Постанова № 30690958, 09.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

09 квітня 2013 р. №820/1854/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю:

представника позивача - Вовка Ю.В.,

представника позивача - Гусарової В.В.,

представника відповідача - Засопіна М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ельбор" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ельбор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000232201, від 27.02.2013 року №0000242201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ельбор" виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагента позивача певних висновків викладених у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" від 18.04.2012 року №70/15-313/37093546. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угоди між позивачем та його контрагентом.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ельбор" (далі - ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.02.2007 року №14801020000033460 (а.с.42-43), перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС (а.с.44), є платником податку на додану вартість (а.с.41).

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківської області №405759 (а.с.45), видами діяльності ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" за КВЕД є виробництво інструментів, загальні механічні операції, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, інші види оптової торгівлі.

Фахівцем ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" (код ЄДРПОУ 34861186) дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" (код ЄДРПОУ 37093546) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 рік.

За результатами перевірки складений акт від 20.02.2013 року №697/22.1-07/34861186 (а.с.7), яким встановлено порушення:

- п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138 ПК України - в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з постачальником ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" за 1 квартал 2012 року на суму 7204,00 грн.;

- ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, - безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, за січень 2012 року, у розмірі 6861,00 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення (а.с.14-15):

- від 27.02.2013 року №0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем - 7204,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1801,00 грн.;

- від 27.02.2013 року №0000242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 6861,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3431,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленням-рішеннями та звернувся до суду.

З акту перевірки від 20.02.2013 року №697/22.1-07/34861186 вбачається, що підставою для висновку, щодо заниження позивачем суми податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість, стали висновки з акту перевірки контрагента позивача - ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" - про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" від 18.04.2012 року №70/15-313/37093546 (а.с.8, 189), господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення. Стосовно ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" відповідачем у акті перевірки від 20.02.2013 року №697/22.1-07/34861186 зазначено про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс".

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", про заниження позивачем суми податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки від 20.02.2013 року №697/22.1-07/34861186, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" (покупець) та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" (продавець) укладено договір від 10.01.2012 року №100112 (а.с.47), згідно якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: металоріжучий інструмент, пневмо- та електроінструмент, станкоприладдя, господарські товари та інше, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити вказаний товар згідно умовам даного договору.

Згідно п.3.1 вищезазначеного договору - відвантаження товару проходить за рахунок ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" - "Самовывоз".

На виконання умов договору ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" прийняв товар, що підтверджується накладною від 24.01.2012 року №БК-24017 (а.с.91), рахунком від 24.01.2012 року №БК-24017 (а.с.92), сплативши його вартість, що підтверджується випискою із банку (а.с.185), а ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" виписав податкову накладну від 24.01.2012 року №106 на суму ПДВ - 6861,24 грн. (а.с.90), що підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором ТМЦ.

Судом встановлено, що враховуючи кількість та розмір ТМЦ, фактичне здійснення перевезення, поставку товару - платина, фреза (а.с.93), здійснювалось транспортом, який належить позивачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с.92а), свідоцтвом транспортного засобу (а.с.94), договорами суборенди складських приміщень позивача та його контрагента, а саме: у м.Мерефа, Залізнодорожний туп. 32, та у м.Харкові, вул.Молодої Гвардії 15/17, з яких відвантажувався та розвантажувався придбаний товар.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача та підтверджується наданими позивачем письмовими доказами (а.с.95-161), отримані ТМЦ за договором від 10.01.2012 року №100112 (а.с.47) в подальшому використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а саме були продані іншим контрагентам та зберігались на складі позивача (а.с.102).

Судом встановлено, що податкова накладна від 24.01.2012 року №106, виписана ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

На час укладання та виконання договору ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" було зареєстровано як юридична особа (а.с.174) та було платником податку на додану вартість (а.с.172), що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами.

Таким чином, ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" виконало свої зобов'язання за договором від 10.01.2012 року №100112, а ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" прийняло товар за цим договором, що відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту та до валових витрат суми з придбання товару у ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс".

Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно до норм Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено ст.ст.138, 139 ПК України.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як зазначалося судом вище, згідно довідки Головного управління статистики у Харківської області №405759 (а.с.45), видами діяльності ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" за КВЕД є виробництво інструментів, загальні механічні операції, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що придбання позивачем товару - пластин, фрези тощо, по вищезазначеному договору з контрагентом ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор", що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.

Посилання відповідача на висновки акту контрагента позивача - ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та декларування валових витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, зокрема, по податковій накладній, яка виписана на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000232201, від 27.02.2013 року №0000242201 прийняті ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ельбор" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.02.2013 року №0000232201, від 27.02.2013 року №0000242201.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ельбор" (код ЄДРПОУ 34861186) судовий збір у розмірі 192,97 грн. (сто дев`яноста дві) грн. 97 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 16.04.2013 року.

Суддя Н.А. Полях