Постанова № 30684505, 11.04.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. 15 год.00 хв.Справа № 821/218/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача- Южбабенка І.В,

представника відповідача- Імшеницького А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 08.01.2013 року № 0000062200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 767946,0 грн., № 000072200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 25364,0 грн. та за штрафними санкціями на 6341,0 грн., № 0000082200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 146991,0 грн. та за штрафними санкціями на 73495,5 грн., № 0000092200, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень-листопад 2011 року, травень 2012 року загалом на 133798,0 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 66899,0 грн. за завищене декларування бюджетного відшкодування, № 0000102200, яким позивачеві збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року на 50729,0 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що відповідач під час проведення перевірки та складання спірних податкових повідомлень - рішень дійшов неправильних висновків про обставини здійснення підприємством господарської діяльності. Так операції з придбання товарів у ТОВ «Фабрика продовольчих товарів», ТОВ «Укрзерногруп», фірми «Агро-Люкс» та ПП «Берс Агро» підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними, придбані товари використані в оподатковуваних операціях, і тому сплачені кошти правомірно включені до складу витрат та податкового кредиту у відповідності з Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-ІУ (далі - ПКУ). Бухгалтерські документи по відносинам з ТОВ «Світ гранул» складені належним чином та підписані посадовими особами цього СПД і тому позивач вважає протиправним виключення із складу витрат позивача 113775,0 грн. за видатковою накладною № 102 від 19.09.2012р. Позивач стверджує, що про невиконання обов'язку постачальниками ПП «Агропром Рута», ТОВ «Світ Гранул», ТОВ «УНМАК» щодо реєстрації податкових накладних повідомляв податковий орган під час декларування податкового кредиту по цим операціям, а тому виключення сум ПДВ з податкового кредиту вважає протиправним. У неналежний спосіб вважає позивач і обчислення доходу у зв'язку із застосування звичайних цін при продажу товарів на експорт, на думку позивача, податковий орган зобов'язаний був звернутись до суду та довести обґрунтованість висновків з цього питання. Позивач вважає обчислення грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями протиправним і просить скасувати ППР.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що позивач у податковій звітності задокументував безтоварні операції з продажу та придбання товарів у ТОВ «Фабрика продовольчих товарів», ТОВ «Укрзерногруп», фірми «Агро-Люкс» та ПП «Берс Агро». Придбання товарів за безтоварними операціями не може бути підставою для відображення їх у податкових обліку та звітності. Крім того для декларування витрат платник податку має використовувати належним чином складені бухгалтерські документи, наявність юридичного дефекту у вигляді відсутності підпису посадових осіб постачальника є істотною перепоною щодо включення цього документу до витрат за господарською операцією із ТОВ «Світ гранул». За ст.198, 201 ПКУ не можуть бути включені до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (послуг) на підставі податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, зазначене стосується ПДВ від ПП «Агропром Рута», ТОВ «Світ Гранул», ТОВ «УНМАК». За сукупністю цих порушень відповідач вважає обчислення грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями правомірними і просить відмовити позивачеві у задоволені його вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини справи.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки позивача від 12.12.2012р. №2930/22-1/238094969 (далі - акт № 2930). Відповідачем перевірялись питання дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р.

За актом перевірки № 2930 відповідач збільшив грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток у зв'язку з виявленням порушень податкового законодавства, за якими за перевірені податкові періоди задекларовані доходи загалом зменшено на 189079,0 грн. та задекларовані витрати загалом зменшено на 3778256,0 грн.

З тексту акту перевірки вбачається, що відповідач зменшив доходи позивача на 2843215,0 грн. та витрати на 3778256,0 грн. у зв'язку з визнанням недійсними правочинів з придбання та продажу товарів (послуг) позивача за перевірені податкові періоди. Та збільшив валові доходи за ІІ і ІУ квартал 2011 року на 2654136,0 грн. у зв'язку із продажем товарів неплатникові податку на прибуток за цінами меншими ніж звичайні.

Під час дослідження питань формування витрат та податкового кредиту позивача за перевірений період відповідач встановив, що ІІІ та ІУ кварталі 2011 року позивач сформував витрати у сумі 225265,0 грн. та податковий кредит з ПДВ у сумі 45062,0 грн. по відносинам з ТОВ «Фабрика продовольчих товарів». Під час перевірки відповідачеві не надано всіх посвідчень про якість придбаних товарів. Товарно-транспортні документи мають дефекти їх складання (відсутні коди учасників транспортного процесу, не вказано повної адреси місць навантаження та розвантаження, немає посилання на подорожні листи та інше). У відношенні посадових осіб постачальника товарів ПП «Комманд» (третій ланцюг відносно позивача) порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. За сукупністю цих фактів, посилаючись на ст.ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України відповідач визнає правочини позивача з постачальником ТОВ «Фабрика продовольчих товарів» такими що створені без мети реального настання наслідків і вважає їх нікчемними. Відповідач вважає, що за наслідками укладених нікчемних угод позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит по відносинам з ТОВ «Фабрика продовольчих товарів».

За актом перевірки №2930 відповідач стверджує, що позивач у 2012 році сформував витрати у сумі 2850219,5 грн. та податковий кредит з ПДВ у сумі 570044,0 грн. по відносинам з ТОВ «Укрзерногруп». За документами цього контрагента здійснювалось постачання макухи соняшникової, яка у подальшому реалізована позивачем ПАТ «Харсонгаз» у квітні-травні 2012 року на суму 3411858,0 грн., утому числі ПДВ 568643,0 грн. Товарно-транспортні накладні складені з порушеннями. Перевіркою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (акт від 31.08.2012р. №779/22-317/36854165) правочини ТОВ «Укрзерногруп» з придбання та продажу товарів в силу приписів Цивільного кодексу України визнані нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб. Визнання нікчемними цих правочинів стало підставою для визнання нікчемними правочинів з придбання зазначеного товару позивачем у ТОВ «Укрзерногруп» та з подальшого продажу цього товару ПАТ «Херсонгаз». За таких обставин відповідач зменшив доходи позивача на 2850219,5 грн., податкові зобов'язання з ПДВ на 568643,0 грн., витрати позивача на 2850219,5 грн. та податковий кредит на 568643,0 грн.

Як зазначає відповідач у акті перевірки № 2930 під час складання податкової звітності за 2011 рік позивач сформував витрати у сумі 45180,0 грн. та податковий кредит у сумі 9036,0грн. по відносинам з ПП «Фірма «Агро-Люкс» та витрати у сумі 49477,35 грн. і податковий кредит у сумі 9895,47 грн. по відносинам з ПП «Берс Агро». За актом перевірки від 14.02.2012р. № 523/23-5/35219914 податковим органом встановлено порушення положень Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених правочинами з придбання товарів ПП «Фірма «Агро-Люкс» у ПП «Асцела» та подальшої реалізації товарів позивачеві. За актом перевірки від 30.01.2012р. №333/23-5/33014759 податковим органом за місцем реєстрації постачальника встановлено порушення вимог положень ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених правочинами з придбання товарів ПП «Берс Агро» у ТОВ «ТФ «Діаніт» та подальшого продажу цих товарів позивачеві. З цих підстав відповідач вважає нікчемними правочини з придбання товарів у ПП «Фірма «Агро-Люкс» та ПП «Берс Агро» і вважає протиправним декларування витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Суд вважає протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними угод позивача (ст. 23, 26, 35 акту № 2930) з наступних підстав.

Стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Натомість у судовому засіданні досліджені надані позивачем первинні бухгалтерські документи щодо придбання, оприбуткування, зберігання та використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Фабрика продовольчих товарів», ТОВ «Укрзерногруп», фірми «Агро-Люкс» та ПП «Берс Агро». Так матеріали справи містять угоди, укладені позивачем із зазначеними контрагентами, видаткові та податкові накладні, ТТН щодо перевезення товару, довіреності на отримання товару. Позивач на підставі договору оренди від 01.09.2010р. користується складом для зберігання зернових. Бухгалтерською довідкою підтверджується надходження на склад товару (висівка пшенична розсипна), який у подальшому на давальницьких умовах перероблений ТОВ «Агропродукт - Херсон» у висівку гранульовану, що реалізована позивачем на експорт. Зазначені операції підтверджені договорами, актами приймання-передачі та ВМД. Також судом досліджені первинні бухгалтерські документи на підтвердження реалізації ПАТ «Херсонгаз» придбаної у ТОВ «Укрзерногруп» макухи соняшникової. Всі господарські операції оплачені позивачем у безготівковому порядку, відображені у складі витрат та податкового кредиту, контрагенти задекларували зобов'язання.

Суд вважає, що недоліки у оформленні ТТН, виявлені податковим органом не можуть бути підставою для визнання господарських операцій позивача безтоварними. Також протиправним є проектування порушень, допущених іншими суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання товарів, на позивача. Адже податковим законодавством України встановлено персональну відповідальність. Платник податків несе відповідальність лише за особисто ним вчинені порушення і не може відповідати за недоліки інших СПД.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність зменшення позивачу витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій із ТОВ «Фабрика продовольчих товарів», ТОВ «Укрзерногруп», фірми «Агро-Люкс» та ПП «Берс Агро» у перевірений період.

Крім операцій з придбання та продажу товарів за правочинами, визнаними відповідачем нікчемними підставою для зменшення розміру задекларованих позивачем витрат було виключення із складу витрат видаткової накладної від 19.09.2012р. №102 на загальну суму 136530,0 грн. у тому числі ПДВ 22755,0 грн., складеної ТОВ «Світ гранул». Підставою для такого виключення було те, що у цій видатковій накладній відсутній підпис директора постачальника та особи, що відвантажила товар. Судом не приймається до уваги цей висновок відповідача, оскільки досліджений у судовому засіданні примірних видаткової накладної № 102 має всі належні підписи посадових осіб постачальника, відсутність такого підпису на момент перевірки відповідачем не доведено. Крім того суд звертає увагу, що при визначені права платника податку на включення операцій з придбання товарів (послуг) до складу витрат, головним є використання цього придбання в оподатковуваних операціях платника податку та документальне підтвердження факту такого придбання. У разі коли факт придбання цього товару є сумнівним у зв'язку з відсутністю підписів посадових осіб постачальника це придбання має бути спростоване виключно на підставі матеріалів зустрічної перевірки постачальника.

За актом перевірки підставою для збільшення доходів позивача для обчислення податку на прибуток за 2011 рік стало встановлення податковим органом випадків реалізації товарів неплатникам податку на прибуток за цінами, меншими ніж звичайні. Під час перевірки відповідач встановив, що згідно контракту від 29.03.2010року №1103-1/2010 з додатковим угодами позивач здійснював експорт висівок гранульованих підприємству «VESMA LLC» ( USA), яке не є платником податку на прибуток . Для визначення звичайної ціни товару по цій операції перевіркою використана інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними товарами) у співставлених умовах поставки. За даними проведеного аналізу умов договорів на ринку ідентичних товарів України та світовому ринку, згідно даних інформацій, які надійшли від бірж, враховано кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для таких операцій. При перевірці застосування звичайних цін було порівняно ціни, які наведено у контрактах з цінами, які наведені на сайті АПК іпформ ( WWW.apk-inform.com.ru). За результатами аналізу кожної партії поставки товарів податковим органом встановлено заниження доходу на суму 2654136,0 грн. у зв'язку з продажем товарів за цінами меншим ніж звичайні.

Позивач стверджує, що відповідачем під час здійснення донарахувань податкових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін порушено процедуру встановлену законодавством України для такого нарахування податкових зобов'язань. Таке нарахування проводиться за процедурою, встановленою для нарахування зобов'язань за непрямими методами. Для узгодження цього донарахування податкових зобов'язань податковий орган має звернутись до суду та довести правомірність визначення зобов'язань за результатами застосування звичайних цін.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України у перевірених позивачем податкових періодах, для обчислення податкових зобов'язань відповідач зобов'язаний був використовувати звичайні ціні для обчислення доходу для визначення податку на прибуток у разі продажу товарів (послуг) пов'язаним особам, особам що не є платниками податку на прибуток, або особам що сплачуть цей податок за ставками нижчими, ніж платник податку. ПКУ порядок визначення звичайних цін передбачено у ст. 39, яка вступає в законну силу з 01.01.2013 року. До ступу у силу положень ст. 39 ПКУ порядок застування, визначення та узгодження податкових зобов'язань у зв'язку із застосуванням податковим органом звичайних цін передбачався в порядку передбаченому п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР.

Як встановлено судом спірні податкові повідомлення - рішення про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з застуванням звичайних цін прийняті відповідачем 08.01.2013р., тобто після вступу у силу процедурних норм узгодження грошових зобов'язань з податків і зборів визначених у ст. 39 Податкового кодексу України.

За п. 39.14. ст. 39 ПКУ обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Відповідно до п.2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 N 1236 у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість або об'єкта оподаткування податком на прибуток із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми.

За таких обставин суд вважає, що відповідач в частині застосування звичайних цін при продажу товарів неплатникам податку на прибуток за актом перевірки №2930 мав скласти окреме податкове повідомлення - рішення та при несплаті зобов'язань, визначених цим податковим повідомленням - рішенням звернутись до суду та підтвердити правомірність застосування звичайних цін для визначення податкових зобов'язань.

Таким чином податковим органом під час визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток за наслідками застосування звичайних цін порушено порядок обчислення та узгодження грошових зобов'язань, що не дає змогу винести обґрунтоване рішення з цього питання. За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги позивача та скасовує податкові повідомлення - рішення №№ 0000062200, 0000072200.

Крім перегляду розміру грошових зобов'язань з ПДВ позивача за безтоварними угодами на результати перевірки вплинуло зменшення податкового кредиту у зв'язку с тим, що платник податку у порушення п.198,3ст.198 п.201.10 ст.201 ПКУ до складу податкового кредиту включив ПДВ у сумі 164666,0 грн., сплачений (нарахований) за податковими накладними не зареєстрованими постачальниками в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, у тому числі за травень 2012 року - 17675,0 грн. та за вересень 2012 року - 146991,0 грн. За цими податковими накладними у травні, вересні 2012 року позивач задокументував податковий кредит від ПП «Агропром Рута», ТОВ «Світ Гранул», ТОВ «УНМАК» на суму, що перевищує 10,0грн. ПДВ по кожній окремій податковій накладній.

Відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як зазначається у акті перевірки № 2930 позивач до декларацій з ПДВ за травень та вересень 2012 року додав заяву про відмову постачальників ПП «Агропром Рута», ТОВ «Світ Гранул», ТОВ «УНМАК» зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, однак до цих заяв не додав копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Про таке порушення в частині складання декларацій та додатків до них (заява про відмову) позивача було проінформовано відповідачем листом від 03.12.2012р. №14945/10/22-105. Недоліки у декларуванні податкового кредиту за травень, вересень 2012 року позивачем виправлені не були. У зв'язку з цим суд вважає, що відповідач правомірно зменшив податковий кредит позивача за травень, вересень 2012 року по відносинам з ПП «Агропром Рута», ТОВ «Світ Гранул», ТОВ «УНМАК» на підставі податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

За поясненнями представника відповідача ці порушення стали підставою для збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за податковим повідомленням - рішенням № 0000082200 та для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за податковим повідомленням - рішенням №0000092200.

Суд приходить до висновку про завищення позивачем податкового кредиту та заниження ПДВ, що підлягає до сплати на 164666,0 грн., за податковими накладними не зареєстрованими постачальниками в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з цим суд відмовляє позивачеві у скасуванні податкового - повідомлення рішення від 08.01.2013 року № 0000082200 (146991,0 грн.) та скасовує податкове повідомлення - рішення від 08.01.2013р. № 0000092200 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 116123,0 грн. (133798 - (164666,0 - 146991,0) = 116123,0) та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 58062,0 грн. (116123,0 х 25%) за завищене декларування бюджетного відшкодування.

Пояснення щодо збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2012 року на 50729,0 грн. відповідачем не надано, причина такого збільшення не відома, у акті перевірки № 2930 опис цього порушення відсутній. Отже висновок про заниження бюджетного відшкодування на 50729,0грн. не підтверджується відповідачем документально і тому не може враховуватись для складення податкового повідомлення - рішення. Суд зазначає що збільшення бюджетного відшкодування є наслідком зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за податковим повідомленням - рішенням №0000092200, оскільки пояснення щодо такого рішення від податкового органу не отримано, суд скасовує податкове повідомлення - рішення №0000102200.

Отже за результатами розгляду справи суд повністю скасовує податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013р. № 0000062200, № 0000072200, про визначення зобов'язань із податку на прибуток, № 0000102200 щодо збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2012 року, № 0000092200 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 116123,0 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 58062,0 грн. та відмовляє у скасуванні ППР № 0000082200.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.01.2013р. № 0000062200, № 0000072200, № 0000102200 повністю, № 0000092200 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 116123,0 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 58062,0 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 квітня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1