Рішення № 30673872, 10.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" квітня 2013 р. Справа № 906/149/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець,

ОСОБА_2- представник за довіреністю від 08.12.2011р.,

від відповідача-1: Іллющенко Р.М. - начальник управління (наказ №193

від 06.09.2012р.),

Зубовський Д.О. - представник за довіреністю №64 від 13.02.2013р.,

від відповідача-2: Козак О.О - представник за довіреністю №03/12 від 02.01.2013р.,

від прокуратури: Чумаченко А.А. - старший прокурор відділу прокуратури міста

Житомира (посвідчення №011382 видане 24.10.12).

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Коростень, Житомирська область)

до 1) Коростенського міжрайонного управління водного господарства Житомирського обласного управління меліорації і водного господарства (м.Коростень)

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м.Житомир)

за участю прокурора міста Житомира (м.Житомир)

про стягнення 62356,00 грн.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Коростенського міжрайонного управління водного господарства Житомирського обласного управління меліорації і водного господарства про стягнення 62356,00грн., з яких: 61556,00грн. матеріальної шкоди та 800,00грн. витрат на проведення незалежної оцінки.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.02.2013р. позовну заяву підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/149/13-г, розгляд справи призначено на 14.02.2013р.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, господарський суд ухвалою від 14.02.2013р. відклав розгляд справи на 06.03.2013р.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2013р. розгляд справи відкладено на 20.03.2013р., допущено до участі у справі прокурора міста Житомира та залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Зважаючи на заявлене представником позивача клопотання, ухвалою від 20.03.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів відклав розгляд справи на 01.04.2013р.

До суду 22.03.2013р. від позивача надійшла позовна заява (уточнююча), відповідно до якої позивач просить стягнути 61556,00грн. матеріальної шкоди та 800,00грн. витрат на проведення незалежної оцінки з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (а.с.145-148).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.04.2013р. заява позивача від 19.03.2013р. прийнята до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог, викладених в заяві від 19.03.2013р. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 10.04.2013р.

На адресу господарського суду Житомирської області 09.04.2013р. від суб'єкта оціночної діяльності підприємця ОСОБА_7 надійшов лист від 09.04.2013р. в якому останній повідомляє наступне:

- звіт №42 від 10 березня 2010 року про визначення ринкової вартості матеріального збитку, виконаний ОСОБА_7, як оцінювачем, відповідно до договору на проведення оцінки майна укладеним 10.03.2010 року з ОСОБА_1 Даний звіт відповідно до умов договору виконано виключно для інформування замовника про розмір матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортних засобів для цілей страхового відшкодування, та взаєморозрахунків між ОСОБА_1, в якого дані транспортні засобі перебували на відповідальному зберіганні з власниками даних транспортних засобів;

- акт огляду пошкоджених транспортних засобів та їх складових (деталей, вузлів та агрегатів) складався 10.03.2010р., тобто через п'ятнадцять днів від дати руйнування боксів, і ґрунтувався виключно на інформації наданій замовником оцінки ОСОБА_1, про те, що саме ці складові, які включені до переліку в акті, були до руйнування в непошкодженому доброму стані, а при руйнуванні будівлі зазнали пошкоджень;

- при складанні акту огляду оцінювач виходив з того, що відомості та пояснення, отримані ним від замовника оцінки і відображені в даному звіті заслуговують довіри. Проте, оцінювач не може прийняти на себе повну відповідальність за точність цих відомостей;

- відповідно до умов договору ОСОБА_1 несе відповідальність за достовірність інформації та матеріалів наданих оцінювачу, а також за всі юридично значимі рішення прийняті ним на підставі даного звіту;

- ОСОБА_1 відповідно до умов договору вправі посилатись на висновок даного звіту, і використовувати останній тільки для цілей страхового відшкодування та взаєморозрахунків з власниками пошкоджених транспортних засобів і не може використовувати звіт інакше, ніж як це передбачено договором на оцінку (а.с.175).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області 62356,00грн., з яких: 61556,00грн. матеріальної шкоди та 800,00грн. витрат на проведення незалежної оцінки.

В письмових поясненнях від 10.04.2013р., які надані позивачем в судовому засіданні, останній посилається на те, що позиція відповідачів, викладена у запереченнях на позовну заяву щодо того, що причиною руйнування боксів стало неналежне виконання умов договору з боку позивача, не відповідає дійсності, оскільки причиною руйнування боксів стало руйнування опорних колон боксу, суміжного з орендованим позивачем. Зазначає, що він належним чином виконуючи умови укладеного договору, утримував орендовані приміщення у належному санітарному та технічному стані, здійснював поточний ремонт. Вказує, що підстав для проведення капітального ремонту приміщень не було; будь-яких вимог з цього приводу від балансоутримувача чи орендодавця не надходило. При укладенні договору оренди та складанні акту приймання-передачі орендованих приміщень їх нумерація не зазначалась. Приміщення боксів у яких стався обвал плит перекриття, позивачем, а також балансоутримувачем чи іншими особами, не використовувались. Зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме неналежне утримання орендованого майна з боку позивача призвело до руйнування плит перекриття, відповідачем не надано. Посилаючись на наведене, позивач вважає, що відповідачі через бездіяльність не вживали заходів щодо утримання майна в належному технічному стані, в результаті чого сталося руйнування плит перекриття боксів, внаслідок якого пошкоджено майно за яке позивач відповідно до укладених договорів ніс цивільно-правову відповідальність. На думку позивача, доводи відповідачів та прокурора в тій частині, що в акті не зазначено про наявність у пошкоджених боксах автомобілів спростовуються актом незалежного оцінювача, з якого вбачається, що автомобілі "Skoda Octavia А5" 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер НОМЕР_2, та "КІА RIO" 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, спростовуються висновком незалежного оцінювача, з якого вбачається, що зазначені транспортні засоби пошкоджено саме внаслідок руйнування плит перекриття. Вважає, що бездіяльність відповідачів перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з наслідками у вигляді заподіяної шкоди.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву від 01.04.2013р. Зазначив, що відповідно до підписаного орендарем договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №644 від 26.12.2006р., а саме п.5.4. договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна покладено на орендаря. Вказав, що позивачем не надано доказів того, що руйнування орендованих приміщень боксів сталося з вини орендодавця чи балансоутримувача. Посилається на те, що в акті від 26.02.2010р. не зазначено про наявність будь-яких транспортних засобів в зруйнованих боксах.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях від 10.04.2013р. Зазначили, що згідно умов укладеного договору оренди нерухомого майна, орендар зобов'язався забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки та своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (п.п.5.3,5.4 договору). Даний договір був підписаний орендарем - ОСОБА_1, що свідчить про згоду орендаря з усіма умовами договору, в тому числі з вищезгаданими пунктами, які орендарем, незважаючи на це, не виконувалися. Вказали, що твердження позивача щодо здійснення ним ремонтних робіт не були підтверджені жодними доказами, що також свідчить про неналежне утримання орендованого майна та невиконання умов договору. В свою чергу, управлінням проводився ремонт боксів, які не перебували в оренді, що підтверджується наданими суду актами. Зазначили, що згідно акту від 26.02.2010р. складеного спеціалістами Коростенського МУВГ за участю начальника відділу з питань НС Коростенської РДА та орендаря ОСОБА_1 було проведено обстеження боксів автогаража на території управління та встановлено, що у зв'язку з атмосферними опадами (дощ, сніг, відлига) дали просадку опорні колони боків №4, №5 орендованих позивачем, в результаті чого обвалилися балки і плити перекриття на боксах №4, №5, №6, зруйнована стіна боксів розміром 15*4м. Звертають увагу на те, що в акті не зазначено про наявність будь-яких транспортних засобів в зруйнованих боксах. Вказують, що для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК необхідно довести неправомірність поведінки, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди. Вважають, що позивачем не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також наявність у цьому вини відповідачів.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях від 10.04.2013р. Зазначив, що твердження позивача, що власником орендованого майна є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області є безпідставним. Органом управління нерухомим майном, що належить до державної власності - приміщенням гаражних боксів площею 318,06кв.м., що знаходиться на балансі Коростенського міжрайонного управління водного господарства та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є Державне агентство водних ресурсів України. Зазначив, що позивач не повідомив орендодавця - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про те, що внаслідок руйнування об'єкта оренди було пошкоджено транспортні засоби, не надходили такі повідомлення і від інших осіб. На думку відповідача-2, звіт №42 про визначення ринкової вартості матеріального збитку, не може бути взятий судом до уваги як доказ заподіяних збитків та підстава для їх відшкодування, оскільки за інформацією суб'єкта оціночної діяльності, вказаний звіт виконаний виключно для інформування замовника - ОСОБА_1 про розмір матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортних засобів, для цілей страхового відшкодування та взаєморозрахунків позивача з власниками транспортних засобів. Посилаючись на те, що регіональне відділення виступало лише орендодавцем нерухомого майна, а обов'язок щодо проведення капітального та поточного ремонту такого майна згідно вимог чинного законодавства та умов договору покладений на орендаря, представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди №611 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення гаражних боксів площею 318,06кв.м (далі - майно), що знаходиться на балансі Коростенського міжрайонного управління водного господарства (надалі - балансоутримувач) та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вартість майна визначена згідно із звітом про оцінку майна, здійсненим ПП ОСОБА_8 за станом на 31.09.2006р. і становить 66960,00грн. Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду (а.с.56-59).

Майно передається в оренду для розміщення автомайстерні (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п.2.2, п.2.3 договору).

Згідно п.2.4 договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу за участю орендодавця, або підприємству, вказаному орендодавцем. Орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 (із змінами та доповненнями), і становить без ПДВ 874,22грн. за базовий місяць оренди - листопад 2006 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2006р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2006 року.

Відповідно до п.3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендар зобов'язується забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.

Згідно п.8.3 договору, орендодавець та балансоутримувач мають право здійснювати контроль за станом об'єкта оренди шляхом візуального обстеження та складання відповідного акта (довідки).

Цей договір укладено строком на 364 дні, що діє з 26.12.2006р. до 24.12.2007р. включно (п.10.1 договору).

Відповідно до п.10.6 договору, якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди то за відсутності заперечень орендодавця та балансоутримувача протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, встановлений цим договором.

Пунктом 10.8 договору сторони обумовили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі орендованого державного майна від 26.12.2006р. (а.с.61) вбачається, що 26.12.2006р. відповідачами було передано позивачу в користування приміщення гаражних боксів площею 318,06кв.м., що знаходиться на балансі Коростенського міжрайонного управління водного господарства та розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

26.02.2007р. між сторонами було підписано договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р. за №644 (а.с.62).

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що в період дії договору оренди №611 нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р., між сторонами було укладено додатковий договір №2 від 31.12.2008р. про продовження договору оренди до 20.12.2009р. та повернення частини орендованого майна площею 105,3 кв.м.

Також, 18.12.2009р. між сторонами було підписано додатковий договір №3 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р. за №644 з врахуванням змін від 26.02.2007р. та від 31.12.2008р. (а.с.16).

В подальшому, між сторонами 15.03.2010р. було укладено договір про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р. за №644 з врахуванням змін від 26.02.2007, від 31.12.2008 та від 18.12.2009 за взаємною згодою сторін (а.с.18).

Відповідно до пунктів 1-3 договору про дострокове припинення договору оренди від 15.03.2010р., сторони домовились про дострокове припинення за взаємною згодою сторін договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006 за № 644 з врахуванням змін від 26.02.2007, 31.12.2008 та від 18.12.2009 - приміщення гаражних боксів площею 212,76 кв.м, що знаходиться на балансі Коростенського міжрайонного управління водного господарства та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006 за № 644 з врахуванням змін від 26.02.2007р., 31.12.2008р. та від 18.12.2009р. вважається припиненим за взаємною згодою сторін з моменту підписання цього договору. Майно повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача згідно з актом приймання - передачі орендованого державного майна, який підписується одночасно з цим договором.

У відповідності до акту приймання-передачі орендованого державного майна від 15.03.2010р. (а.с.19), позивачем було передано відповідачам нерухоме майно - приміщення гаражних боксів площею 212,76кв.м., що перебуває на балансі Коростенського міжрайонного управління водного господарства та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Слід зазначити, що відповідачами у справі є Коростенське міжрайонне управління водного господарства та Регіональне відділення ФДМУ по Житомирській області.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.03.2013р. позивач просить стягнути матеріальну шкоду з Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області.

Як уже зазначалось, договір оренди нерухомого майна №611 укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар).

Згідно вимог чинного законодавства, зокрема ст.287 Господарського кодексу України та ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна є Фонд державного майна та його регіональні відділення.

Відповідно до умов договору оренди №611 нерухомого майна, що належить до державної власності та інвентарної картки №13 обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с.126), витягу є Єдиного реєстру об'єктів державної власності (а.с. 194) Коростенське міжрайонне управління водного господарства Житомирського обласного управління меліорації і водного господарства є балансоутримувачем орендованого позивачем державного майна.

Як зазначено в п.9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.08.01р. за №01-898 "Про деякі приписи законодавства, що регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом", знаходження приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Коростенської міської ради власником нежитлових будівель та споруд, у тому числі гаражів загальною площею 473,8кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є держава в сфері управління державного комітету України по водному господарству (а.с.165).

Органом управління нерухомим майном, що належить до державної власності - приміщенням гаражних боксів площею 318,06кв.м., що знаходиться на балансі Коростенського міжрайонного управління водного господарства та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є Державне агентство водних ресурсів України.

Пунктом 1.1 Положення про Коростенське міжрайонне управління водного господарства визначено, що Коростенське міжрайонне управління водного господарства Житомирської області є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання і відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до п.7 договору оренди №611 нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р., орендодавець та балансоутримувач зобов'язувались не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном на умовах цього договору.

Позивач зазначає, 23 лютого 2010 року в нічний час сталося руйнування плит перекриття в сусідньому з орендованим ним боксів, в результаті чого сталося руйнування та пошкодження покрівлі та стін орендованого останнім боксу. Плити перекриття впали до середини орендованих боксів, пошкодивши при цьому автомобілі, які зберігались в приміщенні боксу на час проведення ремонтних робіт. Вказує, що відповідно до акту огляду приміщень боксів, який проводився під час здійснення оцінки розміру завданих збитків, встановлено незадовільний технічний стан суміжного приміщення - відшарування і випадання штукатурки стін, вивітрювання розчину зі швів, послаблення цегляної кладки, випадання окремих цеглин, глибокі тріщини перегородок в місцях примикання суміжних конструкцій, значне зміщення плит перекриття одна відносно одної по висоті, здуття поверхні покрівлі, що ймовірно зумовило руйнування та завдання збитків.

Як вказує позивач, у зв'язку з цим було пошкоджено легковий автомобіль марки "Skoda Octavia А5" 2008 року випуску, реєстраційний номер 1421 AT, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який на підставі свідоцтва про рацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_9, та легковий автомобіль марки "КІА RIO" 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 належить на праві власності ОСОБА_10 Зазначені транспортні засоби перебували в приміщенні орендованого позивачем боксу у зв'язку з проведенням ремонтних робіт, а тому позивач за власний рахунок був вимушений відшкодувати завдані збитки шляхом проведення за власний рахунок ремонту пошкодженого майна. Позивач стверджує, що в результаті цього йому завдано матеріального збитку на загальну суму 64556,00 грн., в тому числі у зв'язку з пошкодженням автомобіля "Skoda Octavia А5" - 36212,00грн., у зв'язку з пошкодженням автомобіля "КІА RIO" - 25344,00грн., що підтверджується звітом №42 незалежного оцінювача про визначення ринкової вартості матеріального збитку від 10.03.2010 року.

Матеріальну шкоду в сумі 61556,00грн. позивач просить стягнути посилаючись на положення статті 1166 Цивільного кодексу України, ст.18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також на положення Закону України "Про власність". Також, позивач просить стягнути витрати на проведення незалежної оцінки в сумі 800,00грн. При цьому, позивач зазначає, що додаткові витрати у вигляді оплати проведення незалежної оцінки в сумі 800,00грн. підтверджуються квитанцією до ПКО №109 від 20.10.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2012р. позивачем направлено на адресу Коростенського міжрайонного управління водного господарства Житомирського обласного управління меліорації і водного господарства претензію №2 з вимогою про відшкодування заподіяних збитків у розмірі 62356,00грн. (а.с.44-46).

У відповіді на претензію Коростенське міжрайонне управління водного господарства Житомирського обласного управління меліорації і водного господарства вимоги позивача не визнало, посилаючись на те, що підприємцем ОСОБА_1 умови п.5.4 договору оренди №611 нерухомого майна від 26.12.2006р. щодо своєчасного здійснення капітального, поточного та інших видів ремонтів орендованого майна, не виконувались. Зазначив, що згідно акту від 26.02.2010р., складеного спеціалістами Коростенського МУВГ за участю начальника відділу з питань НС Коростенської РДА та орендаря ОСОБА_1 було проведено обстеження боксів автогаража на території управління та встановлено, що в зв'язку з атмосферними опадами (дощ, сніг, відлига) дали просадку опорні колони боксів, орендованих позивачем, у результаті чого обвалилися середні балки і плити перекриття, зруйнована стіна боксів розміром 15x4 м. Вказав, що для вирішення питання про відшкодування збитків в сумі 61556,00грн. підприємцю слід звернутися безпосередньо до орендодавця, яким згідно договору виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (а.с.47).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

При цьому, важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 Постанови від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Отже, позивач має довести наявність викладених ним обставин у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження понесеної майнової шкоди надано звіт №42 незалежного оцінювача (фізична особа-підприємець ОСОБА_7) про визначення ринкової вартості матеріального збитку, від 10.03.2010р. (а.с.20-25), до якого додано калькуляції, акт огляду КТЗ, акт огляду об'єкта оренди, приміщень боксів, фотофіксації КТЗ, копії свідоцтва про реєстрацію КТЗ, сертифікат оцінки, сертифікат ФДМУ, кваліфікаційні свідоцтва, свідоцтво про включення в державний реєстр. Крім того, на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів:

- договору оренди №611 нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р. (а.с.56-59);

- акту приймання-передачі орендованого державного майна від 26.12.2006р. (а.с.61);

- договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р. за №644 (а.с.62);

- додаткового договору №3 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р. за №644 з врахуванням змін від 26.02.2007р. та від 31.12.2008р. (а.с.16);

- договору про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р. за №644 з врахуванням змін від 26.02.2007, від 31.12.2008 та від 18.12.2009 за взаємною згодою сторін (а.с.18);

- акту приймання-передавання орендованого державного майна від 15.03.2010р. (а.с.19);

- листа Страхової Групи ТАС вих. №Г2700/7677 від 17.08.2010р. (а.с.48);

- довідки Українського гідрометеорологічного центру від 29.06.2010 №13-20/884 (а.с.49);

- договору №3 відповідального зберігання від 15.02.2010р. (а.с.65);

- акту від 15.02.2010р. прийому-передачі до договору відповідального зберігання №1 від 15.02.2010р. (а.с.64);

- розписки від 02.12.2010р. (а.с.66);

- накладних на отримання автодеталей (а.с.69-73, 81-83);

- договору №4 відповідального зберігання від 19.02.2010р. (а.с.75);

- акту від 19.02.2010р. прийому-передачі до договору відповідального зберігання №4 від 19.02.2010р. (а.с.74);

- розписки від 15.09.2010р. (а.с.76);

- договору добровільного страхування майна МКО/12 від 09.12.2009р. (а.с.96-99).

Разом з тим, поданими до справи документами жодним чином не підтверджується, що руйнування переданих позивачу в оренду боксів сталося саме з вини відповідачів.

Так, згідно акту від 26.02.2010р., складеного головним інженером Коростенського МУВГ Вдовенком В.В., головним механіком - Іллющенко P.M., головним бухгалтером Дворак Г.В., головним економістом Волівецькою Л.О., зав. РММ Виноградовим О.Є., начальником відділу з питань НС Коростенської РДА Борисюк Ю.Н. та орендарем ОСОБА_1 було проведено обстеження боксів автогаража на території управління, в результаті якого було виявлено:

- в зв'язку з значними атмосферними опадами (дощ,сніг,відлига) дали просадку опорні колони боксів №4, №5 у результаті чого обрушились середні балки і плити перекриття на боксах №4,№5,№6, зруйнована стіна боксів розміром (15*4)м.;

- внаслідок цього здеформовані та прийшли в негідність наступні матеріали: плити перекриття (1,45 *6)м. в кількості 18 шт., балки перекриття Б-10 в кількості 2 шт., стіна з цегли (15*4,0*0,37)м, деформована стіна між боксами №5,№6 (10*1,5*0,25)м.

Загальна вартість пошкоджених матеріалів складає 63,39 тис. грн. (а.с.107).

Отже, зазначеними в акті особами встановлено, що плити перекриття, балки та стіни боксів №4-6 були зруйновані через просадку опорних колон боксів саме внаслідок значних атмосферних опадів - дощ, сніг, відлига.

Водночас, суд зауважує, що в акті від 26.02.2010р. не вказано про перебування в зруйнованих боксах будь-яких транспортних засобів.

Позивач вказує, що наявність у пошкоджених боксах автомобілів та те, що автомобілі "Skoda Octavia А5" 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер НОМЕР_2 та "КІА RIO" 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, було пошкоджено саме внаслідок руйнування плит перекриття, підтверджується актом огляду приміщень боксів від 10.03.2010р. та висновком незалежного оцінювача про визначення ринкової вартості матеріального збитку від 10.03.2010р. (звіт №42).

Так, в акті огляду приміщень боксів, які зазнали руйнування та колісних транспортних засобів пошкоджених внаслідок даного руйнування від 10.03.2010р. (а.с. 30-32) вказано, що руйнування зазнали приміщення двох боксів. Зруйновані наступні елементи конструкцій: цегляні стіни, збірне залізобетонне перекриття, м'яка рулонна, сумісна з перекриттям покрівля. Внаслідок руйнування приміщення боксів аварійних пошкоджень зазнали два легкових автомобіля: "Skoda Octavia А5" 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та "КІА RIO" 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3. Згідно висновку експерта за наслідками огляду: всі пошкоджені колісні транспортні засоби є наслідком однієї аварії, а саме руйнування приміщення де перебували на зберіганні; оглянуті автомобілі підлягають відновлювальному ремонту; акт складений для визначення заподіяної шкоди станом на 10.03.2010р.; акт складений по зовнішньому огляду.

Згідно висновку незалежного оцінювача про визначення ринкової вартості матеріального збитку від 10.03.2010р., який міститься у звіті №42 (а.с.20-25), вартість матеріального збитку завданого орендарю ОСОБА_1 (пошкодження колісних транспортних засобів, що перебували на відповідальному зберіганні), внаслідок руйнування орендованих приміщень боксів, визначений з використанням витратного методичного підходу та методу калькуляції відновлювального ремонту станом на 10.03.2010р. становить 61556,00грн.

Однак, зазначений акт огляду приміщень боксів від 10.03.2010р. та висновок звіту незалежного оцінювача про визначення ринкової вартості матеріального збитку від 10.03.2010р. не є належним доказом на підтвердження обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Так, по-перше, хоча в акті огляду приміщень боксів 10.03.2010р. (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 14.02.2013р) зазначено, що огляд приміщення та колісних транспортних засобів проводився суб'єктом оціночної діяльності, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 в присутності замовника незалежної оцінки, орендаря - підприємця ОСОБА_1 та завідувача Коростенського сектору інспекції ДАБК Лещук Н.А., проте зазначений акт підписано лише суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, підписи замовника - підприємця ОСОБА_1 та спеціаліста - завідувача Коростенського сектору інспекції ДАБК Лещук Н.А. в акті відсутні.

До того ж судом враховується, що огляд приміщень боксів, що зазнали руйнування та колісних транспортних засобів, які, як стверджує позивач, пошкоджено внаслідок руйнування 10.03.2010р. плит перекриття, проводився без участі представників орендаря та балансоутримувача.

По-друге, судом приймаються до уваги пояснення, надані суб'єктом оціночної діяльності, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, в яких останній наголошує, що акт огляду пошкоджених транспортних засобів та їх складових (деталей, вузлів та агрегатів) складався 10.03.2010р., тобто через п'ятнадцять днів від дати руйнування боксів, і ґрунтувався виключно на інформації наданій замовником оцінки ОСОБА_1, про те, що саме ці складові, які включені до переліку в акті, були до руйнування в непошкодженому доброму стані, а при руйнуванні будівлі зазнали пошкоджень. Зазначає, що при складанні акту огляду оцінювач виходив з того, що відомості та пояснення, отримані ним від замовника оцінки і відображені в даному звіті заслуговують довіри. Проте, оцінювач не може прийняти на себе повну відповідальність за точність цих відомостей. Посилається на те, що ОСОБА_1 відповідно до умов укладеного 10.03.2010р. між незалежним оцінювачем та ОСОБА_1 договору на проведення оцінки майна, вправі посилатись на висновок даного звіту і використовувати останній тільки для цілей страхового відшкодування та взаєморозрахунків з власниками пошкоджених транспортних засобів, і не може використовувати звіт інакше, ніж як це передбачено договором на оцінку.

Також матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення позивачем орендодавця (особу, яку позивач вважає винною у спричиненні йому збитків) - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про те, що внаслідок руйнування об'єкта оренди було пошкоджено транспортні засоби, які знаходились у позивача на зберіганні.

Суд також зауважує, що в наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на відновлення пошкоджених автомобілів накладних на отримання автомобільних деталей (а.с.69-73, 81-83) відсутні підписи особи, яка одержала товар від продавця. Матеріали справи не містять також доказів оплати позивачем таких автомобільних деталей.

Отже, вказані накладні жодним чином не можуть підтверджувати, що зазначений в них товар був придбаний позивачем та використаний ним для ремонту саме тих автомобілів "Skoda Octavia А5" та "КІА RIO", які за твердженням позивача, були пошкоджені внаслідок руйнування орендованих ним приміщень.

Стосовно доводів позивача про те, що згідно вимог положень ст.18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обов'язок здійснення капітального ремонту орендованого майна покладено на орендодавця або балансоутримувача майна, суд враховує наступне.

Частинами 1, 2 статті 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч.3 ст.18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Аналогічні положення викладені в статті 776 Цивільного кодексу України.

Тобто, законодавством встановлено, що обов'язок по проведенню капітального ремонту покладається на орендодавця, якщо інше не визначено умовами договору, при цьому, не обмежується право орендаря на здійснення такого ремонту самостійно за умови якщо такий ремонт не проведено орендодавцем і це перешкоджає використанню об'єкту оренди, з подальшим відшкодуванням ним їх вартості.

За змістом статей 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, умовами договору оренди №611 нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2006р. встановлено, що орендар зобов'язується забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки та своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (п.5.3, п.5.4 договору).

Тобто, із змісту вказаного договору вбачається, що сторонами в умовах такого договору було визначено особу, на яку покладається обов'язок по проведенню капітального ремонту, а відтак, в силу положень ч.1 ст.18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.776 Цивільного кодексу України, капітальний ремонт об'єкта оренди, згідно договору, мав проводитися саме орендарем.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань.

Також, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що на виконання вимог п.8.3 вищезазначеного договору, згідно якого орендодавець та балансоутримувач мають право здійснювати контроль за станом об'єкта оренди шляхом візуального обстеження та складання відповідного акта (довідки), спеціалістом орендодавця 20.12.2007р. була проведена перевірка дотримання вимог законодавства з питань оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Коростенського міжрайонного управління водного господарства, про що складена відповідна довідка (а.с.127). Згідно довідки перевірки, орендоване майно застраховане та використовується за призначенням.

Не заслуговують на увагу й покликання позивача на положення Закону України "Про власність", оскільки зазначений закон втратив чинність у відповідності до Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007р. №997-V.

Зважаючи на викладене, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили як про сам факт завдання збитків позивачу, так і про наявність причинно-наслідкового зв'язку між збитками, на які посилається позивач, та діями відповідачів.

Таким чином, у даному випадку, позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення, тому, як наслідок, у суду відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, отже позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 61556,00грн. матеріальної шкоди та 800,00грн. витрат на проведення незалежної оцінки не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

У даному випадку, позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які посилався, обґрунтовуючи позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. У позові слід відмовити.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.04.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек. з пов.)