Ухвала суду № 30682224, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4378/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Файдюка В.В., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпро Мотор Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпро Мотор Інвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Дніпро Мотор Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002682380 від 18 жовтня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпро Мотор Інвест» з питань з дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Арт-Аек» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва був складений акт перевірки № 264/23-80/14298457 від 13 вересня 2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 74 894 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002682380 від 18 жовтня 2011 року за платежем «податок на додану вартість» загальною сумою 93 670,50 грн., з яких за основним платежем - 74 894 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 18 723,50 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Арт-Аек» відсутні письмові угоди на постачання автозапчастин, а правовідносини відбувались на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходяться копії платіжних доручень.

Вартість товарів (автозапчастин) отриманих від ТОВ «Арт-Аек» була включена позивачем до складу податкового кредиту.

На момент проведення перевірки було встановлено розбіжності по задекларованим сумам податкового зобов'язання контрагента позивача, тобто сума податкового зобов'язання ТОВ «Арт-Аек» не дорівнювала сумі податкового кредиту ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест», а розбіжності за листопад 2009 року становили 4 893,63 грн., за грудень 2009 року - 29 157,04 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арт-Аек», оскільки останні, як продавці, не мали трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично були створені без мети здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи № 05-7675 від 19 липня 2011 року, у 2008 році невстановленою слідством особою, з метою прикриття незаконної діяльності, було створено ТОВ «Арт-Аек», директором якого був ОСОБА_1

Відповідно до висновку експерта № 336 від 14 липня 2011 року підпис в місці нанесення печатки круглої форми з написом «Арт-Аек», рахунках-фактурах, податкових накладних, виконані ймовірно ОСОБА_2 При цьому судом першої інстанції встановлено, що директором ТОВ «Арт- Аек» у період здійснення спірних правовідносин була не ОСОБА_2, а ОСОБА_1

Від імені вказаної особи підписано всі видаткові та податкові накладні на користь позивача, що стали підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписом п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: непов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було у повній мірі дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надані до суду первинні документи, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних, або інших документів перевізника), що свідчить про недоведеність факту отримання позивачем вищевказаних товарів.

Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідно до умов усних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Арт-Аек», всі транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, проводяться за рахунок продавця (ТОВ «Арт-Аек»), є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході розгляду справи факт поставки автозапчастин не знайшов свого підтвердження належними засобами доказування, у зв'язку з чим зазначений в акті перевірки висновок про відсутність поставок товарів, як об'єкта оподаткування ПДВ, є обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Дніпро Мотор Інвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпро Мотор Інвест» - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 09 квітня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Файдюк В.В.