Ухвала суду № 30688287, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10552/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктсервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва ДПС, за участю Прокуратури Святошинського району м.Києва про скасування податкових повідомлень - рішень №0002532250, 0002522250 від 26.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки, викладені у акті перевірки будуються на припущеннях посадових осіб податкового органу та неправильному трактуванні чинного законодавства, не відображають фактичних обставин справи, а відтак оспорювань податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенняі позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі Наказу від 05.07.12 року №852 проведено перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Астана К» (ЄДРПОУ 37270449), ТОВ «Ас гільдія» (ЄДРПОУ 37617576), ТОВ «Блоксоюз» (ЄДРПОУ 37617560) за період з 01.01.11 року по 31.03.12 року про що було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки за №231/22-50/31171314 від 17.07.2012 року.

Актом перевірки було встановлено порушення: - пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1 ст.5, пп.11.2.1 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами і доповненнями) та п.14.1.228 ст. 14, п.138.1, п.138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 979 010грн., у тому числі: за І кв.2011 в сумі 130 661грн., за II кв. 2011 в сумі 43051грн., за III кв. 2011 в сумі 947 728грн., за ІV кв. 2011 в сумі 842 090грн., за І кв. 2012 в сумі 15480грн.; - п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 713 071 грн., в тому числі: за березень 2011 у сумі 104 529грн.,за квітень 2011 у сумі 37 436грн., за серпень 2011 у сумі 371 082грн., вересень 2011 у сумі 453 029грн., за жовтень 2011 у сумі 637 096грн., за листопад 2011 у сумі 62 292грн., за грудень 2011 у сумі 32 864грн., за січень 2012 у сумі 14 743грн.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.07.12р. № 0002522250 на суму 1 982881 грн. (в т.ч. 1 979010 грн. - податок на прибуток, 3871грн. - штрафні санкції); № 0002532250 на суму 2 105 848,50грн. (в т.ч. 1 713 071 грн. - ПДВ, 392 777,50грн. - штрафні санкції).

При цьому, зі змісту акту перевірки слідує, що заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість відбулося внаслідок завищення податкового кредиту за нікчемними право чинами з ТОВ "Астана К", ТОВ "Асгільдія", ТОВ "Блоксоюз".

Матеріалами справи підтверджено, що в перевіряємому періоді позивачем укладено наступні договори: Договір поставки товарів №8041 від 04.08.2011р., Договір поставки товарів №801 від 05.08.2011р., Договір поставки № 1131 від 11.03.2011р., Договір купівлі-продажу №2831 від 28.03.2011р.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Договору поставки товарів №8041 від 04.08.2011р., укладеного між ТОВ «Блоксоюз», надалі «Продавець», в особі директора ОСОБА_2., з однієї сторони та ТОВ «Продуктеервіс», (далі «Покупець»), в особі директора Кожевнікова С.В., Продавець зобов'язується продавати товари відповідно до поданих Покупцем замовлень, а Покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

При цьому, право власності на товари переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товарів.

Згідно пункту 4 Договору порядок розрахунків такий: ціна на товари формується в національній валюті України, включаючи ПДВ, вказана у специфікації та вказується у накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору. Покупець здійснює оплату в національній валюті на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання товару.

ТОВ «Асгільдія», надалі «Постачальник», в особі директора ОСОБА_5 однієї сторони та ТОВ «Продуктсервіс», (далі «Покупець»), в особі директора Кожевнікова С.В., з другої сторони заключили Договір поставки товарів №801 від 05.08.2011, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за ціною відповідно рахунку-фактури або специфікації, які є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору. Згідно пункту 2 Договору порядок розрахунків такий: ціна на конкретну партію товару вказана у видатковій накладній; оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем авансом та /або протягом 120 календарних днів з дати передачі товару Покупцю.

ТОВ «Астана К», надалі «Постачальник», в особі директора ОСОБА_1, з однієї сторони та ТОВ «Продуктсервіс», (далі «Покупець»), - в особі директора Марченка І.М., з другої сторони заключили Договір поставки № 1131 від 11.03.2011р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за ціною відповідно рахунку-фактури або специфікації, які є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Згідно пункту 2 Договору порядок розрахунків такий: ціна на конкретну партію товару вказана у видатковій накладній; оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем авансом та /або протягом 120 календарних днів з дати передачі товару Покупцю.

ТОВ «Астана К», в подальшому «Продавець», в особі директора ОСОБА_1, з однієї сторони та ТОВ «Продуктсервіс», (далі «Покупець»), в особі директора Марченка І.М., з другої сторони заключили Договір купівлі-продажу №2831 від 28.03.2011р., відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця керамічні блоки, в подальшому Товар, кількість, найменування, ціна якого, узгоджується Сторонами у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

При цьому, відповідно до вказаного договору, ціна на одиницю Товару визначається у видаткових накладних, зокрема, ціна Товару включає в себе податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Загальна сума даного Договору складає суму всіх накладних на приймання-передачу товару протягом дії даного Договору, але не має перевищувати 1 500 000,00грн., у т.ч. ПДВ 250 000,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході досудового слідства встановлено, що засновник ТОВ «Блоксоюз» згідно пояснень від 18.01.2012 р., ОСОБА_2 не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та не призначала на посади головного бухгалтера та директора нікого не призначала.

Засновник ТОВ «Асгільдія» згідно пояснень від 13.02.2012 року ОСОБА_5 не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, а зареєстрував його за грошову винагороду.

Засновник ТОВ «Астана К» згідно протоколу допиту свідка від 05.09.2011 року ОСОБА_1 не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, а зареєстрував його за грошову винагороду.

Згідно бази даних АІС «Податки», АІС РПП: ТОВ «Блоксоюз» зареєстроване 04.05.2011 року в Шевченківській районній державній адміністрації міста Києва, свідоцтво про державну реєстрацію №10741020000039564. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 37617560. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС. Стан платника ОСНОВНИЙ ПЛАТНИК ДО КІНЦЯ РОКУ. Засновник, директор та головний бухгалтер - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) (відповідно до даних, що надійшли від державного реєстратора).

В зв'язку з вищевказаним підприємство не може здійснювати реальну господарську діяльність.

Таким чином, відповідачем встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «Астана К»надання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Продуктсервіс» через недостатність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з недостатністю трудових ресурсів, основних фондів, відсутністю складських приміщень та транспортних засобів.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Відповідно ст.9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно пп. 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) (далі по тексту -Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р, №334/94-ВР із змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас, згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1 ст.5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат не можуть належати будь-які витрати, не пов'язані з господарською діяльністю, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, системний аналіз законодавства свідчить про те, що підтвердженням даних податкового обліку можуть слугувати лише первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні виписані ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «Астана К» на користь ТОВ «Продуктсервіс» не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ й витрат з податку на прибуток, як не маючі товарного обігу.

Отже, податкові накладні які стали підставою для формування податкового кредиту ТОВ «Продуктсервіс» за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств (контрагентів Позивача), зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів позивача не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Така позиція Суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012р. у справі №21-421а11.

Згідно п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена загином (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно п.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, фанти).

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Таким чином, підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів (надання послуг) є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, затвердженого в Міністерстві юстиції 5.06.1995р. №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації") для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно пп. 138.1, пп. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996-ХIV.

В ході судового розгляду справи підтверджено порушення Позивачем пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1 ст.5, пп.11.2.1 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями) та п.14.1.228 ст. 14, п.138.1, п.138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктсервіс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 16 квітня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.