Рішення № 30674820, 15.04.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/13361/12

(2/199/1101/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„12" квітня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,

за участі представника позивача - Шкваря К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суд із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNUGGK70470149 від 09.02.2007 р. ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 45 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.02.2027 року. Позивач при зверненні до суду посилається на те, що згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але на порушення зазначених правових норм та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного Кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з порушенням з боку відповідача договірного зобов'язання станом на 16.10.2012 р. розмір заборгованості становить 61 831,69 дол. США (еквівалент станом на 16.10.2012 р. 494 035,20 грн.), яка складається з наступного: 41 231,55 дол. США - заборгованість за кредитом, 12 751,43 дол. США- заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 196,90 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 5 651,81 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та відповідач 09.02.2007 р. уклали договір іпотеки № DNUGGK70470149, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_1, загальною площею 57,00 мІ, який належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 09.02.2007 р. за реєстром № 275.

Предмет позову становить вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки та про виселення відповідача, який зареєстрований та проживає у домоволодінні, зі зняттям його з реєстраційного обліку.

У судовому засідання представник позивача повністю підтримав вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

У судове засідання, в якому було ухвалено рішення, відповідач не з'явився; після видалення суду до нарадчої кімнати 12.04.2013 р. для вирішення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, відповідач та його представник покинули приміщення суду, відповідач не скористався правом надання заперечень проти позову.

За ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи; за згодою представника позивача суд вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Врахував пояснення представника позивача та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № DNUGGK70470149 від 09.02.2007 р. ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 45 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.02.2027 р., але на порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України ОСОБА_3 зобов'язання за договором належним чином не виконав. У зв'язку з порушенням з боку відповідача зобов'язання за кредитним договором станом на 16.10.2012 року розмір заборгованості складає 61 831,69 дол. США (еквівалент 494 035,20 грн.), яка складається з наступного: 41 231,55 дол. США - заборгованість за кредитом, 12 751,43 дол. США- заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 196,90 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 5 651,81 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Судом також встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 09.02.2007 р. між сторонами у справі було укладено договір іпотеки № DNUGGK70470149, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_1, загальною площею 57,00 мІ, який належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 09.02.2007 р. за реєстром № 275. Укладаючи договір іпотеки, сторони за ним погодили (п. 24), що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору відповідно до розділу У Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 25 договору іпотеки).

П. 18.8.2 зазначеного вище договору передбачає право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором, у тому числі у випадку порушення іпотекодавцем зобов'язань, передбачених умова кредитного договору (укладаючи кредитний договір сторони за ним погодили (п. 2.2.4) погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 7.1 та п. 2.3.3 цього договору (відповідно до п. 7.1 кредитного договору позичальник отримав кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 09.02.2007 р. по 09.02.2027 р. включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у 45 000,00 дол. США на наступні цілі: купівля домоволодіння, а також у розмірі 9 000,00 дол. США на сплату стразових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2..1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту щомісяця в період слати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 10. по 17 число кожного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Іпотека ? вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку»; відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, оскільки відповідач не діє у спосіб, передбачений законом та кредитним договором, заборгованість за кредитним договором не сплачує, порушенням з боку позичальника боргового зобов'язання завдаються збитків іпотекодержателю та змінюється обсяг його прав, можливість звернення стягнення на майно сторони за цим позовом погодили під час укладення іпотечного договору, у зв'язку з цим вимога щодо звернення стягнення на майно є такою, що підлягає задоволенню з урахуванням розміру заборгованості за кредитним договором від 09.02.2007 р. №DNUGGK70470149: 61 831,69 дол. США (еквівалент 494 035,20 грн.), яка складається з наступного: 41 231,55 дол. США - заборгованість за кредитом, 12 751,43 дол. США- заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 196,90 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 5 651,81 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підлягають сплаті іпотекодержателю (Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк») з вартості предмета іпотеки.

Разом з тим, частково задовольняючи позов та відмовляючи в задоволенні його вимоги про надання позивачу права укладати від імені відповідача договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, суд бере до уваги вимоги закону щодо представництва інтересів у правовідношеннях, навіть не зважаючи на неоспорювання відповідачем правочину у цій частині, судом не може бути захищено право позивача у спосіб, який суперечить закону (право укладати від імені відповідача договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а також здійснювати від імені відповідача інші повноваження), через що, враховуючи також те, що відповідач не оспорював розмір заборгованості за кредитним договором, що розцінюється судом як визнання даної обставини, яка є підставою для звільняє від доказування (ч. 1 ст. 61 ЦПК України), порушені права позивача підлягають поновленню в межах заявлених вимог (ст. 11 ЦПК України) та в обраний судом спосіб, зазначений вище.

Стосовно вимоги позову про виселення відповідача, який зареєстрований та проживає у домоволодінні, зі зняттям його з реєстраційного обліку, то, відмовляючи в її задоволенні, суд виходить з наступного.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто Позовні вимоги банку в частині виселення боржника зі спірного будинку на цей час стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Крім того, в частині 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому частинами 2 і 3 цієї ж статті встановлений певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Утім, позивач не виконав в цій частині обов'язок доказування, не надав (ст.ст. 10, 60 ЦПК) доказів у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України доказів на підтвердження того, що відповідач або інші особи, добровільно відмовляються звільнити житлове приміщення, у зв'язку з чим суд мав би змогу дійти до іншого висновку у справі, яка розглядається. Разом з тим, що стосується вимоги позову про зняття особи з реєстраційного обліку, дана вимога не є такою, що підлягає розгляду та вирішенню при розгляді справи у порядку цивільного судочинства, та окрім того на виконання ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у тому числі, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою) є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09.02.2007 р. №DNUGGK70470149: на житловий будинок № 39 загальною площею 57,00 м2, житловою площею 39,30 мІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 09.02.2007 р. та за рахунок реалізації якого в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя (Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк») у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 09.02.2007 р. №DNUGGK70470149, яка склалася станом на 16.10.2012 р., в розмірі 61 831,69 дол. США, з яких заборгованість за кредитом становить 41 231,55 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 751,43 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 196,90 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 5 651,81 дол. США, що підлягають сплаті іпотекодержателю (Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк») з вартості предмета іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 64993919400001) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 219,00 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В.Спаї