Ухвала суду № 30671747, 15.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/2371/13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 2027/20869/12 Горбунова Я.М. Категорія: про розстрочку виконання Доповідач: Даниленко В.М

рішення суду

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2013 року по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про розстрочку виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року боржник ОСОБА_2, як сторона виконавчого провадження, звернувся до суду із вищезазначеною заявою, в якій вказував на те, що вироком Московського районного суду м. Харкова від 22.04.2011 року його було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Цим же вироком районного суду, частково зміненим вироком апеляційного суду Харківської області від 18.08.2012 року, було задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь останнього 9 472,83 грн. в рахунок відшкодування завданої тому матеріальної шкоди, 30 000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, 2 000,00 грн. в рахунок компенсації понесених витрат на оплату правової допомоги, а всього 41 472,83 грн.

Постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 21.08.2012 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-670, виданого Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_3 вищезазначеної грошової суми.

Протягом 2012 року ним, боржником здійснювались перерахування грошових коштів потерпілому ОСОБА_3 шляхом грошових переказів на адресу останнього, але стягувач відмовлявся від отримання цих коштів, направлених на його ім'я в рахунок часткового погашення боргу.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що на теперішній час він має нестабільне фінансове становище, на життя заробляє тимчасовими підробітками, проживає разом із непрацездатними батьками похилого віку, які мають ряд хронічних захворювань, а його мати перенесла ішемічний інсульт та виписана з лікарні без поліпшення й потребує посиленого піклування і догляду, а також значних додаткових витрат на відновлення її стану здоров'я, в зв'язку з чим у нього не має можливості погасити існуючу суму боргу в повному обсязі та в короткий час, боржник ОСОБА_2 просив суд на підставі ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 373 ЦПК України розстрочити виконання судового рішення (вироку Московського районного суду м. Харкова від 22.04.2011 року, частково зміненого вироком апеляційного суду Харківської області від 18.08.2012 року), що стосується стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в загальній сумі 41 472,83 грн., шляхом сплати стягувачу ОСОБА_3 зазначеного боргу щомісячними платежами в розмірі 550,00 грн. до квітня 2019 року, включно.

Не погодившись із таким процесуальним рішенням районного суду, боржник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати наведену вище ухвалу, як незаконну, постановлену з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу з розглянутого питання, якою задовольнити його заяву про розстрочку виконання судового рішення в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Статтею 1 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відмовляючи у задоволенні заяви боржника ОСОБА_2 про розстрочку виконання судового рішення (вироку Московського районного суду м. Харкова від 22.04.2011 року, частково зміненого вироком апеляційного суду Харківської області від 18.08.2012 року) суд першої інстанції виходив із того, що останній не надав до суду доказів на підтвердження викладених ним у своїй заяві обставин, які утруднюють виконання судового рішення.

Однак, із таким процесуальним рішенням районного суду в даному випадку судова колегія погодитись не може, оскільки це процесуальне рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням вимог процесуального законодавства, зокрема щодо забезпечення можливості учасників процесу реалізувати своє право на участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Заява про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну чи встановлення способу і порядку його виконання подається до суду, який видав виконавчий документ.

Процесуальний порядок вирішення судом питань щодо відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення визначений законодавцем у ст. 373 ЦПК України.

Відповідно до цієї правової норми за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик у порядку, передбаченому ст. 74 ЦПК України.

Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, передбачені в ст. 169 ЦПК України.

Відповідно до частини першої вказаної правової норми суд повинен відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Проте, в даному випадку правила наведеної вище норми процесуального закону судом першої інстанції не дотримані.

Як свідчать матеріали цивільної справи, боржник ОСОБА_2 участі в судовому засіданні 11 лютого 2013 року не приймав, і оскаржувана ним ухвала про відмову в задоволенні його заяви про розстрочку виконання судового рішення була постановлена районним судом за його відсутності.

При цьому матеріали цивільної справи не містять об'єктивних даних на підтвердження того, що боржник ОСОБА_2 будь-яким чином був повідомлений судом про час та місце цього судового засідання, позаяк судова повістка про виклик останнього до суду на призначений час, була повернута поштовим відділенням до суду не врученою за сплином терміну її зберігання.

Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи, інший учасник процесу - стягувач ОСОБА_3 взагалі не викликався до суду для участі в судовому засіданні з розгляду заяви боржника ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення, не зважаючи на те, що вирішення цього питання безпосередньо стосується його інтересів.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2013 року про відмову в задоволенні заяви боржника ОСОБА_2 про розстрочку виконання судового рішення не може бути визнана такою, що постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати цю ухвалу та передати ініційоване боржником ОСОБА_2 питання на новий розгляд до того ж суду першої інстанції

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2013 року - скасувати.

Матеріали справи за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про розстрочку виконання судового рішення передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення ініційованого боржником ОСОБА_2 питання відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: