Постанова № 30678333, 11.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 922/261/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача - Калугін О.Ю. посвідчення № 2552 за дорученням № 08-11/333/2-13 від 17.01.2013 року

1-ша третя особа - Воскобойніков В.О. за дорученням № 01-02/2972 від 18.12.2012 року

2-га третя особа - Калугін О.Ю. за дорученням № 1685 від 06.02.2013 року

відповідача - Коваль А.П. за дорученням від 01.08.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 726Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року у справі

за позовом Харківської міської ради, м.Харків

3-ті особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

1. Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, м.Харків

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків

до Акціонерного товариства «Готельний комплекс «Славія», м.Харків

про визнання недійсним охоронно-орендного договору

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до АТ "Готельний комплекс "Славія" в якій просить суд визнати недійсним охоронно - орендний договір № 70 від 09.08.1996 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено. Визнано недійсним охоронний-орендний договір № 70 від 09.08.1996 року. Стягнуто з АТ "Готельний комплекс "Славія" на користь Харківської міської ради 1147,00 грн. судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що Договір № 118 03.02.1996 року припинив свою дію з огляду на те, що пунктом 1.4 Договору встановлено термін його дії в три роки. Також зазначає, що перед підписанням спірного Договору № 70 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та АТГК «Славія» (попереднім орендарем) 09.08.1996 року підписано Акт приймання-передачі об'єкта оренди від АТГК Славія на баланс Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, що по суті є поверненням об'єкта із оренди по Договору № 118 новому розпоряднику (орендодавцю) цього об'єкта. Крім того, відповідача посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що Договір оренди №118 від 02.02.1993 року не був припинений, а продовжив свою дію після 03.02.1996 року та був чинний під час укладення спірного охоронно-орендного договору № 70 від 09.08.1996 року. Посилання відповідача на Акт від 09.08.1996 року передачі спірних нежитлових приміщень на баланс Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації не є доказом на підтвердження факту повернення майна власнику та припинення дії Договору оренди №118 від 02.02.1993 року у спосіб, передбачений чинним на той час законодавством. Також зазначає, що строк позовної давності не є пропущеним.

1-ша третя особа у відзиві на апеляційну скаргу також просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року залишити без змін. Вказує на те, що Додатковою угодою від 26.06.1994 року визначено, що до складу ЦМК, яке підлягало викупу, увійшло лише рухоме майно і викуп ЦМК готелю «Травнева» проводиться без приміщень, у зв'язку з чим Договір оренди № 118 від 02.02.1993 року з часу проведення покупцем повної оплати вартості рухомого майна ЦМК готелю «Травнева» втратив чинність саме в частині оренди рухомого майна.

Представник 2-ї третьої особи у судовому засіданні зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Відповідач 08.04.2013 року подав через канцелярію суду заяву про зупинення апеляційного провадження у даній справі у зв'язку з подачею до господарського суду Харківської області заяви про внесення виправлень у рішення господарського суду від 12 лютого 2013 року по даній справі. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання. Вважає, що внесення виправлень у рішення господарського суду не зачіпає суті рішення, у зв'язку з чим розгуляд апеляційної скарги можливий у даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Вказаною статтею встановлений вичерпний перелік підстав зупинення апеляційного провадження, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у даній справі.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09.08.1996 року між Управлінням містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (орендодавець) та Акціонерним товариство "Готельний комплекс Славія" (орендар) укладено Охоронно-орендний договір №70 на кори стування нерухомою пам'яткою історії та культури б. Мебльовані кімнати, охр.№ 377, вул. Полтавський шлях, 52 (а.с. 20,21).

Відповідно до п.1 Договору Держорган здає, а Орендар приймає в орендне користування б. мебльовані кімнати, охр. № 377 для використання під готель.

Згідно п. 3 Охоронно-орендний договір було укладено до 01.01.2020 року.

У п. 4 Охоронно-орендного договору № 70 зазначено, що за використання указаного в п.1 Договору , будинку - пам'ятки Орендар зобов'язаний сплачувати Держоргану протягом дії Договору орендну плату згідно з діючими тарифами.

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач користується вищевказаним об'єктом нерухомого майна всупереч Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не сплачує орендну плату, та ухиляється від впорядкування орендних правовідносин із власником приміщень - територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради та її виконавчого органу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Звертаючись з даною позовною вимогою позивач зазначає, що Охоронно-орендний договір №70 від 09.08.1996 року підлягає визнанню недійсним з підстав передбачених ст. 48 ЦК УРСР, а саме невідповідність чинному на момент укладення спірного договору ЦК УРСР 1963 року. При цьому посилається на те, що на момент укладення спірного охоронно-орендного договору № 70 від 09.08.1996 року був чинний Договір оренди №118 від 02.02.1993 року, укладений між Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів та Організацією орендарів готелю "Травнева".

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Розпорядженням Представника Президента України № 293 від 18.08.1992 року "Про передачу на баланс управління архітектури Харківської обласної державної адміністрації пам'яток архітектури" на баланс Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації передані пам'ятки архітектури з територією, що їм належить згідно з додатком, п.73 якого зазначено будівля "Мебліровані кімнати" по вул. Свердлова, 52, в м. Харкові (а.с.69-71).

З Реєстраційного посвідчення на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установа, підприємствам та організаціям від 10.11.1992 року вбачається, що Харківське Міське бюро технічної інвентаризації посвідчує, в цілому будинок (пам'ятка архітектури), який розташований в м. Харків, вул. Свердлова,52 (охр.№ 377) зареєстрований за Головним управлінням архітектури та містобудування на підставі Розпорядження Представника Президента України № 293 від 18.08.1992 року та записаний в реєстрову книгу нежитловий фонд за реєстровим № 228 (а.с.68).

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.1993 року між Фондом міського майна Харківської міської ради (орендодавець) та Організацією орендарів готелю "Травневий" укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу № 118 (а.с.23).

Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є нежитлове приміщення, основні фонди та обортні кошти, право на оренду яких отримано орендарем на підставі розпорядження Фонду міського майна Харківської міської ради народних депутатів від 02.02.1993 року № 106.

У п.1.2 Договору зазначено, що приміщення знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Свердлова,52. Технічний паспорт додається та є невід'ємною частиною цього договору та зберігається у орендодавця.

Відповідно до п.1.3 Договору в оренду також передавалося майно на загальну суму 5738112 руб., описане в Додатку 1.1. та 1.2 , які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.26-31).

Пунктом 1.4 Договору визначено строк оренди три роки.

Пунктом 6.2 Договору передбачалось, що орендар має право на викуп орендованого майна не пізніше ніж через три роки з дня укладання договору оренди. Умови викупу визначаються додатково.

З матеріалів справи також вбачається, що 29 червня 1994 року між Фондом міського майна Харківської міської ради (продавець) та Організацією орендарів готелю "Травнева" (покупець) укладена Додаткова угода до договору оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року (а.с.25).

Додатковою угодою сторони визначили порядок викупу цілісного майнового комплексу (без приміщення). У зв'язку з чим Договір оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року з часу проведення покупцем повної оплати вартості рухомого майна ЦМК готелю «Травнева» втрачає чинність в частині оренди рухомого майна.

30.06.1994 року Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів прийнято Розпорядження № 845/1 «Про укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (без приміщення), орендованого організацією орендарів готелю «Травневий», у п.3 якого зазначено, що з моменту повної сплати орендарем вартості ЦМК (згідно договору купівлі-продажу) Договір оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року втрачає чинність в частині оренди майна (а.с.37).

30.06.1994 року між Фондом міського майна Харківської міської ради (продавець) та Організацією орендарів готелю "Травнева" (покупець) укладено Договір № 184-В купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, орендованого організацією орендарів готелю «Травневий», відповідно до п.1 якого продавець продав, а покупець купив цілісний майновий комплекс (без приміщень), який знаходиться в оренді організації орендарів готелю «Травневий» згідно з Договором оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року, розташований за адресою: м.Харків, вул.Свердлова,52, оціночною вартістю 228366 тис.укр.крб.(а.с.33,34).

З Акту приймання-передачі майна державного підприємства від 15 листопада 1994 року вбачається, що Фонд міського майна Харківської міської ради передав, а Організація орендарів готелю "Травнева" прийняла продане 13 вересня 1994 року шляхом викупу майно цілісний майновий комплекс (без приміщень) готелю «Травневий» за адресою: м.Харків, вул.Свердлова,52 (а.с.35).

Таким чином, наведені матеріали справи свідчать про те, що Договір оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року з часу проведення покупцем повної оплати вартості рухомого майна ЦМК готелю «Травнева» втратив чинність в частині оренди рухомого майна.

Відповідно до п. 1.4 Договору оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року складав три роки.

У п.6 Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 184-В вбачається, що покупець зобов'язується на протязі 2-х років виконувати умови продажу: збереження спеціалізації підприємства готельного типу при наданні номерів для тривалого проживання громадян; погодження з фондом міського майна терміну та масштабів проведення ремонтно-будівельних робіт; дотримуватись санітарно-технічних вимог, естетично утримувати приміщення, благоустрою, підтримання системи електроосвітлювання. Перевірку додержання покупцем цих умов здійснює Фонд міського майна та Головне адміністративне управління відповідної галузі.

Наведене підтверджує подальше користування Організацією орендарів готелю "Травнева" нежитловими приміщеннями, що свідчить про продовження Договору оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року.

Статтею 258 ЦК УРСР встановлено, що строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» (в редакції 1992 року) строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно із ст. 260 ЦК УРСР в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

У п 2 ст. 19 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» зазначено, що при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне на той час законодавство не встановлювало строк, в який орендодавець майна повинен заявити про припинення або зміну договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона могла зробити в будь-який час до закінчення строку дії договору оренди. У разі не направлення такої заяви, договір оренди майна державних підприємств та організацій вважається продовженим на той самий строк, який був передбачений попереднім договором.

З матеріалів справи також вбачається, що пропозиція щодо розірвання договору оренди № 118 від 02.02.1993 року позивачем відповідачу або навпаки не надсилалась, строк виконання зобов'язання за договором не встановлювався, відповідач не припиняв користування спірним нерухомим майном.

Посилання відповідача на те, що доказом припинення дії Договору оренди №118 від 02.02.1993 року є підписання Акту приймання-передачі об'єкта оренди від 09.08.1996 року колегія суддів оцінює критично, оскільки за вказаним актом відбулася передача нежитлових приміщень по вул. Полтавський шлях, 52, у м. Харкові на баланс Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, який не був орендодавцем за спірним Договором оренди №118 (а.с.22).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.3.1.7 Договору оренди № 118 орендодар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту припинення дії або дострокового розірвання договору повернути орендодавцю орендоване приміщення актом приймання-передачі (т.1 а.с.23).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порядку, передбаченому п.3.1.7 Договору оренди приміщення власнику не повертав, що у судовому засіданні підтверджено його представником.

Зважаючи на викладені обставини, Договір оренди №118 від 02.02.1993 року укладений між Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів та організацією орендарів готелю "Травнева" продовжив свою дію та був чинний під час укладення спірного Охоронно-орендного договору № 70 від 09.08.1996 року.

Відповідно до п.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.94 р. N 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, тобто не є правовстановлюючим документом.

Таким чином, Акт приймання-передачі від 09.08.1996 року не є доказом повернення орендованого майна орендодавцю за Договором оренди №118 та не підтверджує факту припинення дії Договору оренди №118 від 02.02.1993 року у спосіб, передбачений Главою 19 ЦК УРСР та доказом правонаступництва (переходу) прав і обов'язків орендодавців за спірним договором.

Відповідно до Листа Вищого арбітражного суду України від 20.04.2001 р. № 01-8/481 "Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)" об'єкт договору оренди у період дії відповідного договору не може бути об'єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше, оскільки це унеможливлює реалізацію права на користування цим об'єктом і не відповідає вимогам глави 25 Цивільного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Охоронно-орендний договір № 70 від 09.08.1996 року, укладений між Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації та АТ "Готельний комплекс "Славія" є недійсним, оскільки був укладений під час дії Договору оренди №118 від 02.02.1993 року та його укладення порушує майнові права власника вказаного майна - територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Посилання відповідача на те, що Договір оренди №118 від 02.02.1993 року наявний в матеріалах інших судових справах між сторонами (справи № 35/400-08, №5023/1290/12) позивачем не спростовується, проте вказаний договір, у тому числі строк його дії, ніколи не був предметом всебічного, повного і об'єктивно розгляду в судовому процесі.

Так, у мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року по справі №5023/1290/12 зазначено, що чинність договору оренди №118 від 02.02.1993 року на час укладення охоронно-орендного договору №70 від 09.08.1996 року, а також відсутність його фактичного виконання сторонами з часу підписання, не спростовують факти, покладені в основу постанови Вищого господарського суду України у даній справі від 08.11.2012 р., оскільки позовні вимоги обґрунтовувались іншими підставами, а саме тим, що відповідач користується вищевказаним об'єктом нерухомого майна всупереч Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та законодавства в сфері охорони і використання пам'яток історії та культури, та за відсутності у першої третьої особи відповідної компетенції на укладення таких договорів у 1996 році. У зв'язку із чим, зазначені позивачем фактичні дані не є підставою для задоволення його заяви про перегляд оскаржуваної постанови Вищого осподарського суду України у даній справі від 08.11.2012р. за нововиявленими обставинами. Втім, позивач не позбавлений права в загальному порядку звернутися до суду з окремим позовом про визнання охоронно-орендного договору від 09.08.1996р. №70 недійсним, з тих підстав, що об'єкт договору оренди у період дії відповідного договору не може бути об'єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше. Такий позов має розглядатися в окремому судовому провадженні, за умови, що вказані підстави та вимоги ніколи не були предметом судового розгляду» (а.с.62-67).

Колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача про те, що позивачем пропущені строки позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тривалий розгляд судових спорів визначив власником спірного приміщення позивача. У зв'язку з наведеним позивач вважає що обставини порушення його прав стали йому достовірно відомі після набуття права власності на спірні нежитлові приміщення в будівлі по вул. Полтавський шлях, 52 за останнім рішенням суду.

Згідно Розпорядження управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 30.04.2010 року № 479 спірні приміщення прийняті в комунальну власність та відображені на обліку Управління, у зв'язку з чим у позивача з'явилась можливість розпоряджатися спірними приміщеннями та постало питання щодо упорядкування майнових та орендних правовідносин з АТ "Готельний комплекс Славія".

Приймаючи до уваги, що про порушення свого права позивач дізнався у квітні 2010 року, а позовну заяву подано у січня 2013 року, колегія суддів вважає, що Харківська міська рада звернулась до суду у строк, передбачений ст. 257 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Харківської міської ради до Акціонерного товариства "Готельний комплекс "Славія" про визнання недійсним охоронно-орендного договору № 70 від 09.08.1996 року підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року у справі № 922/261/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Постанову складено 12.04.2013 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Шепітько І.І.