Рішення № 30684216, 03.04.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-494/11

Номер провадження 2/570/91/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

при секретарі Беднарчук Г.П.

з участю представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про визнання кредитного договору недійсним -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір. Позичальнику був наданий кредит, проте він своєчасно його не погашає. Тобто умови договору відповідач не виконує. З відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки, згідно якого у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором відповідальність несе поручитель. Зважаючи на наведене, представник позивача просить суд постановити рішення, яким стягнути суму боргу з відповідачів, та стягнути судові витрати.

Представник позивача позов підтримав та пояснив суду про обставини, описані вище.

Відповідачі позов не визнали. Правова позиція викладена в поданих до суду запереченнях. Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що він не підписував ніяких інших додаткових угод до раніше укладеного кредитного договору №19К-07, крім додаткової угоди № 1. Вважає що працівники банку самі, від його імені, підписали додаткові угоди №№ 2, 3, 4, 5 до кредитного договору №19К-07. Грошові кошти за даними угодами він не отримував. Також просять суд зменшити розмір неустойки та штрафу, покликаючись на те, що розмір штрафу (71 011, 18 грн.) - це штраф згідно до п. 4.5 Іпотечного договору від 27.02.2007 року № 19К-07/і, і не відноситься до кредитного договору. А розмір неустойки просять зменшити, враховуючи ч.3 ст. 552 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов, яким просить суд визнати кредитний договір від 21.02.2007 року № 19К-07 недійсним. При цьому покликається, що він не підписував ніяких інших додаткових угод до раніше укладеного кредитного договору №19К-07 від 21.02.2007 року, крім додаткової угоди № 1. Також просить зважити на його стан здоров'я, а саме що на час підписання кредитного договору від 21.02.2007 року № 19К-07 та додаткових угод до нього він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Також зауважує, що кредит був виданий в доларах США, про що прямо зазначено в договорі, що є порушенням діючого законодавства. Зважаючи на це вважає що є підстави для визнання недійсним кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», додаткові годи до нього: додаткову угоду №1 від 03 серпня 2007 року, додаткову угоду №2 від 17 січня 2007 року, додаткову угоду №3 від 12 серпня 2008 року, додаткову угоду №4 від 14 листопада 2008 року, додаткову угоду №5 від 03 березня 2009 року.

Представник ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» пред'явлений позов ОСОБА_3 не визнав та пояснив, що відсутні будь-які правові підстави для його задоволення. Також подав до суду заяву про застосування статті 257 ЦК України (пропуск строків позовної давності). В судових дебатах просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» підлягає до задоволення, але частково.

А в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки відсутні підстави для задоволення заявленого позову; заявлений позов є недоведеним.

Як встановлено в судовому засіданні, 21.02.2007 року між Акціонерним банком "БРОКБІЗНЕСБАНК" (зміну найменування на «Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» зареєстровано в ЄДРПОУ 22.05.2009 року на виконання Закону України «Про акціонерні товариства», з 25.05.10 року правонаступником Рівненської філії АТ «Брокбізнесбанк» являється Рівненське центральне відділення Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк») в особі Рівненської філії (надалі - Банк) та громадянином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі Позичальник), було укладено Кредитний договір №19К-07 (надалі - Кредитний договір). Відповідно до умов вказаного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США на строк з 21 лютого 2007 року по 15 лютого 2012 року зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 13 (тринадцять) % річних. Банк повністю виконав свої зобов'язання за вказаним договором. 03 серпня 2007 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої Банк надав Позичальнику кредит в сумі 75 830 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять) доларів США на строк з 03 серпня 2007 року по 15 лютого 2012 року зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 13 (тринадцять) % річних.

17 січня 2008 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої Банк надав Позичальнику кредит в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США на строк з 21 лютого 2007 року по 15 лютого 2017 року зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 13 (тринадцять) % річних.

12 серпня 2008 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду №3 до Кредитного договору, відповідно до умов якої Банк надав Позичальнику кредит в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США на строк з 21 лютого 2007 року по 15 лютого 2017 року зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 15 (п'ятнадцять) % річних.

14 листопада 2008 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду №4 до Кредитного договору, відповідно до умов якої Банк надав Позичальнику кредит в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США на строк з 21 лютого 2007 року по 15 лютого 2017 року зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 15 (п'ятнадцять) % річних. Вказаною додатковою угодою змінено лише графік погашення кредиту.

03 березня 2009 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду №5 до Кредитного договору, відповідно до умов якої Банк надав Позичальнику кредит в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США на строк з 21 лютого 2007 року по 15 лютого 2017 року зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 15 (п'ятнадцять) % річних. Вказаною додатковою угодою змінено лише графік погашення кредиту.

Боржник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення Кредиту, сплачувати нараховані відсотки та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за Кредитом та/або сплати відсотків за користування кредитом Банк має право стягнути неустойку за кожний день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки по кредиту від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п.8.1 Іпотечного договору №19К-07/і від 21.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №721 за невиконання чи неналежне виконання Іпотекодавцем взятих на себе зобов'язань, передбачених п.5.3 цього ж Іпотечного Договору, Банк (Іпотекодержатель) має право вимагати від Іпотекодавця штраф у розмірі 5% від вартості предмету іпотеки, вказаної у Іпотечному Договорі. На даний час, Іпотекодавець не застрахував предмет іпотеки у порядку визначеному Договором іпотеки.

На підставі зазначеного вище, штраф за порушення п.5.3.2 Договору іпотеки становить 71 011,18 грн.

Однак суд вважає, що даний штраф не повинен входити до суми основного боргу та нарахованих до стягнення за цим кредитним договором грошових сум, оскільки позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки був залишений судом без розгляду; і дана сума не відноситься до кредитних зобов'язань сторін. А тому не підлягають до стягнення з відповідачів 71 011,18 грн. - як штраф за невиконання умов Іпотечного договору №19К-07/і від 21.02.2007 року.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Боржник порушив свої зобов'язання за Договором - неналежно сплачував заборгованість за користування кредитом.

Сума заборгованості Позичальника перед Банком станом на 09 липня 2010 року становить 203 229 (двісті три тисячі двісті двадцять дев'ять) доларів США та 13 центів доларів США (в тому числі заборгованість по тілу кредиту - 166 849,24 дол. США, заборгованість по відсотках -36 379,89 дол. США), що еквівалентно 1 603 518 (один мільйон шістсот три тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень) 48 копійок, згідно офіційного курсу НБУ однієї гривні до долара (1 долар = 7,8902 грн.) станом на 09.08.2010 року, а також неустойка - 101 930 (сто одна тисяча дев'ятсот тридцять гривень) 10 копійок.

Загальна сума до стягнення: 1 776 460, 38 грн. - 71 011,18 грн. = 1 705 449, 20 грн.

21 лютого 2007 року між Банком та громадянином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, був укладений договір поруки №19К-07/п. Відповідно до п. 1.1. Договору поруки та відповідних додатків до нього, ОСОБА_4 поручився за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору. Оскільки дані зобов'язання не виконані, відповідно до умов вказаного Договору поруки ОСОБА_4 відповідає солідарно перед Кредитором (Банком) у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

За положеннями статтей 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд не знаходить підстав для застосування ч.3 ст. 552 ЦК України. Тому суд вважає, що заявлена до стягнення сума грошових коштів в розмірі 1 705 449, 20 грн. підлягає до задоволення.

Суд також враховує наступне.

Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи № 1-143 від 15.11.2012 року, підписи у графі «Позичальник ОСОБА_3» у додатковій угоді № 2 від 17 січня 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №3 від 12 серпня 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №4 від 14 листопада 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №5 від 03 березня 2009 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року виконані ОСОБА_3.

Підписи у графі «Позичальник ОСОБА_3» у додатковій угоді №2 від 17 січня 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №3 від 12 серпня 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №4 від 14 листопада 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №5 від 03 березня 2009 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року виконані однією особою.

Підписи у графі «Позичальник ОСОБА_3» у додатковій угоді №2 від 17 січня 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №3 від 12 серпня 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року виконані навмисно зміненим почерком (автопідлогом).

Ознак підробки підписів, виконаних у графі «Позичальник ОСОБА_3» у додатковій угоді №2 від 17 січня 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №3 від 12 серпня 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №4 від 14 листопада 2008 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року, додатковій угоді №5 від 03 березня 2009 року до кредитного договору №19К-07 від 21 лютого 2007 року за допомогою технічних прийомів виявлено не було.

Отже, в ході судового засідання не підтвердилися доводи ОСОБА_3 про те, що він не підписував ніяких додаткових угод до кредитного договору, крім додаткової угоди № 1.

Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 про те, що він не отримував грошових коштів за цими угодами, а їх отримала інша особа, і що це є також підставою для задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору, оскільки зазначені відповідачем-позивачем обставини спростовані в ході розгляду справи.

Не заслуговують на увагу доводи позивача ОСОБА_3 про те, що банк не мав правових підстав для визначення суми боргу в доларах США та надавати такий кредит, оскільки про протилежне не було доведено в судовому засіданні.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 360-7 ЦПК України Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, сформульовані обов'язкові для усіх судів України правові позиції.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Згідно з частиною першою статті 638 та частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі частини другої статті 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (стаття 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Судом установлено, що банк і позичальник уклали кредитний договір у письмовій формі, як вимагається частиною першою статті 1055 ЦК України. Пунктом 1.2 цього договору було передбачено, що кредит надається банком позичальнику готівкою з відкритого для цієї мети на його ім'я позичкового рахунку. Також судом встановлено, що банк перерахував на його позичковий рахунок обумовлену кредитним договором грошову суму, яку та в той же день зняла з рахунку.

Отже, посилання позичальника на те, що грошей з відкритого на її ім'я позичкового рахунку вона не знімала не може бути підставою для визнання кредитного договору та укладених у подальшому додаткових до нього договорів недійсними, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а дії щодо зняття грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не виконанні (постанова від 11 липня 2012 р. № 6-63 цс 12).

Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті (постанова від 21 березня 2001 р. № 6-7цс11).

В ході судового засідання не підтвердилися доводи ОСОБА_3 про те, що при укладенні вищевказаних угод він не усвідомлював свої дії та не міг ними керувати.

Згідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 14.03.2013 року № 122/13, на підставі вивчення анамнестичних даних, медичної документації, обстеження при даному огляді судово-психіатрична експертна комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_3 при укладанні 21 лютого 2007 року кредитного договору №19К-07 та додаткових угод до нього, а саме: додаткової угоди №1 від 3 серпня 2007 року, додаткової угоди №2 від 17 січня 2007 року, додаткової угоди №3 від 12 серпня 2008 року, додаткової угоди №4 від 14 листопада 2008 року, додаткової угоди №5 від 3 березня 2009 року, психічним захворюванням, яке позбавляло би його здатності повністю та самостійно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не страждав.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких умов суд не знаходить підстав для задоволення заявленого позову ОСОБА_3

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України. В судове засідання не були надані належні докази того, що ОСОБА_3 звільнений від сплати судових витрат, а тому такі витрати повинні бути стягнуті з нього при вирішенні даної цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути, солідарно, з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешканця АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Львівської філії (код ЄДРПОУ 20823382, МФО 325744, р/р 29090610200001 у Львівській філії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», поштова адреса: вул. Гагаріна, 39, місто Рівне) - 1 705 449, 20 грн. - заборгованість за кредитним договором № 19К-07 від 21.02.2007 року, договором поруки № 19К-07/п від 21.02.2007 року та додатковими угодами до цих договорів, 1820 грн. - судові витрати, а всього 1 707 269 (один мільйон сімсот сім тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 20 коп.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Рівненського районного суду Рівненської області на рахунок № 31217206700295, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260, сума - 229 грн. 40 коп. - судові витрати (судовий збір).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Красовський О.О.