Рішення № 30673870, 09.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2013 р. Справа № 911/745/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" про стягнення боргу,

за участю представників сторін:

прокуратури: Тєлічко І.В. (посвідчення № 002689 від 05.09.2012),

позивача 1: Жукова О.М. (дов. № 04-110/08 від 08.01.2013),

позивача 2: Харченко В.І. (дов. № 1178/01 від 01.12.2012),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 перший заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства надзвичайних ситуацій України (далі - позивач 1) та Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр" (далі - позивач 2.) звернувся з позовом до господарського суду Київської області до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (далі -відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 12-075 про надання послуг з метеорологічного забезпечення польотів повітряних суден від 14.12.2011 зі сплати вартості наданих позивачем 2. послуг протягом листопада та грудня 2012 року. У зв'язку з цим, на думку прокурора, за відповідачем утворився борг у сумі 614188,83 грн, з яких: 601138,40 грн - основний борг, 10875,36 грн - пеня та 2175,07 грн - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2013 порушено провадження у справі № 911/745/13-г та призначено її до розгляду на 19.03.2013.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 19.03.2013 представників позивача 1. та відповідача, неподанням ними витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.04.2013.

Представники прокуратури та позивачів у судовому засіданні 09.04.2013 позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 09.04.2013 не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторонам судом було належним чином надано можливість довести свої вимоги та заперечення, а також те, що реалізація норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

14.12.2011 між Державним підприємством „Український авіаційний метеорологічний центр" (Виконавець) та Закритим акціонерним товариством Авіакомпанії "АЕРОСВІТ", який з 25.05.2012 змінив найменування з Закритого акціонерного товариства Авіакомпанії "АЕРОСВІТ" на Приватне акціонерне товариство Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (Замовник) укладено договір про надання послуг з метеорологічного забезпечення польотів повітряних суден № 12-075, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг з метеобслуговування, а саме:

метеорологічного забезпечення вильотів і посадок повітряних суден (ПС) на аеродромах Київ/Бориспіль та Киї/Жуляни;

для передпольотної метеопідготовки, отриманих через синоптика або дистанційно через мережу Інтернет за допомогою автоматизованої системи "МетеоБрифінг" (за запитом).

Згідно п. 3.1. і п. 3.2. договору до 05 числа місяця, наступного за звітним, виконавець разом із замовником проводить звірку кількості вильотів шляхом надання виконавцем замовнику реєстру обліку кількості рейсів по факсу або на електронну адресу; до 10 числа місяця, наступного за звітним, виконавець здійснює остаточний розрахунок суми вартості наданих замовнику послуг з метеозабезпечення та складає акт здачі-приймання наданих послуг. Замовник, після отримання платіжних документів та акта здачі-приймання наданих послуг, зобов'язаний підписати акт та повернути підписаний примірник виконавцю протягом 10 робочих днів з дати його отримання. У разі не підписання акту здачі-приймання наданих послуг у терміни, обумовлені договором зауваження повинні бути висловлені у письмовому вигляді. У разі відсутності зауважень протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг він вважається підписаним сторонами. Замовник, після отримання рахунку-фактури, акта здачі-приймання наданих послуг, протягом 5 банківських днів зобов'язаний перерахувати кошти виконавцю. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок виконавця.

Кінцевим документом, який підтверджує об'єм наданих послуг з метеозабезпечення за договором є акт здачі-приймання наданих послуг, підписаний сторонами та реєстр обліку кількості рейсів з вартістю їх метеозабезпечення. Зокрема, в акті здачі-приймання наданих послуг вказується кількість виконаних польотів ПС замовника з аеродрому Київ/Бориспіль, Київ/Жуляни, а також кількість отриманих пакетів послуг для передпольотної метеопідготовки. Акт готується виконавцем та направляється замовнику разом з платіжними документами (п.4.2. договору).

Окрім того, між позивачем 2. та відповідачем підписано протоколи узгодження договірної ціни (в національній валюті) за послуги з метеообслуговування польотів в Державному міжнародному аеропорту „Бориспіль", в Державному міжнародному аеропорту Київ (Жуляни).

Так, на виконання п. 1.1. договору про надання послуг з метеорологічного забезпечення польотів повітряних суден № 12-075 від 14.12.2011 позивачем за листопад та грудень 2012 року надані, а відповідачем прийняті метеорологічні послуги на загальну суму 601138,40 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

Акт № Б-00001058 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 218276 грн,

Акт № Б-00001059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 101493,60 грн,

Акт № Б-00001150 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 196188 грн,

Акт № Б-00001151 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 85180,80 грн.

Із зазначених актів вбачається, що сторонами спору підписано акти на загальну суму виконаних робіт - 601138,40 грн без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем 2. умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості наданих послуг та строків їх виконання за підписаним актом.

Відтак, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач 2. виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг (виконання робіт) у відповідності до вимог договору.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання прийняті роботи за наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі робіт у сумі 601138,40 грн не оплатив.

Таким чином, на час вирішення спору вартість неоплачених відповідачем робіт за договором становить 601138,40 грн, у зв'язку з чим прокурор звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Згідно зі статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами ст. 2 ГПУ України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини другої ст. 29 ГПУ України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

З огляду на вищенаведене прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинен зазначати в якості позивача той орган, який державою уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і який має передбачені законом повноваження на подання відповідного позову до суду.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 № 589 "Про деякі питання Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" та статуту Державного підприємства „Український авіаційний метеорологічний центр", відповідач є спеціальним державним підприємством з метеорологічного обслуговування авіації, заснованим на державній власності, входить у сферу управління МНС України і здійснює на засадах госпрозрахунку метеорологічне обслуговування польотів повітряних суден на аеродромі Бориспіль та Київ (Жуляни).

Отже, саме Міністерство з надзвичайних ситуацій України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист інтересів держави, звертаючись до суду прокурор у позові зазначив, що підстава позову є договір про надання послуг з метеорологічного забезпечення польотів повітряних суден № 12-075 від 14.12.2012, укладений за участю Державним підприємством „Український авіаційний метеорологічний центр".

За таких обставин, на момент звернення прокурора до Господарського суду Київської області з позовом у даній справі, позивачі є належними позивачами у справі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З аналізу наведених норм вбачається, що вказаний вище договір є оплатним, і обов'язку виконавця виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено його сторонами у статті 3 договору, а згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як свідчать матеріали справи, відповідачем було отримано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 14.12.2012, а за грудень 15.01.2013 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вважає, що у відповідача настав строк для оплати прийнятих робіт/послуг, а у позивача відповідно виникло право вимагати сплати коштів у розрізі п. 3.2. договору, а саме:

за актами здачі - прийняття послуг (робіт) (листопад 2012) - 21.12.2012, прострочення з 22.12.2012;

за актами здачі - прийняття послуг (робіт) (грудень 2012) - 22.01.2013, прострочення з 23.01.201.

Відповідно до частини другої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини першої - третьої статті 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ -це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено пунктом 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення у відповідачем оплати вартості наданих послуг повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, всупереч вимогам господарського процесуального законодавства відповідачем не надано доказів на підтвердження проведення ним у визначений період оплат по договору, а саме оплати за надання послуг (виконання робіт) у відповідності до вимог статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких покладається обов'язок доказування на останнього.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (601138,40 грн) за надані послуги відповідачем надано не було.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості наданих послуг позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні статі 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг у розмірі 601138,40 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем 2. за договором про надання послуг з метеорологічного забезпечення польотів повітряних суден № 12-075 від 14.12.2011 становить - 601138,40 грн.

Згідно з ст. 173 ГПК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень ч. 1 та ч. 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача за договором в розмірі 601138,40 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором прокуратурою нарахована пеня в сумі 10875,36 грн за такі періоди:

по акту № Б-00001058 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 218276 грн - з 22.12.2012 по 18.02.2013, що складає 5292,45 грн;

по акт № Б-00001059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 101493,60 грн - з 22.12.2012 по 18.02.2013, що складає 2460,87 грн;

по акт № Б-00001150 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 196188 грн - з 22.12.2012 по 18.02.2013, що складає 2176,88 гн;

по акт № Б-00001151 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 85180,80 грн - з 22.12.2012 по 18.02.2013, що складає 945,16грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості наданих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідальність за невиконання договірного зобов'язання у вигляді пені сторони договору передбачили у п. 5.2. договору.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої прокурором вимоги про стягнення пені.

Проте, перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 5.2. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично не вірним в частині розрахунку пені за актом № Б-00001058 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 218276 грн та за актом № Б-00001059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 101493,60 грн.

За розрахунком господарського суду пеня за цими актами складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення21827622.12.2012 - 18.02.2013597.5000 %0.041 %*5277.99101493.6022.12.2012 - 18.02.2013597.5000 %0.041 %*2454.15Щодо заявлених до стягнення сум пені за актами: № Б-00001150 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 196188 грн та № Б-00001151 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 85180,80 грн господарський суд встановив, що надані розрахунки в цій частині є арифметично вірним.

Таким чином, загальна сума пені за договором яка підлягає задоволенню складає 10854,18 грн (5277,99+2454,15+2176,88+945,16), а в частині стягнення 21,18 грн пені суд відмовляє.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати вартості наданих послуг за договором прокурором заявлено до стягнення 2175,07 грн 3% річних за періоди згідно розрахунку, що доданий до позову.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то Господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування 3% річних, заявлені прокурором, частину другу статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд встановив, що наданий прокурором розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а тому вимога прокурора про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2175,07 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 601138,40 грн основного боргу, 10854,18 грн пені та 2175,07 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (код 20048090) на користь Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр" (код 23568810) 601138,40 грн основного боргу, 10854,18 грн пені та 2175,07 грн 3% річних, а також 12283,78 грн судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 21,18 грн відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Черногуз А.Ф.