Рішення № 30670299, 09.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/28/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.13 Справа № 908/991/13

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м. Запоріжжя,

до відповідача: Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області,

про стягнення 8 577,26 грн. заборгованості, 42,88 грн. інфляційних втрат, 186,64 грн. - 3% річних та 633,00 грн. пені,

за участю представників сторін:

від позивача: Жук К.В. (довіреність б/н від 15.11.2012 р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" з позовом про стягнення з Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області 8 577,26 грн. заборгованості, 42,88 грн. інфляційних втрат, 186,64 грн. - 3% річних та 633,00 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду № 21 від 28.04.2012 р. на виконання робіт по ремонтному плануванню доріг в смт. Якимівка згідно ВБН Д.1.1-218-1-2001. Зокрема, вказує, що відповідачем не оплачена вартість робіт за актом від 31.05.2012 р. приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 р. в сумі 8577,26 грн. На суму заборгованості позивач нарахував інфляційні втрати в сумі 42,88 грн. та 3% річних в сумі 186,64 грн. за період прострочення з 15.06.2012 р. по 15.03.2013 р., а також пеню в сумі 633,00 грн. за період прострочення з 15.06.2012 р. по 15.12.2012 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 222 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/28/13 та призначено розгляд справи на 09.04.2013р.

В судовому засіданні 09.04.2013 р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач не надав відзиву на позов, не направив у судове засідання свого представника, надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 09.04.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

28.04.2012 р. Філією «Якимівський райавтодор» Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (підрядник, позивач) та Якимівською селищною радою (замовник, відповідач) укладено договір № 21 на виконання робіт по ремонтному плануванню доріг в смт. Якимівка згідно ВБН Д.1.1-218-1-2001, за яким підрядник бере на себе зобов'язання у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по ремонтному плануванню доріг в смт. Якимівка відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в обумовлений цим договором строк.

Згідно з п. 1.2 договору роботи здійснюються з матеріалів підрядника в межах цін, погоджених із замовником.

Замовник, у свою чергу, відповідно до п. 1.3 договору зобов'язується після підписання договору забезпечити своєчасне фінансування, прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

У пунктах 2.2-2.4 договору визначено, що виконання робіт по ремонтному плануванню доріг в смт. Якимівка здійснюється підрядником після погодження із замовником кошторисної документації, в якій зазначаються обсяги та вартість робіт. Строки виконання робіт: початок 28.04.2012 р., кінець 30.12.2012 р. Роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт форми КБ-2.

Відповідно до п. 3.1 договірна ціна робіт, що доручені підряднику по цьому договору, складає 8577,26 грн., в т.ч. ПДВ 1429,54 грн.

Сторони погодили у пунктах 4.1, 4.2, 4.4 договору наступний порядок розрахунків:

- замовник до початку виконання робіт перераховує у формі авансу не менше 50% вартості обсягу робіт;

- замовник здійснює проміжні платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2) і довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) в десятиденний строк з дня підписання акту виконаних робіт (форма КБ-2) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3);

- остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи замовник здійснює не пізніше 15 днів місяця, за який підписано акт виконаних робіт форми КБ-2.

На виконання умов договору позивач виконав обумовлені будівельні роботи на суму 8577,26 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.05.2012р. за травень 2012 року (форми КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (форма КБ-3), які підписані обома сторонами.

Як встановлено судом, передоплата відповідно до умов п. 4.1 договору відповідачем не вносилась.

Остаточний розрахунок відповідно до п. 4.4 договору мав бути здійснений не пізніше 15 днів місяця, за який підписано акт виконаних робіт форми КБ-2, тобто до 15.06.2012 р включно.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8577,26 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що при простроченні платежу за виконані роботи і (або) простроченні остаточного розрахунку за виконані роботи замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день такого прострочення.

На суму заборгованості 8577,26 грн. позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 15.06.2012 р. по 15.12.2012 р., що склало 633,00 грн.

При розрахунку пені позивачем помилково включено в період прострочення останній день строку оплати 15.06.2012 р., а також помилково застосовано 365 днів у 2012 році замість 366 днів. Однак за розрахунком суду сума пені за період з 16.06.2012 р. по 15.12.2012 р. є більшою, ніж у розрахунку позивача, тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в заявленій сумі - 633,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму заборгованості 8577,26 грн. позивачем нараховано 3% річних в сумі 186,64 грн. та інфляційні втрати в сумі 42,88 грн. за період з 15.06.2012 р. по 15.03.2013 р.

При розрахунку 3% річних позивачем допущено аналогічні помилки у визначенні початку періоду прострочення та в застосуванні кількості днів у 2012 році. Однак за розрахунком суду сума 3% за період з 16.06.2012 р. по 15.03.2013 р. є більшою, ніж у розрахунку позивача, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в заявленій сумі -186,64 грн.

Інфляційні втрати розраховані позивачем невірно. По-перше, позивачем не вказано, за які конкретно місяці в межах вказаного періоду (з 15.06.2012 р. по 15.03.2013 р.) розраховано індекс інфляції, оскільки позивачем застосовано лише три індекси - 100,1; 100,2; 100,2. Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 09.04.2013 р., в якій просить суд враховувати індекс інфляції за весь період прострочення з 15.06.2012 р. по 15.03.2013 р.

По-друге, позивачем не враховані від'ємні значення індексу інфляції за вказаний період.

Верховний Суд України у листі від 03.04.1997р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

В п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» звернуто увагу господарських судів на те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

Таким чином, відповідно до наведених роз'яснень, за обраний позивачем період (з 15.06.2012 р. по 15.03.2013 р.) середній індекс інфляції слід розраховувати за період з липня 2012 року по березень 2013 року. За цей період індекс інфляції становить менше одиниці (99,8%), тобто інфляції не було. У зв'язку з цим у стягненні інфляційних втрат суд відмовляє повністю.

Таким чином, суд задовольнив позов частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (вул.Молодих патріотів, 10а, смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області, 72503, код ЄДРПОУ 20508999) на користь Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (вул.Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 32025623) 8 577,26 грн. (вісім тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. 26 грн.) основного боргу, 186,64 грн. (сто вісімдесят шість грн. 64 коп.) - 3% річних, 633,00 грн. (шістсот тридцять три грн. 00 коп.) пені та 1703,30 грн. (одна тисяча сімсот три грн. 30 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.04.2013 р.