Постанова № 30689387, 03.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа№ 20/083-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.04.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу державного комунального підприємства «Новосілки» на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року

у справі № 20/083-12 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до державного комунального підприємства «Новосілки»

про стягнення 1395454,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2012 року по справі № 20/083-12 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до державного комунального підприємства «Новосілки» про стягнення 1395454,43 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з державного комунального підприємства «Новосілки» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1091161,10 грн. основного боргу, 124330,99 грн. пені, 143149,46 грн. штрафу, 7401,92 грн. інфляційних втрат, 29410,95 грн. три відсотки річних, 27909,08 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 17.12.2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року у справі № 20/083-12 та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Позивач у відзиві просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

У судових засіданнях 20.02.2013 року, 13.03.2013 року та 03.04.2013 року представник державного комунального підприємства «Новосілки», надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у судових засіданнях 20.02.2013 року, 13.03.2013 року та 03.04.2013 року також, надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали поданий відзив на апеляційну скаргу з доводами викладеними в ньому та заперечили проти задоволення апеляційної скарги вважають її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представники позивача просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.12.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КП «Новосілки» (покупець) укладено договір № 14/2383/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року газ в обсязі до 2630 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: жовтень 2011 р. - 125 тис. куб.м, листопад 2011 р. - 280 тис. куб.м, грудень 2011р. - 375 тис. куб.м, січень 2012 р. - 415 тис. куб.м, лютий 2012 р. - 375 тис. куб.м, березень 2012 р. - 280 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 1309,20 грн. У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги від продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

На виконання умов договору від 30.09.2011 року № 14/2383/11 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було поставлено КП «Новосілки» у жовтні 2011 року - квітні 2012 року природного газу на загальну суму 2284409,97 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, у тому числі - від 31.10.2011 року на суму 133294,88 грн., від 30.11.2011 року на суму 309809,08 грн., від 31.12.2011 року на суму 393794,26 грн., від 31.01.2012 року на суму 392012,45 грн., від 29.02.2012 року на суму 582044,14 грн., від 31.03.2012 року на суму 338428,20 грн., від 30.04.2012 року на суму 135026,96 грн., які підписані повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплені їх печатками.

Як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 1193248,87 грн. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було надіслано на адресу КП «Новосілки» вимогу № 26/2-6-12 від 31.08.2012 року, відповідно до якої позивач, керуючись пунктом 7.2 договору та статтею 530 Цивільного кодексу України, просив відповідача сплатити 1276130,01 грн. основного боргу та 254298,46 грн. штрафних санкцій. Проте, зазначена вимога залишена без задоволення та відповіді.

За таких обставин, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем у справі взятих на себе зобов'язань в частині оплати за поставлений природний газ ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до КП «Новосілки» про стягнення 1395454,43 грн.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2012 року по справі № 20/083-12 позов задоволено повністю. Стягнуто з КП «Новосілки» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 1091161,10 грн. основного боргу, 124330,99 грн. пені, 143149,46 грн. штрафу, 7401,92 грн. інфляційних втрат, 29410,95 грн. три відсотки річних та 27909,08 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга КП «Новосілки» підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року по справі № 20/083-12 частковому скасуванню в частині стягнення 7401,92 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, на виконання умов договору від 30.09.2011 року № 14/2383/11, за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року поставив, а відповідач прийняв - природний газ загальною вартістю 2284409,97 грн. Однак, відповідач, в порушення умов договору за отриманий від позивача природний газ, розрахувався частково, лише на суму 1193248,87 грн. внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 1091161,10 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, у тому числі - від 31.10.2011 року на суму 133294,88 грн., від 30.11.2011 року на суму 309809,08 грн., від 31.12.2011 року на суму 393794,26 грн., від 31.01.2012 року на суму 392012,45 грн., від 29.02.2012 року на суму 582044,14 грн., від 31.03.2012 року на суму 338428,20 грн., від 30.04.2012 року на суму 135026,96 грн., які підписані повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплені їх печатками.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновкам суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 1091161,10 грн. основного боргу. Розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи та позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф відповідно до п. 7.2 договору від 30.09.2011 року № 14/2383/11.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 124330,99 грн., у тому числі за актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2011 року на суму 133294,88 грн. в сумі 1703,59 грн., від 30.11.2011 року на суму 309809,08 грн. в сумі 6161,62 грн., від 31.12.2011 року на суму 393794,26 грн. в сумі 13501,19 грн., від 31.01.2012 року на суму 392012,45 грн. в сумі 23713,40 грн., від 29.02.2012 року на суму 582044,14 грн. в сумі 43963,42 грн., від 31.03.2012 року на суму 338428,20 грн. в сумі 25382,12 грн., від 30.04.2012 року на суму 135026,96 грн. в сумі 9905,67 грн.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. У зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, розмір штрафу за вказаними вище актами передачі-приймання природного газу визначений позивачем в сумі 143149,46 грн., також є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 29410,95 грн., у тому числі за актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2011 року на суму 133294,88 грн. в сумі 328,96 грн., від 30.11.2011 року на суму 309809,08 грн. в сумі 1191,81 грн., від 31.12.2011 року на суму 393794,26 грн. в сумі 2633,54 грн., від 31.01.2012 року на суму 392012,45 грн. в сумі 6020,11 грн., від 29.02.2012 року на суму 582044,14 грн. в сумі 11454,63 грн., від 31.03.2012 року на суму 338428,20 грн. в сумі 5799,98 грн., від 30.04.2012 року на суму 135026,96 грн. в сумі 1981,93 грн. Крім того, позивачем було визначено розмір інфляційних втрат, у сумі 7401,92 грн., у тому числі - за листопад 2011 року на суму 93294,88 грн. в сумі 93,29 грн., за грудень 2011 року на суму 403197,26 грн. в сумі 806,39 грн., за січень 2012 року на суму 505085,29 грн. в сумі 1010,17 грн., за лютий 2012 року на суму 898107,91 грн. в сумі 1796,22 грн., за березень 2012 року на суму 1231948,27 грн. в сумі 3695,84 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає розрахунок 3% річних обґрунтованим та арифметично вірним. У зв'язку з чим 3% підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Однак, що стосується висновків суду першої інстанції в частині розрахунку інфляційних втрат та стягнення з відповідача 7401,92 грн. інфляційних втрат, судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач при подачі позову здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по березень 2012 року та просив стягнути з відповідача 7401,92 грн. При цьому, позивачем при розрахунку інфляційних втрат та місцевим господарським судом під час винесення рішення у справі помилково не було взято в розрахунковий період квітень 2012 року - серпень 2012 року в який мала місце не інфляція, а дефляція.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по - серпень 2012 року, тобто за весь період прострочення виконання зобов'язань за спірним договором, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що за вказаний період прострочення відповідачем свого зобов'язання по договору відбулась дефляція.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі щодо стягнення основної суми боргу, пені, 7% штрафу та 3% річних . При цьому за розрахунком апеляційного господарського суду інфляційних втрат мала місце не інфляція, а дефляція. Суд першої інстанції помилково розрахував інфляційні втрати без врахування періоду в який мала місце не інфляція, а дефляція. Судова колегія вважає що у стягненні 7401,92 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити, оскільки заявлені необґрунтовано.

Що стосується поданих скаржником до суду апеляційної інстанції копії договору № 776/57з від 07.12.2012 року про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, платіжного доручення № 11 від 21.12.2012 року на суму 1086909,55 грн., з призначенням платежу: погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (ст. 23 ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік» згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 та договору № 776/57з від 07.12.2012 року) та акту звіряння розрахунків від 06.12.2012 року, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Так, зазначені договір № 776/57з від 07.12.2012 року та акт звіряння розрахунків від 06.12.2012 року існували під час розгляду даної справи по суті судом першої інстанції. Колегія суддів вважає, що оскільки, зазначені договір № 776/57з від 07.12.2012 року та акт звіряння розрахунків від 06.12.2012 року існували на момент розгляду справи, їх необхідно було б врахувати судом першої інстанції при вирішенні справи по суті.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції по суті спору не надав місцевому господарському суду договір № 776/57з від 07.12.2012 року та акт звіряння розрахунків від 06.12.2012 року. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі виходив з наявних у матеріалах справи документів та доказів.

Судова колегія зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідженні всіх обставин справи. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідач не обґрунтував та не довів причини неможливості не подання ним доказів до суду першої інстанції під час розгляду справи по суті, а саме, суду не було надано договір № 776/57з від 07.12.2012 року та акт звіряння розрахунків від 06.12.2012 року, які були у відповідача на час розгляду справи.

Що стосується платіжного доручення № 11 від 21.12.2012 року на суму 1086909,55 грн., з призначенням платежу: погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (ст. 23 ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік» згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 та договору № 776/57з від 07.12.2012 року) судова колегія зазначає, що вказана сума боргу була сплачена 21.12.2012 року, тобто, після розгляду справи судом першої інстанції по суті та прийняття рішення. Колегія суддів звертає увагу, що зазначене платіжне доручення № 11 від 21.12.2012 року на суму 1086909,55 грн. може бути враховане державною виконавчою службою під час виконання судового рішення.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» щодо надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, є необґрунтованим, оскільки надання або ненадання субвенції з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 776/57з від 07.12.2012 року про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах, на який посилається відповідач, укладений шістьма сторонами відповідно до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 і є підставою проведення передбачених нею розрахунків між вказаними в договорі сторонами.

Судова колегія звертає увагу на те, що даний договір є багатостороннім правочином, який передбачає спосіб погашення існуючої заборгованості за спожиті енергоносії і не впливає на чинність укладеного сторонами договору № 14/2383/11 від 30.09.2011 року, не змінює умов та порядку виконання зобов'язань за договором № 14/2383/11 від 30.09.2011 року, пунктом п. 6.1 якого передбачено що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань згідно умов договору № 14/2383/11 від 30.09.2011 року.

З огляду на зазначене, доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього пені, 7% штрафу та 3% річних, колегія суддів до уваги не приймає.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу державного комунального підприємства «Новосілки» на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року у справі № 20/083-12 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року у справі № 20/083-12 скасувати частково в частині стягнення 7401,92 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийняти по справі нове рішення суду, яким в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до державного комунального підприємства «Новосілки» про стягнення 7401,92 грн. інфляційних втрат - відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року у справі № 20/083-12 - залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного комунального підприємства «Новосілки» на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року у справі № 20/083-12 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року у справі № 20/083-12 скасувати частково в частині стягнення 7401,92 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийняти по справі нове рішення суду, яким в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до державного комунального підприємства «Новосілки» про стягнення 7401,92 грн. інфляційних втрат - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 17.12.2012 року у справі № 20/083-12 - залишити без змін.

3. Стягнути з комунального підприємства «Новосілки» (03027, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Новосілки, вул. Озерна, 20, код 25655972) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 27761,05 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4. Стягнути публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) з на користь комунального підприємства «Новосілки» (03027, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Новосілки, вул. Озерна, 20, код 25655972) 74,02 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 20/083-12 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 08.04.2013 року