Постанова № 30670568, 12.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. справа № 2а/0470/6106/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/6106/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000672302 від 24.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 359 336,50 грн. (основний платіж - 1 126 960,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 232 376,50 грн.); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000682302 від 24.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529 721,50 грн. (основний платіж -438 137,00 грн., фінансові санкції - 91 584,50 грн.). В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована відповідністю оскаржених податкових повідомлень-рішень вимогам законодавства, яким встановлено порядок та підстави формування платником валових витрат та податкового кредиту, з огляду на не надання позивачем первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт здійснення спірних господарських операцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо не підтвердження належним чином оформленими первинними документами господарських операцій, які не визнаються ДПІ. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що як до перевірки так і до суду першої інстанції надавались первинні документи по спірним господарським операціям, вказані документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та спростовують доводи ДПІ і висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження господарських операцій первинними документами.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у період з 5.03.2012 року по 26.04.2012 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ НВО «Мета» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 07.05.2012 року №387/221/23074395, в якому вказано на порушення підприємством:

- п.4.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого ТОВ НВО «Мета» занижено податок на прибуток всього у сумі 1 126 960,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 213 573,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 492 319,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 223 610,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 197 458,00 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого ТОВ НВО «Мета» занижено податок на додану вартість на загальну суму 438 137,00 грн., у тому числі у червні 2010 року - 105 996,00 грн., у липні 2010 року - 29 297,00 грн., у вересні 2010 року - 174 728,00 грн., у грудні 2010 року - 56 313,00 грн., у січні 2011 року - 71 803,00 грн

Такі висновки податкової служби зроблені з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ НВО «Мета» (Покупець) мало взаємовідносини з ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ» з приводу виконання договорів купівлі-продажу запчастин для маслопресового обладнання.

Вказані договори ДПІ вважає нікчемним, оскільки угоди укладено без мети настання реальних наслідків, які передбачені цими договорами. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угоди купівлі-продажу є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Такі висновки, згідно з Актом перевірки, обґрунтовані тим, що контрагенти позивача не мають необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності (відсутність трудових ресурсів та виробничих потужностей), за місцем реєстрації не знаходяться, податкову звітність не подають, в ланцюгу постачання знаходяться підприємства, які мають ознаки фіктивності.

З огляду на нікчемність укладених правочинів, ДПІ зроблено висновок про завищення ТОВ НВО «Мета» валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ».

Крім цього, податковою службою зроблено висновок про заниження ТОВ НВО «Мета» валових доходів і такі висновки ґрунтуються на наступному. Оскільки ДПІ встановлено факт оприбуткування ТОВ НВО «Мета» вищезазначених товарів (запчастин для маслопресового обладнання) та враховуючи висновки перевіряючи осіб про нікчемність укладених правочинів, ДПІ зроблено висновок про те, що отримані підприємством товари є безоплатно наданими товарами невстановленими особами, у зв'язку з чим ТОВ НВО «Мета», враховуючи приписи пп. 4.1.6, ст.4.1, ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було зобов'язано збільшити валові доходи на суму безоплатно отриманих товарів.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення - рішення №0000672302 від 24.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 359 336,50 грн. (основний платіж - 1 126 960,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 232 376,50 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0000682302 від 24.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529 721,50 грн. (основний платіж -438 137,00 грн. фінансові санкції - 91 584,50 грн.).

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України. При цьому, судом першої інстанції зроблено наступні висновки: 1. відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про не підтвердження господарських операцій між позивачем ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ», що свідчить про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними особами; 2. відсутність товарно-транспортних накладних вказує на те, що оприбутковані позивачем товари, факт чого було встановлено перевіркою, поставлено на адресу позивача невстановленими особами; 3. виходячи з того, що оприбутковані товари поставлено позивачу невстановленими особами та враховуючи відсутність заборгованості позивача за отриманні товари, то такі товари слід вважати безкоштовно отриманими, у зв'язку з чим у позивача, враховуючи приписи пп.4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виник обов'язок збільшити валові доходи на суму безоплатно отриманих товарів.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки, спірні господарські операції мали місце і у період дії Податкового кодексу України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги цього Кодексу.

Так, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновків про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність у контрагентів позивача рухового та нерухомого майна, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не знаходження постачальників за місцем своєї реєстрації, наявність в ланцюгу постачання підприємств, які, з огляду на доводи ДПІ, мають ознаки фіктивності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладені між позивачем та ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ», укладено договори поставки. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладено у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог законодавства, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про, те що податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про нікчемність укладених правочинів, які зроблено лише з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не надав таким висновкам перевіряючих осіб ДПІ належної правової оцінки.

В той же час, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ».

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2010 року ТОВ НВО «Мета» (Покупець) уклало з ТОВ «Сігурно» (Продавець) договір купівлі-продажу №01/06 та 29.09.2010 року договір купівлі-продажу №29/09, предметом яких є поставка запчастин для маслопресового обладнання (т.1 а.с.117-120).

30.09.2010 року між ТОВ НВО «Мета» (Покупець) та ТОВ «Група Імідж Плюс» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №30/09 (т.1 а.с.263). У відповідності до зазначеного договору ТОВ НВО «Мета» (покупець) здійснювало придбання у ТОВ «Група Імідж Плюс» (продавець) запчастин для маслопресового обладнання.

30.09.2010 року між ТОВ НВО «Мета» (Покупець) та ТОВ «Агро СВ» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №30/09, предметом якого є поставка запчастин для маслопресового обладнання (т.1 а.с.238).

Фактичне виконання договорів підтверджено: по взаємовідносинам ТОВ НВО «Мета» з ТОВ «Сігурно»: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с.141-205), актами приймання товару (т.2 а.с.58, 63, 68, 73, 78, 83, 88, 95, 100, 106, 112, 117, 122, 127, 133, 138, 142, 146, 150, 154, 158, 162, 166, 172, 175, 178, 181). Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено банківською випискою. По взаємовідносинам ТОВ НВО «Мета» з ТОВ «Агро СВ»: видатковими та податковими накладними (т.1 а.с.232-235), актами приймання товару (т.2 а.с.209, 212). Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено банківською випискою. По взаємовідносинам ТОВ НВО «Мета» з ТОВ «Група Імідж Плюс»: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с.244-261), актами приймання товару (т.2 а.с.184, 187, 191, 194, 198, 202, 206). Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено банківською випискою.

Наявність вказаного товару у позивача та належне його оприбуткування не заперечувалось відповідачем, вказані обставини знайшли своє відображення в акті перевірки, що і стало підставою для подальших висновків ДПІ про порушення позивачем вимог пп.4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Господарські операції між ТОВ НВО «Мета» та ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ» належним чином відображено позивачем як у бухгалтерському так і податковому обліку, що також не заперечувалось відповідачем.

Відсутність у позивача лише товарно-транспортних накладних не може слугувати беззаперечною підставою для висновку про відсутність здійснення господарської операції, оскільки інші документи, надані позивачем як до перевірки так і до суду, свідчать про реальність господарських операцій між сторонами та рух отриманих товарів від ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ». Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Як вбачається з акту перевірки та свідчать встановлені обставини справи, ДПІ не заперечувала факт надходження до позивача товару (запчастин для маслопресового обладнання), який позивач використовував у власному виробництві. Натомість, податкова службу, з огляду на висновки про нікчемність укладеної угоди між ТОВ НВО «Мета» та ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ», вказує на те, що такий товар отримано позивачем не від зазначених контрагентів позивача.

В той же час, зробивши такі висновки, ДПІ не встановила постачальника такого товару та не довела суду походження такого товару не від ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ», а від інших осіб.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків ДПІ щодо укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків, які передбачені цими договорами. Встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ».

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими і висновки ДПІ, з якими погодився суд першої інстанції, щодо заниження позивачем валових доходів.

Так, ДПІ вказує на те, що оскільки перевіркою встановлено факт оприбуткування позивачем товарів, які поставлено за нікчемними правочинами, то такі товари є безоплатно наданими товарами, у зв'язку з чим ТОВ НВО «Мета», враховуючи приписи пп. 4.1.6, ст.4.1, ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було зобов'язано збільшити валові доходи на суму безоплатно отриманих товарів.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це, зокрема, товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Таким чином, зі змісту наведеної норми матеріального права вбачається, що безоплатні надані товари характеризується такими визначальними ознаками як, по-перше: товари передається платнику податків у власність, по-друге: передача товарів платнику податків не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

Встановлені обставини справи, свідчать про те, що позивачу передавались товари на платній основі, вартість товарів сплачена позивачем, про що свідчать вищевказані банківські виписки.

Таким чином, висновок ДПІ про те, що оприбутковані позивачем товари є безоплатно наданими, не узгоджуються з вимогами п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та спростовуються встановленими обставинами справи.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. Вказані обставини свідчать про необґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової про задоволення позову.

Відповідно до ст..94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, який сплачено позивачем, з урахуванням вимог Законом України «Про судовий збір», яким визначено ставки судового збору (максимальна ставка судового збору за подання позову майнового характеру у 2012 році - 2146грн.).

На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1, ст. 198, ст. 202, ст.ст.205, 207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі №2а/0470/6106/12 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012р. №0000672302, №0000682302, які прийнятті ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,0грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 14.03.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк