Ухвала суду № 30688113, 11.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2752/12/2770

11.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Остов"- Костенко Ольга Миколаївна, довіреність № б/н від 26.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 115/9/10-039 від 18.01.13

представник позивача, Приватного підприємства "Остов"- Соболєв Леонід Антонович, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі, від 27.08.96

розглянувши матеріали справи № 2а-2752/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 28.01.13

за позовом Приватного підприємства "Остов" (вул. Марш. Геловані, 1, кв. 36,м. Севастополь,99040)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Остов" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000810221 від 03.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 755208,75 грн., з яких: за основним платежем - 604167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151041,75 грн.; № 0000820221 від 03.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 347940,00 грн., з яких: за основним платежем - 278352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69588,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 28.01.13 року позов Приватного підприємства "Остов" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №0000810221 від 03.10.2012 про збільшення Приватному підприємству "Остов" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 755208,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №0000820221 від 03.10.2012 про збільшення Приватному підприємству "Остов" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 347940,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №000001221 від 29.11.2012 про збільшення Приватному підприємству "Остов" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 78310,00 грн.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Остов" витрати по сплаті судового збору у розмірі 5075,10 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 28.01.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Остов" зареєстровано в якості юридичної особи Ленінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі 27.08.1998 за № 1 077 120 0000 002648.

Згідно з довідкою Управління статистики у місті Севастополі № 132294 від 15.05.2008 видами діяльності позивача за КВЕД є: будування та ремонт суден, виробництво зброї та боєприпасів, дослідження і розробки в галузі технічних наук, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 12.09.2012 по 17.09.2012 на підставі наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 888 від 03.09.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Остов" з питань взаємовідносин з постачальниками - Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" за період з 01.10.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 84/22-1/30120929/7068/10 від 17.09.2012, в якому зафіксовані порушення:

- частини 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, у результаті чого правочини, укладені між позивачем та його контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість;

- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту за результатами декларування показників, що були сформовані виключно за наслідками взаємовідносин з постачальниками - Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь", всього у сумі 528667,00 грн.,

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у частині завищення валових витрат за результатами декларування показників, що були сформовані виключно за наслідками взаємовідносин з постачальниками - Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь", у загальній сумі 2643334,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000810221 від 03.10.2012 про збільшення Приватному підприємству "Остов" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 755208,75 грн., з яких: за основним платежем - 604167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151041,75 грн.;

- № 0000820221 від 03.10.2012 про збільшення Приватному підприємству "Остов" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 347940,00 грн., з яких: за основним платежем - 278352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69588,00 грн.;

- № 000001221 від 29.11.2012 про збільшення Приватному підприємству "Остов" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 78310,00 грн., з яких: за основним платежем - 62648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15662,00 грн.

У перевіряємий період між позивачем та Колективним підприємством "Альянс" було укладено 5 договорів:

- № 1894 від 26.11.200, відповідно до якого Колективне підприємство "Альянс" (Виконавець) зобов'язується за завданням Приватного підприємства "Остов" (Замовника) виконати комплекс робіт по підключенню трубопроводів, гідравліки та стислого повітря, забезпеченню монтування/демонтування та випробування виробів "Светлана 2НИ" № 3, а Замовник зобов'язується оплатити вартість виконаних робіт на умовах, за цінами, у строки та порядку, встановлені цим договором;

- № 1871 від 01.12.2008, згідно з умовами якого Колективне підприємство "Альянс" (Продавець) зобов'язується передати у власність Приватного підприємства "Остов" (Покупець) належне Продавцю майно, а Покупець зобов'язується прийняти це майно та оплатити його, а саме - комплектуючі та матеріали;

- № 82 від 23.02.2009, відповідно до якого Приватне підприємство "Остов" (Замовник) доручає, а Колективне підприємство "Альянс" (Виконавець) приймає на себе роботи з відвантаження, упакування в штатну тару та підготовки до відправлення виробу "Светлана № 3" загальною масою 120 тонн, всього 22 місця;

- № 3/09/1119 від 03.03.2009, згідно з яким Колективне підприємство "Альянс" (Виконавець) зобов'язується за завданням Приватного підприємства "Остов" (Замовник) виконати комплекс послуг з виготовлення та ремонту комплектуючих до стенда, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю вартість виконаних робіт на умовах, за цінами, у строки та порядку, визначені цим договором;

- № 4/09/1477 від 22.06.2009, відповідно до якого Колективне підприємство "Альянс" (Виконавець) за завданням Приватного підприємства "Остов" (Замовник) зобов'язується виконати модернізацій ні та налагоджувальні роботи стенда комплексної перевірки виробу АК-176, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

Також у перевіряємий період між Приватним підприємством "Остов" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" було укладено договір № 28/ПТ/581 від 06.11.2009, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" (Виконавець) за завданням Приватного підприємства "Остов" зобов'язується виконати ремонтно-модернізаційні роботи повзунів СПБУ "Тавріда" у кількості 2 штук за проектом КБ "Коралл" в обсягу протоколу узгодження договірної ціни, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги щодо обов'язкових реквізитів первинного бухгалтерського документу визначені п.9.2 ст.9 цього Закону та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення витрат платника податку, здійснюваних ним як компенсація вартості робіт, послуг, до складу валових витрат є використання результату таких робіт, послуг для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У частинах 1 та 2 статті 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За своїм змістом наведені норми законодавства встановлюють, що для віднесення витрат на валові витрати повинен бути факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків (використання у власній господарській діяльності придбаних (виготовлених) товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання). При цьому, вказані обставини повинні бути підтверджені певними документами.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку, зокрема підпунктом 11.2.3 цій статті встановлено особливості відображення платником податку у податковому обліку валових витрат при здійсненні ним операцій з особами які є нерезидентами та резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством.

Так, згідно з наведеною нормою Закону датою збільшення валових витрат платника податку є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який також діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону).

Згідно з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і незалежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби надійшли акти про неможливість проведення зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" та Колективного підприємства "Альянс" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, від 06.04.2012 № 8/22/32841299 та від 11.04.2012 № 36/22/32468182.

З аналізу вказаних актів відповідачем зроблений висновок про відсутність факту придбання позивачем товару (робіт, послуг), а отже реально вчинених господарських операцій.

Проведеним Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби аналізом фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Остов" встановлено ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України. Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які в силу закону є недійсними.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною 1 зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини 2 статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові "Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009.

Матеріали справи містять виписки з банківського рахунку Приватного підприємства "Остов", які свідчать про перерахування коштів Колективному підприємству "Альянс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" за товар (роботи, послуги), протоколи узгодження ціни, рахунки, рахунки-фактури, акти прийому-передачі виконаних робіт, акти технічного прийому виробів, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, видаткові накладні.

Судова колегія зазначає, що факт отримання позивачем товарів (робіт, послуг), обсяг виконаних контрагентами позивача робіт (послуг) підтверджуються первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства та містять усі відповідні реквізити, отже валові витрати позивача сформовані відповідно до вимог законодавства з питань відображення валових витрат у податковому обліку.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємий період були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

На час здійснення господарських операцій Приватне підприємство "Остов" було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість.

Як вбачається зі змісту копії акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь", вказане підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість у місті Сімферополі 22.08.2007, про що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі видано свідоцтво № 100060549.

Вказане свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" анульовано 24.01.2012. Таким чином, на час здійснення господарських операцій з Приватним підприємством "Остов" Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" було платником податку на додану вартість.

Також, як вбачається з копії акту про неможливість проведення зустрічної звірки Колективного підприємства "Альянс", вказане підприємство зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 15.05.2003. Відповідно до даних офіційного Інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir, свідоцтво платника податку на додану вартість Колективного підприємства "Альянс" анульовано за ініціативою податкового органу 11.04.2012.

Отже, на час здійснення господарських операцій з Приватним підприємством "Остов" Колективне підприємство "Альянс" було платником податку на додану вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до підпунктів 20.1.27, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Абзацом першим пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, норми Податкового кодексу України встановлюють, що податкове (грошове) зобов'язання визначається (нараховується) податковим органом за попередній звітний (податковий) період, який не перевищує 1095 днів, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Згідно з висновком акту перевірки № 84/22-1/30120929/7068/10 від 17.09.2012 податковим органом під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог

податкового законодавства: з податку на прибуток підприємств: за 2008 рік у сумі 56667,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 177918,00 грн., за перше півріччя 2009 року - 400417,00 грн., за 9 місяців 2009 року - 529167,00 грн., за 2009 рік - 604167,00 грн.; з податку на додану вартість: за січень 2009 року у сумі 45333,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 18667,00 грн., за квітень 2009 року - 123667,00 грн., за жовтень 2009 року - 217999,00 грн., за листопад 2009 року - 353 грн., за грудень 2009 року - 60000,00 грн.

Отже, враховуючи, що норми Податкового кодексу України чітко встановлюють період, за який податковий орган може здійснити нарахування податкового зобов'язання та випадки, коли таке зобов'язання може бути нараховане без дотримання строку позовної давності, яких відносно Приватного підприємства "Остов" не встановлено, враховуючи, що податкові (грошові) зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені Державною податкової інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя 03.10.2012 та 29.11.2012, періодом, за який податковий орган мав право нарахувати позивачу податкові зобов'язання, є: щодо податку на прибуток приватних підприємств - починаючи з 2 кварталу 2009 року; щодо податку на додану вартість - з серпня 2009 року.

У судовому засіданні представником податкового органу надано вирок Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_6, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_6

ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 тис.грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_6, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_6. без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП «Строитель плюс» (31263808), КП «Альянс» (32468182), ПП «Севелітстрой» (35096833), ПП «Кримторг» (32271261) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_6 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам;

- генеральному директору TOB "Союз КДС" ОСОБА_5, в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень;

- головному бухгалтеру ПАТ «Крменерго» в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень;

- директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_9, за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень;

- директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_10 та головному бухгалтеру даного підприємств ОСОБА_11 в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні;

-директору TOB «Будком» ОСОБА_12, за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст. 72 КАС України.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідачем не надано доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, належні докази, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів (робіт, послуг) у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладених договорів, непов'язаність понесених витрат із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню виконавцем робіт від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 28.01.13 у справі № 2а-2752/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна