Постанова № 30679946, 08.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року 810/1218/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представників позивача - Болгар С.О., Калюжної К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

14 березня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» (ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн», підприємство, ТОВ «НВК «Пластмодерн») із позовом до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13 грудня 2012 року № 0001382204.

Зазначали, що за результатами проведеної працівниками ДПІ в період з 10 листопада по 20 листопада 2012 року документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено Акт № 1774/22-4/16401787 від 27 листопада 2012 року, на підставі висновків якого податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, донараховано такий податок у розмірі 2160914 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 155902,25 грн.

Посилаючись на невідповідність висновків Акту реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, у відповідності з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача позову не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Ірпінській ДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Як видно з Акта №1774/22-4/16401787 від 27 листопада 2012 року на підприємстві у листопаді 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року.

На переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за результатами 2011 року на суму 199814 грн. і занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2160914 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 230801 грн., за 1 квартал 2012 року на 271459 грн., за 2 квартал 2012 року на 352170 грн.

На підставі згаданого Акта відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2012 року № 0001382204 та нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2160914 грн. і штрафна санкція у розмірі 155907,25 грн.

Так, згідно змісту Акта, перевіркою встановлено відсутність ведення обліку запасів на складах та виробництві позивача. Зокрема, вказано, що документального підтвердження наявності обліку запасів (завірених копій складських книг, книг надходження-вибуття сировини, готової продукції в розрізі найменуваня по кожному складу та виробництву) станом на 20 листопада 2012 року ТОВ «НВФ «Пластмодерн» надано не було, у зв'язку із чим складено акт від цієї ж дати №109. Головний бухгалтер підприємства Болгар С.О. від його підписання відмовилася.

Зазначено, що в вцілому по підприємству кількісний облік сировини - основного полімерного матеріалу (поліетилен), хімічних добавок та пігментів - ведеться по рахунку 201 «Сировина», а кількісний облік готової продукції (плівки в ассортименті) - по рахунку 26 «Готова продукція».

До перевірки надані належним чином завірені копії оборотно-сальдових відомостей цих рахунків, на яких обліковується в кількісному мірнику (тоннах) залишки, надходження та вибуття сировини та готової продукції в розрізі кварталів.

Вказано, що у ході перевірки використано технологічний регламент усередненого матеріального балансу по підприємству, за яким на виробництво 1 тонни продукції витрати основного полімерного матеріалу (поліетилен), хімічних добавок та пігментів складають 1,12 тонн, в т.ч. вихід готової продукції - 89,3 %.

Також виявлено розбіжність між кількістю списаної сировини (за даними оборотно-сальдової відомості по кредиту рахунку 20 «Сировина») та кількістю сировини необхідної для виробництва продукції (по технологічному регламенту згідно усередненого показника), що вироблена підприємством (за даними оборотно-сальдової відомості по дебету рахунку 26 «Готова продукція»).

Проведені розрахунки оформлено у вигляді Таблиці, у графі 6 якої (Розбіжність між кількістю списаної сировини та кількістю сировини необхідної для виробництва продукції, що вироблена, тонни) за 2 квартал 2011 року - 171; за 3 квартал 2011 року - 228; за 4 квартал 2011 року - 63; за 1 квартал 2012 року - 82; 2 квартал 2012 року - 91.

На підставі таких розрахунків, зроблено висновок про розбіжність між кількістю списаної сировини та сировини необхідної для виробництва готової продукції, у зв'язку із чим різниця у вартісному виразі підлягає включенню до складу інших доходів як вартість безоплатно отриманих товарів.

Тобто, зекономлена в процесі виробництва сировина визначена безоплатно отриманим товаром.

При цьому, суд звертає увагу, що висновок про наведені розбіжності ґрунтується на самостійно визначених посадовцем ДПІ усереднених показниках відхилення.

Правомірність такого усереднення, враховуючи наявність на підприємстві декількох Технологічних регламентів (для різних видів плівок), належним чином не підтверджена.

Між тим, представники позивача, обґрунтовуючи розбіжності, посилались на Технологічний регламент, відповідно до вимог розділу 5 («Матеріальний баланс») якого, передбачено, що на виробництво 1000 кг плівки, витрати основної сировини (поліетилену), хімічних добавок та пігментів складають максимально 1120 кг. Це свідчить про можливість використання сировини в кількості меншій за 1120 кг на 1000 кг плівки.

Пояснили, що значення коефіцієнтів виходу готової продукції грунтуються на експериментальних даних 2003 року та результатах теоретичних досліджень. Коефіцієнт переробки сировини в готову продукцію припускає різницю в 120 кг, що є відходами виробництва, з яких 17 кг безповоротні, а 103 кг зворотні відходи. Використання ж сировини в кількості меншій ніж 1120 кг - є економією сировини. Показники Матеріального балансу Технологічного регламенту дійсно слугували бухгалтерії підприємства орієнтиром. А для списання сировини та відходів використовуються Акти, складені за участю відповідальних працівників підприємства, в яких зазначається кількість виробленої продукції, використаної сировини та відходів. Такі Акти надавались під час перевірки, але не знайшли свого відображення у документальному оформленні її результатів.

ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» підкреслювало, що відображення витрат сировини в обліку по фактичним обсягам списання (з економією), а не за нормативним розрахунком, має наслідком збільшення об'єкта оподаткування та показників рентабельності. А з урахуванням економії, за даними податкової звітності, вже було визначено об'єкт оподаткування у періодах, які перевірялись.

Суд зосереджує увагу, що тут вказане найменше відхилення витрат сировини на виробництво однієї тонни продукції, у порівнянні з іншими регламентами, які діють на виробництві позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що твердження про неналежний облік на складах та виробництві ґрунтується на відсутності журналів складського обліку, оформлених належним чином. Якої саме форми і виду повинні бути такі журнали ним не деталізовано.

На спростування цього представниками позивача у судовому засіданні надані для огляду оригінали журналів складського обліку, витяги з яких містяться в матеріалах справи (т. а.с.96-100).

Податковим органом вказано, що визначити правильність обліку та дотримання вимог податкового законодавства за цими журналами не є можливим, у зв'язку із чим для перевірки використовувалися зведені оборотно-сальдові відомості.

Разом із тим, первинні документи у ході перевірки не перевірялися, інвентаризація не проводилася.

З метою засвідчення відповідного обліку ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» надано завірені акти списання сировини та матеріалів на виробництво готової продукції за весь період, за який проводилась перевірка (т.1 а.с.114-195), акти виробництва готової продукції (т.1 а.с.218-252, т.2 а.с.1-70); оригінали карток складського обліку матеріалів та накладних-вимог на внутрішнє переміщення матеріалів досліджені під час судового засідання, їх копії вибірково долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.202-217).

На підтвердження придбання сировини, визначеної ДПІ безоплатно отриманою, товариством «НВК «Пластмодерн» надано суду для огляду оригінали договорів, платіжних доручень, банківських виписок, вантажних митних декларацій, видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, а їх копії містяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 157-256).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить із наступного.

Висновок Акта зводиться до того, що зекономлена сировина набуває режиму безоплатно отриманого товару.

В той же час, за змістом підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг належать: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

За приписами пункту 134.1. статті 134 цього кодексу об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як закріплює пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами підпункту 135.5.4 цієї ж статті інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни.

Як передбачає пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З викладеного суд доходить висновку, що товар, який було належно придбано, оприбутковано, з якого сплачено податки, який у процесі виробництва з дотриманням технологічних вимог був зекономлений (в межах допустимої економії) не може ототожнюватися з безоплатно отриманим товаром.

На додаток до цього, суд звертає увагу на приписи пункту 56.21 статті 56 ПК України, згідно яких у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, у тому числі придбання відповідної сировини за плату, суд вважає висновки відповідача щодо порушення вимог Податкового кодексу помилковими та необґрунтованими.

Суд бере до уваги положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

Зважаючи на обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності у разі заперечення проти адміністративного позову в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд, за результатами розгляду справи, вважає недоведеними законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0001382204 від 13 грудня 2012 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 квітня 2013 р.