Рішення № 30683594, 13.04.2013, Оболонський районний суд міста Києва

13.04.2013 Справа № 2605/16943/12

Унікальний номер 2605/16943/12

Справа № 2/756/443/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарях - Іващенко Ю.С., Острянко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом в порядку цивільного судочинства до відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2007 року Оболонським районним судом міста Києва прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми боргу у розмірі 7575 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат. Після вступу судового рішення в законну силу позивач звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем вирішено питання про відкриття провадження, але, як вказує позивач, жодних виконавчих дій здійснено не було. З листа Головного управління юстиції у м. Києві від 18 грудня 2009 року позивач дізнався, що виконавчі листи були йому повернуті, однак позивач виконавчих листів від ВДВС не отримував. У лютому 2010 року Оболонським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 7575 грн. За дублікатом виконавчого листа ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно боржника, однак жодних дій по розшуку боржника та стягнення боргу державним виконавцем здійснено знову не було. 12 серпня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору позики, за умовами якої ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 7575 грн., при цьому, позивач підкреслює, що він самостійно без допомоги ВДВС знайшов боржника та домовився з нею про погашення боргу, посадові особи ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві, а саме: державні виконавці Кравець В.В. та Диких О.О., будь-яких дій щодо стягнення боргу з боржника не вчиняли, виконавчих дій не проводили, боржника не розшукували. 12 серпня 2011 року позивач звернувся до ВДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, однак жодної відповіді на вказану заяву ОСОБА_1 не отримав. 16 жовтня 2011 року позивач повторно звернувся до ВДВС із заявою про проведення перевірки.

Позивач вважає, що в процесі виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу державні виконавці ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві проявили бездіяльність, а саме: взагалі не приймали будь-яких мір щодо виконання рішення суду протягом 3,5 років, навпаки втратили виконавчий лист, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з приводу отримання дубліката виконавчого листа, начальники ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві на скарги, заяви позивача не реагували, копія постанови про закінчення виконавчого провадження, прийнята за заявою позивача, на адресу останнього не була направлена.

Такі дії відповідача - ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві призвели до порушення нормальних життєвих стосунків позивача, позивач вказує, що він переживав, нервував, попав в тяжкий матеріальний стан, вимушений був звертатися до органів державної влади та до суду зі скаргами та заявами на бездіяльність державних виконавців, самостійно розшукувати боржника.

За таких підстав, позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь завдану моральну шкоду у сумі 10000 гривень.

Позивач на адресу суду надіслав телеграму, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача - ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що під час примусового виконання рішення суду державним виконавцем в повній мірі були вчинені всі заходи щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. Проте відсутність такого майна, що призводить до неможливості виконати рішення суду в повному обсязі, не може трактуватись як протиправне діяння, тобто відділ ДВС не може впливати на наявність або відсутність у боржника майна, на яке можливо примусово звернути стягнення в межах виконавчого провадження. Натомість державним виконавцем було застосовано в повній мірі всіх заходів для забезпечення виконання рішення та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника. Представник відповідача підкреслив, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що саме його дії призвели до того, що боржником було сплачено йому всю суму боргу за виконавчим документом, оскільки існування певних заборон, що були накладені в межах виконавчого провадження і спонукали боржника до виконання рішення суду. Позивачем не доведено, в чому саме полягає завдана йому моральна шкода.

Державна казначейська служба України явку свого представника у судове засідання не забезпечила, заяв, клопотань на адресу суду не надіслала, повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

04 квітня 2007 заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача неповернуту суму позики у розмірі 7575 грн., судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивачем отримані виконавчі листи, на підставі яких відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з боржника суми боргу. З листа Головного управління юстиції у м. Києві від 18 грудня 2009 року позивачу стало відомо, що виконавчий лист повернутий йому без виконання, однак в процесі пересилки такий виконавчий лист було втрачено, стягувач його не отримав.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 лютого 2010 року заяву ОСОБА_1 задоволено, видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неповернуту суму позики у розмірі 7575 грн. та судові витрати.

Державним виконавцем Кравець В.В. винесено постанову від 30 серпня 2010 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 21081632) з примусового виконання виконавчого листа, виданого 08 лютого 2010 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 7575 грн. Тією ж постановою накладено арешт на все майно боржника та надано останній строк для добровільного виконання рішення суду.

Виходом державного виконавця за адресою проживання боржника: АДРЕСА_1, встановлено, що майна, яке підлягає опису та арешту не виявлено, про що складено акт державного виконавця від 15 жовтня 2010 року. Згідно з відповіддю БТІ м. Києва від 01 листопада 2010 року за боржником на праві власності вищенаведена квартира не зареєстрована, інші об'єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві власності боржника, не виявлені.

19 листопада 2010 року постановою державного виконавця Кравець В.В. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2

06 вересня 2011 року позивач звернувся до ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_2, при цьому позивач послався на угоду до договору позики від 27 травня 2006 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 у добровільному порядку сплатила на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 7575 грн., які вона, у свою чергу, взяла у борг у ОСОБА_3

15 листопада 2011 року державним виконавцем Диких О.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої направлено стягувачу.

У відповідності до положень ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За приписами ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання, тощо.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, тощо.

Відповідно до ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За правилами п. 8 ч. 1 ст. 49 закону виконавче провадження підлягає закінченню, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи, в ході виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми боргу та за результатами вчинення виконавчих дій, не виявлено об'єктів рухомого та нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_2 При цьому, державний виконавець звернувся до відповідних органів із запитами про наявність у боржника на праві власності об'єктів рухомого та нерухомого майна, здійснив вихід за місцем проживання боржника з метою опису та арешту належного їй майна.

Під час виконавчого провадження 12 серпня 2011 року між позивачем та боржником досягнута домовленість щодо повернення суми боргу ОСОБА_1 за рахунок коштів, які були попередньо отримані ОСОБА_2 в борг у ОСОБА_3, що підтверджує неплатоспроможність боржника.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджено, що у строк до 06 вересня 2010 року боржник у добровільному порядку не виконала рішення суду, що у свою чергу є підставою для стягнення з неї виконавчого збору, який за приписами ст. 43 Закону стягуються у третю чергу за рахунок стягнутих з боржника грошових сум.

Під час розгляду справи судом досліджено матеріали справи № 4с-26/12 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця. За результатами розгляду скарги Оболонським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві Кравця В.В., старшого державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві Диких О.О. при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу, що виразилась у не направленні постанови про закінчення виконавчого провадження, ненаданні відповідей на заяви ОСОБА_1 Вказана ухвала суду набула законної сили та не оскаржувалася в апеляційному порядку.

За приписами ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З копії матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 12 січня 2011 року позивач повідомив ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві про зміну адреси проживання, вказав, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Аналогічну адресу позивачем зазначено в заяві, у якій він просить закінчити виконавче провадження та зняти арешт з майна боржника.

Однак, відповідно до супровідного листа від 15 листопада 2011 року № 1355/8 постанову про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем надіслано на адресу стягувача, вказану у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_3, що, у свою чергу, унеможливило отримання позивачем копії вказаної постанови.

У позові ОСОБА_1 просить стягнути 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України.

У відповідності до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

У зв'язку із цим відповідачами у таких справах є відповідний орган ДВС, до складу якого входить державний виконавець та відповідний територіальний орган Державного казначейської служби України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Виходячи із змісту Закону України «Про державну виконавчу службу» остання не наділена функціями та повноваженнями у сфері управління, а здійснює лише функції з виконання судових рішень, тому правові підстави для відповідальності на підставі ст. ст.1173, 1174 ЦК України, на які посилається позивач, відсутні.

За таких підстав, стягнення моральної шкоди у даному випадку має здійснюватися з ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві за рахунок коштів державного бюджету, а на органи державної казначейської служби покладається обов'язок щодо списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету. Державна казначейська служба України не може нести відповідальність за нанесення шкоди фізичній особі органом державної виконавчої служби.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, право позивача щодо вільного визначення предмету позову, суд вирішує відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди заявлені до відповідача, який не вчинював по відношенню до позивача жодних неправомірних дій.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко