко Ю.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

13 квітня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі - позивач або постачальник) та державним підприємством «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі - відповідач або споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 16-625т/06 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 5 386 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (а.с. 7-18).

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Розділом 2 Договору передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що він (договір) набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01.04.2009. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатковою угодою від 27 квітня 2009 року до Договору сторони, домовились в преамбулі договору змінити номер договору 16-625т/06 на номер 553 (а.с. 20).

Додатковою угодою № 13/1 від 07 червня 2010 року до Договору сторони, домовились пункт 9.4 Договору викласти у наступній редакції: «9.4. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України» (а.с. 19).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та представниками сторін підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Договір разом з додатками до нього, додаткові угоди підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

За умовами Договору відповідач (споживач) зобов'язався, зокрема: оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 4 «Порядок розрахунків» та № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 9 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (пункти 2.3.3, 2.3.4 Договору).

У свою чергу позивач (постачальник) зобов'язався, зокрема: постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток № 11 «Договірні величини постачання електричної енергії») (пункт 2.2.2 Договору).

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що постачальник має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії.

Так, відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв, зокрема, в квітні 2011 року активної електричної енергії в обсязі 1 148 кВт/год, та за період грудень 2009 року - лютий 2011 року реактивної електричної енергії в обсязі 1 793 502 кВАр/год, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передавання (а.с. 34-35, 37-38, 40-41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67).

Отже, факт надання послуг з електропостачання у спірний період позивачем відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії).

Оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватися протягом 5 банківських днів з дня його отримання (абзац третій пункту 7 Додатку № 4 «Порядок розрахунків» до Договору).

Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок електропередавальної організації протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів (пункт 17 Додатку № 10 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії»).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу для оплати рахунки за активну та реактивну електроенергію, які були отримані уповноваженими представниками відповідача (а.с. 39, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68).

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Наведене свідчить, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання щодо оформлення та виставлення відповідачу рахунків відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку. Отримання відповідачем рахунків підтверджується відповідною відміткою на другому його екземплярі.

Водночас відповідачем не надано доказів на спростування факту споживання ним зазначеної кількості електричної енергії та/або доказів своєчасної оплати поставленої у спірний період електроенергії.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини першої статі 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електричну енергію, виставив відповідні рахунки, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передавання та рахунками за електроенергію, які було отримано представником відповідача, а відповідач порушив умови Договору та здійснив несвоєчасну оплату за поставлену (спожиту) електроенергію.

Як впливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 2 508,61 гривень та інфляційні нарахування у розмірі 850,52 гривень.

З огляду на те, що належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати виставлених рахунків за Договором, відповідачем не надано, то суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вищевказані строки проведення розрахунків при виконанні Договору, що підтверджується матеріалами справи, а тому у відповідача в періодах, за які здійснено нарахування трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань була наявна заборгованість перед позивачем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищезазначених норм права, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 2 508,61 гривень, нарахованих у період з 01.01.2012 по 28.12.2012, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період квітень 2011 року та реактивної електроенергії за період грудень 2009 року - лютий 2011 року, інфляційні нарахування у розмірі 850,52 гривень, нараховані у період з 01.11.2011 по 31.03.2012, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період квітень 2011 року та реактивної електроенергії за період грудень 2009 року - лютий 2011 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що вони мають помилки, внаслідок проведених арифметичних дій.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у розмірі 850,47 гривень, а в частині трьох відсотків річних задоволенню у розмірі 2 508,52 гривень.

Щодо посилань відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування, то господарський суд вважає, що така обставина не звільняє відповідач від виконання договірних зобов'язань з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абзац 3 пункт другий інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» із відповідними змінами, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.07.2008 № 01-8/451 «Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Cудом встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини «відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, «Бакалов проти України» від 30.11.2004).

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011 у справі № 11/446.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги та відхиляє заперечення відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та наведених рішень Європейського суду з прав людини відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вказаним нормам відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги, та матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманої відповідачем електроенергії.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 629, 714 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 275, 276 ГК України, ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86132, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Успенського, будинок № 3-Б; код ЄДРПОУ - 32442610, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) три відсотки річних у розмірі 2 508,52 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 850,47 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,43 гривень, а всього 5 079 (п'ять тисяч сімдесят дев'ять) гривень 42 копійки.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 0,05 гривень та трьох відсотків річних у розмірі 0,09 гривень - відмовити за безпідставністю.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржено через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 11.04.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2013.

Суддя Фурсова С.М.