Рішення № 30677281, 11.04.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2013 р. Справа № 917/158/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, буд. 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення 25837,56 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Станішевський І. С.

від відповідача: Дейнека О. В.

Розглядається позовна заява про стягнення 25837,56 грн., у тому числі 19150,57 грн. пені, 4022,84 грн. - 3% річних, 2664,15 грн. - інфляційних, нарахованих в зв'язку з несвоєчасною оплатою природного газу, поставленого за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2207/11 від 30.09.2011р.

Відповідач у відзиві посилається на те, що придбаний газ використовує виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями; борг виник внаслідок різниці в тарифах на послуги теплопостачання для населення; вартість одержаного газу сплачена повністю; в свою чергу позивач має перед відповідачем значну зустрічну заборгованість за транспортування природного газу; позивачем невірно розраховано пеню.

В судовому засіданні 11.04.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (позивачем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2207/11 (далі - Договір); (а.с.13-17).

Згідно п.1.1 Договору позивач як продавець зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього Договору.

Додатковими угодами № 1 від 30.09.2011р., № 2 від 11.10.2011р., № 3 від 31.01.2012р., сторони визначили ціну природного газу, що постачається, та порядок визначення цієї ціни (а.с.18-20).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу впродовж жовтня 2011р. - лютого 2012р. природний газ в об'ємі 599,456 тис. куб.м на загальну суму 745779,31 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами прийому передачі природного газу від 31.10.2011р. на суму 86786,46 грн., 30.11.2011р. на суму 137423,20 грн., 31.12.2011р. на суму 143764,14 грн., 31.01.2012р. на суму 166002,02 грн., 29.02.2012р. на суму 211803,49 грн. (а.с.21-25).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати природного газу виконав повністю, сплативши 745779,31 грн., але при цьому відповідач порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 Договору. Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях, реєстром прийнятих платежів від відповідача за період з 31.01.2011р. по 20.12.2012р. (а.с.26-27, 58-78).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачу 19150,57 грн. - пені, 2664,15 грн. - інфляційних, 4022,84 грн. - 3% річних (а.с.10-12).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України не допускається відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на вказані норми, посилання відповідача на те, що борг виник внаслідок різниці в тарифах на послуги теплопостачання для населення; вартість одержаного газу сплачена повністю, в свою чергу позивач має перед відповідачем значну зустрічну заборгованість за транспортування природного газу, не є підставою для звільнення відповідача від визначеної законодавством та Договором відповідальності за несвоєчасне виконання зобов"язань за договором.

Оскільки відповідач за одержаний природний газ розраховувався несвоєчасно, позивачем на підставі пункту 7.2 договору заявлено вимоги про стягнення 19150,57 грн. пені (з них: за зобов'язаннями листопада 2011р. за період 29.12.2011р. - 29.01.2012р. пеня в сумі 1137,04 грн.; за зобов'язаннями грудня 2011р. за період 14.01.2012р. -22.03.2012р. пеня в сумі 3266,33 грн.; за зобов'язаннями січня 2012р. за період 14.02.2012р. - 27.04.2012р. пеня в сумі 3811,37грн.; за зобов'язаннями лютого 2012р. за період 14.03.2012р. - 14.10.2012р. в сумі 10935,83 грн.).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що при нарахуванні пені за зобов'язаннями лютого 2012р. за період 14.03.2012р. - 14.10.2012р. позивачем не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України. А при розрахунку пені за зобов'язаннями грудня 2011р. та січня 2012р. позивачем допущено арифметичні помилки.

Після проведення перерахунку судом встановлено, що належна до стягнення сума пені становить 18806,26 грн. (у тому числі 1137,04 грн. пені за зобов'язаннями листопада 2011р. за період 29.12.2011р. - 29.01.2012р., 3258,71 грн. пені за зобов'язаннями грудня 2011р. за період 14.01.2012р. - 22.03.2012р., 3811,36 грн. пені за зобов'язаннями січня 2012р. за період 14.02.2012р. - 27.04.2012р., 10599,15 грн. пені за зобов'язаннями лютого 2012р. за період 14.03.2012р. - 14.09.2012р.); (розрахунок суду - залучено до справи).

Частиною другою ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідачем заява про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені не надавалася. Отже, позовна давність до стягнення пені судом не застосовується.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені слід задовольнити частково на суму 18806,26 грн. В частині стягнення 344,31 грн. пені слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Клопотання відповідача про зменшення пені судом відхиляється, оскільки визначений судом до стягнення розмір пені не є надмірно великим.

За ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 2664,15 грн. інфляційних (за період 16.09.2011р. - 15.10.2012р.) та 4022,84 грн. - 3% річних (за періоди 14.11.2011р. - 18.12.2011р., 14.12.2011р. - 29.01.2012р., 14.01.2012р. - 22.03.2012р., 14.02.2012р. -27.04.2012р., 14.03.2012р. - 14.10.2012р.); (а.с. 10-12).

При перевірці правильності нарахувань судом встановлено, що заявлена до стягнення сума 4022,84 грн. - 3% річних не перевищує розрахункову суму. Отже, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню (розрахунок суду залучено до справи).

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Із змісту листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.03.2013р. у справі № 07/5026/1692/2012 (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/30112662), від 13.03.2013р. у праві № 21/5005/6116/2012 (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/30112662).

Також, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Позивач при нарахуванні відповідачу стягуваної суми інфляційних застосовував відповідні індекси інфляції до сум прострочених платежів, визначених за жовтень 2011р. з 16.10.11р., за листопад 2011р. з 16.11.11р., за грудень 2011р. з 16.12.2011р., за січень 2012р. з 16.01.12р., за лютий 2012 з 16.02.12р. При цьому позивач не врахував того, що перебіг прострочення в оплаті фактично переданого природного газу починається з 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, як це передбачено п. 6.1 договору № 14/2207/11.

При нарахування інфляційних за зобов'язаннями лютого 2012р. позивач не врахував наявність дефляції за період розрахунку (періоди, в яких індекс інфляції менше одиниці).

Відтак, позивач при нарахуванні відповідачу інфляційних нарахувань за конкретний місяць мав застосовувати відповідний індекс інфляції до суми простроченого у цьому місяці платежу, визначеної за станом на 15 день прострочення, а також врахувати мінусові показники інфляції.

Згідно з таким розрахунком сума інфляційних нарахувань, на стягнення якої з відповідача позивач має право становить 2215,39 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині 448,76 грн. вимоги щодо стягнення інфляційних відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, буд. 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 05524713) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 2215грн. 39 коп. інфляційних, 4022грн. 84 коп. річних, 18806грн. 26 коп. пені, 1668грн. 89 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 15.04.2013р.

Суддя Безрук Т. М.