Постанова № 30679991, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2013 року № 826/708/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Теплобуд»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 001789/1502

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство «Теплобуд» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 001789/1502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/708/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 22.11.2012 року № 001789/1502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 502 115,00 грн.;

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), щодо завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2012 року на суму 502 115 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем були подані письмові заперечення проти позову, в яких відповідач зазначає про правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив на тому, що розмір від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2012 року було завищено позивачем на суму ПДВ 502 115 грн., оскільки така сума від'ємного значення з ПДВ виникла у позивача за наслідками правовідносин із контрагентом Виробничо-технічним підприємством «Квант», розрахунки із яким були проведені шляхом видачі 34 простих векселів від 25.12.2007 р. на загальну суму 3 360 299,35 грн., які були непогашеними (жодної проплати не проводилося) станом на час перевірки позивача - жовтень 2012 року, а відповідно і суми ПДВ за такими взаємовідносинами не були фактично сплачені позивачем на рахунок його контрагента, а контрагентом у свою чергу такі суми ПДВ не були визначені в якості податкових зобов'язань у вересні 2012 р., внаслідок чого вбачається завдання шкоди Державному бюджету.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно положень Податкового кодексу України, зважаючи на несплату позивачем отриманих від контрагента товарів (послуг) протягом 1095 днів з моменту їх надання (отримання), такі товари (послуги) вважаються безоплатно отриманими, а тому, з урахуванням п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на податковий кредит та, відповідно, бюджетне відшкодування за такими послугами (товарами) платником податків втрачається.

В судове засідання 19.03.2013 р. відповідач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на не прибуття відповідача в судове засідання 19.03.2013 р. та не скерування свого представника, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/708/13-а в порядку письмового провадження, про що відповідача було повідомлено належним чином.

Станом на 10.04.2013 р. р. інших документів від сторін по справі до суду не надходило.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем Приватним підприємством «Теплобуд» у податковій звітності з податку на додану вартість за наступні періоди: серпень 2009 р. - вересень 2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт камеральної перевірки № 1530/1502 від 31.10.2012 р., в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), щодо завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2012 року на суму 502 115 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 001789/1502 від 22.11.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 502 115,00 грн.

29.11.2012 року ПП «Теплобуд» направило скаргу за № 29/11/1 від 29.11.2012 р. на податкове повідомлення-рішення № 001789/1502 від 22.11.2012 р. до Державної податкової служби України у м. Києві, у відповідь на що було отримано рішення за № 7663/0/67-12/10-2115 від 24.12.2012 р., згідно якого скарга позивача залишена без розгляду.

Однак, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС № 001789/1502 від 22.11.2012 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Відповідно до п.п. 75.1.1 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно положень п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення камеральної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, в Акті перевірки позивача зазначено, що розмір від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2012 року було завищено позивачем на суму ПДВ 502 115 грн., оскільки така сума від'ємного значення з ПДВ виникла у позивача за наслідками правовідносин із контрагентом Виробничо-технічним підприємством «Квант», розрахунки із яким були проведені шляхом видачі 34 простих векселів від 25.12.2007 р. на загальну суму 3 360 299,35 грн., які були непогашеними (жодної проплати не проводилося) станом на час перевірки позивача - жовтень 2012 року, а відповідно і суми ПДВ за такими взаємовідносинами не були фактично сплачені позивачем на рахунок його контрагента, а контрагентом у свою чергу такі суми ПДВ не були визначені в якості податкових зобов'язань у вересні 2012 р., внаслідок чого вбачається завдання шкоди Державному бюджету.

Також, в Акті перевірки позивача зазначено, що згідно положень Податкового кодексу України, зважаючи на несплату позивачем отриманих від контрагента товарів (послуг) протягом 1095 днів з моменту їх надання (отримання), такі товари (послуги) вважаються безоплатно отриманими, а тому, з урахуванням п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на податковий кредит та, відповідно, бюджетне відшкодування за такими послугами (товарами) платником податків втрачається.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не заперечувалося позивачем, згідно договорів купівлі-продажу № б/н від 10.08.2007 р. ПП «Теплобуд» було придбано у ВТП «Квант» 30 квартир за адресою: селище Решитилівка, вул. Жовтнева, буд. 30-А на загальну суму 3 360 299,35 грн.

Оплата зазначеної суми 3 360 299,35 грн. була узгоджена сторонами шляхом видачі ПП «Теплобуд» на користь контрагента ВТП «Квант» 34 простих векселів від 25.12.2007 р. без встановленого строку їх погашення.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, не зважаючи на відсутність у зазначених простих векселях строку їх погашення, такий невстановлений строк неодноразово пролонговувався позивачем, а саме: до 25.03.2008 р., до 25.03.2011 р., до 25.03.2012 р., до 25.03.2013 р., до 25.03.2014 р.

Таким чином, станом на час камеральної перевірки позивача, а також станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті, зазначені вище прості векселі на загальну суму 3 360 299,35 грн. є непогашеними, першочерговий строк погашення таких векселів не встановлювався, та постійно пролонговується протягом більше ніж п'яти років без будь-якої фактичної сплати коштів за жодним з таких простих векселів.

Враховуючи те, що з 2007 р. по 2013 р. позивачем не було погашено жодного з 34 простих векселів, та строк їх погашення постійно пролонговується (тобто фактично термін їх погашення є невизначеним), в суду є підстави вважати, що такий правочин позивача із контрагентом ВТП «Квант» не був спрямований на настання правових наслідків, а відповідно такий правочин завдає шкоди інтересам Держави, що виражається у непоступлені коштів (податкових зобов'язань) до Державного бюджету, внаслідок чого відсутні підстави для формування податкового кредиту на підставі фактично не виконаних господарських зобов'язань.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами заперечено позивачем, податкові зобов'язання з ПДВ контрагентом ВТП «Квант» за наслідками правовідносин із ПП «Теплобуд» для сплати до державного бюджету не визначалися, зважаючи на фактичну несплату позивачем на користь ВТП «Квант» такої суми ПДВ в ціні придбаного товару, проте як на таку суму ПДВ позивач зменшив собі податкове зобов'язання, внаслідок чого є очевидним завдання шкоди Державному бюджету, а саме використання за рахунок Державного бюджету фактично не сплачених до нього коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 14.1.18 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Щодо платників, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з обмеженнями, встановленими ПК України, то такі платники мають право в порядку р. 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку до повного його погашення або шляхом нарахування податкового зобов'язання, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Крім того, суд зазначає, що у разі якщо залишок від'ємного значення податку попереднього податкового періоду сформовано платником за придбаними товарами/послугами, які після завершення строку позовної давності (1095 днів) є неоплаченими, то такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими, а тому з урахуванням п. 198.3 ст. 198 ПК України право на податковий кредит та, відповідно, бюджетне відшкодування за такими послугами/товарами платник податків втрачає.

Посилання позивача на лист Державної податкової служби України від 12.01.2012 р. № 808/7/15-3417-16, в якому зазначено, що відображення залишку від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, має право відображатися в р. 24 податкової декларації до повного його погашення, - суд вважає таким що не стосується предмету саме зазначеного спору, оскільки в даному випадку не йде мова про невизнання податковим органом правомірно сформованого від'ємного значення з ПДВ, що не використано протягом 1095 днів, а навпаки доказами, наявними у справі підтверджується протиправність формування такого від'ємного значення з ПДВ за наслідками господарської операції, оплата по якій фактично не відбулася, та кошти до Держаного бюджету у вигляді податкових зобов'язань, сплачених контрагентом - не поступали.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 001789/1502.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 10.04.2013 р.