Постанова № 30674400, 10.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5015/2286/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіБожок В.С.суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013у справігосподарського суду Львівської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4допублічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"простягнення 520 052, 92 грн. заборгованості

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився

- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.07.2011 позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", 80086, с. Сілець Сокальського району Львівської області 422 505, 19 основного боргу, 5 583, 68 грн. пені, 21 861, 11 грн. - 3% річних, 4 499, 49 державного мита та 204,19 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстроченням виконання рішення суду на п'ять місяців рівними частинами. В решті позову відмовлено. На виконання даного рішення судом видано наказ від 22.07.2011 (т. 1., а. с. 51).

26.09.2012 публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" звернулось до суду із заявою про відстрочку виконання вказаного судового рішення, пославшись на важкий фінансовий стан підприємства.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2012 (суддя Король М.Р.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 (у складі головуючого Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Краєвської М.В.) заяву публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" задоволено, відстрочено виконання рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2011 у справі № 5015/2286/11 на один рік.

Зазначені судові акти мотивовані тим, що відповідач є єдиним у західному регіоні України вуглезабезпечувальним підприємством, яке переробляє вугілля десяти шахт Львівсько-Волинського вугільного басейну та поставляє його на електростанції. Ненадання відстрочки виконання рішення матиме наслідком зупинення роботи підприємства.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати. Також скаржник послався на те, що судами попередніх інстанцій не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, що має наслідком порушення прав та інтересів позивача.

Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розпорядженням секретаря судової палати від 08.04.2012 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Божок В.С., судді - Корсак В.А., Сибіга О.М. для розгляду справи № 5015/2286/11 господарського суду Львівської області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 9 від 17.01.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункти 7.1.1. 7.2. постанови).

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із змісту заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі, заявник посилається на важкий фінансовий стан. Однак самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду.

Судами попередніх інстанцій при розгляді заяви про відстрочку виконання рішення не враховані матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору. В той же час, попередніми судовими інстанціями не взято до уваги те, що відповідно до рішення місцевого господарського суду від 08.07.2011 борг існує вже тривалий час, а саме з 2008 року. Як вбачається з матеріалів справи, з моменту набрання вказаним рішенням суду законної сили, відповідач не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості. Задовольняючи заяву відповідача, суди попередніх інстанцій не врахували, що виконання судового рішення вже було розстрочене на п'ять місяців.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги й на те, що відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач не може виконати рішення суду у встановлений строк, та про наявність обставин, що ускладнюють його виконання, матеріалам справи не відповідає.

Відповідно до пункту 2 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольнивши заяву відповідача, не врахували вимог названих вище статей, не повно і не всебічно перевірили всі обставини справи, з огляду на вимоги статті 121 ГПК України, не дали належну правову оцінку запереченням позивача, тому оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а заява публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" - залишенню без задоволення.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 та ухвалу господарського суду Львівської області від 05.10.2012 у справі № 5015/2286/11 скасувати.

В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2011 у справі № 5015/2286/11 відмовити.

Головуючий суддя В.С. Божок

С у д д і В.А. Корсак

О.М. Сибіга