Постанова № 30688173, 15.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 5011-3/16624-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року № 5011-3/16624-2012 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферрі"

до Фонду державного майна України

третя особа Міністерство інфраструктури України

про зобов'язання виконати умови п. 6.9 договору № Д- 1905 від

05.12.2007р.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва №5011-3/16624-2012 від 18.12.2012р. задоволений позов ТОВ «Укрферрі» до Фонду державного майна України про зобов'язання виконати умови п. 6.9 договору № Д- 1905 від 05.12.2007р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні, представник позивача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає їх необґрунтованими, а рішення є таким що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення таким, що підлягає скасуванню.

Третя особа підтримала вимоги апелянта, вважає рішення суду передчасним.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 05.12.1997 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Судноплавною компанією «Укрферрі», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі»(орендар) укладено договір оренди державного майна № Д-1905, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс Державної судноплавної компанії «Укрферрі» склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.11.1997 і становить 20 304,1 тис. грн., строком на 10 років.

Додатковою угодою № 720 від 28.10.2004 сторони дійшли згоди внести зміни до договору та встановили строк дії договору по 05.12.2014р.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання виконати умови п. 6.9 договору, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору, звернувся до відповідача з проханням надати згоду на списання державного майна (комп'ютерне обладнання та інше), переданого в оренду у складі цілісного майнового комплексу , оскільки подальша експлуатація вказаного майна є економічно недоцільною, але відповідачем надіслана відмова з посиланням на те, що Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженим постановою КМУ не передбачено списання державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій (їх структурних підрозділів).

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що в пункті 4 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначено, що аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. Кабінет Міністрів України, здійснюючи управління об'єктами державної власності, як суб'єкт управління відповідно до підпункту "и"пункту 18 частини 2 статті 5 вищевказаного Закону, визначає порядок відчуження та списання цих об'єктів. Проте, на даний час Кабінетом Міністрів України такий порядок щодо списання орендованого державного майна цілісних майнових комплексів не визначено. Тому, враховуючи, що відповідачем не спростовані доводи з утворення позивачем комісії про стан майна, яке пропонується до списання, наявність чи відсутність певних обтяжень чи обмежень щодо позначеного майна.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач наполягає на тому, що відсутність порядку відчуження та списання об'єктів державної власності позбавляє можливості здійснити такі дії.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

28.03.2006 сторонами укладено додаткову угоду № 135, згідно якої доповнено розділ 6 договору «Права орендаря» пунктом 6.9. наступного змісту: «здійснювати списання орендованого майна з дозволу орендодавця у порядку, визначеному чинним законодавством України».

Позивачем було створено відповідну комісію за результатами роботи якої 03.10.2012 складено акт технічного стану офісного обладнання, яким встановлено, що комп'ютерне обладнання та комплектуючі знаходяться у неробочому стані, морально та фізично застаріли, ремонту чи модернізації не підлягають у зв'язку з відсутністю підтримки виробниками застарілих моделей обладнання. Використання окремих комплектуючих також неможливо у зв'язку з повною зміною технологій. Інше обладнання -фізично зношене, не придатне для подальшого використання підприємством; техніко-економічне обґрунтування необхідності списання майна, зазначеного в акті інвентаризації основних засобів від 03.10.2012, в якому зазначено, що комп'ютерне обладнання та комплектуючі знаходяться у неробочому стані, морально та фізично застаріли, ремонту чи модернізації не підлягають у зв'язку з відсутністю підтримки виробниками застарілих моделей обладнання. Використання окремих комплектуючих також неможливо у зв'язку з повною зміною технологій. Інше обладнання -фізично зношене, не придатне для подальшого використання підприємством.

Листом № 10-24-15444 від 13.11.2012 відповідач відмовив у надані згоди на списання майна з посиланням на те, що Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314 не передбачено списання державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій (їх структурних підрозділів).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Посилання відповідача на те, що зобов'язання Фонду надати дозвіл на списання орендованого державного майна, при відсутності відповідних повноважень визначених законодавством, є перевищенням меж його компетенції та порушенням Конституції заслуговують на увагу враховуючи нижче викладене.

Застосування закону і права за аналогією не можуть поширюватися на застосуванні підзаконних нормативних актів, відсутність у постанові КМУ № 1314 порядку списання майна не перешкоджає списанню зношеного та непрацюючого майна по енергетичної та вугільної промисловості, яке також перебуває у складі цілісних майнових комплексів.

Пунктом 9 Типової інструкції визначено, що складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно із законодавством приймати рішення щодо розпорядження майном.

Пунктом 5 постанови визначено, що списання майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Тобто, складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою, уповноваженою згідно із законодавством приймати рішення щодо управління об'єктами державної (комунальної) власності безпосередньо або шляхом передачі керівникам підпорядкованих бюджетних установ відповідних повноважень, в залежності від вартості за одиницю (комплект) матеріальних цінностей та причин списання.

Однак, позивач не є державною бюджетною установою, на яку розповсюджується, Порядок списання об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. N 1314, але відсутність акту, що регулює відносини щодо списання державного майна, позбавляє відповідача вирішити спірне питання та виконати рішення суду в добровільному порядку.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 5011-3/16624-2012 від 18.12.2012 року -скасувати.

Прийняти нове рішення. Відмовити ТОВ « Судноплавна компанія Укрферрі» у задоволенні позову до Фонду державного майна України про зобов'язання виконати п.6.9 договору № д-1905 від 05.12.2007р..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферрі"(65014 м. Одеса пров. Сабанський 4а; п/р 26000310879601 в АБ «Південний» м. Одеса, МФО328209, ОКПО 20957025) на користь Фонду державного майна України (01601 м. Київ вул. Кутузова 18/9; ЕДРПОУ 00032945) судовий збір в розмірі 536,50грн. (п'ятсот тридцять шість грн.50 коп.)

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.