Постанова № 30693444, 20.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року 810/634/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шатро"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009912301 від 16.12.2011р.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шатро" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки та складання Акта про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Шатро" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість у частині взаємовідносин з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року №1859/232/32913237 від 01 грудня 2011 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0009912301 від 16.12.2011.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Броварської ОДПІ Київської області щодо проведення перевірки та складання Акта про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Шатро" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість у частині взаємовідносин з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року №1859/232/32913237 від 01 грудня 2011 року та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009912301 від 16.12.2011.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Шатро" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2013 касаційну скаргу ТОВ "Шатро" задоволено частково. Зокрема, постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 у справі № 2а-1270/12/1070 у частині скасування податкового повідомлення-рішення №0009912301 від 16.12.2011 скасовано, а справу у даній частині направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 залишено без змін.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на таке.

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на наявність таких первинних документів як податкові накладні, завдання на проектування, акти завдання-приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, як на докази реальності операцій, проте судами не було надано належної правової оцінки питанням розрахунків за отримані послуги та виконанні роботи та подальшого використання результатів вказаних послуг та робіт, що позбавляє можливості стверджувати про правильність висновків судів у цій частині.

Водночас, встановивши відсутність доказів, що не досліджувались у суді першої інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції помилково дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0009912301 від 16 грудня 2011 року.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що для з'ясування вищевикладених обставин судам попередніх інстанцій належало ретельно перевірити доводи позивача та податкового органу, що викладені в позовній заяві та актах перевірки або підтверджені іншими доказами, беручи до уваги приписи частини 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив, що з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

До Київського окружного адміністративного суду вказана справа з Вищого адміністративного суду України для нового розгляду надійшла 11.02.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Обґрунтовуючи заперечення зазначив, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом є нікчемним, оскільки договір укладений без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, дії податкового органу щодо визнання правочину нікчемним між позивачем та його контрагентом повністю відповідають чинному законодавству, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шатро" є юридичною особою, що зареєстрована Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 26.04.2004, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби за № 3668 від 29.04.2004, на момент перевірки перебувало на обліку в Броварській ОДПІ Київської області.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА№165383, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель, інші роботи із завершення будівництва, оптова торгівля будівельними матеріалами, купівля та продаж власного нерухомого майна, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, діяльність у сфері інжинірингу.

ТОВ "Шатро" займається будівельною діяльністю на підставі ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 458450 від 10.02.2009.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 29.11.2011 по 01.12.2011 посадовою особою Броварської ОДПІ Київської області на підставі наказу від 29.11.2011 №1876/232 та згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт №1859/232/32913237 від 01.12.2011.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 419539 грн.;

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Шатро" з зазначеним в акті перевірки постачальником ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Крім того, з даного акта вбачається, що основною підставою для встановлення перевіркою зазначених вище порушень слугував акт документальної перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" №803/23-35554567 від 11.11.2011, яким встановлено відсутність ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за місцем державної реєстрації, відсутність основних фондів, персоналу та засобів виробництва. На підставі даних обставин був зроблений висновок, що усі операції купівлі-продажу ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не спричиняли реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу вигодонабувачів.

На підставі висновків Акту перевірки №1859/232/32913237 від 01.12.2011 Броварською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0009912301 від 16.12.2011, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 524423,75 грн., з яких: 419539,00 грн. - за основним платежем; 104884,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ТОВ "Шатро" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", а також з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" проектних та будівельних робіт.

Так, на думку посадової особи відповідача, контрагент позивача як виконавець має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Так, при проведенні документальної перевірки позивача Броварська ОДПІ Київської області отримала Акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську №803/23-35554567 від 11.11.2011 про результати документальної перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Згідно з вказаним Актом, податковим органом було встановлено, що ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для здійснення діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, що у сукупності вказує на "нікчемність" правочинів.

Таким чином, Ленінською МДПІ у м. Луганську в вищезазначеному Акті перевірки зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Враховуючи дані вищезазначеного Акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", посадова особа податкового органу також дійшла висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Шатро" (Замовник) та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (Виконавець) укладений Договір підряду №8 від 01.04.2011 (на проведення проектних робіт), Договір підряду №7 від 01.04.2011 (виконання будівельних робіт), Договір підряду №20 від 01.08.2011 (виконання будівельних робіт), Договір підряду №21 від 01.08.2011 (виконання будівельних робіт).

На виконання вищенаведених договорів були виписані податкові накладні №733 від 29.08.2011, №744 від 31.08.2011, №893 від 31.08.2011, №745 від 31.08.2011, №741 від 31.08.2011, №740 від 31.08.2011, №739 від 31.08.2011, №738 від 30.08.2011, №737 від 30.08.2011, №736 від 30.08.2011, №735 від 30.08.2011, №734 від 30.08.2011, №732 від 22.08.2011, №731 від 22.08.2011, №730 від 22.08.2011, №742 від 31.08.2011, №743 від 31.08.2011.

Крім цього, реальність виконання вищенаведених договорів підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні документами: завданням на проектування від 01.04.2011, кошторисом №1-п на проектні (вишукувальні) роботи, актом №2 здавання-приймання науково-технічної продукції за договором №8 від 01.04.2011, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом приймання-передачі матеріалів замовника за серпень 2011 року, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, актом приймання-передачі замовника за липень 2011 року, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року.

Оплата за отримані послуги та виконані роботи проводилася Позивачем згідно платіжних доручень, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: №4330 від 31.08.2011, №4329 від 31.08.2011, №4324 від 30.08.2011, №4323 від 30.08.2011, №4322 від 30.08.2011, №4385 від 14.09.2011, №4392 від 14.09.2011, №4391 від 14.09.2011, №4390 від 14.09.2011, №4389 від 14.09.2011, №4365 від 08.09.2011, №4364 від 08.09.2011, №4363 від 08.09.2011, №4355 від 07.09.2011, №4354 від 07.09.2011, №4353 від 07.09.2011, №4346 від 06.09.2011, №4345 від 06.09.2011, №4344 від 06.09.2011, №4341 від 05.09.2011, №4340 від 05.09.2011, №4339 від 05.09.2011, №4321 від 30.08.2011, №4320 від 30.08.2011, №4318 від 29.08.2011, №4309 від 22.08.2011, №4308 від 22.08.2011, №4307 від 22.08.2011, №4306 від 22.08.2011, №4328 від 31.08.2011.

Також, оплата за отримані послуги та виконані роботи підтверджується банківськими виписками, копії яких є в матеріалах справи, а саме: від 14.09.2011, від 08.09.2011, від 07.09.2011, від 06.09.2011, від 05.09.2011, від 31.08.2011, від 30.08.2011, від 29.08.2011, від 22.08.2011.

Результати підрядних робіт, які було придбано позивачем у ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за договорами підряду, використано ТОВ "Шатро" для подальшої їх передачі ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "Інтеб" та ПАТ "Київенерго", що підтверджується листами від зазначених підприємств від 13.11.2012 №230 та від 19.11.2012 №170 відповідно та в яких вказано, що ТОВ "Шатро" виконало взяті на себе договірні зобов'язання стосовно виконання робіт.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових накладних та актів здачі прийняття робіт, отриманих від ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", а також належним чином засвідчені копії договорів, банківські виписки, платіжні доручення, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі підрядних робіт. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" підрядних робіт.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на додану вартість, прийняте податковим органом у зв'язку з включенням сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" у складі ціни придбаних підрядних робіт.

При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на висновках Актів перевірок інших податкових інспекцій, згідно з якими ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди для третіх осіб.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факти наданих послуг - підрядних робіт та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо виконання підрядних робіт, укладених між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаним товариством, недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в акті перевірки від 01.12.2011 №1859/232/32913237 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченим вище правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", про відсутність використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З огляду на викладене, висновок відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" договорів підряду, є безпідставним та необґрунтованим.

Крім цього, як встановлено судом вище основною підставою для встановлення перевіркою порушень податкового та цивільного законодавства позивачем слугував акт документальної перевірки його контрагента ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" від 11.11.2011 №803/23-35554567.

Проте, судом встановлено, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, яка набрала законної сили, задоволено частково адміністративний позов ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", а саме, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акта №803/23-35554567 від 11.11.2011 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 ".

В мотивувальній частині вищенаведеної постанови суду зазначено: "Допущені порушення з боку відповідача щодо надання права платнику податків надати необхідний обсяг документів при проведені документальної перевірки (або встановлення факту відмови) спростовує висновки, зроблені в акті перевірки щодо заборони платнику податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Суд вважає передчасним висновок податкового органу стосовно того, що ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Однак, податковим органом не надано доказів та документального обґрунтування того, що всі угоди вчиненні позивачем за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 є нікчемними в наслідок неможливості здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців."

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "Баварія Груп", які засвідчують отримання природного газу, у позивача виникло право на податковий кредит.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі підрядних робіт є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента - ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009912301 від 16.12.2011 року Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 березня 2013 р.