Ухвала суду № 30684872, 04.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р.Справа № 2а-13066/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-13066/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Груп"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Груп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому після уточнення позовних вимог (а.с. 81) просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року № 0000702220 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25626,00 грн., в тому числі за основним платежем - 25625,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2012 року № 00001302220 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20500,00грн. грн., в тому числі за основним платежем - 20500,00 грн. (Форма "Р").

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.13 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ГРУП" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09 липня 2012 року № 0000702220 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25626,00 грн., в тому числі за основним платежем - 25625,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 00001302220 від 09 жовтня 2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20500,00грн. грн., в тому числі за основним платежем - 20500,00 грн. (Форма "Р").

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ГРУП" зареєстровано як юридична особа 20.08.2010 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.46), та перебуває на обліку як платник податків у Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 21.08.2010 року № 432 (а.с. 58).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ГРУП" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАНЕКС" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 930/22/37189201 від 29.05.2012 року (а.с. 33-38).

Відповідно до Акту перевірки № 930/22/37189201 від 29.05.2012 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме за періодами: за І кв. 2011р. на суму 102500 грн., встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 на суму 25625 грн. Також відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.4, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту від послуг придбаних у ТОВ "Ланекс" у загальній сумі 20500,0 грн., в т.ч. у січні 2011 року у сумі 20500,0 грн.

На підставі Акту перевірки № 930/22/37189201 від 29.05.2012 року Державною податковою інспекцію у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000712220 від 09 липня 2012року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 25625,0 грн. з яких: 20500,0 грн. за основним платежем, та 5125,0 грн. штрафні санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0000702220 від 09 липня 2012року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25626,00грн., з яких: 25625,00 грн. за основним платежем, та 1,00 грн. штрафні санкції (а.с. 39-40).

Не погоджуючись з висновками ДПІ у Московському районі м. Харкова, позивачем було подано до Державної податкової служби Харківській області скаргу. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області № 3967/10/10.2-17 (11265/7/10.2-17) від 06.08.12 строк розгляду скарги ТОВ "СОЛІД ГРУП" було продовжено до 28.09.2012. При розгляді скарги було встановлено, що ТОВ "СОЛІД ГРУП" було завищено валові витрати у 1 кварталі 2011 року в сумі 102 500,0 грн. та занижено податок на прибуток на 25 625,0 грн., у січні 2011 року завищено податковий кредит та занижено ПДВ у загальній сумі 20 500,0грн. На підставі вищенаведеного Державна податкова служба у Харківській області скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 09.07.12 №0000712220 в частині збільшення грошового зобов`язання (штрафних санкцій) в сумі 5124,0 грн., в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення - рішення від 09.07.12 № 0000702220 залишає без змін, а скаргу директора ТОВ "СОЛІД ГРУП" Євтушенко О.О. від 25 липня 2012 року - без задоволення.

Після розгляду скарги від 27.09.2012 № 4850/10/10.2-17, відповідно до рішення про результати розгляду скарги (а.с 42), Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001302220 від 09.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20500,00 грн., з яких: 20500,00 за основним платежем (а.с. 41).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями № 0000702220 від 09 липня 2012 року та № 00001302220 від 09 жовтня 2012 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ "СОЛІД ГРУПП" та ТОВ "ЛАНЕКС" було укладено Договір № 1 від 6 січня 2011 року, відповідно якого замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання з проведення ревізійних робіт на предмет виявлення зношених частин обладнання, вказаного замовником; підготовчі роботи до монтажу обладнання; конструкторські послуги по виготовленню нестандартного обладнання (а.с. 60-62).

Вартість та склад вказаних робіт були узгоджені сторонами шляхом підписання специфікації до Договору № 1 від 06 січня 2011 року ( а.с. 82).

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акт приймання-передачі послуг № 1 від 19 січня 2011 року (а.с. 83).

Вартість вказаних робіт була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ЛАНЕКС" що підтверджується платіжним дорученням № 122 від 31 січня 2011 року (а.с. 68).

ТОВ "ЛАНЕКС" на адресу позивача була виписана податкова накладна № 190101 від 19.01.2011 року (а.с.63).

Замовлені позивачем у ТОВ "ЛАНЕКС" роботи за вказаним вище договором, були попередньо замовлені позивачу ВАТ "ЕВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" відповідно до Договору № 42/07-10 від 16 грудня 2010 року (а.с. 84-87).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання сторонами Договору № 1 від 06.01.2011 року, укладеного між "СОЛІД ГРУПП" та ТОВ "ЛАНЕКС".

Також колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які, в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, колегія суддів при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова актах перевірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Колегія також відмічає, що, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а, таким чином, за змістом Податкового кодексу України, позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегією суддів встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ "ЛАНЕКС" на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебувало зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювалися, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем результату проведених робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені у складі послуг, отриманих від ТОВ "ЛАНЕКС", а також до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі та послуг отриманих від ТОВ "ЛАНЕКС".

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які, на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.01.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-13066/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.