Рішення № 30688108, 12.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2375/13 12.04.13За позовом Прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Дочірнього підприємства "ШБУ № 100" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги"

до Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41

про стягнення 180 582,32 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від прокуратури: Домбровський Я. В. - посвідчення № 015249 від 15.02.2013

від позивача: Залізняк І. І. - представник за довіреністю

від відповідача: Кулинич В. П. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41 заборгованості за Договором купівлі-продажу № 23-01/12 від 23.01.2012 в розмірі 180 582,32 грн., в тому числі 165 000,00 грн. основного боргу, 12 408,90 грн. пені та 3 173,42 грн. процентів річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір, на виконання умов якого позивачем було поставлено відповідачу товар згідно з видатковою накладною, долученою до матеріалів справи, за який відповідач належним чином не розрахувався. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару позивач також просить суд стягнути з відповідача річні на підставі ст.. 625 ЦК України та пеню на підставі п. 6.4 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 порушено провадження по справі № 910/2375/13, розгляд справи призначено на 11.03.2013.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 11.03.2013 представників сторін розгляд справи відкладено на 08.04.2013.

Ухвалою суду від 08.04.2013 продовжено строк вирішення спору на відкладено розгляд справи на 12.04.2013.

Представник позивача в судове засідання 12.04.2013 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.04.2013 подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що 31.03.2012 між позивачем та відповідачем було підписано угоду про залік взаємних вимог, якою було зараховано заборгованість по спірному договору в повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.04.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.01.2011 між Дочірнім підприємством "ШБУ № 100" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 23-01/12 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця бітум дорожній, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених у цьому договорі.

Кількість та ціна товару, що відпускається, попередньо погоджується сторонами та вказується в Специфікаціях до даного договору та рахунках-фактурах (п. 1.2 договору).

Як вбачається з Додатку № 1 від 23.01.2012 до договору сторони домовилися про продаж товару в кількості 22 тони за ціною 6250 грн. без ПДВ за 1 т. Загальна вартість товару становить 165000,00 грн. з ПДВ.

Покупець здійснює оплату за товар у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця до 10 числа поточного місяця за попередній місяць за фактично отриманий товар на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами прав та обов'язків за договором.

На підставі наявних у справі документів судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 165000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 23.01.2012 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОЧ № 790386 від 20.01.2012.

Позивач також виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000006 від 23.01.2012 на оплату заборгованості в сумі 165000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав передбачені договором купівлі-продажу зобов'язання щодо оплати товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 165 000,00 грн. основного боргу, 12 408,90 грн. пені та 3 173,42 грн. річних.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав на наявність укладеної між сторонами 31.03.2012 угоди про залік взаємних вимог, якою було зараховано заборгованість по спірному договору в повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою покупця.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами договору купівлі-продажу відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця до 10 числа поточного місяця за попередній місяць за фактично отриманий товар на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури.

Таким чином, оплата товару відповідачем позивачу повинна була бути здійснена до 10.02.2012 р. включно.

Проте відповідач доказів належного виконання зобов'язання суду не надав.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги судом не приймаються та спростовуються наступним.

Згідно із ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Судом встановлено відсутність обставин, які б свідчили про те, що боргове зобов'язання відповідача за отриманий товар на суму 165 000,00 грн. було припинено у зв'язку із зарахуванням зустрічних вимог. Зокрема, при досліджені угоди про залік взаємних вимог від 31.03.2012 судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 641424,37 грн., а позивача перед відповідачем - 353480,25 грн., тобто менше ніж відповідач заборгував позивачу. Як визначено в п. 2. даної угоди, у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України, розмір взаємних вимог, що погашаються як зустрічні однорідні вимоги за вищевказаними договорами та угодами складає 353480,25 грн. Сумою в розмірі 353480,25 грн. було покрито частину від 641424,37 грн. заборгованості відповідача перед позивачем, до якої не увійшла заборгованість в розмірі 165000,00 грн. по договору купівлі-продажу № 23-01/12, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача. Протилежного відповідач суду не довів. З огляду на викладене, у відповідача відсутні правові підстави для висновку про те, що боргове зобов'язання відповідача припинилось за фактом зарахування зустрічних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору в сумі 165000,00 грн.

Отже, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 165000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач в позовній заяві також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 12408,90 грн. нараховану у період з 10.02.2012 по 10.08.2012.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 6.4. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується на суму, що належить до оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач невірно зазначив дату початку нарахування пені. Як було встановлено в рішенні оплата товару відповідачем позивачу повинна була бути здійснена до 10.02.2012 р. включно. А отже, пеню необхідно нараховувати з 11.02.2012.

Таким чином суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 12399,80 грн., відповідно до розрахунку суду.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 3173,42 грн. 3% річних нарахованих у період з 10.02.2012 до 30.09.2012.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач невірно зазначив дату початку нарахування 3% річних.

Таким чином суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3159.86 грн., відповідно до розрахунку суду.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41 (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32, ідентифікаційний код 31899285) на користь Дочірнього підприємства "ШБУ № 100" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, ідентифікаційний код 05423018) 165000,00 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 12399,80 грн. (дванадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 80 коп.) пені, 3159,86 грн. (три тисячі сто п'ятдесят дев'ять гривень 86 коп.) 3% річних.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41 (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32, ідентифікаційний код 31899285) до Державного бюджету України 3611,19 грн. (три тисячі шістсот одинадцять гривень 19 коп.) судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.04.2013

Суддя Грєхова О.А.