Постанова № 30689568, 16.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 5016/1968/2012(13/109)Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дудник О.С. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 19 лютого 2013 року

у справі №5016/1968/2012 (13/109)

за позовом "LBV Trading Limited" (Компанія з обмеженою відповідальністю "ЛБВ Трейдінг Лімітед)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН"

про стягнення 16.565 євро 96 центів

ВСТАНОВИЛА:

26.09.2012 р. Компанія з обмеженою відповідальністю "ЛБВ Трейдінг Лімітед („LBV Trading Limited") - далі позивач, Компанія звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів у сумі 16.565 євро 96 центів.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі контрактом № 518155/01-12 від 23.01.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: сітки синтетичні, формуючі та синтетичні спіральні сушильні, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 15177 євро, а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 1.150 євро 71 цент - пені, 238 євро 25 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 331 євро 31 цент.

У відзиві на позов ТОВ просив відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.02.2013 р. (суддя Олейняш Е.М.) позов Компанії задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 15177 євро - боргу, 237 євро 61 коп. - 3% річних, а також 3.182 грн. 31 коп., - понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі контрактом № 518155/01-12 від 23.01.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 15177 євро, а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 237 євро 61 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 3.182 грн. 31 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 1.150 євро 71 цент місцевий суд виходив з того, що сторонами у контракті не передбачена можливість нарахування та стягнення пені за порушення зобов'язання, а також не визначений конкретний її розмір, а тому підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних місцевий суд дійшов до висновку, що позивачем при його здійсненні допущена арифметична помилка, внаслідок чого ці позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 237 євро 61 цент.

Оскільки, жодна із сторін у справі не зверталась до місцевого суду із заявою щодо передачі спору на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, то суд першої інстанції розглянув справу по суті з посиланням на ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та ст. 124 Конституції України.

Судові витрати по справі, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України місцевим судом покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та враховуючи, що позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір в гривнях, то місцевий суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у гривнях.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення.

Скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 23.01.2012 р. між сторонами у справі укладено Контракт № 518155/01-12 (далі - контракт), за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався поставити відповідачу товар, а саме: сітки синтетичні, формуючі та синтетичні спіральні сушильні, а останній прийняти та оплатити цей товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 12.1 контракту він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.06.2012 р., а в частині розрахунку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно до п. п. 1.2 - 1.6 Контракту виробником товару є "Фасил": А.Д. м. Ариле, Республіка Сербія. Торгова марка відсутня. Відправником є "LBV Trading Limited", м. Белград, Республіка Сербія, Бульвар Арсенія Чарноєвича 52 а, офіс 4 а. Походженням товару - Республіка Сербія. Країна відправки товару - Україна.

Відповідно до п. 4.1, п. 5.1 Контракту поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DAP, (ІНКОТЕРМС 2010), Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Космонавтів 81/30, склад покупця. Поставка здійснюється протягом 60 днів з дати підписання Контракту. Дострокова поставка дозволяється.

Відповідно до п. 5.2 Контракту датою поставки товару вважається дата відмітки на митній декларації про прибуття товару на склад за місцем поставки, Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/30, склад покупця.

Таким чином, позивач повинний був здійснити поставку товару у строк до 24.03.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи 13.03.2012 р. на виконання умов Контракту позивачем поставлено на адресу відповідача: Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/30 товар, передбачений у Додатку № 1 до Контракту, що підтверджується наступними документами: Міжнародний товарний лист № 495548, в якому зафіксоване останнє проходження Миколаївської митниці 13.03.2012 р. та відвантаження товару на склад відповідача, який містить печатку відповідача (а.с. 22, 89-90), Митні декларації (а.с. 24-25, 91-94), Сертифікат походження від 02.03.2012 № 1-59/1/2012 (а.с. 23, 95-96, 128), атестати якості № 1151101/31, № 1151101/33, № 1152201/10, № 1154102/11, № 1154105/12, № 1154107/13, № 1154105/14, № 1154109/18 (а.с. 26-33), Пакувальний лист № 016/2011 (а. с. 34), Інвойс (а. с. 127), що однозначно свідчить про те, що позивач свої зобов'язання за названим договором виконав у повному обсязі та своєчасно.

Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3 Контракту валюта Контракту - Євро. Загальна сума Контракту складає 15177 євро. Ціна на кожну одиницю Товару зазначається у Додатку № 1 від 23.01.2012 р., є незмінною до закінчення строку дії цього Контракту і включає в себе вартість технічної документації, упаковки та поставки.

У п. 3.1 Контракту сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату отриманого товару шляхом банківського переказу валюти Євро на розрахунковий рахунок позивача за наступним графіком: 100% від суми контракту, тобто 15.177 євро на рахунок позивача по факту поставки товару, протягом 5-ти банківських днів після поставки товару.

Відповідно до п. 3.2 Контракту днем оплати вважається дата надання по електронній пошті відповідачем позивачеві платіжного документу з відміткою банку про перерахування грошових коштів по даному Контракту.

Матеріали справи безумовно свідчать про те, що відповідач від виконання своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар ухилився, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність наявної заборгованості у відповідача за поставлений товар у сумі 15.177 євро матеріали справи не містять, а також в порушення приписів ст. 33 ГПК України відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами, внаслідок чого місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув на користь позивача з відповідача 15.177 євро боргу.

У п. 11.1 контракту сторони передбачили, що вони несуть відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за контрактом відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач повинний сплатити позивачеві 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.03.2012 р. по 25.09.2012 р. в сумі 2452 грн. 11 коп., що є еквівалентом 237 євро 61 центу.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач повинний сплатити йому пеню в сумі 1.150 євро 71 цент у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за період з 25.03.2012 р. по 25.09.2012 р., тобто за 185 днів на підставі ст. ст. 551, 611 ЦК України, ст. 343 ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Але, з такими доводами позивача підставне не погодився місцевий суд, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, встановлений за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так як, у контракті сторонами за їх згодою взагалі не визначений конкретний розмір пені, що підлягає сплаті за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, то стягнення пені у максимальному розмірі, що встановлений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є неприпустимим, а тому ці вимоги задоволені бути не можуть.

У п. 11.4 Контракту сторонами погоджено, всі спори, які пов'язані з Контрактом, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін; якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, спір розглядається Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як свідчать матеріали справи жодна із сторін не зверталась до місцевого суду із заявою щодо передачі спору на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та ст. 124 Конституції України розглянув справу по суті.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 р. ТОВ зобов'язано доплатити 10 грн. 49 коп. недоплаченого судового збору за подану апеляційну скаргу, однак відповідачем вимоги ухвали вищезазначеного суду не виконанні.

Згідно п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України" у разі неподання доказів доплати судового збору, господарський суд може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ч. 1-4 ст. 49 ГПК України, внаслідок чого з відповідача до Державного бюджету України підлягає стягненню 10 грн. 49 коп.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.02.2013 р. у справі № 5016/1968/2012 (13/109) - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН" - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН" до Державного бюджету України отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок № 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір" (Державна судова адміністрація україни,050, символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) - 10 грн. 49 коп. недоплаченого судового збору за подану апеляційну скаргу.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.04.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.